Постанова № 16287702, 14.06.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/4225/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кукоби О.О.,

при секретарі Стемковській О.О.,

за участю:

представника позивача - Сегеди Н.М.,

представника відповідача - Божинського А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Дука-Плюс"до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Дука-Плюс" (далі - ПП "Дука-Плюс", позивач)20 травня 2011 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, податкова інспекція, відповідач)про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002161502/1449 від 22.04.2011 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що ним правомірно, на підставі податкових накладних, виписаних ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 14 323 грн. Зазначав, що оскільки факт здійснення між позивачем та контрагентом фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документи (податковими та видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями, банківськими виписками), господарські операції з цим субєктом господарювання відповідають вимогам закону.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково суду пояснила, що придбані у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" товарно-матеріальні цінності (борошно житнє обдирне) ПП "Дука-Плюс" використано у власній господарській діяльності, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами (договором поставки з ВАТ "Полтавський хлібокомбінат", накладними, рахунками).

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на порушення позивачем вимог ст. 185, ст. 187, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI в результаті чого ПП "Дука-Плюс" завищено податковий кредит та відповідно занижена сума відємного значення, що за підсумками звітного періоду підлягає зменшенню в розмірі 14 323 грн. Вказував, що первинні бухгалтерські документи, надані позивачем в підтвердження здійснення між ПП "Дука-Плюс" та ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" фінансово-господарських операцій, заповнені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Крім того, зазначав, що згідно актів обстеження № 4 від 17.03.2011 року, № 7 від 25.03.2011 року, № 12 від 08.04.2011 року ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" не знаходиться за юридичною адресою, у зв'язку з чим за ініціативою Кременчуцької ОДПІ даному підприємству 11.04.2011 року анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Приватне підприємство "Дука-Плюс" є юридичною особою, що зареєстрована 28.01.2010 року Кременчуцькою районною державною адміністрацією Полтавської області, свідоцтво про державну реєстрацію серії А01 № 110140 (а.с. 44).

Позивач є платником податку на додану вартість, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100276390 (а.с. 46).

Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Дука-Плюс" з питання взаємовідносин з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" за період з 01.12.2010 року по 28.02.2011 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт № 1973/15-322/36809641 від 06.04.2011 року, в яком вказано на порушення позивачем вимог ст. 185, ст. 187, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, внаслідок чого завищено податковий кредит та відповідно занижена сума відємного значення, що за підсумками звітного періоду підлягає зменшенню за січень 2011 року в розмірі 14 323 грн. (а.с. 8-10).

На підставі висновку даного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002161502/1449 від 22.04.2011 року, яким ПП "Дука-Плюс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "податок на додану вартість 14010100" в розмірі 14 324 грн., в тому числі 14 323 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 11).

Надаючи правову оцінку спірному податковому повідомленню - рішенню № 0002161502/1449 від 22.04.2011 року необхідно зазначити наступне.

Судом встановлено, що позивачем на підставі податкових накладних від 14.01.2011 року та від 25.01.2011 року, виписаних ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", в січні 2011 року включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в розмірі 14 322 грн. 77 коп., що підтверджується актом перевірки та не заперечується сторонами.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне збільшення податкового кредиту на підставі вказаних податкових накладних, внаслідок чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 14 323 грн.

Податкова інспекція в обґрунтування даного висновку перевірки посилалась на те, що згідно актів обстеження № 4 від 17.03.2011 року, № 7 від 25.03.2011 року, № 12 від 08.04.2011 року ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" не знаходиться за юридичною адресою, у зв'язку з чим за ініціативою Кременчуцької ОДПІ даному підприємству 11.04.2011 року анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість (а.с. 63-64, 69-72). Крім того, вказувала, що основними постачальниками ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" є підприємства з ознаками фіктивності, а саме: ПП "Нафта-Капітал" та ТОВ "Компанія "Відродження".

