Постанова № 16286079, 31.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2011 р. Справа №2а-2375/11/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Сусловій Є.О., за участю представників позивача - Пічко А.О., Лєтаніної Н.О.,

представників відповідача Володькіна С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій Київ» до Державної податкової інспекції в м. Ялта про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось з адміністративним позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ» до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000131502 від 09.02.2011 р. про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1716810 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.02.2011 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що співробітниками ДПІ у м. Ялта АР Крим проведено невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ» з податку на додану вартість за листопад 2010 року за результатами якої складено акт перевірки № 26/15-2/33671891 від 17.01.2011 року.

Позивач зазначає, що за результатами акту перевірки Відповідачем було зроблено висновок щодо завищення суми відємного значення податку на додану вартість ( рядок 18.2 Декларації з податку на додану вартість) та яка переноситься до складу податкового кредиту наступного (звітного) періоду ( рядок 22.2 Декларації з податку на додану вартість) у розмірі 1716810 гривень, та завищено залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду ( рядок 24 Декларації з податку на додану вартість) у сумі 22075 гривень.

Позивач зазначає, що в відповідності до п.86.7 ст.86 Податкового Кодексу України 21.01.2011 року ним були надані Відповідачу заперечення до акту перевірки. Листом № 842/10/15-2 від 27.01.2011 року Відповідачем заперечення залишені без задоволення.

Позивач пояснює, що за результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення № 0000131502 від 09 лютого 2011 року, яким Позивачеві зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1716810 гривень.

Позивач зазначає, що з висновками акту перевірки і податковим повідомленням-рішенням товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ» не згодне.

Позивач пояснює, що відповідно до договору доручення № 18/11-2010 від 18.11.2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ» як Повірений взяв на себе зобовязання за винагороду, від імені та за рахунок ТОВ “Експорам-Стрим» - Довірителя скласти угоду ( угоди) з метою придбання приміщення під офіс у м.Ялта з подальшою його передачею Довірителю.

19 листопада 2010 року на поточний рахунок Позивача ТОВ «Експорам-Стрим» були перераховані грошові кошти в сумі 10300000 гривень за нерухоме майно згідно договору доручення № 18/11-2010 від 18.11.2010 р.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 від 03.04.1997 р. ( надалі Закон № 168) в випадку якщо платник податку ( надалі-повірений) здійснює діяльність по придбанню товарів ( робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи ( надалі-довіритель), датою збільшення податкових зобовязань є дата передачі таких товарів ( результатів робіт, послуг) довірителю.

Станом на 17 січня 2011 року, тобто на дату акту перевірки, передача приміщень Довірителю від Позивача (Повіреного) не була здійснена, тому, дата виникнення податкових зобовязань не настала.

Позивач зазначає, що Відповідач неправомірно застосував до цієї господарської операції норму абзацу 2 пункту 4.7 статті 4 Закону № 168 в якому йдеться про операції, які здійснюються платником податку з поставки товарів, отриманих в рамках договорів комісії ( консигнації), доручення, інших цивільно-правових договорів без передачі прав власності на такі товари, дата виникнення податкових зобовязань за якими настає за правилом першої події ( п.7.3 Закону № 168).

Позивач також пояснює, що в відповідності до пп.7.4.1 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду складається із сум, які нараховані ( сплачені) платником податку протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або створенням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, створенням) основних фондів ( основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи) з метою подальшого використання в виробництві та /або поставці товарів ( послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Позивач зазначає, що податковий кредит у сумі 94,97 гривень за податковою накладною № 1056874053 від 30.11.2010 року виписаною ПРАТ «МТС Україна» за телекомунікаційні послуги, податковий кредит у сумі ПДВ 25 гривень за податковою накладною № 1050 від 17.11.2010 року, № 1045 від 16.11.2010 р. виписаних ТОВ «Кольорвий світ» за заправку картриджу, податковий кредит у сумі 24 гривні за податковою накладною № 9616 від 15.11.2010 року виписаною ТРК «Ялта» за абонентську плату за кабельне телебачення, задекларовано ним в відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168, оскільки ці суми нараховані ( сплачені) в звязку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Таким чином, висновок Відповідача про завищення суми відємного значення ПДВ ( рядок 18.2 Декларації з ПДВ) яке переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду ( рядок 22.2 Декларації з ПДВ) у розмірі 1716810 гривень та завищення залишку відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду ( рядок 24 Декларації з ПДВ) у сумі 22075 гривень необгрунтований та суперечить абзацу 3 пункту 4.7 статті 4, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168.

