Постанова № 16286843, 15.06.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 р. Справа № 2а/0470/4439/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Боженко Наталії Василієвни при секретаріМакаревич К.В. за участю: представників позивача представника відповідача Созінової Н.І., Брязгунової О.В., Слюнкової Л.І. Годьо Л.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградське автотранспортне підприємство" до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування повідомлень-рішень, - ВСТАНОВИВ: 14 квітня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Павлоградське автотранспортне підприємство» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області: -№0000012342 від 20.01.2011 року про збільшення ТОВ «Павлоградське АТП» сум грошових зобовязань по податку на прибуток у розмірі 230616,00 грн. (за основним платежем 184493,00 грн., за штрафними санкціями 46123,00 грн.);

-№0000022342 від 20.01.2011 року про збільшення ТОВ «Павлоградське АТП» сум грошових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 1782386, 00 грн. (за основним платежем 1425909,00 грн., за штрафними санкціями 356477,00 грн.);

-№0000112343 від 20.01.2011 року про застосування до ТОВ «Павлоградське АТП» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2251, 84 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем при ухваленні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень були невірно застосовані норми матеріального права. Висновок Західно-Донбаською ОДПІ про порушення Позивачем Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»,є необґрунтованим, а податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги, просили позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнавав у повному обсязі та просив у задоволенні позову відмовити. Також, надав письмові заперечення в яких зазначив, що обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Відповідно до Закону України «Про додану вартість» відповідачем встановлено заниження загальної суми податкового зобовязання з ПДВ в результаті віднесення ТОВ «Павлоградське АТП» вартості наданих послуг з перевезення до операцій, звільнених від оподаткування. Оскільки до повноважень органів місцевого самоврядування в Україні в галузі бюджету, фінансів і цін у відносинах з юридичними особами, які не є комунальної форми власності, входить лише погодження тарифів щодо оплати послуг на перевезення пасажирів та здійснення, відповідно до закону, контролю за дотриманням цін і тарифів. Отже, від оподаткування звільняються операції з поставки послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом, тарифи які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом, такими є підприємства комунальної власності. Рішенням Павлоградської міської ради від 27.06.2008 року № 806 не встановлено, а лише погоджено граничну вартість тарифів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м. Павлоград. Також Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року № 436/95 є нормативно-правовим актом, який підлягає обовязковому виконанню. Крім того, відповідач повідомив позивача листом про те, що в податкових повідомленнях від 20.01.2011 року № 0000012342 та №0000022342 про збільшення сум грошових зобовязань було допущено технічну помилку, яка не впливає на зміст зазначених податкових повідомлень рішень та розмір визначених сум грошових зобовязань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи осіб, які беруть участь у справі, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Павлоградське автотранспортне підприємство» зареєстровано Виконавчим комітетом Павлоградської міської ради 26.09.1995р., перебуває на обліку в Західно-Донбаській обєднаній державній податковій інспекції в Дніпропетровській області з 1998 року.

Західно-Донбаською об'єднаною ДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Павлоградське АТП» з питань дотримання вимог податкового за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року.

Згідно з висновками даного Акту в діяльності позивача податковим органом встановлені порушення пп.5.3.3, п. 5.3, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334-94-ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток періоді, що перевірявся на загальну суму 304790 гривень. Пп. 5.1.13, п.5.1, ст.5, пп.7.3.1, пп.7.3.5, п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1425909 гривень. Пункт 2.12 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України № 637 від 05.12.2004 року. За її результатами складено Акт № 1-23/2-21939968 від 05.01.2011 року (а.с.5-33).

На підставі Акту були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000022342 від 20.01.2011 року про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1 782 386,00 грн.( за основним платежем - 1 425 909,00 грн., за штрафними санкціями - 356 477,00 грн.) (а.с. 34); № 0000012342 від 20.01.2011 року про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 230 616,00 грн. (за основним платежем - 184 493 грн., - за штрафними санкціями - 46 123,00 грн.) (а.с. 35); № 0000112343 від 20.01.2011 року про застосування до ТОВ «Павлоградське АТП» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 251,84 грн. - за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (а.с. 36).

Вищезазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в порядку адміністративного оскарження, але скарги позивача були залишені без задоволення, а податкові повідомлення рішення - без змін.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість викладених в Акті № 1-23/2-21939968 від 05.01.2011 року висновків суб'єкта владних повноважень та винесених на їх підставі спірних податкових повідомлень - рішень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень №0000022342 від 20.01.2011, №0000012342 від 20.01.2011 року слугувало відображене в Акті № 1-23/2-21939968 від 05.01.2011 року судження відповідача про неправомірне користування підприємством пільгою по податку на додану вартість, котра передбачена п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) (надалі-Закон України «Про податок на додану вартість»).

