Постанова № 16285954, 14.11.2008, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.11.08Справа №2-а-983/08

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р. , при секретарі Єлжової Н.М., за участю

Представника позивача – Мусаєвої Фатіме Усманівни,

Представника відповідача – Османова Ескендера Рустемовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тархан» до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулось з адміністративним позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Тархан» до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі про скасування податкового повідомлення-рішення № 0005531501/0 від 28.11.2006 року на суму 3133,29 гривень, зобов’язати Державну податкову інспекцію у Бахчисарайському районі списати з особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Тархан» суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 16665,35 гривень шляхом внесення змін та визнання сплаченими суми податку на додану вартість в розмірі 9646,00 гривень.

У судовому засіданні позивач уточнив адміністративний позов шляхом збільшення позовних вимог та просить визнати недійсним податкове повідомлення –рішення № 000023150/0 від 18.02.2008 року на суму 712,67 гривень та зобов’язати Державну податкову інспекцію у Бахчисарайському районі списати з особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Тархан» суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 14399,96 гривень та пеню в сумі 2968,06 гривень.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2008 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.08.2008 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача уточнений позов підтримав з підстав, зазначених в адміністративному позові та пояснив, що платіжним дорученням № 57 від 25.06.2001 року перерахував ПДВ за 2001 рік у сумі 6946,00 гривень; та платіжним дорученням № 54 від 21.06.2001 року - у сумі 2700,00 гривень через АК АПБ «Україна». Однак, у звязку з процедурою банкрутства АК АПБ «Україна» грошові кошти на рахунок Держказначейства зараховані не були та на особовому рахунку позивача виник борг.

Представник позивача зазначив, що Державною податковою інспекцією в Бахчисарайському районі направлено на адресу позивача податкове повідомлення – рішення № 0005531501/0 від 28.11.2006 року на суму 3133,29 гривень, а саме штрафні санкції за порушення строку сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ.

Представник позивача пояснив, що вважає податкові повідомлення – рішення № 0005531501/0 від 28.11.2006 року на суму 3133,29 гривень та № 000023150/0 від 18.02.2008 року на суму 712,67 гривень незаконними та такими, що підлягають скасуванню у звязку з тим, що в суму податкового боргу позивача відповідач незаконно включив платежи до бюджету, які були проведені позивачем через АК АПБ «Україна», тому штрафні санкції були нараховані відповідачем необґрунтовано, оскільки позивач не може відповідати за неправомірні дії іншого суб’єкту – АК АПБ «Україна» .

Представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі, зазначив, що податкове повідомлення – рішення № 0005531501/0 від 28.11.2006 року на суму 3133,29 гривень та податкове повідомлення –рішення № 000023150/0 від 18.02.2008 року на суму 712,67 гривень є такими, що винесені на підставі Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2191-ІІІ від 21.12.2000 року та є такими, що підлягають виконанню позивачем, оскільки фактична сплата податку буде вважатися після зарахування коштів до бюджету.

Вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд вважає, що уточнені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що відповідачем по справі є Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі АР Крим.

Частиною 1,3 статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 року № 509-ХІІ Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до підпункту 2.1.4 п. 2.1. статті 2 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”№ 2191-ІІІ від 21.12.2000 року податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Отже, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.

Отже, органи державної податкової служби у відносинах з суб’єктами господарювання, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб’єктами владних повноважень.

Таким чином, судом встановлено, що Державна податкова інспекція у Бахчисарайському районі АР Крим є суб’єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже «на підставі» означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Таким чином, перевіряючи законність та обґрунтованість дій відповідача щодо нарахування штрафних санкцій позивачу, суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до частини 1 статті 55 Господарського кодексу України суб’єктом господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків встановлених законом. Згідно з п. 1 частини 2 статті 55 ГК України юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України та зареєстровані в установленому законом порядку визнаються суб’єктами господарювання.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тархан» (ЄДРПОУ 20688381) зареєстровано як юридична особа Бахчисарайською районною державною адміністрацією АР Крим 27.08.1993 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А00 № 570701 (а.с.8), Довідкою про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 23/5 – 438 (а.с. 9), витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 21.08.2008 року за № 1034 (а.с.111).

