Рішення № 16284803, 06.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2011 р.

Справа № 15/17-1819-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

При секретарі А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача – Стоянов О.К., Чумак О.В.,

від відповідача – Ніколенко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком” до Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” в особі Одеської дирекції про стягнення 3283,42 грн. та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

В засіданні суду 01.06.2011 р. оголошувалась перерва до 06.06.2011 р. в порядку ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” в особі Одеської дирекції про:

- стягнення з Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” в особі Одеської дирекції суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 3 162,87 грн., пені в сумі 102,75 грн. та 3 % річних в сумі 17,80 грн.;

- виселення Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” в особі Одеської дирекції з приміщення, розташованого в с. Нерубайське Біляївського району Одеської області на першому поверсі одноповерхового будинку № 50 по вул. Леніна, загальною площею 19,5 кв.м виробничих приміщень для розміщення відділення зв’язку, яке було передано за договором оренди нерухомого майна від 31.07.2009 р. № 273-37.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на наступне.

31.07.2009 р. між ВАТ „Укртелеком” в особі Одеської філії та Українським державним підприємством поштового зв’язку „Укрпошта” в особі Одеської дирекції був укладений договір оренди нерухомого майна товариства № 273-37, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу у строкове платне користування окремі приміщення, розташовані в с. Нерубайське по вул. Леніна, загальною площею 19,5 кв.м виробничих приміщень для розміщення відділення зв’язку.

Як вказує позивач, відповідно до п. 3.1 договору відповідач зобов'язаний на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, перерахувати в безготівковому порядку позивачу оплату згідно з його рахунками, які виставляються ним не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Так, за ствердженням позивача, за період з 01.07.2010 р. по 01.05.2011 р. сума заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним договором оренди з урахуванням індексу інфляції склала 3162,87 грн.

До того ж позивач посилається на п. 8.2 договору, згідно якого відповідач зобов’язаний у випадку несвоєчасного перерахування орендної плати сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

З огляду на несвоєчасне перерахування орендної плати позивачем згідно з п. 8.2 договору нараховано відповідачу пеню в сумі 102,75 грн.

Крім того, позивач згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснив нарахування трьох відсотків річних на основну заборгованість, що складають 17,80 грн.

Таким чином, загальна сума заборгованості, яку позивач просить суд стягнути з Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” в особі Одеської дирекції суму, складає 3283,42 грн.

Разом з тим позивач просить суд виселити відповідача з приміщення загальною площею 19,5 кв.м, розташованого на першому поверсі одноповерхового будинку № 50 Б, по вул. Леніна в с. Нерубайське Біляївського району Одеської області, яке було передано за вищевказаним договором оренди. При цьому позивач посилається на положення ст. 782 ЦК України, згідно якої позивач наділений правом на відмову від договору оренди з огляду на невнесення відповідачем орендної плати протягом 3-місяців підряд.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.05.2011 р. порушено провадження по справі № 15/17-1819-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 01.06.2011 р.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд зупинити провадження у даній справі до вирішення господарським судом справи № 12/17-1798-2011 за позовом Міністерства транспорту та зв’язку України до Виконавчого комітету Нерубайської сільської ради про визнання права державної власності на нерухоме майно, про що зазначено у відзиві на позовну заяву (а.с. 58).

Проте, за результатами розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення іншої справи суд, порадившись на місці, ухвалив відмовити у задоволенні вказаного клопотання з огляду на таке. Так, дана справа, предметом розгляду якої є орендні правовідносини сторін, дійсно пов’язана зі справою № 12/17-1798-2011, але відсутні підстави вважати неможливим розгляд даної справи, оскільки відсутність рішення суду про визнання або невизнання права власності на спірне приміщення за відповідачем, при наявності зареєстрованого відповідно до вимог діючого законодавства права власності на це приміщення за позивачем, не перешкоджає розгляду справи про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

Згідно наказу Державного комітету зв’язку та інформатизації України № 230 від 25.11.2003 року „Про передачу нерухомого майна ВАТ „Укртелеком” (Одеська дирекція)” ВАТ „Укртелеком” було передано у власність, зокрема, будинок за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, вул. Леніна, 50.

В подальшому 14.04.2004 р. виконкомом Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області було видано ВАТ „Укртелеком” свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю в с. Нерубайське Біляївського району Одеської області, по вул. Леніна, 50. При цьому право власності на вказану будівлю було зареєстровано КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об’єктів нерухомості” 28 квітня 2004 року за реєстровим № 21, про що зроблено запис в реєстровій книзі № 8-неж на стор.43.

Так, являючись власником вищевказаної будівлі, Відкрите акціонерне товариство „Укртелеком” в особі Одеської філії (орендодавець) уклало 31 липня 2009 р. з Українським державним підприємством поштового зв’язку „Укрпошта” в особі Одеської дирекції (орендар) договір оренди нерухомого майна товариства № 273-37 (а.с. 13-18).

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування окремі кімнати, які розташовані в с. Нерубайське Біляївського району Одеської області на першому поверсі одноповерхового будинку № 50 по вул. Леніна, загальною площею 19,5 кв.м виробничих приміщень, для розміщення відділення зв’язку.

