Рішення № 16284149, 16.06.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2011 р.

Справа № 5004/537/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Екостандарт", м.Київ

до відповідача Приватного підприємства "Пелікан люкс", м.Луцьк

про стягнення 75 330,90 грн.

Суддя Бондарєв С.В.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача : ОСОБА_1. довіреність №09/2487 від 03.03.2011р.

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність від 09.04.2011р.

В судовому засіданні 08.06.2011р. було оголошено перерву до 16 год 08.06.2011р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Закрите акціонерне товариство "Екостандарт" - звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Пелікан люкс", в якому просить стягнути з відповідача 76366,12 грн., в т.ч. 58629,04 грн. суми основного боргу за поставлену згідно договору на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.09.2008р. №450376 теплову енергію у вигляді гарячої води за період з 01.09.2008р. по 01.03.2011р., 13979,11 грн. суми індексу інфляції за період з вересня 2008р. по березень 2011р., 3757,96 грн. 3% річних за період з 01.09.2008р. по 01.03.2011р.

В поясненні від 27.05.2011р. №09/юр/248 позивач зазначив, що ПАТ «Екостандарт»є енергопостачальною організацією - суб'єктом природних монополій у сфері централізованого постачання теплової енергії, тобто, його діяльність відноситься до сфери теплопостачання.

Енергопостачання - одна із форм здійснення господарсько-торгівельної діяльності суб'єктів господарювання. Договір енергопостачання передбачений також ст. 714 Цивільного Кодексу України, де він розглядається як різновид договору купівлі-продажу.

Правове регулювання договорів енергопостачання здійснюється за допомогою спеціального законодавства з цих питань, зокрема Закону України «Про теплопостачання»від 02.06.2005 № 2633-ІУ, Закону України «Про енергозбереження»№ 74/94-ВР від 01.07.1994, Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 705 від 31.08.1995 тощо.

Стаття 2 Закону України «Про теплопостачання»регулює взаємовідносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Згідно із нормами ст. 275 Господарського Кодексу України відпуск енергії (теплової у тому числі) споживачеві без договору та без оплати не допускається. Так, між ПП «Пелікан Люкс»та ПАТ «Екостандарт»був укладений Договір № 450376 від 01.09.2008, на термін до 01.09.2009 і, згідно до п. 10.1. даного Договору вважається подовженим на такий же строк, оскільки за місяць до закінчення терміну його дії жодною з Сторін не було заявлено про протилежне, в частині ж розрахунків дія даного договору триває до повного їх завершення.

Згідно п. п. 1.1., 1.2. вищевказаного Договору «Енергопостачальна організація»(Позивач) зобов'язується виробляти, поставляти та передавати у власність «Покупцю»(Відповідач) «товар»(теплову енергію) у вигляді гарячої води, а «Покупець»в свою чергу зобов'язується прийняти «товар»та своєчасно здійснити оплату за нього на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 6.4, 6.5. Договору Відповідач щомісяця з 12 по 14 число отримує у Позивача під підпис уповноваженої особи оформлені бланки актів звірки, акти приймання передачі розрахунків за прийняту теплову енергію, табуляграми, доручення на оплату та самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Однак, повернення актів звірки розрахунків, в порушення умов Договору, ані заперечень щодо кількості та вартості спожитої теплової енергії, ані оплати за фактично спожиту теплову енергію не відбулося.

У спірний період, з 01.09.2008 по 01.03.2011, відповідачем спожито 224,369 Гкал теплової енергії, вартістю 97 286,25 грн.

Ніяких зауважень до актів приймання передачі товарної продукції та інших розрахункових документів Відповідачем не було надано.

У зв'язку з неналежним виконанням умов Договору заборгованість за спожиту теплову енергію станом на 01.03.2011 становила 58 629,04 грн.

Вважає, що відповідач повинен сплатити за спожиту теплову енергію в повному обсязі.

В судовому засіданні, в клопотанні від 08.06.2011р. представник позивача уточнив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача 75 330,90 грн., в т.ч. 58 629,04 грн. - сума основного боргу за період з 01.09.2008р. по 01.03.2011р., 3 757,96 грн. - 3% річних за період 01.09.2008р. по 01.03.2011р., 12 943,90 грн. - суми індексу інфляції за період 01.09.2008р. по 01.03.2011р. Дане уточнення судом прийняте, має місце нова ціна позову, з якої і вирішується спір.

