Рішення № 16284368, 14.06.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.06.2011 Справа № 5008/454/2011

За позовом дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ

до відповідача комунального підприємства “Уж-тепло”, м. Ужгород

про: стягнення 4616 013, 22 грн.

Головуючий суддя - Івашкович І.В.

представники:

від позивача ОСОБА_1, провідний юрисконсульт відділу претензійно позовної роботи управління з правового забезпечення претензійно-позовної роботи Чернівецької філії ДК “Газ України”, довіреність № 108/10 від 23.12.10

від відповідача - не зявився

СУТЬ СПОРУ: Дочірня компанія „Газ України” НАК „Нафтогаз України”, м.Київ звернулась з позовом до комунального підприємства "Уж-тепло", м.Ужгород про стягнення 4616013,22, в т.ч. 3790042,98 грн. грн. основного боргу за поставлений природний газ, 292470,04 грн. пені, 324743,81 грн. інфляційних та 208756,39 грн. 3 % річних.

Позов мотивовано з посиланням на невиконання відповідачем зобовязань за договором № 06/09-1520 БО-12 від 23.09.2009р. поставки природного газу в частині своєчасної та повної оплати поставленого природного газу, внаслідок чого за ним за поставлений протягом періоду жовтня-грудня 2009р., січня-червня 2010р. природний газ утворилась заборгованість в розмірі 3 790 042,98 грн.

За допущену прострочку оплати відповідачу на підставі норм ст.625 ч.2 Цивільного кодексу України нараховано інфляційні в розмірі 324 743,81 грн., 208 756,39 грн. 3% річних, на підставі норм п.6 ст.231 Господарського кодексу України, ст.ст.258, 549-551 Цивільного кодексу України, п.п. 7.2, 7.10 договору нараховано пеню в розмірі 292 470,04 грн. (згідно наведених у позовній заяві розрахунків).

Представником позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Відповідач згідно з письмовим відзивом на позов проти позовних вимог заперечує з посиланням на ті підстави, що:

- договір підписано неуповноваженою особою зі сторони позивача, а у відповідача відсутня ліцензія на придбання та постачання природного газу, що є підставою недійсності договору відповідно до п.1 ст.215 ЦК України;

-неправомірним є нарахування пені, інфляційних та 3%річних на заборгованість відповідача, оскільки умови договору про порядок розрахунків визначено позивачем, який займає монопольне становище на ринку газу в Україні, такі умови створили неминучу ситуацію прострочення відповідачем оплати за природний газ, що є порушенням добросовісності та справедливості в господарських відносинах;

-нарахування інфляційних та річних проведено з порушенням річної позовної давності, встановленої ч.2 ст.258 ЦК України, а розрахунок пені здійснено з порушенням ст.232 Господарського кодексу України.

Відповідачем, окрім того, подано ряд заяв та клопотань, в т.ч.:

-клопотання про зменшення пені до 5000 грн., мотивоване з посиланням на важке матеріальне становище підприємства відповідача, несплатою споживачами за спожиті послуги з теплопостачання, незначний строк прострочення, перевищення розміру пені над можливими збитками позивача, недоведення позивачем виникнення для нього негативних наслідків через несвоєчасну оплату за природний газ, особливий стан відповідача, як комунального підприємства, що забезпечує енергоносіями обласний центр м.Ужгород;

-клопотання про зменшення нарахованих 3% річних та інфляційних, мотивоване з посиланням на відсутність вини відповідача у виникненні заборгованість та з долученням судових актів, винесених з аналогічних спорів;

-заява про відстрочку виконання рішення строком до 31.12.2011р., мотивована існуванням на даний час особливих обставин, які ускладнюють виконання рішення, оскільки підприємство проводить роботи по підготовці об"єктів теплопостачання до осінньо-зимового періоду, які потребують значних затрат, а також через відсутність коштів в достатньому для погашення боргу розмірі, в

т. ч. через зменшення поступлень оплат від споживачів у літній період;

- заява про застосування позовної давності, мотивована пропуском позивачем позовної давності тривалістю один рік (ст.258 ЦК України) при зверненні з вимогами про стягнення пені, а також річних та інфляційних.

Представником відповідача заперечення проти позову та подані заяви і клопотання підтримано.

Позивачем надіслано письмові пояснення із наведенням позиції спростування доводів відповідача про пропуск позовної давності в частині вимог про стягнення пені. Наголошено, зокрема, що при нарахуванні пені позивач керувався положеннями п.7.2 та п.7.10 договору, які узгоджуються із ст.232 ГК України. Окрім того, наводить посилання на п.9.3 договору, яким встановлено строк позовної давності та стягнення неустойки тривалістю у три роки.