Судом встановлено, що відповідно до Довідки про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 23/5 – 438 ТОВ «Тархан» (ЄДРПОУ 20688381) є юридичною особою, формою власності за КФВ є колективна власність.

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Тархан» являється суб’єктом господарювання, юридичною особою, зобов’язаний виконувати обов’язки, покладені на нього законами у зв’язку зі здійсненням господарської діяльності.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2,3 ч.1 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року N 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов’язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Порядок, підстави та строки сплати податку на додану вартість, надання податкової звітності встановлений Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Судом встановлено, що ТОВ «Тархан» зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, а тому згідно із законодавством України, відповідач зобов’язаний сплачувати податок на додану вартість до Державного бюджету України.

Відповідно до п. 4.1.1. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Таким чином, ТОВ «Тархан» зобов’язано, подавати до ДПІ в Бахчисарайському районі декларації з податку на додану вартість та сплачувати податок до бюджету.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі 27 листопада 2006 року встановлено факт порушення позивачем пп.1 п.3 ст.5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у виді несвоєчасного перерахування в бюджет суми податкового зобовязання з ПДВ ТОВ «Тархан», у зв’язку з чим нарахована штрафна санкція у сумі 3133,29 гривень, що зазначено в акті № 325/15-02 від 27 листопада 2006 року про несвоєчасність оплати суми погодженого податкового зобовязання.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Бахчисарайському районі у звязку з порушенням граничного строку сплати погодженого податкового зобовязання винесено податкове повідомлення-рішення № 0005531501/0 від 28.11.2006 року на суму 3133,29 гривень.

Судом встановлено, що на підставі п.1 ст.11 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509 – XII «Про державну податкову службу в Україні» зі змінами та доповненнями завідуючим сектора адміністрування ПДВ відділу оподаткування юридичних осіб ДПІ в Бахчисарайському районі Карповою Людмилою Олександрівною проведена невиїзна документальна перевірка платника податку на додану вартість ТОВ «Тархан». Перевіркою встановлено порушення п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", платником податку несвоєчасно сплачено податок на додану вартість, що зазначено в акті № 17/15-02 від 18.02.2008 року про результати невиїзної документальної перевірки.

Суд зазначає, що за результатами розгляду акту № 17/15-02 від 18.02.2008 року про результати невиїзної документальної перевірки своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету Державною податковою інспекцією в Бахчисарайському районі винесено податкове повідомлення – рішення у зв’язку з порушенням граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ та застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 712,67 гривень.

Вирішуючи питання законності та обґрунтованості нарахування відповідачем штрафних санкцій судом у повному обсязі перевірені податкові декларації, платіжні доручення, особовий рахунок позивача про нарахування та сплату податку на додану вартість.

Аналізуючи зазначені дані суд приходить до наступних висновків:

1.В 2001 році ТОВ «Тархан» відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість визначив податкове зобов’язання в розмірі 6880 гривень.

Згідно з платіжними дорученнями, які були досліджені в судовому засіданні ТОВ «Тархан» сплатив до бюджету податок на додану вартість в розмірі 11115 гривень, у тому числі 6946,00 гривень – платіжне доручення від 25.06.01 року, 2700,00 гривень – платіжне доручення від 21.06.01 року, 1469,00 гривень – платіжне доручення від 19.04.01 року. На вказаних платіжних документах є відмітки обслуговуючого банку про проведення платежів.

З урахуванням переплати позивача станом на 01.01.01 року в розмірі 345,34 гривень, суд приходить до висновку, що за 2001 рік податкове зобов’язане сплачено ТОВ «Тархан» у повному обсязі, та станом на 01.01.2002 року у позивача залишилася переплата в розмірі 4580,34 гривень - (11115,00 + 345,34 – 6880,00).

