Постанова № 16286785, 14.06.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2010 р. Справа № 2а-2899/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потолової Г.В.

при секретарі Тимцунік Ю.В.

за участю представника позивача Пруднікова Н.В.

представника відповідача Крутовських С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Міське комунальне підприємство «Дніпропетровський електротранспорт»звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом з проханням визнати нечинними податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську №0000878821/3 від 25.02.2010р., №0000878821/2 від 10.12.2009р., №0000878821/1 від 01.10.2009р., №0000878821/0 від 03.09.2010р. про сплату комунального податку у сумі 223254грн.54коп.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з урахуванням уточнень. В обґрунтування позовних вимог посилається, на те, що вище зазначені податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства. Позивач стверджує, що отримання коштів з міського бюджету за кодом 1310 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам та організаціям)»дає право вважати підприємство планово-дотаційним та, відповідно, не сплачувати до місцевого бюджету комунальний податок. Та, зазначає, що оскаржувані повідомлення-рішення суперечать ст.15 Декрету КМУ «Про місцеві податки та збори», ст.91 Бюджетного кодексу України, ст.16 Господарського кодексу України, ст.3 Закону України «Про транспорт», ст.14 Закону України «Про міський електричний транспорт», Рішенню Дніпропетровської міської ради «Про комунальний податок»від 30.07.2003р. Стверджує, що відповідно до ст.15 Декрету КМУ «Про місцеві податки та збори»та рішення Дніпропетровської міської ради «Про комунальний податок», комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім планово-дотаційних підприємств, відповідно МКП «Дніпропетровський електротранспорт»не є платником комунального податку, тому, що являється планово-дотаційним підприємством.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на законодавчі підстави своїх дій, діяльність в межах закону та наданих повноважень. Зазначає, що перевірка здійснена правомірно, та правомірно виявлено, що позивачем безпідставно не сплачувався комунальний даток без наявності відповідних рішень міської ради і тому відповідачем правомірно застосовані санкції до позивача. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, заслухавши представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, вивчивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Міське комунальне підприємство «Дніпропетровський електротранспорт»(далі відповідач, МКП «Дніпропетровський електротранспорт») зареєстровано Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 03.09.2003р. (а.с.39).

Крім того, позивач зареєстрований як платник податків в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську 05.01.2005р. за №591 (а.с.40).

Отже, позивач належним чином зареєстрований як юридична особа та платник податків, а тому на нього поширюється дія законів та інших нормативно-правових актів, які регулюють сплату податків в Україні.

На підставі п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»Спеціалізованою державною податковою інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську було проведено невиїзну документальну перевірку МКП «Дніпропетровський електротранспорт»з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати комунального податку за період з 01.10.2004р. по 31.12.2007р.

За результатами перевірки складено акт №1179-08-03/1-32616520 від 21.08.2009р. Перевіркою встановлено, що позивачем порушено ст.15 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993р. №56-93 «Про місцеві податки і збори», рішення міської ради від 30.07.2003р. №6/11 «Про комунальний податок», що призвело до заниження податкових зобовязань зі сплати до бюджету комунального податку в сумі 153312грн.80коп., в т.ч. по кварталам: 1кв.2008р. 26224грн.20коп., 2кв.2008р. 25710грн.80коп., 3кв.2008р. 25146грн.40коп., 4кв.2008р. 24973грн.00коп., 1кв.2009р. 25476грн.20коп., 2кв.2009р. 25782грн.20коп. (а.с.23-26).

На підставі Акту перевірки №1179-08-03/1-32616520 від 21.08.2009р. заступником начальника СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську відносно позивача виставлене податкове повідомлення-рішення від 03.09.2009р. №0000878821/0, яким визначено позивачу до сплати податкове зобов'язання з комунального податку в сумі 223354грн.54коп. (в т.ч. 153312грн.80коп. основний платіж, 69941грн.74коп. штрафна санкція) (а.с.11).