Відповідач у відзиві від 10.05.2011р. №73 вказав, що свої зобов'язання за Договором виконував та продовжує виконувати належним чином, зокрема, своєчасно здійснював та здійснює оплату за прийнятий товар в розмірах, встановлених Договором.

Так, пунктом 6.1. Договору передбачено, що тарифи на теплову енергію розраховуються по групах споживачів «Енергопостачальною організацією»(Позивачем), затверджуються в встановленому порядку і підлягають перегляду у випадках зміни розмірів складових калькуляції собівартості теплової енергії (в. т.ч. ціни на палива), а також в інших випадках, передбачених діючими нормативними документами. На час укладення договору тарифи на теплову енергію складають: опалення - 171,62 грн/Гкал (100%), ГВП - 171,62 грн./Гкал (100%), вентиляція - 71,62 грн./Гкал (100%).

Пунктом 10.2. Договору передбачено, що зміни та доповнення до Договору мають юридичну силу якщо вони підписані обома Сторонами. При цьому зміни та доповнення, які обумовлені законодавством України обов'язкові для підписання. Між Покупцем»та «Енергопостачальною організацією»не було підписано жодних змін та доповнень до Договору, які могли слугувати підставою для сплати «Покупцем»коштів в іншому розмірі, ніж це передбачено Договором. Також, не існувало жодних обумовлених законодавством України випадків, які б зумовлювали обов'язковість до підписання змін та доповнень до договору, зокрема щодо підвищення тарифів.

На думку відповідача, позивач при обрахуванні вартості теплової енергії за спірний період, неправомірно керується підвищеними тарифами, які були встановлені на підставі розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації - далі КМДА) від 27.11.2008 №1662 (за 1 Гкал 535,23 грн.); розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 25.12.2008 №1780 (за 1 Гкал 508,47 грн.); розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 05.02.2009 № 127 (за 1 Гкал 493,22 грн.) та розпорядження Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 30.06.2009 № 758 (за 1 Гкал 323,33 грн.). Зазначені розпорядження, крім розпорядження КМДА від 30.06.2009 № 758, були скасовані указами Президента України.

Зокрема, указами Президента України були скасовані як такі, що суперечать Конституції України, іншим нормативно-правовим актам України та є економічно необґрунтованими, неефективними за очікуваними результатами в частині прирівняння підприємств, установ та організацій до бюджетних установ при застосуванні тарифів на теплову енергію, комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення холодної та гарячої води, такі розпорядження:

- Указом Президента України від 24.12.2008 р. № 1199/2008 - розпорядження від 27.11.2008 р. № 1662;

- Указом Президента України від 03.02.2009 р. № 65/2009 - розпорядження від 25.12.2008 р. № 1780;

- Указом Президента України від 09.02.2009 р. № 76/2009 - розпорядження від 05.02.2009 р. № 127.

Деякі розпорядження КМДА були видані з порушенням процедури їх прийняття. Так, відповідно до п. З Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»від 03.10.92 р. № 493/92 з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Розпорядження КМДА набувають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації, якщо в них не встановлено пізніший строк. Саме у розпорядженні КМДА від 25.12.2008 р. № 1780 відсутні відомості про її державну реєстрацію. Це дає всі підстави стверджувати, що зазначений документ не пройшов державну реєстрацію, а тому не набрав чинності.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією України та законами України.

Виходячи з наведеного, у Відповідача відсутній обов'язок виконувати рішення про становлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції України та Законам країни, з часу прийняття цих рішень.

По-третє, Законом України «Про теплопостачання»(стаття 20) встановлені загальні осади формування тарифів на теплову енергію. Відповідно до цієї статті тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання, регулювання тарифів на теплову енергію, що виробляється теплоелектроцентралями, іншими установками з комбінованим виробництвом електричної і теплової енергії, здійснюється Національною комісією регулювання електроенергетики (НКРЕ) України. ЗАТ «Екостандарт»виробляє теплову енергію комбінованим способом (на теплоелектроцентралях), отже КМДА не чає правових підстав перебирати повноваження органу виконавчої влади вищого рівня - НКРЕ та затверджувати тарифи на виробництво теплової енергії.