Згідно п. 2 договору оренди передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акта приймання-передачі майна, вказаного в п. 1.1 договору, але не пізніше 3 днів з моменту підписання сторонами договору. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками.

Передача майна в оренду не передбачає передачі орендареві права власності на нього. Власником орендованого майна залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку дії цього договору (п. 2.2 договору).

В розділі 3 договору сторонами визначені умови розрахунків. Так, п. 3.1 договору оренди встановлено, що орендна плата встановлюється орендодавцем за домовленістю сторін (за договірною ціною) на підставі його внутрішніх нормативних актів і перераховується орендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим. Датою початку оплати вважається дата приймання-передачі майна, що вказана у додатку 1 договору.

Згідно п. 3.2. договору орендна плата за перший (базовий) місяць оренди майна згідно з додатком 3 становить 10,85 грн. за 1 кв.м орендованої площі приміщень, крім того ПДВ (20%) –2,17 грн. Всього розмір орендної плати за перший місяць становить 13,02 грн. за 1 кв.м. орендованої площі приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 19,5 кв.м всієї орендованої площі приміщень становить 253,80 грн., у т.ч. ПДВ –42,30 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць, за винятком випадків дефляції (п. 3.2.1. договору).

Згідно п. 3.4 договору додатково до орендної плати орендар сплачує витрати на утримання майна та вносить плату за комунальні послуги окремо в строк, зазначений у п. 3.1 договору, згідно з рахунками орендодавця, пропорційно орендованій площі. Крім цього, орендар відшкодовує витрати зі сплати земельного податку за рахунками орендодавця пропорційно орендованій площі.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

В силу п. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до п. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, 31 липня 2009 року орендодавець (позивач) передав відповідачу як орендарю відповідно до умов договору № 273-37 від 31.07.2009 р. окрему кімнату загальною площею 19,5 кв.м на 1-му поверсі одноповерхового будинку № 50 по вул. Леніна в с. Нерубайське Біляївського району Одеської області, для розміщення відділення зв’язку.

Між тим, як вказує позивач, відповідач не виконує своїх зобов'язань за договором оренди від 31.07.2009 р. щодо внесення орендної плати, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати.

В п. 3.6 договору оренди № 273-37 зазначено, що у разі закінчення строку дії цього договору орендна плата вноситься орендарем до дня фактичної передачі орендодавцю за актом приймання-передачі орендованого майна.

Як вже зазначалось вище, строк дії договору був встановлений до 31.05.2010 р. (п. 12.1 договору).

Згідно ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідач користувався орендованим майном після закінчення строку дії договору, а позивачем виставлялись відповідачу рахунки на сплату орендної плати, а саме:

- № 510034/10-7480 від 30.06.2010 р. на суму 282,56 грн.;

- № 510034/10-7107 від 30.06.2010 р. на суму 13,10 грн.;

- № 510034/10-7984 від 31.07.2010 р. на суму 13,10 грн.;

- № 510034/10-8284 від 31.07.2010 р. на суму 282,56 грн.;

- № 510034/10-9013 від 31.08.2010 р. на суму 285,96 грн.;

- № 510034/10-8689 від 31.08.2010 р. на суму 13,10 грн.;

- № 510034/10-10015 від 30.09.2010 р. на суму 13,10 грн.;

- № 510034/10-10263 від 30.09.2010 р. на суму 294,25 грн.;

- № 510034/10-10690 від 31.10.2010 р. на суму 13,10 грн.;

- № 510034/10-11036 від 31.10.2010 р. на суму 295,73 грн.;

- № 510034/10-11406 від 30.11.2010 р. на суму 13,10 грн.;

- № 510034/10-11782 від 30.11.2010 р. на суму 296,62 грн.;

- № 510034/10-12238 від 31.12.2010 р. на суму 13,10 грн.;

- № 510034/10-12698 від 31.12.2010 р. на суму 298,99 грн.;

- № 510034/11-207 від 31.01.2011 р. на суму 13,10 грн.;

- № 510034/11-528 від 31.01.2011 р. на суму 301,98 грн.;

- № 510034/11-1083 від 28.02.2011 р. на суму 13,10 грн.;

- № 510034/11-1411 від 28.02.2011 р. на суму 304,69 грн.;

- № 510034/11-2200 від 31.03.2011 р. на суму 308,95 грн.;

- № 510034/11-1883 від 31.03.2011 р. на суму 13,10 грн.;

Загальна сума за вказаними рахунками складає 3083,29 грн.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені ст. 764 Цивільного кодексу України, нормою ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України, згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку. Вказаний порядок передбачає подання однією із сторін заяви про припинення або зміну умов договору, вимога про дотримання якого є способом захисту прав як орендодавця, так і орендаря на майно, передане в оренду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не направлялися відповідачу повідомлення про припинення договору оренди № 273-37 від 31.07.2009 р. та відповідне повідомлення від відповідача не отримувалось позивачем від відповідача.

