Рішення № 16284114, 14.06.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2011 р.

Справа № 5004/778/11 Господарський суд Волинської області у складі судді Демяк В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетелко Люкс Лімітед"

про стягнення 13396472,30 грн.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. №141 від 08.02.2010р.)

від відповідача: не прибув

Права та обовязки учаснику судового процесу розяснені відповідно до ст. ст.20,22 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.

У судовому засіданні 14.06.2011р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" звернулось із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетелко Люкс Лімітед" про стягнення 9 068 340,46грн. заборгованості.

06.06.2011р. за вих. № 555 від 30.05.2001р. (вх. господарського суду №01-29/7545/11 від 06.06.2011р.) позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, що не суперечить ст.22 Господарського процесуального кодексу України та просить стягнути з відповідача 13396472,30 грн., з них 5474261,14 грн. простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 535361,13 грн. інфляційних витрат, 129107,60 грн. 3% річних за прострочення виконання зобовязання, 385129,22 грн. пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів, 765585,69 грн. штрафу за не надання щоквартальної інформації про стан та місцезнаходження майна, 6107027,52 грн. сумарного лізингового платежу.

В підтвердження своїх вимог позивач посилається на договір фінансового лізингу №01-140/07-ТЕХ від 07.09.2007р. та додатки до нього (графік сплати лізингових платежів, специфікацію та типову форму довідки про технічний стан предмету лізингу) (а.с.12-27); додаткові угоди до договору №01-140/07-ТЕХ від 07.09.2007р. від 23.11.2007р., від 03.12.2007р, від 10.04.2009р. (а.с.28-39); акт приймання передачі майна від 23.11.2007р. (а.с.41-42); акт повернення майна від 14.02.2011р.(а.с.40); рахунки фактури (а. с. 49-73).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, відповідно до заяви від 06.06.2011р. за вих. № 555 від 30.05.2001р. (вх. господарського суду №01-29/7545/11 від 06.06.2011р.), а тому просить задоволети даний позов.

Відповідач письмових пояснень по суті заявленого позову суду не подав, в судове засідання не прибув.

Ухвали суду від 21.04.2011р. та від 23.05.2011р.повернута відділенням поштового зв'язку з відміткою "за місцем обслуговування немає".

Як встановлено, матеріалами справи, ухвала суду від 21.04.2011р. направлялась відповідачу за місцем його державної реєстрації згідно витягу з ЄДРПОУ серії АЄ №027664 за №9321585 станом на 01.04.2011р. за адресою: 43000, Волинська область, м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, 28.

Водночас, законодавство України, в т.ч. ГПК, не зобов'язує сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом, і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.(Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675).

До повноважень господарських судів не відноситься зясування місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, дана повістка суду, повернута органами поштового звязку з відміткою "за місцем обслуговування немає", що є доказом належного повідомлення сторони про дату і місце розгляду справи.

Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому направлення ухвали про порушення провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на юридичну адресу відповідача з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, тому справа відповідно до ст. 75 ГПК України розглядається за наявними у справі доказами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «Об'єднання Шахтострой»(назву якого змінено, згідно свідоцтва з ЄДРПОУ від 04.04.2010р. на ТзОВ "Нетелко Люкс Лімітед") (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №01-140/07-ТЕХ (а.с.12-22).

Відповідно до п. п. 1.1., 1.2. договору фінансового лізингу предметом даного договору є надання лізингодавцеві в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізигоодержувачу предмет лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в Специфікації, «майно»або «предмет лізингу», для підприємницьких цілей лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів. Майно є власністю лізингодавця протягом усього строку дії договору.

Загальна вартість майна на момент укладення договору становила 4830000 грн.

23.11.2007р. між сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору фінансового лізингу №01-140/07-ТЕХ, якою внесено зміни до п. 3.2., 3.3 договору та змінено графік сплати лізингових платежів (а.с.36-39).

Загальна вартість предмету лізингу, вказана в специфікації до додаткової угоди №1 від 23.11.2007р. до договору фінансового лізингу №01-140/07-ТЕХ становить 5 103 904,58 грн. (а.с.39).

