Рішення № 16285277, 28.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2011 р. Справа № 5023/1702/11

вх. № 1702/11

Суддя господарського суду Лаврова Л.С.

при секретарі судового засідання Васильєва Л.О.

за участю представників сторін:

позивача - Чернишов В.В. відповідача - Карасава І.О.

розглянувши справу за позовом ТОВ "Українська аграрно-хімічна компанія" м. Київ

до ТОВ "Артемівські зорі", с. Артемівка

про виконання договірних зобов'язань та стягення 22556,19 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ"Українська аграрно-хімічна компанія" ( позивач) просить суд стягнути з ТОВ"Артемівські зорі" ( відповідача) суму основного боргу 17882,10 грн, пеню 1827,89 грн, інфляційні втрати 2092,21 грн, 3 % річних 753,99 грн всього 22556,19 грн., судові витрати покласти на відповідача.

В обгрунтування позову позивач посилається на те, що 03.06.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки за № 8/63. На виконання умов договору позивач поставив відповідачеві засоби захисту рослин виробництва компанії "селект 120 к.е." на загальну суму 17882,10 грн.На день звернення з позовом відповідачем основний борг не сплачений.

Відповідач проти заявленого основного боргу не заперечує, щодо нарахування штрафних санкцій, а саме пені , річних та інфляційних втрат не визнає та просить суд відмовити в задоволені в цій частині. ( а.с.32-34).

18.04.11 року відповідачем було надане клопотання про розстрочку виконання рішення суду на 12 місяців.( а.с.36-37).посилаючись на те, що ТОВ "Артемівські зорі" є сільськогосподарським товариством та стягнення грошових коштів за рішенням суду може призвести до непоправних наслідків- неможливісті здійснення необхідного комплексу весняно-польових робіт, що потягне за собою значні збитки для сільськогосподарського товариства та можливості втрати врожаю, також відповідач посилається на скрутний фінансовий стан, що підтверджується бухгалтерською звітністю за період прострочення, та крім того відповідач не заперечує проти наявності заборгованості перед позивачем та зазначає, що надання розстрочки на виконання рішення суду дасть можливість відповідачу повністю погасити заборгованість за спірним договором поставки, а також надасть можливість зібрати врожай для відновлення фінансової платоспроможності.

Крім того , відповідачем надані висновки торгово-промислової палати України у відповідності до яких підтверджується загибель сільськогосподарських культур станом на 2010 рік, але взявши до уваги, що сторони погодили строки розрахунків до жовтня 2009 року при цьому відповідач не надає документів в обгрунтування фінансового стану в 2009 році, суд відмовляє в задоволенні розстрочки на 12 місяців.

Приймаючи заперечення позивача проти задоволення данного клопотання, дійшов до висновку про відмову в його задоволенні, оскільки викладені відповідачем у клопотанні обставини не підтверджуються матеріалами справи, крім того, відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому, господарський суд вважає, що не можуть бути підставою для відстрочення виконання рішення скрутне фінансове становище. До того ж, відповідач не довів суду наявність виняткових випадків та обставин щодо неможливості своєчасно розрахуватися, у зв`язку з чим підстави для надання відстрочки виконання рішення суду відсутні.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

В судовому засіданні оголошувалася перерва з 20.04.2011 року до 28.04.1 1року до 10 години.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, судом встановлено наступне, що 03.06.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки за № 8/63 у відповідності до якого позивач зобов*язався передати у власність відповідачу у встановлений строк товар, а відповідач зобов*язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплоату на умовах даного договору ( п.1.1). Товар поставляється в кількості,асортименті, передбаченому у специфікації,яка є додатком та невід*ємною частиною даного договору ( п.2.1). У відповідності до п. 6.3 договору розрахунки за товар відповідачем здійснюються в наступному порядку- оплата 100 % вартості поставленого товару- сума 17812,10 грн.( в т.ч. ПДВ) в строк до 01.жовтня 2009 року. Остаточний розрахунок за товар повинен бути здійснено відповідачем не пізніше 01.10.2009 року.

У разі несплати за поставлений товар в установлений цим договором термін відповідач зобов*язався сплатити позивачу пеню в розмірі 26 % за кожен день прострочки від вартості неоплаченого по договору товару,що складає 2,17 % в місяць або 0,07 % в день ( п.11.1).Незалежно від сплати пені за договором, відповідач зобов*язався відшкодувати позивачу збитки,обгрунтовані позивачем, завдані невиконнання чи неналежним виконанням своїх зобов*язань за договором ( п. 11.3).

В обгрунтування позовних вимог позивачем надана накладна за № 8/63 (а.с.11) у відповідності до якої відповідачем було отримано продукцію на суму 17882,10 грн. за довіреністю № 58 від 03.06.2009 року.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов"язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі викладеного позовні вимоги позивача в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 17882,10 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6.2 договору сторони встановили, що у випадку прострочення відповідачем оплати товару, він сплачує позивачу пеню у розмірі 26 % річних за кожен день прострочки від вартості неоплаченого по договору товару, що складає 2,17 % в місяць або 0,07 % в день( п. 11.1 договору).

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене та те, що строк оплати сторонами погоджено до 01.10.2009 року і позивач про це сам зазначив в договорі. строк позовної давності сплинув, суд в частині стягнення пені в сумі 1827,89 грн. - відмовляє.

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання,на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на викладене ,позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних,що становлять 753,99 грн та інфляційних втрат в сумі 2092,21 грн. відповідають діючому законодавству та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідності до ст. 49 ГПК України, державне мито у розмірі 207,28 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягає стягненню з відповдача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 625,626 ЦК України,230,232,217 господарського кодексу України,, 1,2,33,44,85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити частково.

Стягнути з ТОВ"Артемівські зорі" (Харківська обл, Печенізький район, с.Артемівка, вул.40 років Перемоги, 6 код ЄДРПОУ 32536414 р/р 260013002135 в АТБанк"Меркурій" у м.Харкові,МФО 351663) на користь ТОВ"Українська аграрно-хімічна компанія" ( м.Київ, вул.Стельмаха,6а код ЄДРПОУ 31109157 /п/р 2600601316045 в КВ ЦФ ПАТ"Кредитбанк" в м.Києві, МФО 325365) суму основного боргу 17882,10 грн, інфляційні втрати-2092,21 грн, 3 % річних- 753,99 грн.,державне мито 207,28 грн та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення пені в сумі 1827,89 грн.- відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Лаврова Л.С.

рішення підписане 04.05.11 року.