У судовому засіданні представник Позивача позов повністю підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та пояснив, що в ході перевірки встановлено, що договір доручення № 18/11-2010 був виконаний лише частково і надалі не може бути виконаний повністю, оскільки 19.11.2010 року ТОВ «Експорам Стрім» (Довіритель) були перераховані кошти у розмірі 10300000 гривень на рахунок ТОВ «Санаторій «Київ» (Повірений) як попередня оплата за договором доручення. У свою чергу ТОВ «Санаторій «Київ» перерахував вказані кошти за договором купівлі-продажу майна, який укладений з Фондом комунального майна, згідно якого, ТОВ «Санаторій «Київ» отримало у власність від Фонду комунального майна Ялтинської міської ради рухоме і нерухоме майно, яке приведене в переліку до договору ( серед вказаного майна нежитлові споруди літ.А загальною площею 1498,5 кв.м, балкон літ.А4 площею 3,1 кв.м, балкон літ.А5 площею 2,4 кв.м) . Відповідно до акту прийому-передачі ціна продажу Обєкту приватизації склала 10337304,12 гривень.

Керуючись цим, дія абзацу 3 пункту 4.7 статті 7 Закону № 168 не може розповсюджуватися на ТОВ «Санаторій «Київ», оскільки договір № 18/11-2010 ТОВ «Санаторій «Київ» виконати не зможе зважаючи на використання цільових транзитних коштів не за призначенням, у звязку з чим дані кошти слід вважати звичайною передплатою, а не оплатою за договором доручення.

Представник Відповідача також зазначив, що впродовж періоду, що перевірявся, позивач користувався послугами мобільного звязку, заправки картириджу, кабельним телебаченням , на що були виписані податкові накладні, які були включені до складу податкового кредиту, але Позивач не підтвердив, що такі витрати відносяться до витрат на послуги, які використовуються в господарській діяльності.

Вислухав пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, враховуючи вищезазначене, Державна податкова інспекція в м. Ялта АР Крим у відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю “Санаторий Київ”, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являється субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ» є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії АО1 № 066224 від 28.09.2005 р., виданим виконавчим комітетом Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 30.09.2005 року за № 3999.

Згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 04.12.2007 р. № 100106487 товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ» зареєстровано платником ПДВ.

Таким чином, судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ» є субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що 17.01.2011 року ДПІ у м.Ялта АР Крим проведено невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ» з податку на додану вартість за листопад 2010 року.

За результатами невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ» складено акт перевірки № 26/15-2/33671891 від 17.01.2011 року ( надалі акт перевірки).

Перевірка проводилась з 31.12.2010 р. по 14.01.2011 року.

Перевіркою встановлені порушення абзацу 2 пункту 4.7 статті 4, абзацу 2 підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року в результаті чого завищена сума відємного значення ПДВ ( рядок 18.2 Декларації з ПДВ) яке переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду ( рядок 22.2 Декларації з ПДВ) у розмірі 1716810 гривень та завищено залишок відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду ( рядок 24 Декларації з ПДВ) у сумі 22075 гривень.

Судом встановлено, що позивачем акт перевірки отриманий поштою, що позивач не заперечує.

Суд зазначає, що ДПІ у м.Ялта на підставі акту перевірки № 26/15-2/33671891 від 17.01.2011 р. за порушення позивачем абз.2 пункту 4.7 статті 4, абз.2 підпункут 7.3.1 пункут 7.3, підпункту 7.4.1 пунктку 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97 р., прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000131502 від 09.02.2011 р., яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 1716810 гривень.

Відповідно до п.86.7 ст.86 глави 86 Податкового Кодексу України 21.01.2011 р. позивач звернувся зі запереченням до акту перевірки до ДПІ у м . Ялта де висловив свою незгоду з висновками акту.

Листом № 842/10/15-2 від 27.01.2011 р. ДПІ у м. Ялта заперечення залишені без задоволення.

