Рішення № 16285691, 25.05.2011, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" травня 2011 р. Справа № 10/133.

За позовом: 1) приватного підприємця ОСОБА_1

2) приватного підприємця ОСОБА_2

3) приватного підприємця ОСОБА_3

4) приватного підприємця ОСОБА_4

5) Колективної науково-виробничої фірми «Елма»

до 1) Чернівецької міської ради

2) виконавчого комітету Чернівецької міської ради

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс»

про визнання недійсним пункту 18.2 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21.03.2001 р. № 231/7

Суддя Гончарук О.В.

Представники:

Від позивачів ОСОБА_6, довіреності від 16.05.2009 року, 18.05.2009 року, 14.09.2010 року, 21.03.2011 року

Від відповідачів не зявився

Від третьої особи ОСОБА_7, довіреність №3 від 19.01.2011 року

СУТЬ СПОРУ: приватні підприємці ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та колективна науково-виробнича фірма «Елма»звернулись до господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради та Виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання недійсним пункту 18.2 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21.03.2001 року №231/7 про надання ТОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс»у постійне користування земельної ділянки площею 1,4544 га по АДРЕСА_1 для організації та обслуговування продовольчого ринку.

Свої позовні вимоги позивачі обгрунтовують тим, що вони є співвласниками комплексу з 35-ти будівель і споруд “ринок” на земельній ділянці площею 1,4544 га по АДРЕСА_1 і, відповідно, мають право на частку в зазначеній земельній ділянці, тому оспорюване рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради про надання цієї земельної ділянки в постійне користування лише одному із співвласників товариству з обмеженою відповідальністю «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс», яке володіє тільки 32/100 ідеальних часток будівель і споруд по АДРЕСА_1, суперечить чинному законодавству, прийнято всупереч волі інших співвласників, порушує їх права на належну їм частину земельної ділянки, перешкоджає здійснювати право спільної часткової власності та протидіє їх господарській діяльності.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, посилаючись зокрема на те, що позивачі зареєстрували право власності на належне їм майно (обєкти нерухомості) уже після прийняття виконавчим комітетом Чернівецької міської ради спірного рішення. За таких обставин, вважає відповідач, оскільки право користування землею жодного з позивачів не було оформлено в установленому законодавством порядку, оспорюваним рішенням права позивачів як землекористувачів, не порушено.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору позов не визнає з тих підстав, що земельна ділянка площею 1,4544 га за адресою АДРЕСА_1 була надана в постійне користування його засновнику ВАТ «Облагропостачсервіс»відповідно до судових рішень арбітражних судів. На підставі листа-згоди ВАТ «Облагропостачсервіс»вказана земельна ділянка була вилучена в останнього і передана в постійне користування третій особі відповідно до оспорюваного рішення міськвиконкому з видачею ТОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс» Державного акта на право постійного користування землею від 19.04.2001 року. Відтак, третя особа набула право користування спірною земельною ділянкою в установленому законодавством порядку і є єдиним законним користувачем цієї ділянки, що встановлено судовими рішеннями у справах № 3/30, 3/280, 3/67, 5/36. Оскільки власником спірної земельної ділянки, зазначається у відзиві третьої особи, є Чернівецька міська рада, то лише вона має право на звернення з питаннями щодо вилучення земельної ділянки з постійного користування ТОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс»за згодою землекористувача або в судовому порядку.

Також третьою особою подано заяву про відмову в задоволенні позову в порядку статті 267 ЦК України за спливом строку позовної давності.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 21.01.2010 року у справі №10/133 (суддя Ковальчук Т.І.) у задоволенні позову відмовлено повністю. Дане рішення залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2010 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.06.2010 року скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.03.2010 року та рішення господарського суду Чернівецької області від 21.01.2010 року у справі №10/133, справу, при цьому, передано на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

Відповідно до порядку розподілу судових справ, справу до розгляду передано судді Марущаку І.В., який ухвалою від 06.08.2010 року прийняв справу №10/133 до свого провадження та призначив справу до розгляду в судовому засіданні на 18.08.2010 року.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 18.08.2010 року припинено провадження у справі. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2010 року, ухвалу від 18.08.2010 року, залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2010 року скасовано ухвалу господарського суду Чернівецької області від 18.08.2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2010 року, а справу направлено до господарського суду Чернівецької області для розгляду.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 09.03.2011 року відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Марущака І.В. та задоволено заяву про самовідвід судді Марущака І.В.

Згідно з розпорядженням про призначання повторного автоматичного розподілу справ та протоколом розподілу справ між суддями від 11.03.2011 року, справу №10/133 призначено судді Гончаруку О.В.