З цього приводу суд відмічає, що відповідно до пп. 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Згідно з п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

З пояснень представника відповідача в судовому засіданні встановлено, що висновки про наявність порушення вимог п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» ґрунтуються виключно на тому, що при наданні послуг по перевезенню пасажирів підприємство повинно було застосовувати тарифи з нарахуванням ПДВ за ставкою 20%, оскільки ці тарифи не встановлені органом місцевого самоврядування, а лише погоджують граничну вартість тарифів.

При цьому, представник відповідача в судовому засіданні, зазначив, що пільги з ПДВ передбачені п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» можуть скористатися лише підприємства комунальної власності, це ж саме зазначено і в Акті перевірки.

За матеріалами справи, перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м. Павлоград за перевіряємий період здійснювалось позивачем на договірних умовах з виконавчим комітетом Павлоградської міської ради, згідно із договором № 1 від 01.04.2008 року про перевезення пасажирів автомобільним транспортом (а.с. 62-65). Зазначений договір було укладено за результатами конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, затвердженими рішеннями конкурсного комітету від 24.03.2008 року №7 (а.с. 55-58) та від 24.03.2008 року №8 (а.с. 59-61), а згодом рішенням від 24.06.2008 року № 10 (а.с. 96-98), який був створений виконавчим комітетом Павлоградської міської ради відповідно до вимог ст. 44 Закону України «Про автомобільний транспорт». За умовами якого Замовник виконавчий комітет Павлоградської міської ради зобовязаний погодити з Перевізником ТОВ «Павлоградське АТП» тарифи на перевезення пасажирів, п.п.2.1.2 зазначеного договору.

Даний пункт договору свідчить, про те, що позивачу заборонено самостійно змінювати та застосовувати тарифи на проїзд пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Також виконавчим комітетом Павлоградської міської ради були прийняті рішення №806 від 27.06.2008 року про погодження граничної вартості тарифів на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м. Павлограді та рішення № 619 від 10.06.2009 року про порядок встановлення тарифів (із змінами від 29.07.2009 року № 778) (а.с. 53-54).

Тобто, погодження тарифів на перевезення здійснювалось як конкурсним комітетом так і виконавчим комітетом Павлоградської міської ради.

Так, з підпункту 1.1.6 рішення № 619 від 10.06.2009 року про порядок встановлення тарифів (із змінами від 29.07.2009 року № 778) вбачається, що регулюються (затверджуються для підприємств і організацій комунальної власності міської ради; погоджуються для субєктів господарювання іншої форми власності), в тому числі вартість проїзду в міському пасажирському транспорті загального користування.

Згідно з частинами першою та другою статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пп. 2, п. а), ч.1, ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР (надалі Закон України «Про місцеве самоврядування») (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин), яке визначає повноваження органів місцевого самоврядування (у тому числі місцевих рад) у галузі бюджету фінансів і цін, до відання виконавчих органів селищних, сільських, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Діюче законодавство, крім положень пп. 2, п. а), ч.1, ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування», не містить інших норм, що встановлювали б компетенцію органу місцевого самоврядування з регулювання тарифів на перевезення пасажирів.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства дає можливість зробити висновок про те, що чинним законодавством органам місцевого самоврядування (у тому числі виконавчим комітетам міських рад) надані повноваження щодо погодження в установленому порядку тарифів щодо оплати побутових, комунальних транспортних та інших послуг з підприємствами, установами та організаціями, які надають такі послуги та не належать до комунальної власності, і саме у такому погодженні полягає регулювання органом місцевого самоврядування тарифів з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, які надаються підприємствами, установами та організаціями, які надають такі послуги та не належать до комунальної власності.

Також, суд доходить до висновку, що не має юридичного значення форма волевиявлення органу місцевого самоврядування щодо регулювання тарифу, так як за змістом та наслідками термін "регулювання" охоплює як рішення про встановлення тарифу, так і рішення погодження тарифу.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Павлоградське автотранспортне підприємство» протягом перевіряємого періоду надавало послуги з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, і це підприємство не належить до комунальної власності, а виконавчим комітетом Павлоградської міської ради, який є органом місцевого самоврядування, в межах його повноважень наданих Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» протягом перевіряємого періоду здійснювалось регулювання, в формі погодження, тарифів з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту.