Суд зазначає що предметом адміністративного позову є законність податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ялта № 0000131502 від 09.02.2011 р.

Перевіряючи правомірність зменшення податковим органом товариству з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ» відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1716810 гривень згідно податкового повідомлення-рішення № 0000131502 від 09.02.2011 р. судом встановлено наступне.

Суд зазначає, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, у звязку з чим Закон України «Про податок на додану вартість», Закон України “Про державну податкову службу в Україні”, Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” втратили чинність, але враховуючи, що спірні відносини регулювалися саме вказаними нормативними актами, суд перевіряє відповідність рішень та дій відповідача вказаним Законам, що діяли в редакції на момент здійснення спірних відносин.

Згідно договору доручення № 18/11-2010 від 18.11.2010 р., укладеного між ТОВ «Санаторій «Київ» та ТОВ «Експоран Стрім», ТОВ «Санаторій «Київ» ( Повірений) в порядку і на умовах, визначених цим договором, зобовязується за винагороду, від імені і за рахунок ТОВ “Експоран Стрім» (Довіритель), виконати наступні юридичні дії, а саме: укласти договір ( договори) купівлі-продажу, з метою придбання приміщення під офіс ( далі - приміщення) у м. Ялта АР Крим, Україна, з подальшою їх передачею Довірителю.

Відповідно до п.3.1 договору доручення № 18/11-2010 від 18.11.2010 р. Повірений зобовязаний укласти договір на таких умовах: тип приміщення будівля офісного призначення; кількість та площа приміщень окреме приміщення, у доброму технічному стані, з придатними до використання комунікаціями (світло, вода, газ, телефон), загальною площею не менш ніж 1500 квадратних метрів, бажана наявність вентиляції, сигналізації меблів, окремого входу, об лаштованої стоянки для автотранспорту; ціна приміщення орієнтована офісного комплексу не більш ніж 10300000 ( десять мільйонів триста тисяч) гривень, у т.ч .ПДВ; місцезнаходження приміщень Україна, АР Крим, м. Ялта (центральна частина міста); строк виконання доручення не пізніше 01 березня 2011 р.

Відповідно до п.6.1 договору Довіритель за виконання Повіреним доручення сплачує йому винагороду в розмірі 0,4 % від суми договору ( договорів) укладених Повіреним .

19 листопада 2010 року на поточний рахунок ТОВ «Санаторій «Київ» були зараховані кошти від ТОВ «Експоран Стрім» у сумі 10300000 гривень за договором доручення № 18/11-2010 від 18.11.2010 р. за нерухоме майно.

Відповідно до абз. 3 п.4.7 Закону № 168 в випадку якщо платник податку ( надалі-повірений) здійснює діяльність по придбанню товарів ( робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи ( надалі довіритель ), датою збільшення податкових зобовязань є дата передачі таких товарів ( результатів робіт, послуг) довірителю.

В періоді, що перевірявся, а саме листопад 2010 року, позивачем, як повіреним, договір доручення № 18/11-2010 від 18.11.2010 не виконаний, нерухоме майно для довірителя не придбане та його передача від позивача ТОВ «Експоран Стрим» ( довірителю) не здійснена, про що свідчать дані бухгалтерського обліку за рахунком 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» станом на 30 листопада 2010 р.

Крім того, проти цього факту не заперечує і відповідач, про що прямо зазначено в акті перевірки.

Судом також встановлено, що відповідно до листа № 26/01 від 26.01.2011 р. генерального директора ТОВ «Експоран Стрім» спрямованого до генерального директора ТОВ «Санаторій «Київ», відповідно до п.2.3 договору № 18/11-2010 від 18.11.2010р., ТОВ «Експоран Стрім» повідомило про відмову щодо договору, в звязку з тим, що діловими партнерами ТОВ “Експоран Стрім» було прийняте рішення про відмову від створення офісної бази на Южному березі Криму.

Також генеральний директор ТОВ «Експоран Стрим» в своєму листі № 26/01 від 26.01.2011 р. просить в строк до 01.03.2011 року повернути всі транзитні грошові кошти, які отримані ТОВ «Санаторій «Київ» в межах договору доручення № 18/11-2010 від 18.11.2010р.