Позивач не повинен був враховувати при виставленні рахунків Відповідачу, прийняті з порушенням законодавства України вищезазначені розпорядження КМДА.

Позивачем безпідставно було застосовано тарифи, затвердженні зазначеними розпорядженнями при розрахунку за спожиту Відповідачем теплову енергію, оскільки таке підвищення було абсолютно незаконним.

В додаткових письмових поясненнях від 08.06.2011р. №108 відповідач вказав, що частково визнає суму позову в розмірі 9 758,39 грн. В період з 01.12.2008р. по 28.02.2009р. на адресу ПП "Пелікан Люкс" приходили рахунки із завищеними сумами до оплати, ніж це передбачено договором. Проекту додаткової угоди щодо вартості спожитої теплової енергії позивачем не направлялось. Згідно укладеного договору розмір за спожиту теплову енергію відповідача за період з 01.12.2008р. по 28.02.2009р. становить 29 251,87 грн., а не 77 299,96 грн. як нараховано позивачем. Згідно проведеної звірки взаєморозрахунків станом на 28.02.2011р. заборгованість перед позивачем становила 10 580,95 грн.; у зв'язку з частковою проплатою в розмірі 822,56 грн. за листопад-грудень 2010р. відповідно до платіжного доручення №1225 від 26.05.2011р., заборгованість становить, на думку відповідача - 9 758,39 грн.

Як встановлено судом, відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Закрите акціонерне товариство "Екостандарт" перейменовано у Публічне акціонерне товариство " Екостандарт ".

Відповідно до ст.. 25 ГПК України у разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив.

Правонаступництво можливе на будь-якій стадій судового процесу.

Тому суд приходить до висновку, що слід в результаті процесуального правонаступництва замінити позивача по справі Закрите акціонерне товариство "Екостандарт" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Екостандарт".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

в с т а н о в и в:

01 вересня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Енергогенеруюча компанія «ДАРтеплоцентраль», що в подальшому перейменоване на Закрите акціонерне товариство «ЕКОСТАНДАРТ», правонаступником якого є ПАТ "Екостандарт" (енергопостачальна організація) та Приватним підприємством «Пелікан Люкс»(покупець) було укладено договір на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води від № 450376.

Згідно з пп. 1.1., 1.2., 2.1. даного Договору позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності для потреб опалення, гарячого водопостачання та вентиляції, яку відповідач зобов'язався оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі. Облік спожитої теплової енергії здійснюється згідно з приладами обліку та згідно договірних навантажень з урахуванням середньодобового температурного періоду.

Відповідно до п. 6.4., 6.5. Договору відповідач щомісячно з 12 по 14 число отримує у позивача оформлені бланки актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, особиста картка (табулеграма) та доручення на сплату прийнятої теплової енергії за поточний місяць з урахуванням недоплати або переплати за попередній місяць і самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно отриманого платіжного доручення не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно із п. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (п. 2 ст. 275 ГК України).

Пунктом 2.1 договору сторони узгодили, що поставка товару здійснюється позивачем на межу балансової належності.

Подача теплової енергії відповідачу виконується згідно з нарядами встановленої форми: первинна після передачі ”Акта допуску в постійну експлуатацію тепловикористовуючих установок” в групу обліку та відпуску теплової енергії позивача; наступна після проведення ремонтних робіт на теплових мережах та місцевих системах і технічної прийомки за актом форми Е-8 повноважним представником позивача (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 2.3 договору межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності встановлюється згідно з додатком 1 і не підлягає зміненню в односторонньому порядку.

Згідно із п. 1 ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.

Відповідно до п. 3.1.1 договору позивач зобовязаний забезпечувати поставку теплової енергії відповідачу в кількості згідно із п. 1.1 договору із розбивкою по кварталах: 1 квартал 258 Гкал; 2 квартал 92 Гкал; 3 квартал 3 Гкал; 4 квартал 214 Гкал. Обсяги поставки теплової енергії по місяцям обумовлені додатком №2 до договору.

Згідно із п. 4.1.1 договору відповідач зобовязаний в додатку 3 до договору вказати всіх субабонентів та орендарів, які підключені до теплових мереж відповідача (найменування, адреса, максимальне годинне навантаження та інші дані).

Відповідно до п. 5.1 договору облік теплової енергії виконується по приладам обліку, що встановлені на межі балансової належності відповідача та КТМ ДАЕК “Київенерго”, у відповідності з “Тимчасовими правилами обліку відпускання і споживання теплової енергії”.