Ухвалою від 11.03.2011 року справу прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 05.04.2011 року. При цьому судом зобовязано сторін надати суду слідуючі документи та письмові докази:

- позивачів - власні правовстановлюючі документи, на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, в тому числі договори купівлі-продажу від 29.01.2001 року, від 17.09.1998 року, від 23.07.2002 року, від 29.01.2001 року, та від 30.01.2002 року.

- відповідачів та третю особу - відзив на позовну заяву з урахуванням вказівок викладених в постанові Вищого господарського суду України від 22.06.2010 року у справі за №10/133.

Ухвалою від 05.04.2011 року у звязку з неявкою представника відповідачів у судове засідання, розгляд справи відкладено на 05.05.2011 року.

У судовому засіданні 05.05.2011 року оголошено перерву до 13.05.2011 року.

Ухвалою від 13.05.2011 року судом витребувано у приватного підприємця ОСОБА_1 та приватного підприємця ОСОБА_4 докази набуття права власності на магазин літ. «Д», що знаходиться у м. Чернівці по АДРЕСА_1. (1/100 та 1/200 ідеальної частки), у відповідності до умов п. 3 договору купівлі-продажу від 22.08.2000 року, а також витребувано у третьої особи правовстановлюючу документацію на земельну ділянку площею 1,4544 га, що знаходиться у місті Чернівці по АДРЕСА_1. Крім того, у судовому засіданні 13.05.2011 року судом задоволено усне клопотання представника позивачів про повторне звернення з клопотанням про витребування додаткових доказів, (аналогічне клопотанню від 22.12.2009 року, яке розглядалось при першому розгляді справи). З зазначених підстав необхідності витребування додаткових доказів та необхідності надання позивачам можливості для підготовки письмового клопотання про витребування доказів у порядку та за формою встановленою статтею 38 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 25.05.2011 року.

На день вирішення спору по суті, 25.05.2011 року, представник відповідачів у судове засідання не заявився, що не перешкоджає розгляду справи без його участі, оскільки в матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву в якому сформульована правова позиція відповідачів щодо спору та/крім того, відповідачі були належним чином повідомлені про час і дату даного судового засідання.

Судом залучено до матеріалів справи письмові пояснення та докази, в тому числі докази витребувані від позивачів та третьої особи ухвалою від 13.05.2011 року, встановлено факт відсутності у сторін відводів складу суду та залишено без розгляду клопотання позивачів про витребування додаткових доказів (клопотання від 19.05.2011 року, вх.№3407) у звязку з відсутністю в ньому передбачених пунктом другим частини першої статті 38 Господарського процесуального кодексу України відомостей про обставини, що перешкоджають наданню таких доказів.

Інші клопотання представника позивачів, заявлені на стадії розгляду справи, в тому числі клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання відповідей представнику позивачів на його усні запитання судді та необхідності підготовки заяви про відвід судді, судом залишено без розгляду, оскільки кваліфіковані судом як зловживання представником позивачів своїми процесуальними правами.

Заслухавши пояснення представників, розглянувши подані позивачами, відповідачами та третьою особою документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд установив.

18.08.2000 року Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради проведено державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс», засновником якого виступило ВАТ «Облагропостачсервіс».

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 03.05.2000 року за №337/9 «Про надання і передачу земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення», ВАТ «Облагропостачсервіс»надано в постійне користування земельну ділянку площею 1,4544 га по вул. Зеленій 6-а у місті Чернівці.

Рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21.03.2001 року №231/7 «Про надання у користування і передачу у приватну власність земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками та внесення змін в раніше прийняті рішення»вилучено у ВАТ «Облагропостачсервіс»земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 1,4544 га, надану рішенням виконкому міської ради від 03.05.2000 року №337/9, у звязку з переходом права власності на будівлі (літери «Г», «Е», «Ж», «З», «И», «К», «Л», «М», «Н», «О», «У», «Ф», «Щ», «Э», «Ю», вбиральня літ. «А-1») (пункт 18 рішення) та надано ТОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсервіс»земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 1,4544 га в постійне користування для організації та обслуговування продовольчого ринку, в тому числі на підставі свідоцтва про право власності на будівлі (літери «Г», «Е», «Ж», «З», «И», «К», «Л», «М», «Н», «О», «У», «Ф», «Щ», «Э», «Ю», вбиральня літ. «А-1») від 30.11.2000 року, акту №2 приймання-передачі основних засобів до статутного фонду від 31.07.2000 року (спірний пункт 18.2 рішення).