Платіжним дорученням № 4 від 16.02.2011 р. на суму 1600000 гривень, № 5 від 17.02.2011 р. на суму 8700000 гривень ТОВ «Санаторій «Київ» були повернуті грошові кошти, отримані за договором доручення № 18/11-2010 від 18.11.2010 р в повному обсязі 10300000 гривень ТОВ «Експоран Стрім».

Даними бухгалтерського обліку за рахунком 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» станом на 28.02.2011 р. відсутня будь-яка заборгованість ТОВ «Санаторій «Київ» перед ТОВ «Експоран Стрім» та навпаки.

Таким чином, відповідно до абз. 3 п.4.7 Закону № 168, за договором доручення № 18/11-2010 від 18.11.2010 р. в листопаді 2010 року у позивача дата збільшення податкових зобовязань з податку на додану вартість не настала, оскільки в листопаді 2010 р. позивач не виконав умови цього договору , а саме не укладав договір ( договори) купівлі-продажу, з метою придбання приміщення під офіс з подальшою їх передачею ТОВ «Експоран-Стрім» та не передав майно Довірителю.

Більш того, судом встановлено, що вказаний договір взагалі не був виконаний сторонами, тому висновки відповідача, що кошти, перераховані на підставі вказаного договору, які у подальшому були повернені довірителю, необхідно розцінювати як переплату, що є підставою для нарахування податкових зобовязань, є необґрунтованими.

Судом також встановлено, що 28 жовтня 2010 року позивачем був укладений договір № 10/2010 про надання позики з Компанією «Шеріті Консалтінг Лімітед», місцезнаходження : Егіпту 40, Капсалос, Поштова скринька 3087 Лімасол, Республіка Кіпр, відповідно до якого ТОВ «Санаторій «Київ» позичає у Компанії «Шеріті Консалтінг Лімітед» грошові кошти в якості поворотної позики на строк до 01.02.2012р. в розмірі 2000000 доларів США під 9,8 % річних.

Відповідно до п.2.3 договору № 10/2010 позика має цільове призначення і надається для придбання будинків й споруд, а також іншого індивідуально-визначеного майна, розташованого за адресою : м.Ялта, вул..Чехова,26 та вул.Кірова, 18.

04 листопада за № 09-202/23701 Головним управлінням Національного банку України по м. Києву і Київській області ( за місцем знаходження обслуговуючого банку позивача) було видане реєстраційне свідоцтво № 13069, яке свідчить про реєстрацію договору про надання позики від 28 жовтня 2010 року № 10/2010 в іноземній валюті , укладеного між резидентом товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Київ» та нерезидентом « SHARITY CONSULTING LIMITED», Кіпр на загальну суму 2000000 доларів США з метою використання коштів придбання будинків й споруд, а також іншого індивідуально-визначеного майна, розташованого за адресою:м.Ялта, вул..Чехова, 26, вул.. Кірова,18. зі строком погашення 01.02.2010 р.

Судом встановлено, що зазначені кошти надійшли на рахунок позивача 02.02.2011 року в розмірі 1588300 гривень згідно виписки банку від 02.02.2011 року та в розмірі 8739500 гривень- згідно виписки банку від 08.02.2011 року.

Судом також встановлено, що на виконання договору № 10/2010 про надання позики з Компанією «Шеріті Консалтінг Лімітед», позивачем 29 жовтня 2010 року був укладений договір купівлі-продажу з Фондом комунального майна Ялтинської міської ради, предметом якого було придбання позивачем у власність комунального майна - індивідуально визначеного майна будівель, споруд та обладнання, які орендувалися позивачем, що розташоване за адресами: Україна, Автономна Республіка Крим, місто Ялта, вулиця Чехова, будинок № 26 та вулиця Кірова, будинок № 18, надалі «Обєкт приватизаці ї”.

Відповідно до п.1.4 договору купівлі-продажу від 29.10.2010 р. ціна продажу обєкту приватизації складає 86144200,10 гривень, податок на додану вартість 1722884,02 гривень, ціна продажу обєкту приватизації з урахуванням ПДВ склала 10337304,12 гривень.

Судом встановлено, що згідно акту приймання-передачі від 19.11.2010 року обєкти приватизації було передано Фондом комунального майна Ялтинської міської ради позивачеві ТОВ «Санаторій «Київ».