Але суд зазначає, що відповідно даних особового рахунку позивача проплата ТОВ «Тархан» податку на додану вартість відповідно до платіжних доручень від 21.06.01 року на суму 2700 гривень та від 25.06.2001 року на суму 6946 гривень відповідачем не враховано, оскільки грошові кошти, сплачені позивачем, не були перераховані АК АПБ «України» до бюджету, у зв’язку з його банкрутством.

У зв’язку з чим відповідач зазначені суми сплати податку на додану вартість в особовому рахунку ТОВ «Тархан» не відобразив, та зазначив податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 5065,66 гривень (1469,00 + 345,34 – 6880,00).

2. В 2002 році ТОВ «Тархан» відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість визначив податкове зобов’язання в розмірі 763 гривень.

З урахуванням переплати станом на 01.01.2002 року в розмірі 4580,34 гривень, суд приходить до висновку, що за 2002 рік податкове зобов’язане сплачено ТОВ «Тархан» у повному обсязі, та станом на 01.01.2003 року у позивача залишилася переплата в розмірі 3817,34 гривень - (4580,34 – 763).

Але відповідно до особового рахунку, у звязку з неврахуванням відповідачем сум сплаченого податку на додану вартість через АКБ «Україна» у 2001 році в розмірі 9646 гривень, відповідачем зазначений податковий борг ТОВ «Тархан» за 2002 рік в розмірі 5828,06 гривень (5065,66 +763).

3.В 2003 році ТОВ «Тархан» відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість визначив податкове зобов’язання в розмірі 1241 гривня.

З урахуванням переплати станом на 01.01.2003 року в розмірі 3817,34 гривень, суд приходить до висновку, що за 2003 рік податкове зобов’язане сплачено ТОВ «Тархан» у повному обсязі, та станом на 01.01.2004 року у позивача залишилася переплата в розмірі 2576,34 гривень (3817,34 – 1241).

Але відповідно до особового рахунку, у звязку з неврахуванням відповідачем сум сплаченого податку на додану вартість через АКБ «Україна» у 2001 році в розмірі 9646 гривень, відповідачем зазначений податковий борг ТОВ «Тархан» за 2003 рік в розмірі 7069,66 гривень (5828,06 +1241).

4.В 2004 році ТОВ «Тархан» відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість визначив податкове зобов’язання в розмірі 856 гривня.

З урахуванням переплати станом на 01.01.2004 року в розмірі 2576,34 гривень, суд приходить до висновку, що за 2004 рік податкове зобов’язане сплачено ТОВ «Тархан» у повному обсязі, та станом на 01.01.2005 року у позивача залишилася переплата в розмірі 1720,34 гривень (2576,34 – 856).

Але відповідно до особового рахунку, у звязку з неврахуванням відповідачем сум сплаченого податку на додану вартість через АКБ «Україна» у 2001 році в розмірі 9646 гривень, відповідачем зазначений податковий борг ТОВ «Тархан» за 2004 рік в розмірі 7925,66 гривень (7069,66 +856).

5.В 2005 році ТОВ «Тархан» відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість визначив податкове зобов’язання в розмірі 1147 гривень.

З урахуванням переплати станом на 01.01.2005 року в розмірі 1720,34 гривень, суд приходить до висновку, що за 2005 рік податкове зобов’язане сплачено ТОВ «Тархан» у повному обсязі, та станом на 01.01.2006 року у позивача залишилася переплата в розмірі 573,34 гривень (1720,34 – 1147).

Але відповідно до особового рахунку, у звязку з неврахуванням відповідачем сум сплаченого податку на додану вартість через АКБ «Україна» у 2001 році в розмірі 9646 гривень, відповідачем зазначений податковий борг ТОВ «Тархан» за 2005 рік в розмірі 9072,66 гривень (7925,66 + 1147).

6.В 2006 році ТОВ «Тархан» відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість визначив податкове зобов’язання в розмірі 7051 гривень.