Отже, враховуючи викладені правові положення норм, договір оренди № 273-37 від 31.07.2009 р. поновлювався на той самий термін (1 рік, тобто до 31.05.2011 р.) і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. В свою чергу, з огляду на зазначене, відповідач був зобов’язаний сплачувати орендну плату згідно виставлених позивачем рахунків за період з червня 2010 року по березень 2011 року. Проте, вищезазначені рахунки на суму 3083,29 грн. відповідачем не були сплачені.

Згідно приписів п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за укладеним з позивачем договором оренди щодо внесення орендної плати. При цьому несплатою позивачу спірної суми заборгованості за вищевказаним договором оренди, відповідач порушив умови вказаного договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим слід зазначити, що інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд вважає правомірним нарахування позивачем інфляційних втрат за період з липня 2010 року по квітень 2011 року, в результаті чого сума боргу з урахуванням індексу інфляції склала 3162,87 грн. згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 47).

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 3% річних суд зазначає наступне.

Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Проте, враховуючи те, що ні законом, ні договором оренди не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних на суму заборгованості, що складають 17,80 грн. згідно наданого позивачем розрахунку суми позову (а.с. 48), оскільки з боку відповідача було допущено прострочку у сплаті орендної плати.

При цьому невиконання зобов’язання або виконання зобов’язання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено п. 8.2 договору оренди, за несвоєчасне перерахування орендної плати, оплати за комунальні послуги та інших витрат за договором орендар сплачує орендодавцю пеню від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з 21 числа місяця, що настає за розрахунковим.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов’язання за договором оренди щодо своєчасного внесення орендної плати, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в сумі 102,75 грн. (розрахунок а.с. 49).

За таких обставин, загальна сума заборгованості відповідача склала 3283,42 грн. (3162,87 грн. + 17,80 грн. + 102,75 грн.).

При цьому слід зазначити, розмір суми заборгованості та відсутність порушень умов договору з боку відповідача не спростовано відповідачем, який послався у своєму відзиві на позов лише на те, що спірне приміщення знаходиться у спірному володінні позивача та відповідача. Проте будь-які докази в обґрунтування своїх заперечень відповідач не надав, більш того вказані доводи відповідача спростовуються самим фактом укладення договору оренди з позивачем, адже у протилежному випадку у разі наявності у відповідача відповідних майнових прав на спірне приміщення договір оренди не укладався б сторонами. Інших доказів, які б звільняли відповідача від обов’язку сплачувати орендну плату, відповідач не надав. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Щодо вимог позивача про виселення відповідача з орендованого приміщення з огляду на відмову орендодавця від договору оренди у зв’язку з невнесенням відповідачем орендної плати суд зазначає наступне.

Так, чинним законодавством передбачено право на відмову від договору оренди, яке виникає у наймодавця після настання строку внесення плати за користування майном за третій місяць. Зокрема, ст. 782 Цивільного кодексу України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

В свою чергу у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 ЦК України).

Разом з тим позивачем не було реалізовано передбачене ст. 782 ЦК України право на відмову від договору, оскільки, як з’ясовано судом, відповідне повідомлення про відмову від договору оренди з вимогою про повернення орендованого приміщення позивачем відповідачу не виставлялось.

Отже, не скориставшись таким правом на відмову від договору, позивач передчасно просить суд виселити відповідача з орендованих приміщень. Адже з огляду на неотримання відповідачем повідомлення про відмову від договору оренди останній не є розірваним.

Той факт, що строк дії договору закінчився під час розгляду справи (31.05.2011 р.), свідчить про наявність інших правових підстав для звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення орендованого приміщення, ніж ті, що заявлені позивачем у позові.

Зокрема, п. 6.1.8 договору оренди передбачено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов’язаний повернути орендодавцю орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного зносу.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Так, на момент звернення позивача до суду з даним позовом у відповідача не виникло обов’язку по поверненню орендованого приміщення.

За таких обставин, вимоги позивача про виселення відповідача з підстав припинення договору оренди шляхом його розірвання в односторонньому порядку за ініціативою позивача у зв’язку з невнесенням відповідачем орендної плати протягом 3-х місяців підряд не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому не можуть бути задоволені.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком” частково обґрунтовані, тому підлягають частковому задоволенню.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову, підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком” до Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” в особі Одеської дирекції про стягнення 3283,42 грн. та виселення задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Українського державного підприємства поштового зв’язку „Укрпошта” в особі Одеської дирекції (65001, м. Одеса, вул. Садова, 10; код ЄДРПОУ 22485297; п/р 2600830113699 в Одеському обласному управлінні ВАТ „Державний ощадний банк України”, МФО 328845) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком” (65023, м. Одеса, вул. Коблевська, 39; код ЄДРПОУ 01186691; р/р 26004258 в ООД ВАТ „Рафайзен Банк „Аваль”, МФО 328351) суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 3162/три тисячі сто шістдесят дві/грн. 87 коп., пеню в сумі 102/сто дві/грн. 75 коп., 3% річних в сумі 17/сімнадцять/грн. 80 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 102/сто дві/грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

3. У задоволенні решти частини позовних вимог Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Одеської філії ВАТ „Укртелеком” відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 14.06.2011 р.