19 листопада 2010 року позивачем були перераховані грошові кошти зі свого поточного рахунку на користь Фонду комунального майна Ялтинської міської ради у розмірі 10337304,12 гривень за договором купівлі-продажу від 29 жовтня 2010 року, що підтверджується випискою банку від 19.11.2010 року.

Судом встановлено, що 19 листопада 2010 року Фондом комунального майна Ялтинської міської ради на адресу ТОВ «Санаторій «Київ» була виписана податкова накладна № 109 від 19.11.2010 р. за переліком будівель, споруд та обладнання на суму 10337304,12 гривень, у т.ч ПДВ 1722884,02 гривень.

Як зазначено в акті перевірки та не спростовується позивачем, ТОВ «Санаторій «Київ» задекларовано в листопаді 2010 року за цією податковою накладною податковий кредит з ПДВ у сумі 1722884,02 гривень.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи цільові кошти, отримані за договором № 10/2010 від нерезидента, не повернені, що підтверджується даними бухгалтерського обліку за рахунком 506 «Інші довгострокові зобовязання в іноземної валюті”, за якими враховується кредиторська заборгованість ТОВ «Санаторій «Київ» перед « SHARITY CONSULTING LIMITED», Кіпр станом на 28.02.2011 р. у сумі 1300000 дол.США ( 10309910 гривень).

Перевіряючи доводи відповідача, що грошові кошти за договором доручення № 18/11-2010 від 18.11.2010 р є переплатою позивачу за придбання обєкту приватизації, судом встановлено наступне.

Відповідачем в судовому засіданні не наведено доказів того, що грошові кошти в розмірі 10300000 гривень за договором доручення № 18/11-2010 від 18.11.2010 р., що надійшли на користь позивача від ТОВ «Експоран- Стрім» є передплатою за обєкт приватизації, що був придбаний ТОВ “Санаторій «Київ» за договором купівлі-продажу від 29 жовтня 2010 р у Фонду комунального майна Ялтинської міської ради.

Відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

В судовому засіданні факт придбання обєкт приватизації від імені та за рахунок ТОВ «Експоран- Стрім», та й що такий обєкт був переданий ТОВ «Санаторій «Київ» довірителю - ТОВ «Експоран- Стрім» не знайшов свого підтвердження.

Навпаки, судом встановлено, що вказаний обєкт був придбаний за договором купівлі-продажу від 29 жовтня 2010 р, що укладений з Фондом комунального майна Ялтинської міської ради, особисто позивачем, як покупцем за рахунок власних оборотних коштів. В договорі не зазначено, що ТОВ «Санаторій Київ», діє як повірений ТОВ «Експоран- Стрім».

Тому доводи відповідача з цього приводу є надуманими та не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідачем зазначено, що відповідно до абз.2 пункту 4.7 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97- ВР від 03.04.1997 р., у випадку коли платник податку здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих в межах договорів комісії ( консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку (комісіонера) здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи ( далі- комітента) без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом. Датою збільшення податкових зобовязань комісіонера є дата, визначена за правилами, встановленими пунктом 7.3 цього Закону.

Згідно до абз.2 пудпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97- ВР від 03.04.1997 р., датою виникнення податкових зобовязань з поставки товарів ( робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбуваєтсься будь-яка з подій, що сталась раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку.

Але , як вбачається з матеріалів справи, позивач за період, що перевірявся відповідачем, не укладав угоди комісії ( консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують позивача здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням ТОВ «Експоран Стрім» та Фондом комунального майна Ялтинської міської ради

без передання права власності на такі товари з ТОВ «Експоран стрім» та Фондом комунального майна Ялтинської міської ради, тому приписи абз.2 пудпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97- ВР від 03.04.1997 р. до позивача не можуть бути застосовані.

В судовому засіданні представник відповідача не пояснив суду, яким чином договір доручення № 18/11-2010 від 18.11.2010 р., укладений позивачем з ТОВ «Експоран Стрім», повязаний з договором купівлі-продажу від 29 жовтня 2010 р., що укладений позивачем з Фондом комунального майна Ялтинської міської ради.

Таким чином, позивачем не порушено абз.2 пункту 4.7 статті 4, абз.2 пудпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97- ВР від 03.04.1997 р.