Згідно з платіжними дорученнями, які були досліджені в судовому засіданні ТОВ «Тархан» сплатив до бюджету податок на додану вартість в розмірі 7051 гривень, у тому числі 2131 гривень – платіжне доручення від 22.05.06 року, 2694,00 гривень – платіжне доручення від 16.08.06 року, 2226 гривень – платіжне доручення від 20.11.2006 року.

З урахуванням переплати станом на 01.01.2006 року в розмірі 573,34 гривень, суд приходить до висновку, що за 2006 рік податкове зобов’язане сплачено ТОВ «Тархан» у повному обсязі, та станом на 01.01.2007 року у позивача залишилася переплата в розмірі 573,34 гривень (7051+573,34-7051).

Але відповідно до особового рахунку, у звязку з неврахуванням відповідачем сум сплаченого податку на додану вартість через АКБ «Україна» у 2001 році в розмірі 9646 гривень, відповідачем зазначений податковий борг ТОВ «Тархан» за 2006 рік в розмірі 9857,08 гривень. Суд також зазначає, що відповідачем на суму проплати за платіжними дорученнями у 2006 році була нарахована пеня в розмірі 3476,97 гривень, але частина пені в сумі 784,42 гривні була погашена за рахунок основного зобов’язання. Тому станом на 01.01.2007 року визначений борг 9857,08 (9072,66 + (7051-7051+784,42)), а також пеня в розмірі 2692,55 гривень.

7.В 2007 році ТОВ «Тархан» відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість визначив податкове зобов’язання в розмірі 1810 гривень.

Згідно з платіжними дорученнями, які були досліджені в судовому засіданні ТОВ «Тархан» сплатив до бюджету податок на додану вартість в розмірі 1275 – платіжне доручення від 01.10.2007 року.

З урахуванням переплати станом на 01.01.2007 року в розмірі 573,34 гривень, суд приходить до висновку, що за 2007 рік податкове зобов’язане сплачено ТОВ «Тархан» у повному обсязі, та станом на 01.01.2008 року у позивача залишилася переплата в розмірі 38,34 гривень (573,34+1275 -1810).

Але відповідно до особового рахунку, у звязку з неврахуванням відповідачем сум сплаченого податку на додану вартість через АКБ «Україна» у 2001 році в розмірі 9646 гривень, відповідачем зазначений податковий борг ТОВ «Тархан» за 2007 рік в розмірі 10591,84 гривень. Суд також зазначає, що відповідачем на суму проплати за платіжним дорученням у 2007 році була нарахована пеня в розмірі 399,15 гривень, але частина пені в сумі 199,73 гривні була погашена за рахунок основного зобов’язання.

Крім того, відповідно до розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки № 325/15-02 від 27.11.2006 року ДПІ в Бахчисарайському районі АРК нарахувало ТОВ «Тархан» штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу що виник в період з 20.07.2001 року до 19.08.2003 року в розмірі 3133,29, тобто саме за той період, за який позивач сплатив податок на додану вартість у 2001 році, але який не був зарахований з вини АКБ «Україна» до бюджету.

Тому станом на 01.01.2008 року визначений борг 10591,84 (9857,08 + (1810-1275+199,73)), нарахована штрафна санкція в розмірі 3133,29, а також пеня зростаючим підсумком в розмірі 2891,97 гривень.

8. За період з 01.01.2008 року до 01.08.2008 року ТОВ «Тархан» відповідно до податкових декларацій з податку на додану вартість визначив податкове зобов’язання в розмірі 546 гривень.

Згідно з платіжними дорученнями, які були досліджені в судовому засіданні ТОВ «Тархан» сплатив до бюджету податок на додану вартість в розмірі 421 – платіжне доручення від 21.02.2008 року. Крім того, рішенням ДПІ від 25.02.2008 року була списана заборгованість в розмірі 233,75 гривень.