Дане податкове повідомлення-рішення направлено на адресу позивача та отримано останнім 14.09.2009р.

Зі зазначеним рішенням позивач не погодився, у звязку з чим звернувся зі скаргою до СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську. 01.10.2009р. скаргу позивача розглянуто та за результатами розгляду первинної скарги прийнято рішення про залишення без змін податкового повідомлення-рішення від 03.09.2009р. №0000878821/0, а скаргу директора МКП «Дніпропетровський електротранспорт»Карпенко В.М. від 18.09.2009р. №807 без задоволення.

01.10.2009р. СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську прийняте податкове повідомлення-рішення №0000878821/1 про застосування до позивача податкового зобов'язання зі сплати комунального податку в сумі 223354грн.54коп. (в т.ч. 153312грн.80коп. основний платіж, 69941грн.74коп. штрафна санкція) (а.с.10).

09.10.2009р. позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України зі скаргою, яку було розглянуто та 07.12.2009р. прийнято рішення про залишення скарги без задоволення (а.с.16-17).

10.12.2009р. СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську прийняте податкове повідомлення-рішення №0000878821/2 про застосування до позивача податкового зобов'язання зі сплати комунального податку в сумі 223354грн.54коп. (в т.ч. 153312грн.80коп. основний платіж, 69941грн.74коп. штрафна санкція) (а.с.9).

21.12.2009р. позивач звернувся зі скаргою до Державної податкової адміністрації України, яку було розглянуто та 17.02.2010р. прийнято рішення про залишення скарги без задоволення (а.с.20-21).

25.02.2010р. СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську прийняте нове податкове повідомлення-рішення №0000878821/3 про застосування до позивача податкового зобов'язання зі сплати комунального податку в сумі 223354грн.54коп. (в т.ч. 153312грн.80коп. основний платіж, 69941грн.74коп. штрафна санкція), що застосована відповідно по п.п.17.1.1 і п.п.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами") (а.с.8).

Не погоджуючись з рішеннями податкового органу позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на той факт, що його підприємство є планово-дотаційним та не є платником комунального податку, що підтверджує листом Дніпропетровської міської ради від 26.09.2008р. №7/6-1782 (а.с.27). У звязку з наведеним, вважає нарахування, здійснені органом державної податкової служби згідно оскаржуваних повідомлень-рішень є помилковими, безпідставно визначеними та незаконними.

Позивач стверджує, що його повторна скарга на оскаржувані податкові повідомлення-рішення була отримана Державною податковою адміністрацією України 21.12.2009р.(згідно поштового опису та повідомлення про вручення скарги в матеріалах справи), тобто, передбачений законодавством двадцятиденний термін сплив 10.01.2010р. Так, фактично, відповідь на скаргу надійшла 23.02.2010р., але рішення про продовження строку розгляду скарги керівником Державної податкової адміністрації України або його заступником не приймалося та на адресу позивача не надходило. Отже, позивач вважає, що у відповідності п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»його повторна скарга на оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважається задоволеною на користь платника податків, тобто МКП «Дніпропетровський електротранспорт».

Також, позивач звертає увагу суду на те, що акт перевірки №1179-08-03/1-32616520 від 21.08.2009р. ґрунтується тільки на листі Міністерства фінансів України від 11.02.2002р. №024-205 де зазначено, що підприємства, які отримують кошти з державного бюджету за кодом 1310 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам, установам та організаціям»не є планово-дотаційними. Проте, позивач вважає зазначену думку неправомірною, та посилається на Розпорядження Кабінету Міністрів України №182-р від 31.03.2003р., де зазначено, що субсидія це фінансова або інша підтримка державними органами виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту, споживання відповідного товару, в результаті чого субєкт господарювання отримує пільги (прибутки), тобто коли державні органи здійснюють пряму передачу грошей (у формі дарування, дотації, позики ін.). тобто, доводить, що з 2003р. термін «субсидія» визначений законодавством, згідно якого і включає в себе, окрім іншого і поняття дотація.