Відтак судом встановлено, що позивач не повинен був нараховувати податкове зобовязання з податку на додану вартість у листопаді 2010 року у сумі 1716667 гривень за фактом отримання транзитних грошових коштів у розмірі 10300000 грн від ТОВ «Ексоран Стрім» за договором доручення № № 18/11-2010 від 18.11.2010 р. в відповідності до приписів абз. 3 пункту 4.7 статті 4, оскільки дата збільшення податкових зобовязань з податку на додану вартість не настала в звязку з відсутністю факту передачі товарів ( результатів робіт, послуг) довірителю.

Судом також встановлено, що позивачем в податковій декларації на додану вартість за листопад 2010 року задекларовано податковий кредит за наступними контрагентами:

-ТРК «Ялта» за податковою накладною № 9616 від 15.11.10 р. на загальну суму 144 гривні, у т.ч ПДВ -24 гривні , номенклатура якої зазначена як «Абонплата за кабельне телебачення»;

-ПРАТ «МТС Україна» за податковою накладною № 1056874053 від 30.11.2010 р. на загальну суму 569,80 гривень, у т.ч ПДВ 94,97 гривень, номенклатура якої зазначена як «Аванс за телекомунікаційні послуги»;

-ТОВ «Кольоровий світ» за податковою накладною № 1050 від 17.11.2010 р. на загальну суму 75 гривень, у т.ч ПДВ -12,50 гривень, номенклатура якої зазначено як «Заправка картриджу WC-PE16.114e”, за податковою накладною № 1045 від 16.11.2010 р. на загальну суму 75 гривень, у т.ч ПДВ -12,50 гривень, номенклатура якої зазначено як «Заправка картриджу WC-PE16.114e”,

Судом в повному обсязі перевірені правомірність формування позивачем податкового кредиту, фактичне виконання зобовязань та сплата податку на додану вартість постачальнику у складі вартості послуг.

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість» право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст..9 зазначеного Закону.

Пункт 2 порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30.05.97 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, встановлює, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що ТРК «Ялта», ПРАТ «МТС «Україна», ТОВ «Кольоровий світ» зареєстровані платниками податку на додану вартість за даними реєстру платників податку на додану вартість ДПА України, що оприлюднений на офіційному сайті Держаної податкової адміністрації України.

Таким чином, в період здійснення господарських операцій з позивачем ТРК «Ялта», ПРАТ «МТС «Україна», ТОВ «Кольоровий світ» були платниками податку на додану вартість, під час здійснення господарських операцій були зобовязані видавати контрагентам податкові накладні та визначати податкове зобовязання з податку на додану вартість.

В відповідності до пп.7.4.1 Закону «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум, які нараховані ( сплачені) платником податку протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або створенням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.5 Закону «Про податок на додану вартість» не підлягає включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого ( нарахованого) податку в звязку з придбанням товарів ( послуг), що не підтверджені податковими накладними.

Згідно з пп.7.5.1 Закону «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої із подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що на момент визначення позивачем податкового кредиту та на момент перевірки позивачем була використана податкова накладна № 9616 від 15.11.2010р. на суму 144 гривень, у т.ч ПДВ 24 гривні, згідно якої продавець ТРК «Ялта» надає послуги покупцю позивачу з абонплати за кабельне телебачення.

Придбання послуг позивачем у ТРК «Ялта» підтверджує акт № ОУ-0001381 здання-прийомки робіт ( послуг) на 144 гривні, сплата вартості послуг позивачем підтверджена випискою за рахунком п/д № 89 від 15.11.2010 року на суму 144 гривні.

Як зазначено на стор.2 акту перевірки позивач здійснював діяльність санаторно-курортних закладів.

Відповідно до акту приймання-передачі від 19.11.2010 року позивачем прийнято від Фонду комунального майна Ялтинської міської ради у складі обєкту приватизації, що раніш орендувався позивачем, 70 телевізорів ( порядкові номери в акті приймання-передачі з номеру 113 по 124).

З пояснень позивача послуги кабельного телебачення були придбані у ТРК «Ялта» з метою забезпечення достатніх та комфортних умов для проживання відпочиваючих, зокрема, забезпечення кабельним телебачення у кожному номері.