З урахуванням переплати станом на 01.01.2008 року в розмірі 38,34 гривень, суд приходить до висновку, що за 2008 рік податкове зобов’язане сплачено ТОВ «Тархан» у повному обсязі, та станом на 01.08.2008 року у позивача залишилася переплата в розмірі 147,09 гривень (421,00+233,75+38,34- 546).

Але відповідно до особового рахунку, у звязку з неврахуванням відповідачем сум сплаченого податку на додану вартість через АКБ «Україна» у 2001 році в розмірі 9646 гривень, відповідачем зазначений податковий борг ТОВ «Тархан» станом на 01.08.2008 року в розмірі 10554 гривень. Суд також зазначає, що відповідачем на суму проплати за платіжним дорученням у 2008 році була нарахована пеня в розмірі 147,03 гривень, але частина пені в сумі 70,94 гривні була погашена за рахунок основного зобов’язання.

Крім того, відповідно до розрахунку штрафних санкцій до акту перевірки № 325/15-02 від 27.11.2006 року ДПІ в Бахчисарайському районі АРК нарахувало ТОВ «Тархан» штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкового боргу що виник в період з 19.08.2003 року до 19.08.2004 року в розмірі 712,67 гривень , тобто саме за той період, за який позивач сплатив податок на додану вартість у 2001 році, але який не був зарахований з вини АКБ «Україна» до бюджету.

Тому станом на 01.01.2008 року визначений борг 10554,03 (10591,84 + (546-421-233,75+70,94)), нарахована штрафна санкція в розмірі 3845,96 гривень (3133,29+712,67), а також пеня зростаючим підсумком в розмірі 2968,06 гривень.

Таким чином, загальна сума заборгованості, визначена відповідачем згідно відомостей особового рахунку складає 17368,02 гривень, у тому числі з податку на додану вартість 10554,03 гривень, штрафні санкції 3845,96 гривень, пеня 2968,06 гривень.

Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. № 1251-XII (із змінами та доповненнями) платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових) платежів у встановлені законами терміни.

Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

На підставі пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Відповідно до Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача, при цьому поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково - касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

На підставі ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", банк зобов’язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Банк, що обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов’язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів.

У розумінні Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" переказ грошей – це рух певної суми грошей з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатором переказу вважається особа, яка на законних підставах ініціює переказ грошей шляхом формування та подання відповідного документу на переказ або використання спеціального платіжного засобу.

Крім того, відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" при використанні розрахункового документу ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов’язковою функцією, яку має виконувати платіжна система.

Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ. У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов’язаний сплатити отримувачу пеню. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Згідно пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. 16.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" виконання платником зобов’язання по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов’язання пов’язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування сум податку. Саме з поданням платником податків платіжного доручення до банку Закон України № 2181-ІІІ пов’язує настання певних правових наслідків.

Зокрема, приписами пп. 16.3.1 п. 16.3 ст. 16 вказаного Закону передбачено, що нарахування пені на суму податкового боргу закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Враховуючи, що момент закінчення нарахування пені визначено датою подання платіжного документа до банку, є підстави вважати, що саме з цим моментом, а не з датою фактичного зарахування суми до бюджету, наведена норма пов’язує погашення (сплату) податкового боргу платником податку.

За приписами п.п. 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III за порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених законодавством, з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених для відповідного податку, збору (обов'язкового платежу), а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до п.п. 16.5.3. п. 16.5 ст. 6 цього ж закону не вважається порушенням строків зарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) з вини банку, якщо таке порушення стало наслідком регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до браку вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку для здійснення зарахування.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік термінів зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) розпочинається з моменту такого відновлення.

З аналізу наведеного законодавства випливає, що після прийняття банком розрахункового документу щодо перерахування податків до бюджету податкові зобов’язання вважаються виконаними і покладення на платника податків обов’язку повторно сплатити податки, збори (обов’язкові платежі) та відповідальності за неперерахування чи несвоєчасне перерахування банком до бюджету податків, зборів (обов’язкових платежів) є таким, що не ґрунтується на положеннях законодавства.