Позивач посилається на норми Законів України «Про транспорт»та «Про міський електричний транспорт», згідно яких кошти, спрямовуються відповідними бюджетами а покриття витрат перевізника у разі встановлення рівня тарифу, який не покриває такі витрати є дотаціями на пасажирські перевезення.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що дійсно щорічно рішенням Дніпропетровської міської ради затверджується бюджет міста на відповідний рік, згідно з якого МКП «Дніпропетровський електротранспорт»отримує кошти з місцевого бюджету, як компенсаційні виплати за пільговий проїзд електротранспортом та інші заходи у сфері електротранспорту (капітальний ремонт трамвайної колії, контактної мережі та поточний ремонт). Та зазначає, що фінансове управління Дніпропетровської міської ради листом від 14.03.2008 №5/13-134 повідомило, що позивач отримує субсидії за кодом 1310 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам, установам, організаціям». Проте, відповідач стверджує, що МКП «Дніпропетровський електротранспорт»в порушення ст.15 Декрету Кабінету Міністрів України не обчислювало, не подавало та не сплачувало до місцевого бюджету комунальний податок за період з 01.01.2008р. по 30.06.2009р. в загальній сумі 223354грн.54коп., вважаючи себе планово-дотаційним, так як згідно ст.91 Бюджетного кодексу України та ст.16 Господарського кодексу України отримує кошти з міського бюджету на покриття витрат від фінансово-господарської діяльності.

Крім цього, щодо тверджень позивача про порушення строків відповіді ДПА України на його скаргу, відповідач зазначає, що згідно п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п.8 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996р. №29 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18.12.1996р., 30.12.2009р., Державна податкова адміністрація України прийняла рішення про продовження строку розгляду скарги позивача до 18.02.2010 року (включно), яке було направлено на адресу позивача. Отже, твердження позивача щодо порушення строків ДПА України розгляду карги є безпідставними та необґрунтованими.

Також, звертає увагу суду, на те, що позивачем не надано ні до перевірки, а ні до скарг підтверджуючих документів у вигляді рішення міської ради стосовно отримання пільгової податкової ставки по комунальному податку або звільнення від його сплати. Тобто, відповідних рішень Дніпропетровської міської ради про надання пільги позивачу в період з 01.10.2004р. по 31.12.2007р. не виносилось, та вказує, що потрібне вказане рішення надання пільг МКП „Дніпропетровський електротранспорт" Дніпропетровською міською радою було прийнято лише 28.12.2009р. Відповідач наполягає, що позивачем безпідставно не сплачувався комунальний даток без наявності відповідних рішень міської ради і тому відповідачем правомірно застосовані санкції до позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про систему оподаткування", платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно із ст.15 Закону України "Про систему оподаткування" комунальний податок належить до місцевих зборів (обов'язкових платежів). Місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. При цьому податки і збори (обов'язкові платежі), зазначені у п.2 ч.1 і пп.2-4, 13 та 14 ч.2 ст.15 Закону України "Про систему оподаткування", є обов'язковими для встановлення сільськими, селищними та міськими радами за наявності об'єктів оподаткування або умов, з якими пов'язане запровадження цих податків і зборів.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Пунктами 24 і 28 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", змінами та доповненнями, передбачено, що до компетенції сільських, селищних, міських рад належить встановлення місцевих податків: зборів та розмірів їх ставок у межах, визначених законом, прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах.

Згідно зі статтею 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Відповідно до статті 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок. Статтею 15 зазначеного Декрету визначено, що комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Згідно з підпунктом 4.4.2 «г»пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2006 року N 1837. Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики, політики у сфері державного внутрішнього фінансового контролю, економічною класифікацією видатків бюджету, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001 N 604. передбачено код 1310 "Субсидії та поточні трансферті підприємствам (установам та організаціям)".