Коло платників податку на додану вартість, обєкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначено розділом V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

У відповідності до ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладені положення ПК України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Перевіряючи реальність здійснення господарських операцій між ПП "Дука-Плюс" та ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" судом встановлено наступне.

Так, 14.01.2011 року між вказаними контрагентами укладено договір поставки № 1411 (а.с. 48).

Відповідно до п. 1 вказаного договору Постачальник (ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10") зобовязується поставити Покупцю (ПП "Дука-Плюс") товар, а Покупець зобовязується його прийняти та оплатити згідно виставленого рахунку.

Прийняття - передача відбувається відповідно до супровідних документів згідно існуючого законодавства України. Розрахунок відбувається згідно виставленого рахунку, податкової (видаткової) накладної, акту виконаних робіт, відповідно до існуючого законодавства України на умовах передоплати (п. 2, 3 договору).

Позивачем на підтвердження правомірності віднесення до складу податкового кредиту в січні 2011 року суми ПДВ в розмірі 14 322 грн. 77 коп. надано належним чином завірені копії податкових накладних від 14.01.2011 року № 282, від 25.01.2011 року № 296; видаткових накладних від 14.01.2011 року № 226, від 25.01.2011 року № 425; рахунків-фактур № 226 від 14.01.2011 року, № 425 від 25.01.2011 року (а.с. 49-54).

Крім того, в підтвердження факту оплати поставленої продукції ПП "Дука-Плюс" надано належним чином завірені копії платіжних доручень № 175 від 25.01.2011 року на суму 37 876 грн. 50 коп. (в т.ч., ПДВ - 6 312 грн. 75 коп.), № 195 від 01.02.2011 року на суму 40 060 грн. (в т.ч., ПДВ - 8010 грн.) (а.с. 55).

Дослідивши в судовому засіданні зазначені документи суд вважає за необхідне вказати, що позивачем, на неодноразову вимогу суду, до матеріалів справи не додано акти приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною першою статті 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому, відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Акт приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) - це первинний документ бухгалтерського обліку на підставі якого здійснюється приймання та передача товарно-матеріальних цінностей.

Таким чином, за відсутності у позивача актів приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) не видається можливим встановити факт постачання ПП "Дука-Плюс" товарів (борошна житнього обдирного) від ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10".

Крім того, на неодноразову вимогу суду позивачем не надано відомостей щодо транспортування товарно-матеріальних цінностей (борошна житнього обдирного в кількості 43 965 т), а саме: товарно-транспортних накладних.

Посилання представника позивача на використання придбаного товару у власній господарській діяльності шляхом поставки борошна житнього Відкритому акціонерному товариству "Полтавський хлібокомбінат" судом оцінюється критично, оскільки з наданих до матеріалів справи первинних документів (накладних, рахунків) не можливо встановити походження товарно-матеріальних цінностей.

При цьому, суд зазначає, що обсяги поставки позивачем борошна житнього ВАТ "Полтавський хлібокомбінат" за січень 2011 року значно перевищують обсяги закупівель даного товару у ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10". Однак, на запитання головуючого про походження товарно-матеріальних цінностей, представник позивача не змогла надати обґрунтованих пояснень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо безпідставності посилань позивача на наявність належним чином оформлених податкових накладних як на доказ правомірності формування податкового кредиту за січень 2011 року, оскільки за приписами ст. 198 ПК України наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.

З огляду на вищезазначене, суд вважає правомірним висновок Кременчуцької ОДПІ про завищення ПП "Дука-Плюс" податкового кредиту та заниження податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 14 323 грн.

У відповідності до пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Відтак, Кременчуцькою ОДПІ спірним податковим повідомленням-рішенням правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 грн.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем, як субєктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення № 0002161502/1449 від 22.04.2011 року. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення Кременчуцькою ОДПІ норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Кременчуцька ОДПІ приймаючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 69-71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Дука-Плюс" до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 20 червня 2011 року.

СуддяО.О. Кукоба