03.12.2007р. між сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору фінансового лізингу, якому було внесено зміни у статтю 7 договору №01-140/07-ТЕХ (а.с.34-35).

10.04.2009р. сторонами було укладено додаткову угоду №3, якою внесено зміни до договору фінансового лізингу №01-140/07-ТЕХ, зокрема, п.п.2.1., 3.3., 3.8., 7.1.4., статтю 16 та п. 17.2 договору викладено в редакції зі змінами та внесено зміни до графіку сплати лізингових платежів (а.с.28-33).

Відповідно до п. 18.1 договору №01-140/07-ТЕХ передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і стає обовязковим для сторін. Дія договору продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобовязань.

Згідно п. 3.1 договору №01-140/07-ТЕХ лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів.

Пунктами 2.1., 4.3 договору фінансового лізингу передбачено, що приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформляється шляхом складання актів приймання передачі майна, що підтверджують якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко економічним показникам та умовам договору. Акти приймання передачі підписуються повноважними представниками сторін і скріплюються печатками сторін. Строк користування лізингоодержувачем майном становить 60 місяців з моменту підписання сторонами актів приймання передачі майна згідно п. 4.3 договору за умовами належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.

Предмет лізингу був переданий відповідачу згідно акту приймання - передачі від 23 листопада 2007 року, який підписаний та скріплений печатками сторін (а.с.41-42).

14.02.2011р. представником ТзОВ "Українська лізингова компанія" Слабошпицьким Д.Ю. було складено акт повернення майна згідно п. 10.1.1. договору, яким передбачено, що лізингодавець має право вилучити майно. Загальна вартість вилученого обладнання склала 2055204, 22 грн. (а.с.40).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 09.04.2011р. представником ТзОВ "Українська лізингова компанія" Слабошпицьким Д.Ю. було складено ще один акт повернення майна згідно п. 10.1.1. договору, яким передбачено, що лізингодавець має право вилучити майно. Загальна вартість вилученого обладнання склала 2055204, 22 грн. (а.с.102).

На день розгляду справи у відповідача існує прострочена заборгованість за лізинговим платежем у сумі 5474261,14 грн., яка відповідачем не оспорена та не оплачена.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, ст.11 Цивільного кодексу України обовязки субєктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, непередбачених законом, але таких які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів.»

За статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України за договором фінансового лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингооджержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ст.1 Закону України “Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату.

Істотними умовами договору лізингу, в силу ст. 6 Закону України “Про фінансовий лізинг”, є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторони укладаючи договір фінансового лізингу на свій розсуд, погодили всі його істотні умови та взяли на себе зобовязання з їх виконання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2. ст. 11 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Свої зобов'язання за договором відповідач виконав неналежним чином, чим порушив умови договору фінансового лізингу та додаткових угод до нього.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

11.01.2011р. за №18 на адресу відповідача було направлено повідомлення - вимогу про сплату простроченої заборгованості за договором в сумі 4562639,41 грн. (а.с.43-47).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач порушив не лише умови договору та додаткових угод до нього, а і ст. 629 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3% річних за період з 24.04.2009р. по 17.05.2011р. становить 129107,60 грн., інфляційні 535361,13 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ст. 550 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 11.2 та п. 11.2.1 договору №01-140/07-ТЕХ лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обовязків, а саме сплачує штрафні санкції за порушення обовязку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених пунктом 3.1 договору та графіком сплати лізингових платежів, та інших платежів, передбачених договором пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговим платежем за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню.

Нарахована згідно розрахунку позивача пеня за період з 10.01.2011р. по 17.05.2011р. в сумі 385129,22 грн., обґрунтована, а тому підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 8.2.1 договору лізингоодержувач зобовязаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі встановленій сторонами.

Разом з тим, згідно п.п. 11.2., 11.2.3. договору фінансового лізингу лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обовязків, а саме сплачує штрафні санкції за порушення умов статті 7, пунктів5.3, 5.5., 8.2., 9.2., 9.3., 18.9 договору штраф у розмірі 10% від загальної вартості майна на момент укладення договору, вказаної у п. 3.2. договору за кожен випадок такого порушення.

