Постанова № 16286138, 26.05.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2011 р. 11:28 Справа №2а-11078/09/21/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі Кузміній Ю.В. розглянувши за участю представника позивача ОСОБА_1 – дов. № 10-юр від 01.02.2011р., представника відповідача ОСОБА_2 – дов. № 130/10-0 від. 24.12.2010р., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим Агро-Альянс»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Крим Агро-Альянс» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000562301/1 від 13.04.2009р. (№ 0000562301/0 від 16.01.2009р).

Позовні вимоги мотивовані тим, що визнання недійсними уставних документів його контрагента МПП «Ассо» та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ не може свідчити про недійсність всіх угод укладених з цим контрагентом з моменту його державної реєстрації до виключення х державного реєстру, та не позбавляє значення видані ним по цим операціям податкових накладних. Позивач зазначає, що правомірно сформував податковий кредит та правомірно відніс до складу валових витрат операції із МПП «Ассо».

Під час розгляду справи позивач заявою від 24.06.2010р. уточнив позовні вимоги та просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000552301/0 від 16.01.2009р., № 0000562301/0 від 16.01.2009р., № 0000552301/1 від 13.04.2009р., № 0000562301/1 від 13.04.2009р., № 0000552301/2 від 26.05.2009р., № 0000562301/2 від 26.05.2009р., № 0000552301/3 від 17.08.2009р., № 0000562301/3 від 17.08.2009р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з мотивів, викладених у запереченні та зазначив, що в ході проведення невиїзної документальної перевірки від 17.12.2010р. встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження позивачем податку на прибуток за 1 кв. 2006р. на суму 17000,10 грн. та завищення податкового кредиту в сумі 13599,60 грн., у зв’язку з чим прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Також відповідач посилається на рішення Господарського суду АР Крим від 10.06.2008р. у справі № 2-16/3018-2008 яким визнаний недійним устав МПП «Ассо», свідоцтво про сплату ПДВ, первинні документи та інші фінансово-господарські документи.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

30.12.2008р. відповідачем проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань правових відносин з МПП «Ассо» за період з 26.01.2006р. по 31.03.2007р.

За результатами проведення вказаної перевірки 30.12.2008р. складений Акт № 9795/23-2/34057657 (а.с.18-27), в якому зафіксовано порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження позивачем податку на прибуток за 1 кв. 2006р. на суму 17000,10 грн. та завищення податкового кредиту за лютий 2006р. в сумі 13599,60 грн., який покладений у підставу прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000562301/0 від 16.01.2009р., яким донараховане податкове зобов’язання з ПДВ на загальну суму 20399,40 грн., у тому числі 13599,60 грн. за основним платежем та 6799,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000552301/0 від 16.01.2009р., яким донараховане податкове зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 25500,15 грн., у тому числі 17000,10 грн. за основним платежем та 8500,05 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з зазначеним податковим повідомлення-рішення позивач оскаржував його до відповідача у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашенням зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», але скарги залишені без задоволення, а суми податкових зобов’язань без зімн. За результатами оскарження були прийняти податкові повідомлення-рішення № 0000552301/1 від 13.04.2009р., № 0000562301/1 від 13.04.2009р., № 0000552301/2 від 26.05.2009р., № 0000562301/2 від 26.05.2009р., № 0000552301/3 від 17.08.2009р., № 0000562301/3 від 17.08.2009р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами законодавства, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на час проведення перевірки) було визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пунктом 5.3 ст. 5 зазначеного Закону були зазначені витрати, які не включаються до складу валових витрат, зокрема не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону).

Законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету був Закон України «Про податок на додану вартість» (далі Закон № 168).

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов’язання – загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Матеріали справи свідчать про те, що до складу податкового кредиту за лютий 2006р. включені суми за податковою накладною від МПП «Ассо» б/н від 09.02.2006р. (а.с.220) ПДВ в сумі 13599,6 грн.

Але, суть спору полягає у тому, що відповідач вважає, що позивачем неправомірно було включено зазначену суму до складу податкового кредиту за лютий 2006р., оскільки податкова накладна на вказану суму була виписана продавцем товарів (послуг) МПП «Ассо», але рішенням Господарського суду АР Крим від 10.06.2008р. у справі № 2-16/3018-2008 визнаний недійним устав МПП «Ассо», свідоцтво про сплату ПДВ, первинні документи та інші фінансово-господарські документи. Також відповідач вважає неправомірним включення позивачем витрат на придбання пшениці за зазначеною накладною до складу валових витрат за 1 кв. 2006р. в сумі 68000,40 грн.

Згідно з ч. 1, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати судувсі матеріали, які свідчать про його правомірнідії.