19.04.2001 року ТОВ «Чернівецька нафтобаза ВАТ «Облагропостачсевіс»видано Державний акт серії І-ЧВ №001571 на право постійного користування землею по АДРЕСА_2 площею 1,5273 га в межах згідно з планом землекористування для виробничих потреб відповідно до рішення виконкому Чернівецької міської Ради народних депутатів від 29.01.2001 року №42/2.

Позивачі зареєстровані як субєкти підприємницької діяльності в установленому порядку, зокрема:

ОСОБА_1 30.07.2001 року;

ОСОБА_2 14.02.2003 року;

ОСОБА_3 18.05.1994 року;

ОСОБА_4 25.01.1994 року;

колективна науково-виробнича фірма «Елма» 27.03.1995 року.

Позивач, приватний підприємець ОСОБА_2 є власником обєкту нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 а саме будівлі магазину під літерою «Х», загальною площею 81,80 м. кв. Передача позивачу вказаного обєкту нерухомого майна відбулась за договором купівлі-продажу від 17.09.1998 року з доповненням до договору від 03.03.2000 року, укладеного між приватним підприємцем ОСОБА_2, як покупцем, та продавцем, власником майна Державним спеціалізованим комерційним Ощадним банком України. Відповідно до п. 10 договору купівлі-продажу від 17.09.1998 року, право власності на придбане майно переходить до покупця тільки після остаточного розрахунку з продавцем, про що біржею вичиняється відповідний напис на цій угоді. Без вищезгаданого напису, посвідченого підписом і печаткою біржі, перехід права власності на магазин відбутись не може. 30.12.1998 року Акціонерним товариством «Буковинська універсальна біржа», на підставі довідки про завершення повного розрахунку за придбане майно, на договорі здійснено напис за №1126.

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації за №22419300 від 08.04.2009 року, приватному підприємцю ОСОБА_2 належить 2/100 частки в будівлях і спорудах по АДРЕСА_1 на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу від 17.09.1998 року. Право власності ОСОБА_2 зареєстровано 08.04.2009 року.

Позивачі, приватні підприємці ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є власниками обєктів нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1, а саме будівлі магазину літера «Д», в межах своїх часток (1/100 та 1/200 ідеальної частки). Передача позивачам вказаного обєкту нерухомого майна відбулась за договором купівлі-продажу від 22.08.2000 року, укладеним між ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_4, як покупцями, та продавцем, власником майна Державним спеціалізованим комерційним Ощадним банком України. Відповідно до п. 3 договору купівлі-продажу від 22.08.2000 року право власності на магазин, що відчужується, переходить після остаточного розрахунку покупців з продавцем. Останній платіж за умовами цього договору, покупець повинен був здійснити до 23.12.2000 року. При цьому Акціонерним товариством «Буковинська універсальна біржа», договір посвідчено 22.08.2000 року, з зазначенням у ньому про те, що після повного розрахунку продавця з покупцями, договір підлягає реєстрації у Чернівецькому міському комунальному бюро технічної інвентаризації, яке здійснило відповідну реєстрацію 04.09.2000 року.

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації №1304706 від 21.08.2003 року ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 29.01.2001 року належить 1/100 частки в будівлях та спорудах по АДРЕСА_1, ОСОБА_4 на підставі дублікату договору купівлі-продажу від 29.01.2001 року належить 1/200 частка в будівлях і спорудах за вказаною адресою. Державну реєстрацію права власності позивачів на нерухоме майно проведено 21.08.2003 року. З витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 24103354 вбачається також, що станом на 12.10.2009 року частка ОСОБА_9 у нерухомому майні по АДРЕСА_1 у м. Чернівці складає 7/1000.

Позивач, приватний підприємець ОСОБА_3 є власником обєкту нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1, а саме приміщення 5-2 під літерою «Д», площею 9,2 кв. м. Передача позивачу вказаного обєкту нерухомого майна відбулась за договором купівлі-продажу від 23.07.2002 року, який укладений між приватним підприємцем ОСОБА_3, як покупцем, та продавцем, власником майна ОСОБА_1 Відповідно до п. 10 договору купівлі-продажу від 23.07.2002 року право власності на зазначене в договорі приміщення переходить до покупця з моменту реєстрації договору на біржі.

23.07.2002 року відкритим акціонерним товариством «Буковинська універсальна біржа»вказаний договір зареєстровано за №023036.