Позивачем надіслано також письмові заперечення на заяву про відстрочку виконання рішення, згідно з якими стверджує про відсутність існування для відповідача виняткових обставин, які б унеможливлювали виконання договірних зобов"язань, оскільки КП"Уж-Тепло" на даний час веде активну господарську діяльність. Наголошено також на тому, що підприємство позивача є підприємством державної власності, яке виконує функції по забезпеченню природним газом усіх категорій споживачів, та для якого єдиним видом діяльності є закупівля та подальше постачання природного газу споживачам України. Єдиним джерелом сплати за отриманий від НАК "Нафтогаз України" природний газ, яка в свою чергу закуповує газ за зовнішньоекономічними контрактами, є поступлення коштів від споживачів України. Наголошено на існуванні значного, в розмірі більше 31 млрд. 740 тис. грн., боргу перед НАК "Нафтогаз України" за спожитий протягом 1998-2010рр.

Заслухавши доводи та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Дочірньою компанією „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, м. Київ ( Постачальник) та комунальним підприємством „Уж-тепло” (Покупець) укладено договір № 06/09-1520БО-12 від 23.09.09 поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб”єктів господарювання та додаткові угоди до договору №1 від 21.12.09, №2 від 09.04.10, №3 від 30.04.10, №4 від 06.08.10.

Згідно з умовами укладеного договору, з урахуванням додаткових угод, Постачальник зобовязався передати у власність Покупцю в період з 01.10.09 по 31.12.09 природний газ в обсязі до 1910,0 тис. куб.м, з 01.01.10 по 30.04.10 - в обсязі до 2780,0 тис. куб.м, з 01.05.10 по 30.09.10 - до 26,6 тис. куб м, що використовується виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших субєктів господарювання, а Покупець прийняти і оплатити газ в обсязі згідно ст.2 договору.

У відповідності до ст.6 договору визначено порядок та умови проведення розрахунків, згідно з якими оплата за газ проводиться Покупцем грошовими коштами, остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки. Згідно з п.4.4 договору приймання - передача газу, поставленого у відповідному місяці поставки, оформляється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна та вартість.

Умовами п.11.1 договору, з урахуванням додаткових угод, встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками Сторін і діє в частині передачі газу з 01 жовтня 2008р. до 30вересня 2010р., а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення.

З фактичних обставин і матеріалів справи слідує, що на підставі договору № 06/09-1520БО-12 від 23.09.09 протягом періоду з жовтня 2009р. по червень 2010р. позивачем поставлено, а відповідачем прийнято природний газ в загальному обємі 4323,885 тис. куб. м на суму 11325084,98 грн., що підтверджено доданими до матеріалів справи копіями підписаних з боку кожної із сторін актів прийому-передачі природного газу за кожний місяць вищевказаного періоду. Відповідачем зобовязання по оплаті прийнятого газу виконано частково, проведено оплату на суму 7535042,00 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 3 790 042,98 грн., що підтверджено доданим позивачем детальним розрахунком заборгованості, який відповідачем не спростовано.

У відповідності до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться. Оскільки відповідач не оплатив в установлені договором строки вартість поставленого природного газу, борг в розмірі 3 790 042,98 грн. за поставлений природний газ підлягає примусовому стягненню.

Оскільки факт наявності прострочення платежів за спожитий протягом спірного періоду природний газ документально доведено та обгрунтовано позивачем, не спростовано відповідачем, правомірними, такими, що відповідають змісту договірних умов (п.п. 7.2,7.10), а також норм ст.ст. 549-551 Цивільного кодексу України, ст.231, 232 Господарського кодексу України є вимоги про стягнення пені в розмірі 292470,04 грн.

Правомірними є також вимоги в частині стягнення нарахованих із простроченого боргу на підставі норм ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України 3% річних в розмірі 208 756,39 грн. та інфляційних в розмірі 324743,81 грн.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача сум 3 790 042,98 грн. основного боргу, 292470,04 грн. пені, 324743,81 грн. інфляційних та 208 756,39 грн. 3 % річних за прострочку оплати заявлено за наявності правомірних підстав, такі позивачем належним чином доведено та обґрунтовано.

Доводи відповідача про недійсність укладеного сторонами договору судом не взято до уваги, оскільки такі визнано необгрунтованими. Зокрема, доводи про відсутність у особи, якою підписано договір від імені КП "Уж-тепло", повноважень керівника, жодним чином не підтверджено, та, окрім того, такий договір було прийнято відповідачем до виконання, а отже в силу ст.241 Цивільного кодексу України є чинним з моменту його підписання. Безпідставними є також твердження про недійсність договору через відсутність у відповідача ліцензії на придбання та постачання газу, оскільки у спірних правовідносинах підприємство відповідача має статус споживача природного газу, для якого наявність ліцензії на придбання природного газу не передбачена жодними чинними правовими нормами в сфері ліцензування господарської діяльності.