Міністерство фінансів України листом від 11.03.2002 N 024-205 повідомило ДПА України, що підприємства, які отримують кошти з державного бюджету за вказаним кодом, не є планово-дотаційними підприємствами. Разом з тим, згідно зі статтею 18 Декрету органи місцевого самоврядування в межах компетенції мають право запроваджувати пільгові податкові ставки, повністю відміняти окремі місцеві податки і збори або звільняти від їх сплати певні категорії платників.

У відповідності до Вісника Податкової Служби України щодо планово-дотаційних підприємств, які відповідно до Декрету №56-93 не сплачують комунальний податок зазначено, що після прийняття Бюджетного кодексу України в новій редакції поняття «планово-дотаційне підприємство»в бюджетному процесі не використовується, тому питання віднесення підприємств до планово-дотаційних належить до компетенції фінансових органів та органів місцевого самоврядування.

Дніпропетровською міською радою прийнято рішення від 30 липня 2003 року №6/11 "Про комунальний податок", яким затверджено Положення про комунальний податок.

Пунктами 1.1. 2.1 і 3.2 зазначеного Положення встановлено, що платниками комунального податку є юридичні особи, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств, суб'єктів малого підприємництва відповідно Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва», які перебувають на спрощеній системі оподаткування та звітності, неприбуткових і організацій, які не мають в обліковому складі штатних працівників. Обчислення комунального податку проводиться за ставкою 10 відсотків від офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу. Податкові декларації (розрахунки) надаються до державної податкової інспекції за базовий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу, протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Як вбачається матеріалами справи, Рішенням Дніпропетровської міської ради від 27 вересня 2006року №4/4 "Про рішення міської ради від 30 липня 2003 року №6/11 "Про комунальний податок", були внесені зміни до рішення від 30 липня 2003 року №6/11, відповідно до яких починаючи з 1 січня 2007 року обчислення комунального податку проводиться за ставкою 20% від офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, виходячи із середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу. Також рішенням Дніпропетровської міської ради від 13 лютого 2008 року №35/28 "Про внесення змін до рішення міської ради від 30 липня 2003 року № 6/11 "Про комунальний податок" вставлено що розмір комунального податку, за базовий (звітний) період за одного працівника дорівнює 10 грн. 20 коп., що становить 5% від річного фонду оплати праці обчисленого виходячи розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (17,00 грн. х 12 = 204,00грн.).

Пунктом 1.11 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платник податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податкова декларація, розрахунок це документ, що подається платника податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якої здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платник податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Відповідно до п.п.17.1.1 і п.п.17.1.2 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платник податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне такі неподання або її затримку. У разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «а»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого п.п.17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами відповідача, щодо безпідставної несплати позивачем комунального податку без наявності відповідних рішень міської ради, оскільки в зазначений період з 01.10.2004р. по 31.12.2007р. відповідних рішень Дніпропетровської міської ради про надання пільги позивачу, не приймалось, а як вбачається з матеріалів справи, таке рішення про надання пільг МКП „Дніпропетровський електротранспорт" Дніпропетровською міською радою було прийнято лише 28.12.2009р., тобто вже після поведеної перевірки (а.с.36).

Одночасно, суд вважає підтвердженим факт своєчасного направлення ДПА України на адресу позивача рішення про продовження строку розгляду скарги (а.с.102).

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи та наданих представниками сторін у судовому засіданні пояснень вбачається, що суб'єкт владних повноважень (відповідач) діяв по відношенню до позивача на підставі та у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи правильність дій та рішень відповідача, а також те, що відповідачем доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, відповідні докази суду надані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та спростовані матеріалами справи і поясненнями представників сторін.

За викладених обставин, у задоволенні позовних вимог належить відмовити повністю.

Керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Міського комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 06.12.2010р.

Суддя(підпис) Г.В. Потолова