Суд вважає таку позицію відповідача безпідставною та необґрунтованою з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, певна продукція (зерно) придбана позивачем відповідно до Договору № 1 від 09.02.2006р., укладеного із МПП «Ассо» (а.с.218-219), що підтверджується залученими до матеріали справи документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: накладна №236 від 09.02.2006р. (а.с.220); податкова накладна від 09.02.2006р. (а.с.220), платіжним дорученням № 15 від 01.03.2006р. (а.с.7).

Частиною 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця, при цьому відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку (п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Матеріали справи свідчать про те, що контрагент позивача – МПП «Ассо» на момент укладення договору та виписки податкової накладної перебував платником податку на додану вартість, що повністю відповідає приписам Закону № 168. Посилання на рішення Господарського суду АР Крим від 10.06.2008р. у справі № 2-16/3018-2008, яким визнаний недійним устав МПП «Ассо», свідоцтво про сплату ПДВ, первинні документи та інші фінансово-господарські документи, є безпідставним, оскільки рішення прийнято судом понад два роки після здійснення позивачем господарський операцій із МПП «Ассо». Більш того, ВСУ у постанові від 13.01.2009 р. у справі № 21-1578 зазначив, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призводить до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168).

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-          або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Оглянувши у судовому засіданні оригінал податкової накладної (копія залучена до матеріалів справи) на підставі якого позивач отримав продукцію (зерно) від МПП «Ассо», суд вбачає, що вона видана у відповідності до норм діючого законодавства.

Як зазначалось вище, оригінали всіх документів, що підтверджують операції купівлі-продажу товарів (здійснення робіт) між позивачем та контрагентом - МПП «Ассо» були досліджені судом під час розгляду справи (копії залучені до матеріалів справи).

Як вже зазначалось вище відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168 формування податкового кредиту, право на відображення платником податку суми ПДВ у складі податкового кредиту, зокрема, у зв’язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Таким чином, позивач у лютому 2006р. правомірно включив суму ПДВ в розмірі 13599,60 по взаємовідносинам із контрагентом МПП «Ассо» до складу податкового кредиту, та правомірно включив суму 68000,40 грн. до складу валових витрат у зазначеному періоді, у зв’язку з чим відповідач помилково зробив висновок в акті перевірки про те, що позивач зависив суму податкового кредиту за лютий 2006 року на 13599,60 грн., та помилково зроблений висновок щодо заниження податку на прибуток за 1 кв. 2006 року в розмірі 17000,10 грн.(68000,40х25%).

У зв’язку з чим, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0000552301/0 від 16.01.2009р., № 0000562301/0 від 16.01.2009р., № 0000552301/1 від 13.04.2009р., № 0000562301/1 від 13.04.2009р., № 0000552301/2 від 26.05.2009р., № 0000562301/2 від 26.05.2009р., № 0000552301/3 від 17.08.2009р., № 0000562301/3 від 17.08.2009р.

Згідно вимог ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

–          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

–          з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

–          обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

–          безсторонньо (неупереджено);

–          добросовісно;

–          розсудливо;

–          з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

–          пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

–          з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

–          своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення № 0000552301/0 від 16.01.2009р., № 0000562301/0 від 16.01.2009р., № 0000552301/1 від 13.04.2009р., № 0000562301/1 від 13.04.2009р., № 0000552301/2 від 26.05.2009р., № 0000562301/2 від 26.05.2009р., № 0000552301/3 від 17.08.2009р., № 0000562301/3 від 17.08.2009р. не можуть бути визнані такими, що прийняти на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, тому позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70,86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог, у зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб’єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000552301/0 від 16.01.2009р., № 0000562301/0 від 16.01.2009р., № 0000552301/1 від 13.04.2009р., № 0000562301/1 від 13.04.2009р., № 0000552301/2 від 26.05.2009р., № 0000562301/2 від 26.05.2009р., № 0000552301/3 від 17.08.2009р., № 0000562301/3 від 17.08.2009р. без вимоги про визнання їх протиправними.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи необхідність повного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає необхідним визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000552301/0 від 16.01.2009р., № 0000562301/0 від 16.01.2009р., № 0000552301/1 від 13.04.2009р., № 0000562301/1 від 13.04.2009р., № 0000552301/2 від 26.05.2009р., № 0000562301/2 від 26.05.2009р., № 0000552301/3 від 17.08.2009р., № 0000562301/3 від 17.08.2009р.

У зв’язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача з Державного бюджету України 3,40 грн. судового збору.

В судовому засіданні 26.05.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено та підписано 31.05.2011 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 11, 69-71, ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000552301/0 від 16.01.2009р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000562301/0 від 16.01.2009р.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000552301/1 від 13.04.2009р

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000562301/1 від 13.04.2009р

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000552301/2 від 26.05.2009р

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000562301/2 від 26.05.2009р

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000552301/3 від 17.08.2009р

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000562301/3 від 17.08.2009р

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крим Агро-Альянс» 3,40 грн. витрат зі сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Євдокімова О.О.