Позивач ОСОБА_3 є власником 3/1000 часток нерухомого майна по АДРЕСА_1 відповідно до договору купівлі-продажу від 23.07.2002 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації №1304431 від 21.08.2003 року.

Позивач, колективна науково-виробнича фірма «Елма»є власником обєкту нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1, а саме магазину загальною площею 385,10 кв.м. під літерою «А». Передача позивачу вказаного обєкту нерухомого майна відбулась за договором купівлі-продажу від 13.01.2002 року, укладеного між КНВФ «Елма»та продавцем, власником майна Державним спеціалізованим комерційним Ощадним банком України. Відповідно до п. 11 договору купівлі-продажу від 13.01.2002 року, право власності на зазначене в договорі приміщення переходить до покупця з моменту реєстрації договору на біржі.

30.01.2002 року відкритим акціонерним товариством «Буковинська універсальна біржа»вказаний договір зареєстровано за №023010.

Відповідно до витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації №9793482 від 09.02.2006 року, позивачеві колективній науково-виробничій фірмі «Елма»на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2002 року належать 8/100 часток у будівлях і спорудах по АДРЕСА_1, право власності зареєстровано 09.02.2006 року.

Направляючи справу на новий розгляд, Вищим господарським судом України у постанові від 22.06.2010 року резюмовано, що судами при вирішенні спору не враховано вимог статті 128 Цивільного кодексу УРСР, що призвело до помилкового висновку про те, що без державної реєстрації на будівлі і споруди, оформлення (посвідчення) права на землю, яке перейшло при переході права власності на такі будівлі, є неможливим.

Судом при новому розгляді справи, встановлено, що відповідно до статті 128 Цивільного кодексу УРСР, яка була чинною на момент прийняття спірного рішення відповідача, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Таким чином, право власності у приватного підприємця ОСОБА_2 на обєкт нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 а саме будівлю магазину під літерою «Х», за умовами договору купівлі-продажу від 17.09.1998 року, з доповненням до договору від 03.03.2000 року, виникло 30.12.1998 року.

Право власності у приватних підприємців ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на обєкти нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 у м. Чернівці, а саме будівлю магазину літера «Д», за умовами договору купівлі-продажу від 22.08.2000 року, виникло 04.09.2000 року.

Право власності у приватного підприємця ОСОБА_3 на обєкт нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1, а саме приміщення 5-2 під літерою «Д», площею 9,2 кв. м., за умовами договору купівлі-продажу від 23.07.2002 року, виникло 23.07.2002 року.

Право власності у колективно науково-виробничої фірми «Елма»на обєкт нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1, а саме магазин загальною площею 385,10 кв.м. під літерою «А», за умовами договору купівлі-продажу від 13.01.2002 року, виникло 30.01.2002 року.

Статтею 112 діючого на час прийняття спірного підпункту рішення Цивільного кодексу Української РСР визначалися види спільної власності спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або спільна власність без визначення часток (сумісна власність).

На момент прийняття спірного підпункту рішення співвласниками будівель ринку, які розташовані по АДРЕСА_1 було чотирнадцять осіб, частка у праві власності яких становила 68/100, частка третьої особи при цьому становила 32/100.

Згідно з вимогами статті 30 Земельного кодексу України (в редакції від 12.07.2000 року) при переході права власності на будівлі і споруди разом з цими об'єктами переходить і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення.

В пп. «ґ»п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при вирішенні цивільних справ»зазначено, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 р. в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до статті 120 ЗК 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених відповідно відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. N 997-V - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування

В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою.

Відповідно до статтей 22, 23 Земельного Кодексу України право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі і одержання документа, що породжує це право.

Отже, з моменту виникнення права власності на обєкти нерухомості, позивачі не набули статусу землекористувачів у відповідності до вимог діючого на той час земельного законодавства. Натомість, одночасно з набуттям права часткової власності на будівлі, у них виникло субєктивне право на земельну ділянку (право на оформлення (посвідчення) прав на земельну ділянку), на якій розташовані дані об'єкти нерухомості.

Станом на момент прийняття спірного п.п. 18.2 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21.03.2001 року № 231/7, право на земельну ділянку виникло у позивачів приватного підприємця ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, що не було взято до уваги виконавчим комітетом Чернівецької міської ради при його прийнятті.

Як вже встановлено судом, всі обєкти нерухомості, що знаходяться на переданій третій особі у постійне користування земельній ділянці належали чотирнадцятьом особам на праві спільної часткової власності.

Частиною четвертою статті 113 Цивільного кодексу Української РСР надано кожному учаснику спільної часткової власності право на оплатне або безоплатне відчуження іншій особі своєї частки в спільному майні.

