Постанова № 16286074, 06.04.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 квітня 2011 р. Справа №2а-2121/11/0170 (12:44) м.Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Сусловій Є.О., за участю

представника позивача Анісової А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарсва м.Білогірська»

до Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим

про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулося з позовом Кримське Республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарсва м.Білогірська» до Державної податкової інспекції в Білогірському районі АР Крим про визнання протиправним податкове повідомлення рішення № 0002351503/0 від 01.11.2010 року в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 833,63 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2011 року відкрито провадження по справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.03.2011 року закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримала адміністративний позов, з підстав, зазначених у ньому, пояснила, що ДПІ в Білогірському районі за результатами невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати збору за спецводокористування місцевого значення було складно акт № 2346/15-3/03332518 від 29.10.2010 року, за результатами акту винесено повідомлення рішення № 0002351503/0 від 01.11.2010 року, яким Кримському Республіканському підприємству «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарсва м.Білогірська» нараховано штраф в розмірі 833,63 гривень.

Представник позивача зазначила, що Кримське Республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарсва м.Білогірська» не погоджується з вищевказаним повідомленням - рішенням.

Представник позивача пояснила, що нарахування штрафних санкцій здійснювалося в автоматичному режимі, податковим органом не прийнято до уваги призначення платежів, вказаних позивачем при здійсненні оплати поточних зобовязань.

У судове засідання представник відповідача не зявився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, будь-яких клопотань на адресу суду не надіслав.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для зясування обставин по справі, відповідач є субєктом владних повноважень, суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю представника відповідача, повідомленого належним чином про дату час та місце розгляду справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено коло суб'єктів владних повноважень, до яких віднесено орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.п.41.1.1 п .41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Отже, враховуючи вищезазначене, Державна податкова інспекція в Білогірському районі АР Крим у відносинах з Кримським Республіканським підприємством «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарсва м.Білогірська», під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являється субєктом владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України субєктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обовязків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобовязаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються субєктами господарювання.

Судом встановлено, що Кримське Республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарсва м.Білогірська» є юридичною особою, зареєстрованою Білогірською районною державною адміністрацією АР Крим, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 569675.

Кримське Республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарсва м.Білогірська» взято на податковий облік у ДПІ Білогірського району 16.06.1995 року № 377.

Таким чином, судом встановлено, що Кримське Республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарсва м.Білогірська» є субєктом господарювання, зобовязане виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N 1251-XII (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобовязані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Судом встановлено, що КРП «ВП ВКГ м.Білогірськ» зареєстроване у якості платника податків у ДПІ в Білогірському районі АР Крим, а тому згідно із законодавством України, позивач зобовязаний сплачувати податки до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (що діяв на час виникнення спірних правовідносин) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації (розрахунку).

Порядок, строки та підстави сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів визначені Порядком справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1494 від 16.08.1999 року (що діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Пунтками 14, 14-1 Порядку передбачено, що збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту обчислюється платниками самостійно.

Розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації.

Збір сплачується водокористувачами протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору за місцем податкової реєстрації.

Пунктом 2.1 Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 231/539/118/219 від 01.10.1999 року, передбачено, що платниками збору за спеціальне водокористування в частині використання води є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Таким чином, платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни субєкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси, зокрема, здійснюють забір води з водних обєктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні обєкти для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб на підставі спеціального дозволу.

Отже, КРП «ВП ВКГ м.Білогірськ» зобовязано, подавати до ДПІ у Білогірському районі декларації (розрахунки) по збору за спеціальне використання водних ресурсів та сплачувати зазначений податок до бюджету.

Судом встановлено, що на підставі п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» старшим державним податковим інспектором відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ у Білогірському районі Бугай Я.В. проведена невиїзна документальна перевірка з питання своєчасності сплати КРП «ВП ВКГ м.Білогірськ» збору за спеціальне водокористування місцевого значення згідно податкових розрахунків збору за спеціальне водокористування місцевого значення № 1492 від 14.04.2005 року за 1 квартал 2005 року та № 5697 від 09.11.2005 року за 3 квартал 2005 року, за результатами проведення якої складено акт про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати збору за спеціальне водокористування місцевого значення № 2346/15-3/03332518 від 29.10.2010 року.

Судом встановлено, що перевірку проведено з відома керівника КРП «ВП ВКГ м.Білогірськ» Гребенюка В.З. та головного бухгалтера Мірошніковой К.А.

Перевіркою встановлено, що підприємством порушено п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами й іншими державними цільовими фондами»: платником збору за спеціальне водокористування місцевого значення КРП «ВП ВКГ м.Білогірськ» несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобовязання по збору за спеціальне водокористування місцевого значення згідно поданих в ДПІ розрахунків по збору за спеціальне водокористування місцевого значення за 1 та 3 квартал 2005 року.

Керівник та головний бухгалтер КРП «ВП ВКГ м.Білогірськ» з актом перевірки ознайомилися, акт перевірки підписали.