Таким чином, витрати, повязані з оплатою вказаних послуг відносяться до господарської діяльності позивача, а тому правомірно віднесені до податкового кредиту.

Судом встановлено, що на момент визначення податкового кредиту та на момент перевірки позивачем була використана податкова накладна № 1056874053 від 30.11.2010 р. на суму 569,80 гривень, у т.ч ПДВ -94,97 гривень, згідно якої продавець ПРАТ «МТС Україна» надає телекомунікаційні послуги покупцю-позивачеві .

Придбання послуг позивачем у ПРАТ «МТС Україна» підтверджує деталізована інформація про розрахунки, рахунок за телекомунікаційні послуги, сплата вартості послуг позивачем підтверджена випискою за рахунком п/д № 80 від 11.11.2010 р. на суму 600 гривень.

До матеріалів справи залучено також договір № 469970 від 29.03.2001 р.,№ 25070 від 02.09.1998 р. з ПРАТ «МТС Україна» та наказ № 6-а від 14.12.2007 р. позивача «Про використання мобільних телефонів на підприємстві».

Відповідно до наказу позивача № 6-А від 14.12.2007 р. в звязку з виробничою необхідністю та виконанням своїх службових обовязків працівниками підприємства мобільні телефони були закріплені за виконавчим директором та старшим адміністратором, по використанню послуг мобільного звязку встановлений ліміт у розмірі 600 гривень в місяць.

З пояснень представника позивача телекомунікаційні послуги були придбані у ПРАТ «МТС Україна» з метою забезпечення мобільного та оперативного звязку з турагентами та туроператорами , з метою прийому заявок на проживання клієнтів , бронювання номерів.

Таким чином, витрати, повязані з оплатою вказаних послуг відносяться до господарської діяльності позивача, а тому правомірно віднесені до податкового кредиту.

Судом встановлено, що на момент визначення податкового кредиту та на момент перевірки позивачем були використані податкові накладні № 1050 від 17.11.2010 р. на суму 75 гривень, у т.ч ПДВ -12,50 гривень, № 1045 від 16.11.2010 р. на суму 75 гривень, у т.ч. ПДВ 12,50 гривень, згідно якої продавець ТОВ «Кольоровий світ» надає позивачеві послуги з заправки картриджів WC-PE16.114e.

Придбання послуг позивачем у ТОВ «Кольоровий світ» підтверджено рахунком-фактурою № СФ-1111 від 17.11.2010 р., сплата вартості послуг позивачем підтверджена випискою за рахунком п/д № 93 від 18.11.10 р. на суму 75 гривень, рахунком-фактурою № СФ-1103 від 16.11.2010 р., випискою за рахунком п/д № 92 від 16.11.2010 р. на суму 75 гривень.

Відповідно до акту приймання-передачі від 19.11.2010 року позивачем прийнято від Фонду комунального майна Ялтинської міської ради у складі обєкту приватизації, що раніш орендувався позивачем, копі-принтер Xerox Work Centre PE 16e ( порядковий номер в акті приймання-передачі 91).

З пояснень позивача витрати на придбання послуг у ТОВ «Кольоровий світ» по заправці картриджу понесені позивачем для забезпечення роботи основного засобу копі-принтер Xerox Work Centre PE 16e , який використовувався в господарській діяльності позивача для створення первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, створення облікових регістрів та фінансової та податкової звітності.

Таким чином, витрати, повязані з оплатою вказаних послуг відносяться до господарської діяльності позивача, а тому правомірно віднесені до податкового кредиту.

Судом встановлено, що до податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2010 року позивачем був сформований податковий кредит за податковими накладними, дата виписки яких також зазначена листопадом 2010 року, та дата виписки податкових накладних відповідає приписам пп.7.5.1 Закону «Про податок на додану вартість» , а саме:

- податкова накладна № 9616 від 15.11.10 р. на загальну суму 144 гривні за датою списання коштів з банківського рахунку позивача;

- податкова накладна № 1056874053 від 30.11.2010 р на загальну суму 569,80 гривні за датою факту придбання послуг рахунку-фактури від 30.11.2010 р.;

- податкова накладна № 105о від 17.11.2010 р. на суму 75 гривень, № 1045 від 16.11.2010 р. на суму 75 гривень - за датою списання коштів з банківського рахунку позивача.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 28.11.2003 р. № 125 -1, в якому зазначено перелік документів, необхідних для підтвердження звязку таких витрат з господарською діяльністю, а саме: наказ керівника про придбання мобільного телефону, правила використання мобільного телефону, перелік робітників, які забезпечиваються мобільними телефонами, розрахункові документи, перелік номерів телефонів за якими ведуться розмови, журнал обліку дзінків.