Безпідставними є також доводи відповідача про пропуск позивачем врегульованої ст.258 ЦК України позовної давності тривалістю в один рік в частині позовних вимог про стягнення пені. Так, за своєю правовою природою пеня, як різновид неустойки (ч.3 ст.549 ЦК України), та як один із видів штрафних санкцій за порушення правил здійснення господарської діяльності (ст. 230 ГК України), має триваючий характер та обчислюється за кожний день прострочення платежу. При цьому слід зауважити, що в даному випадку з урахуванням положень п.п. 7.10, 9.3 договору сторін, заявлена до стягнення пеня в розмірі 292470,04 грн., нарахована за період з 04.10.10 по 04.04.11, тобто за шість місяців перед зверненням з даним позовом, повністю узгоджується з регламентацією норм п.6 ст.232 ГК України ст. 259 ЦК України, а отже є такою, що нарахована за правильно визначений період прострочення та заявлена без пропуску позовної давності.

Розглянувши клопотання відповідача стосовно зменшення розміру пені, суд констатує наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Згідно зі ст.551 п.3 Цивільного кодексу України, ст.233 Господарського кодексу України за рішенням суду розмір неустойки може бути зменшено, якщо він істотно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, зокрема, з урахуванням ступені виконання зобов'язання боржником, майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні, майнових та інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Виходячи з регламентації вищенаведених правових норм, беручи до уваги

ступінь виконання відповідачем зобов"язань щодо оплати спожитого у спірні місяці природного газу, що становить близько 2/3 від вартості спожитого газу,

нарахування інфляційних та річних (загальний розмір складає 533500,20 грн.), що певною мірою компенсують понесені позивачем через прострочку платежу втрати,

а також враховуючи особливий статус підприємства відповідача, як комунального підприємства, що забезпечує послугами з теплопостачання споживачів м.Ужгород, в т.ч. бюджетних установ та населення, а у спірному випадку заборгованість виникла за природний газ, використаний для вироблення теплової енергії для потреб бюджетних установ та організацій,

суд вбачає наявність обгрунтованих підстав для зменшення розміру пені до 20000 грн.

Судом визнано необгрунтованим клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих сум інфляційних та 3%річних.

Так, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних за своєю правовою природою виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, а отже такі не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Зазначену правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 08.11.201р. по справі 4/719, від 15.11.2010р. по справі 4/720.

З огляду на вищенаведені мотиви, відсутні правові підстави для зменшення нарахувань інфляційних та 3%річних з урахуванням при цьому ступені вини боржника у простроченні платежу.

З урахуванням правової природи врегульованих ст.625 ЦК України інфляційних та річних, як грошового зобов"язання, неправомірною є позиція відповідача щодо застосування до вимог в цій частині встановленої ст.258 ЦК України спеціальної позовної давності, як до вимог про стягнення неустойки.

Розглянувши заяву відповідача про відстрочку виконання рішення, суд констатує наступне.

Відповідно до п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд при прийнятті рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у встановлений строк. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення мають бути враховані матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, що об"єктивно підтверджують неможливість негайного виконання рішення.

Виходячи з наведеного, беручи до уваги обгрунтовані відповідачем та підтверджені доданими документами обставини наявності значної заборгованості підприємства відповідача, в т.ч. яка присуджена до стягнення за судовими рішеннями та не сплачена через відсутність коштів на рахунку, складний фінансовий стан підприємства, яке за результатами діяльності за 2010р. є збитковим (додано звіт про фінансові результати за 2010р., а.с. 155), а також враховуючи особливий статус підприємства відповідача, як комунального підприємства, що забезпечує послугами з теплопостачання споживачів м.Ужгород, в т.ч. бюджетних установ та населення, та яким на даний час ведуться роботи по підготовці до опалювального сезону 2011-2012рр., що потребують використання значних коштів, суд вбачає підстави для задоволення клопотання відповідача в частині надання відстрочки виконання рішення до 10.10.2011р., тобто до початку опалювального сезону 2011-2012рр.

На підставі вищевикладених обгрунтувань позов підлягає задоволенню частково. Стягується сума 4343543,18 грн., в т.ч. 3790042,98 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 20000 грн. пені, 324743,81 грн. інфляційних та 208756,39 грн. 3 % річних. В задоволенні вимог про стягнення суми 272470,04 грн. пені слід відмовити.

За правилами ст.49 ГПК України суд покладає на відповідача відшкодування витрат позивача по оплаті держмита в розмірі 25500 грн. та 236 грн. - по оплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За правилами п.6 ст.83 ГПК України суд надає відповідачу відстрочку виконання рішення строком до 10.10.2011р.

Керуючись ст.ст.4-3, 33,43, 82,82-1, п.п.3,6 ст.83, ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства „Уж тепло” (м.Ужгород, вул. Белінського, 17, і.к.03054098) на користь дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (м.Київ, вул. Шолуденка, 1, і.к.31301827) суму 4343543,18 грн. ( в т.ч. 3790042,98 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 20000 грн. пені, 324743,81 грн. інфляційних та 208756,39 грн. 3 % річних) та 25736 грн. відшкодування судових витрат. Надати відстрочку виконання рішення строком до 10.10.2011р. (включно). Наказ видати на вимогу стягувача.

3. В задоволенні вимог про стягнення 272470,04 грн. пені відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя І.В.Івашкович

Повний текст рішення виготовлено 17.06.11