Пунктом 5.2 договору сторони узгодили, що у випадку встановлення приладів обліку не на межі балансової належності, до спожитої теплової енергії, що врахована приладами, додаються теплові витрати на ділянці від межі балансової належності до місця встановлення приладів обліку. Прилади обліку пломбуються у встановленому порядку.

В разі відсутності приладів обліку кількість спожитої теплової енергії розраховується позивачем по максимальній витраті мережної води, що вказана в договорі, та середньодобовому температурному перепаду. При цьому відповідач зобовязаний в погодженні з позивачем строки встановити прилади обліку (п. 5.3 договору).

Відповідно до п. 5.4 договору прийомку приладів обліку з монтажу та щорічно після ремонту виконує позивач із залученням при необхідності фахівців інших організацій та з оформленням відповідних актів.

Відповідальність за нормальну роботу та збереження приладів обліку і засобів автоматики, їх ремонт, первинну та періодичну державну повірку, збереження пломб несе відповідач (п. 5.5 договору).

Згідно із п. 5.6 відхилення в показаннях приладів вважаються допустимими, якщо вони не перевищують значень, встановлених діючими нормативними документами.

В разі, якщо фактичні витрати теплоносія нижче за межу вимірювання, встановлену для конкретних приладів, або в зоні вимірювання з основною похибкою більш ніж 3%, розрахунок поставленої теплової енергії здійснюється по цій межі (п. 5.7 договору).

Пунктом 5.8 договору сторони узгодили, що в разі, якщо фактичні витрати теплоносія знаходяться за верхньою межею вимірювань, встановлених для конкретних приладів, розрахунок поставленої теплової енергії здійснюється по пропускній здатності теплового вводу відповідача.

Облік поставленої теплової енергії виконується відповідачем з 26 числа попереднього місяці по 25 число звітного місяця. Звіт про прийняту теплову енергію подається позивачу до 27 числа-звітного місяця (п. 5.9 договору).

Розрахунок поставленої теплової енергії виконується як при відсутності приладів згідно п.5.3. договору: у випадку несвоєчасного надання звіту (п.5.9. даного договору); за період ремонту приладів, якщо відповідач завчасно попередив позивача про необхідність такого ремонту; за період з останньої перевірки, у випадку коли непрацеспроможність приладів обліку або відсутність пломб виявлено представниками позивача (п. 5.10 договору).

Згідно п. 6.1 укладеного договору тарифи на теплову енергію розраховуються по групах споживачів позивачем, затверджуються у встановленому порядку і підлягають перегляду у випадках змін розмірів складових калькуляції собівартості теплової енергії, а також в інших випадках, передбачених діючими нормативними документами. Тарифи на теплову енергію складають: 171,62 грн. /Гкал - на опалення, 171,62 грн. /Гкал - на гаряче водопостачання, на вентиляцію - 171,62 грн. /Гкал.

Згідно із п. 6.2 договору відповідач сплачує позивачу: за кожну прийняту Гкал теплової енергії; за теплові втрати на ділянці і в системі відповідача (дивись схеми, що додаються), з витоком 0,088 т/год 0,00046 Гкал/год, з поверхні трубопроводів - Гкал/год; за півторакратне заповнення мережною водою теплових мереж та місцевих систем теплопостачання, а також при втратах її на ділянці відповідача по вартості приготування хімочищеної води 4,75 грн/т та за тепло в ній по тарифу (п. 6.1 договору); за забруднення зворотньої мережної води по вартості приготування хімочищенні 4,75 грн/т; за виклик представника позивача для обстеження та оформлення прийомки вузлів обліку 42,29 грн. в тому числі ПДВ.

Відповідно до ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Всі розрахунки по договору виконуються на підставі рахунків, які відповідач отримує від позивача, виключно у грошовій формі(Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.97р. № 487) за винятком випадків, передбачених чинним законодавством України (п. 6.3 договору).

Судом встановлено, що відповідачем за період з вересня 2008р. по лютий (включно) 2011р. отримано 224,3671 Гкал на загальну суму 49 238,16 грн. Відповідачем частково оплачено послуги на суму 38 657,21 грн., що підтверджується платіжними дорученнями долученими до матеріалів справи, розрахунком суми боргу відповідача.