Лист від 28.11.2003 р. № 125 -1, на який посилається відповідач, відкликано Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва листом № 4956 від 21.07.2004р., в якому Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва зазначив, що думка, яка міститься у листі № 125-1 від 28.11.2003 р. є внутрішньою службовою запискою й не висловлює думку самого Державного комітету.

Листом № 14964 від 30.03.04 р. Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва наводить перелік документів, що підтверджують звязок з господарською діяльністю, який обмежено наступними документами: розрахункові документи на сплату послуг, наказ керівника про придбання мобільних телефонів; договір з мобільним оператором.

Документи, зазначені цим переліком надані позивачем до суду та були досліджені судом.

Таким чином, позивачем не порушено пп.7.4.1 п.7.4 , пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», та висновки відповідача стосовно завищення позивачем суми відємного значення ПДВ ( рядок 18.2 Декларації з ПДВ) яке переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду ( рядок 22.2 Декларації з ПДВ) у розмірі 1716810 гривень та завищення залишку відємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду ( рядок 24 Декларації з ПДВ) у сумі 22075 гривень не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Судом також перевірено дотримання відповідачем порядку прийняття податкового повідомлення рішення від 09.02.2011 року.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Судом досліджений акт перевірки від 17.01.2011 року, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення та встановлено, що стосовно ТОВ «Санаторій «Київ» проводилася невиїзна документальна перевірка декларації з ПДВ за листопад 2010 року.

В акті перевірки не зазначено жодної підстави, з урахуванням якої вона проводилася, не вказано чи здійснювалася камеральна або документальна перевірка, чи була вона позаплановою, виїзно або невизною.

Порядок та підстави проведення камеральних перевірок передбачені статтею 76 Податкового кодексу України, відповідно до якого Камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Але відповідно до статті 75 Податкового кодексу камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, тобто будь-які додаткові документи не витребовуються та не досліджуються.

Приймаючи до уваги, що під час проведення перевірки податковим органом витребовувалися додаткові документи, які перевірялися одночасно з декларацією, а саме первинні документи позивача, що підтверджують обґрунтованість заявленого відємного значення та бюджетного відшкодування, суд вважає, що перевірка, яка проводилася відповідачем не є камеральною, а тому вона мала бути проведена в порядку та на підставах, передбачених для документальних перевірок.

Відповідно до п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова виїзна перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. Гривень.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідачем мала бути проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача.

Але суд зазначає, що посадові особи відповідача не виїзжали для поведення перевірки за місцем знаходження позивача та перевірка проводилася в податковому органі, а тому вона вважається документальною позаплановою невиїзною перевіркою.

Згідно п. 78.4. статті 78 Податкового кодексу Укарїни про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Такі ж особливості передбачені для проведення документальної невиїзної перевірки статтею 79 Податкового кодексу України, відповідно до якого документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, податковий орган наділений правом на проведення як документальної виїзної перевірки, так і документальної невиїзної перевірки виключно на підставі наказу керівника за умови його вручення платнику податків та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що вказані вимоги Кодексу відповідачем не були дотримані, оскільки наказ на проведення документальної позапланової перевірки відповідачем не приймався, такий наказ не був вручений позивачу та позивач не був повідомлений про початок проведення перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що податковим органом порушено встановлений законом порядок та процедуру проведення документальної позапланової перевірки, у звязку з чим суд не може визнати податкове повідомлення рішення ДПІ в м. Ялта № 0000131502 від 09.02.2011 року, винесене за результатами проведення такої перевірки, законним та обґрунтованим.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи судом 31.03.2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 06.04.2011 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Ялта АР Крим № 0000131502 від 09.02.2011 року.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Санаторій Київ”(ЄДРПОУ 33671891) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.