Безпосередньо у приватного підприємця ОСОБА_3 та колективно науково-виробничої фірми «Елма»права на земельну ділянку виникли вже після прийняття спірного рішення. Разом з тим, виходячи з вимог вищезазначеної статті 113 ЦК УРСР у випадках відчуження частки в спільному майні, спільна власність не припиняється, оскільки відчужується не конкретна частина майна, а частка у праві спільної власності, тобто відбувається лише заміна суб'єкта цивільних правовідносин. За таких обставин, прийнятим спірним рішенням порушено права на земельну ділянку осіб-відчужувачів за договорами купівлі-продажу на користь ОСОБА_3 та колективної науково-виробничої фірми «Елма», що також проігноровано відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.

У постанові Вищого господарського суду України, в силу вимог статті 11112 ГПК України, надано вказівку суду першої інстанції під час нового розгляду справи вирішити питання наявності порушення прав чи інтересів позивачів у даній справі.

Так, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, обєктивний і прямо не опосередкований у субєктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним обєктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та ін.

Стаття 1 ГПК України передбачає, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою статті 321 чинного Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 155 Земельного кодексу України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. В свою чергу, вищезазначеною статтею 30 Земельного кодексу України (в редакції від 12.07.2000 року) встановлено абсолютне право власника майна на оформлення у власність або у користування земельної ділянки, на якій це майно розташоване. Недотримання зазначеної норми, тягне за собою незаконність усіх дій державних або інших органів, їх посадових осіб, а також будь-яких інших суб'єктів господарювання, якими власник майна був обмежений або позбавлений права на земельну ділянку.

Відповідно до роз'яснення Вищого арбітражного суду від 26.01.2000 року №02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Судом, за наслідками розгляду справи, з достовірністю встановлено що оспорюваний пункт 18.2 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21.03.2001 року №231/7 не відповідає вимогам статті 128 Цивільного кодексу Української РСР та статті 30 Земельного кодексу України в редакції чинній, на момент їх прийняття, при його прийнятті безпосередньо порушено права та охоронювані законом інтереси позивачів приватних підприємців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4. У звязку з порушенням аналогічних прав та інтересів відчужувачів часток у праві спільної часткової власності, судовому захисту підлягають також права та інтереси приватного підприємця ОСОБА_3 та колективної науково-виробничої фірми «Елма».

Відтак, позов, в частині вимог до відповідача виконавчого комітету Чернівецької міської ради підлягає задоволенню, а спірний підпункт рішення визнанню недійсним.

Разом з тим, предявлення зазначеного позову до відповідача Чернівецької міської ради є безпідставним з огляду на те, що оспорюване рішення приймалося виконавчим комітетом Чернівецької міської ради, яке є окремою юридичною особою і наділено повним обсягом повноважень щодо юридичної відповідальності за прийняті ним рішення.

Крім того, факт переходу до співвласників спільної часткової власності «ринок»по АДРЕСА_1 в місті Чернівці, власне права на земельну ділянку, встановлено постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.04.2011 року у справі №2-а-564/10/2414, яка набрала законної сили.

Інші обставини, наведені в обґрунтування позову, судом до уваги не беруться, оскільки у відповідності до вимог статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, належними доказами не доведені.

Доводи, наведені відповідачами та третьою особою в обґрунтування безпідставності позову, спростовуються вищевикладеними встановленими обставаниами справи та вимогами законодавства України.

Щодо посилань третьої особи на рішення у справах №3/30, 3/280, 3/67 та 5/36, то, даними судовими актами, фактів правомірності спірного підпункту рішення не встановлено.

Суд також зазначає, що строк позовної давності позивачами не пропущено, оскільки в силу вимог частини шостої прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом, застосовується правила Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 статті 268 Цивільного кодексу України позовна давність на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, не поширюється.

У відповідності до вимог частин другої та третьої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати стягуються з відповідача на користь позивачів у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, с у д

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним пункт 18.2 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21.03.2001 року № 231/7.

3. У задоволенні позову до Чернівецької міської ради відмовити.

4. Стягнути з виконавчого комітету Чернівецької міської ради (м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 04062206) на користь приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, і.н. НОМЕР_1), приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_4, і.н. НОМЕР_2), приватного підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_5, і.н. НОМЕР_3), приватного підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_6, і.н. НОМЕР_4) та колективної науково-виробничої фірми «Елма»(м. Чернівці, вул. Головна, 285-А/19, код 22844721) 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повне рішення складено 30.05.2011 року.

СуддяО.В. Гончарук