На підставі акту перевірки ДПІ у Білогірському районі винесено податкове повідомлення рішення № 0002351503/0 від 01.11.2010 року, яким за порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання зі збору за спеціальне водокористування місцевого значення до КРП «ВП ВКГ м.Білогірськ» застосовано штраф в сумі 833,63 гривень.

Не погодившись з податковим повідомленням рішенням ДПІ у Білогірському районі № 0002351503/0 від 01.11.2010 року, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи наявність підстав для задоволення позовних вимог, судом встановлено наступне.

КРП «ВП ВКГ м.Білогірськ» відповідно до розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики за I квартал 2005 року № 1492 від 14.04.2005 року визначило суму збору за спеціальне використання водних ресурсів до місцевого бюджету в розмірі 16430,20 гривень.

КРП «ВП ВКГ м.Білогірськ» відповідно до розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики за 9 місяців 2005 року № 5697 від 18.11.2005 року визначило суму збору за спеціальне використання водних ресурсів до місцевого бюджету в розмірі 11959,92 гривень.

Судом досліджено платіжні доручення № 650 від 09.09.2009 року та № 06к748072 від 27.11.2009 року, якими на думку податкового органу частково погашено позивачем податкове зобовязання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2005 рік за вищезазначеними розрахунками та встановлено наступне.

Платіжним дорученням № 650 від 09.09.2009 року на суму 2000,00 гривень, копія якого долучена до матеріалів справи, позивач сплатив податкове зобовязання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів місцевого значення (авансовий платіж) за 3 квартал 2009 року, що вбачається з призначення платежу.

Платіжним дорученням № 06к748072 від 27.11.2009 року на суму 1000,00 гривень, копія якого долучена до матеріалів справи, позивач сплатив податкове зобовязання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів місцевого значення за 3 квартал 2009 року, що вбачається з призначення платежу.

Отже, судом встановлено, що податковим органом в порушення призначення платежу, визначеного позивачем в платіжному дорученні, як «збір за спеціальне використання водних ресурсів місцевого значення за 3 квартал 2009 року», частину платіжу за вищевказаними платіжними дорученнями зараховано на погашення боргу позивача зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2005 рік.

Суд зазначає, що дії податкового органу щодо зміни призначення платежу, визначеного платником податків, не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин).

Податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобовязання.

Обовязок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обовязкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Виходячи із змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації, та зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Таким чином, позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суму збору за спеціальне використання водних ресурсів місцевого значення за 3 квартал 2009 року, виконав своє зобовязання зі сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів місцевого значення за визначеним ним періодом, що, у випадку своєчасної сплати узгодженого податкового зобовязання, виключає застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені на підставі ст.ст. 16, 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) .

Законом України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), який був спеціальним законом з питань оподаткування і який встановлював порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п.п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначеного платником податків.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач всупереч вимогам Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"(який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) , без узгодження з позивачем змінив призначення платежу за податковим зобовязанням зі збору за спеціальне використання водних ресурсів місцевого значення за 3 квартал 2009 року та неправомірно вищевказаний платіж зарахував на часткове погашення боргу позивача зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за I та III квартали 2005 року.

Судом встановлено, що позивачем збір за спеціальне використання водних ресурсів за I та III квартали 2005 року взагалі не сплачувався.

Відповідачем доказів сплати КРП «ВП ВКГ м.Білогірськ» податкового зобовязання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2005 рік також не надано.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що податковим органом нараховані позивачеві штрафні санкції відповідно до п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" на підставі несплачених КРП «ВП ВКГ м.Білогірськ» сум податкового зобовязання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2005 рік.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 11 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, зокрема, застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Суд зазначає, що відповідно до п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) штрафні санкції за порушення податкового законодавства накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Суд зауважує, що відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, судом встановлено, що штрафні санкції застосовуються у разі затримки сплати узгодженої суми податкового зобовязання в залежності від розміру погашеної суми податкового боргу.

Отже, суд зазначає, що сума штрафу визначається саме на підставі розміру сплаченої суми податкового зобовязання, застосування штрафних санкцій при несплаті узгодженої суми податкового зобовязання не передбачено.

Більш того, суд зазначає, що відповідачем суми, сплачені платіжними дорученнями № 650 від 09.09.2009 року та № 06к748072 від 27.11.2009 року, направлені на погашення податкового зобовязання позивача зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2005 рік щодо якого минув строк давності, встановлений ст.15 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), для стягнення такого боргу, що є неправомірним.

Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що субєкт владних повноважень зобовязаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення - рішення не може бути визнано таким, що прийнято на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно, отже, податкове повідомлення рішення ДПІ в Білогірському районі АР Крим № 0002351503/0 від 01.11.2010 року належить визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У звязку зі складністю справи судом 06.04.2011 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 11.04.2011 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ДПІ в Білогірському районі АР Крим № 0002351503/0 від 01.11.2010 року на суму 833,63 гривень.

3.Стягнути на користь Кримського Республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно каналізаційного господарсва м.Білогірська» (ЄДРПОУ 03332518) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Трещова О.Р.