Заборгованість на день подачі позову становила 10 580,95 грн.

Відповідач після подачі позову сплатив частково борг в розмірі 822,56 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1225 від 26.05.2011р. Тому в частині стягнення 822,56 грн. основного боргу провадження у справі слід припинити відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Згідно п. 10.1 договору договір укладений на термін з 01.09.2008р. по 01.09.2009р. і вважається подовженим на такий саме строк, якщо за місяць до закінчення терміну його дії жодною з сторін не буде заявлено про протилежне, та при умові, якщо відповідач до 01 серпня поточного року узгодить з позивачем обсяги споживання на наступний період. В частині розрахунків дія договору триває до повного їх завершення.

Відповідно до п. 10.2 укладеного договору зміни та доповнення до цього договору мають юридичну силу, якщо вони підписані обома сторонами. При цьому зміни та доповнення, які обумовлені законодавством України обовязкові для виконання.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Правочин, спрямований на зміну або розірвання договору, здійснюється в тій самі формі, що й сам договір (усна, письмова чи нотаріальна форма основного договору). Здійснюється він у вигляді додаткової угоди до договору.

Як вбачається із матеріалів справи, актів приймання-передачі товарної продукції №12/2008-45076 за грудень 2008р., №01/2009-450376, №01/2009-450376 протягом грудня 2008р. - лютого 2009р. позивач поставляв відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води, розраховуючи її вартість відповідно до тарифів, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1662 від 27.11.2008р., №1780/1 від 25.12.2008р., №127 та №128 від 05.02.2009р.

Указами Президента України №1199/2008 від 24.12.2008р., № 65/2009 від 03.02.2009р. та №76/2009 від 09.02.2009р. вищевказані розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Закону України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що сторони будь - яких додаткових угод не укладали (доказів суду не надано), змін щодо встановлення інших тарифів не погоджували, спірні тарифи сторонами в договір не вносились (доказів суду не надано), а тому суд приходить до висновку, що позивачем при розрахунку суми позову безпідставно було застосовано тарифи за спожиту відповідачем теплову енергію, які затвердженні розпорядженнями Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації - КМДА), що були скасовані указами Президента України.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобовязання має виконувалися належним чином відповідно до умов договору та вимог нього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до пункту 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи викладене, до стягнення підлягає 9 758,39 грн. основного боргу. В частині стягнення 48 048,09 грн. основного боргу слід відмовити як нараховано безпідставно.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошових зобовязань, зобовязаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом чи договором.

Тому до стягнення з відповідача підлягає 588,37 грн. - 3% річних за період з 01.09.2008р. по 01.03.2011р., 1 893,88 грн. - суми індексу інфляції за період з 01.09.2008р. по 01.03.2011р., виходячи із контр розрахунку відповідача

В частині стягнення 3 169,59 грн. - 3% річних, 11 050,02 грн. - суми індексу інфляції слід відмовити, як нараховано безпідставно.

Всього слід стягнути з відповідача 12 240,64грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті держмита в сумі 122,41 грн. та 38,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,пропорційно до суми задоволених вимог, слід стягнути з нього.

Керуючись ст.193, 275 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 525, 526,610,612, 625, 655, 712 Цивільного кодексу України , ст.ст.44, 49, п. 1-1 ст.80, 82 85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд

в и р і ш и в:

1. В результаті процесуального правонаступництва замінити Закрите акціонерне товариство "Екостандарт" на правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Екостандарт", м.Київ.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Пелікан люкс", м.Луцьк, вул. Володимирська, 63 ( р/р 26006122477 в в АБ "Укргазбанк", м.Києва, МФО 320478, код 33845645) на користь Публічного акціонерного товариства "Екостандарт", м.Київ, вул. Червоноармійська, 20 (р/р 26007311380 в АТ "Фортуна банк" м.Києва, МФО 300904, код 21661022) 12 240,64 грн., в т.ч. 9 758,39 грн. суми основного боргу, 588,37 грн. 3 % річних, 1 893,88 грн. суми індексу інфляції та 122,41 грн. витрат по оплаті держмита і 38,35 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 822,56 грн. основного боргу провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.

4. В решті позовних вимог в сумі 62 267,70 грн. - відмовити.

Суддя С. В. Бондарєв

Повний текст рішення

складено та підписано

16.06.11