Відповідачем порушено умови даного договору, а тому позивачем відповідно до п. 11.2.3. договору, нараховано штраф за не наведення щоквартальної інформації про стан та місцезнаходження майна в сумі 765585,69 грн., яка підлягає до задоволення, як обґрунтована.

Пунктом 16.7. Додаткової угоди №3 до Договору передбачено, що у випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених в пункті 16.3 даного Договору, лізингодавець повідомляє про це лізингоодержувача із зазначенням строку для усунення таких порушень. Якщо лізингоодержувач у встановлений лізингодавцем строк не усуне зазначені порушення, то лізингодавець має право нарахувати сумарний лізинговий платіж, а лізингоодержувач зобов'язаний його сплатити. Сумарний лізинговий платіж включає в себе сукупність всіх лізингових платежів згідно Графіку (у тому числі коригування згідно пункту 3.8 Договору), які би за нормального продовження Договору були виплачені лізингодавцю, за винятком тих, термін сплати яких вже минув, зі знижкою у розмірі 7 (семи) відсотків від суми несплачених лізингових платежів. В цьому випадку лізингоодержувач також зобов'язаний сплатити прострочену заборгованість за лізинговими платежами, іншими платежами, нараховані комісії і штрафні санкції, та відшкодувати збитки лізингодавця (за їх наявності). лізингодавець припиняє нараховувати лізингові платежі з моменту нарахування лізингоодержувачу сумарного лізингового платежу. У разі виконання лізингоодержувачем умов цього пункту договору сторони підписують акт звірки взаєморозрахунків та акт приймання-передачі предмету лізингу у власність, згідно якого право власності на предмет лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача., та п.16.3. Договору, якщо лізингоодержувач протягом десяти робочих днів не здійснить оплату сумарного лізингового платежу, визначеного п. 16.2. цього Договору, та/або не сплатить прострочену заборгованість за лізинговими платежами, іншими платежами та/або не сплатить нараховані комісії, штрафні санкції, та/або не відшкодує збитки лізингодавця (за їх наявності), то лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про розірвання договору та/або вилучення предмету лізингу із зазначенням строку та місцем його передачі в межах України. лізингоодержувач зобов'язаний за свій рахунок, протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання лізингоодержувачем відповідної вимоги повернути предмет лізингу лізингодавцю. лізингодавець має право розірвати договір та/або вилучити предмет лізингу на підставах, передбачених в пункті 16.1. даного договору. Договір вважається розірваним з моменту отримання лізингоодержувачем відповідного повідомлення лізингодавця.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем нараховано відповідачу сумарний лізинговий платіж в сумі 6107027,52 грн., який обґрунтований, а тому підлягає до задоволення.

Враховуючи викладене з відповідача слід стягнути 13396472,30 грн., в т.ч. 5474261,14 грн. простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 535361,13 грн. інфляційних витрат, 129107,60 грн. 3% річних за прострочення виконання зобовязання, 385129,22 грн. пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів, 765585,69 грн. штрафу за не надання щоквартальної інформації про стан та місцезнаходження майна, 6107027,52 грн. сумарного лізингового платежу.

Оскільки спір до розгляду суду доведений з вини відповідача судові витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню з відповідача, згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 144, 179 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 599, 625, 549, 550, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю в сумі 13396472,30грн.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нетелко Люкс Лімітед" (43000, Волинська обл., м. Луцьк, пр. Президента Грушевського, 28, код ЄДРПОУ 31933561) в користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 30575865, п/р 26004024740200 в АКІБ «УкрСиббанк», МФО 3515005) 13396472,30 грн., з них 5474261,14 грн. простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 535361,13 грн. інфляційних витрат, 129107,60 грн. 3% річних за прострочення виконання зобовязання, 385129,22 грн. пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів, 765585,69 грн. штрафу за не надання щоквартальної інформації про стан та місцезнаходження майна, 6107027,52 грн. сумарного лізингового платежу, а також 25500 грн. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В. М. Дем`як

Повний текст рішення

складено та підписано

14.06.11