Доводи відповідача спростовуються також листом № 15135/4/15/2 від 02.07.2008 року, в якому відповідачем зазначено, що станом на 01.07.2008 року ТОВ «Павлоградське АТП» з 1999 року користується пільгою з податку на додану вартість згідно пп.5.1.13, п.5.1, ст. 5 Закону України «Про додану вартість», така позиція відповідача також підтверджується іншими документами наданими позивачем в судовому засіданні, які містяться в матеріалах справи (а.с. 123-143).

Також, згідно із позицією Міністерства економіки України висловленої в листі №3801-25/318 від 4 листопада 2009 року та № 3801-25/206 від 03.08.2010 року на думку Міністерства економіки України визначено, що встановлення, регулювання і погодження в установленому порядку тарифів на транспортні послуги, зокрема на автомобільні перевезення, є методами їх державного регулювання.

Крім того, листом № 14/5747 від 14.12.2010 року виконавчим комітетом Павлоградської міської ради зазначено, що погодження тарифів на пасажирські перевезення на міських маршрутах загального користування є одним із видів регулювання цін/тарифів (а.с. 121-122).

З огляду на висновок суду така ж позиція викладена і в листі Державної податкової інспекції від 08.05.2007 року № 9237/7/16-1417 Про застосування норм підпункту 5.1.13 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин суд вважає, що позивачем у період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року (включно) обґрунтовано застосовувалась надана пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» пільга по податку на додану вартість при наданні послуг по перевезенню осіб пасажирським транспортом у межах населеного пункту.

Оскільки судження відповідача про порушення п.п.5.3.3, п.5.3, ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ґрунтувалось виключно на судженні про порушення п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5, пп.7.3.1, пп.7.3.5, п.7.3, ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а останнє не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, то слід визнати безпідставне донарахування податку на прибуток в розмірі 184493, 00 гривень та штрафних санкцій в розмірі 46123, 00 гривень.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 20 січня 2011 року № 0000112343, яке було винесено на підставі норм Податкового кодексу України, суд зазначає, що ст. 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовується у порядку та у розмірах, встановленим цим Кодексом та іншими законами. Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами, не дозволяється.

Суд погоджується з позицією відповідача, що в податкових повідомленнях від 20.01.2011 року № 0000012342 та №0000022342 про збільшення сум грошових зобовязань було допущено технічну помилку, яка не впливає на зміст зазначених податкових повідомлень рішень та розмір визначених сум грошових зобовязань та повідомив про це позивача листом за № 7418/10/23/2 від 16 березня 2011 року (а.с. 88).

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що висновки податкового органу у акті перевірки № 1-23/2-21939968 від 05.01.2011 року суперечать нормам чинного законодавства, а тому є необґрунтованими та не правомірними, отже оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення № 0000012342 від 20.01.2011 року про збільшення ТОВ «Павлоградське АТП» сум грошових зобов'язань по податку на прибуток у розмірі 230 616,00 грн. (за основним платежем - 184 493 грн., - за штрафними санкціями - 46 123,00 грн.); № 0000022342 від 20.01.2011 року про збільшення ТОВ «Павлоградське АТП» сум грошових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 1 782 386,00 грн.(за основним платежем - 1 425 909,00 грн., за штрафними санкціями - 356 477,00 грн.); №0000112343 від 20.01.2011 року про застосування до ТОВ «Павлоградське АТП» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2 251,84 грн., які прийняті податковим органом на підставі цього акту перевірки, необхідно визнати недійсними та скасувати.

Ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийнятті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Частина 1 статті 71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення, зобов'язання відповідача вчинити певні дії, іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградське автотранспортне підприємство» до Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування повідомлень-рішень є обґрунтованим, а тому підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами ч.1 ст.94 КАС України, згідно з якими, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 10-12, 60, 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградське автотранспортне підприємство» до Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області:

-№0000022342 від 20.01.2011 року про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Павлоградське автотранспортне підприємство» сум грошових зобовязань з податку на додану вартість у розмірі 1782386, 00 (один мільйон сімсот вісімдесят дві тисячі триста вісімдесят шість) гривень (за основним платежем 1425909,00 грн., за штрафними санкціями 356477,00 грн.);

-№0000012342 від 20.01.2011 року про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Павлоградське автотранспортне підприємство» сум грошових зобовязань по податку на прибуток у розмірі 230616,00 (двісті тридцять тисяч шістсот шістнадцять) гривень (за основним платежем 184 493,00 грн., за штрафними санкціями 46123,00 грн.);

-№0000112343 від 20.01.2011 року про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградське автотранспортне підприємство» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 2251, 84 (дві тисячі двісті пятдесят одна) гривня 84 копійки.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградське автотранспортне підприємство» (ідентифікаційний код 21939968) судові витрати у розмірі три гривні сорок копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 06.06.2011 року.

Суддя Н.В. Боженко