Таким чином, у податкового органу були відсутні підстави вважати неперераховані банком грошові кошти щодо сплати податку на додану вартість в розмірі 9646 гривень податковим боргом позивача ТОВ «Тархан».

Cудом встановлено, що грошові кошти на сплату податків, нарахованих у картці особового рахунку платника податків, у зв’язку з вищевикладеною обставиною до бюджету не надійшли, наступні платежі у порядку календарної черговості настання граничних строків сплати податкових зобов’язань, зараховувалися податковим органом у рахунок необґрунтовано створеної відповідачем заборгованості.

Суд зазначає, що такі дії податкового органу не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-III.

Податковий орган не має права самостійно змінювати призначення платежу визначеного платником податків при здійсненні розрахунків зі сплати податків, зокрема з метою погашення податкового боргу змінювати період, за який сплачується податкове зобов’язання.

Обов’язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов’язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Виходячи із змісту п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку зазначає у податковій декларації, та зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації.

Таким чином, позивач, самостійно визначивши та перерахувавши суми податку на додану вартість, виконав своє зобов’язання зі сплати податку на додану вартість за визначеними ним періодами, що, у випадку своєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання, виключає застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені на підставі ст.ст. 16, 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Законом України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу, передбаченого п.п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач самостійно, без узгодження з позивачем змінив призначення платежу та погасив необґрунтовано створений відповідачем податковий борг, внаслідок чого виник новий борг за період, за який позивач вважав податкові зобов’язання погашеними.

Суд виходить з того, що позивач виконав свої зобов’язання перед бюджетом, надіславши до територіального відділення АКБ "Україна" вищевказані платіжні доручення про перерахування податку.

Судом встановлено, що у звязку з тим, що грошові кошти на сплату податків, нарахованих у картках особових рахунків платника податків, до бюджету не надійшли, наступні платежі у порядку календарної черговості настання граничних строків сплати податкових зобов’язань були зараховані у рахунок заборгованості. Аналогічно із запізненням погашалися щомісячні податкові зобов’язання за цими податками, у зв’язку з чим, у відповідності до вимог ст.ст. 16, 17 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ здійснювалося нарахування пені та штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування до бюджету сум податкових зобов’язань.

У зв’язку з тим, що сплачена позивачем сума з податку на додану вартість через банк "Україна" в розмірі 9646 гривень безпідставно визнана податковою інспекцією заборгованістю і безпідставно погашена за рахунок чергових платежів, а наступні платежі у порядку календарної черговості настання граничних строків сплати зараховані у рахунок існуючої заборгованості, суд зазначає, що штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість в розмірі 3845,96 гривень, та пеня в сумі 2968,06 гривень застосовані відповідачем необґрунтовано.

Врахову?чи вищевикладене, суд приходит? до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0005531501/0 від 28.11.2006 року на суму 3133,29 гривень та податкове повідомлення –рішення № 000023150/0 від 18.02.2008 року на суму 712,67 гривень є протиправними та підлягають скасуванню.

Також суд задовольняє вимогу позивача про зобов’язання Державну податкову інспекцію у Бахчисарайському районі списати з особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Тархан» суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 17368,02 гривень, у тому числі з податку на додану вартість 10554,03 гривень, штрафні санкції 3845,96 гривень, пеню 2968,06 гривень.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У зв’язку зі складністю справи судом 14 листопада 2008 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 21 листопада 2008 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Уточнені позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі № 0005531501/0 від 28.11.2006 року на суму 3133,29 гривень.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі № 000023150/0 від 18.02.2008 року на суму 712,67 гривень.

4. Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Бахчисарайському районі списати з особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю «Тархан» суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 17368,02 гривень, у тому числі недоїмку в розмірі 14399,96 гривень, пеню 2968,06 гривень, шляхом внесення змін до особового рахунку.

5. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тархан» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3, 40 грн

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складання у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Окружного

адміністративного суду

Автономної Республіки Крим Трещова О.Р.