Постанова № 16283010, 18.05.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2011 р. Справа № 34/128

Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого судді Малетича М.М.,

суддів: Кролевець О.А.,

Прокопанич Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ” та Заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2011р. у справі №34/128 господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Київщина-Капітал” до Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ”, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю “Світ-Інвест”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Центрінвестбуд-2000”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Інвестінтер”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія”, Товариство з обмеженою відповідальністю “Офіциалл”, про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги в частині та стягнення суми,

за участю представників:

Прокуратури: Гаврилова Ю.Ю.,посв. № 69,

Позивача: не зявився,

Відповідача: ОСОБА_1., дов. № 21/208 від 21.09.2010р.,

ОСОБА_2., дов. № 21/180 від 10.08.2010р.,

Третіх осіб: не зявились.

В с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Київщина-Капітал” (далі ТОВ “ФК “Київщина-Капітал”, Позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ” (далі ПАТ “АКБ “Київ”, Банк, Відповідач), з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 13.08.2009р., в частині пунктів 1.2.-1.5., 1.7., 6.2.-6.7., умов пункту 6 в частині сплати винагороди Банку в сумі 147889668,99 грн., умов пункту 7.2.1. в частині зарахування права вимоги Банку в сумі 147889668,99 грн., умов пункту 7.2.2. в частині зарахування права вимоги ТОВ “ФК “Київщина-Капітал” в сумі 147889668,99 грн., застосування юридичних наслідків визнання недійсності цієї угоди, а саме: стягнення грошових коштів в сумі 147889668,99 грн., збитків в сумі 18874422,20 грн. та про зобовязання ТОВ “ФК “Київщина-Капітал” повернути Банку кредитні справи ТОВ “Світ-Інвест”, ТОВ “Центрінвестбуд-2000”, ТОВ “Інвестінтер”, ТОВ “Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія” та ТОВ “Офіциалл”.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2009р. до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено: ТОВ “Світ-Інвест”, ТОВ “Центрінвестбуд-2000”, ТОВ “Інвестінтер” і ТОВ “Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія”, а ухвалою цього ж суду від 12.04.2010р. і ТОВ “Офіциалл” (далі Треті особи).

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.06.2010р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2011р., позов ТОВ “ФК “Київщина-Капітал” задоволено частково, а саме: визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 13.08.2009р., укладений між ТОВ “ФК “Київщина-Капітал” і ПАТ “АКБ “Київ” в частині пунктів 1.2. - 1.5., 1.7., 6.2. - 6.7., умову пункту 6. в частині сплати винагороди Банку в сумі 147889668,99 грн., умову пункту 7.2.1. в частині зарахування прав вимоги ПАТ “АКБ “Київ” в сумі 147889668,99 грн. і умову пункту 7.2.2. в частині зарахування прав вимоги ТОВ “ФК “Київщина-Капітал” в сумі 147889668,99грн., та застосовано юридичні наслідки визнання частково недійсним договору про відступлення права вимоги від 13.08.2009р., укладеного між ТОВ “ФК “Київщина-Капітал” і ПАТ “АКБ “Київ” стягнуто з ПАТ “АКБ “Київ” на користь ТОВ “ФК “Київщина-Капітал” грошові кошти в сумі 147889668,99 грн., 22613,90 грн. державного мита і 209,29 грн.витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог, відмовлено.

У поданих касаційних скаргах, Заступник прокурора міста Києва (далі Прокурор) і ПАТ “АКБ “Київ”, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст.ст. 6, 179, 190, 204, 208, 216, 229, 519, 601, 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 62 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, ст. 3 Закону України “Про іпотеку”, ст. 3 Закону України “Про заставу”, ст.ст. 32 - 34, 36 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), просять скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.

До початку розгляду вказаних касаційних скарг, від Позивача та Третіх осіб у справі надійшли письмові клопотання про відкладення судового розгляду.

Вказані клопотання колегією суддів були розглянуті і, з огляду на приписи ст.ст. 1115, 1117 ГПК України та вказані у клопотаннях причини для відкладення розгляду даної справи, були відхилені, як безпідставні.

Крім того, від Національного банку України (далі НБУ) через канцелярію суду надійшла письмова заява від 17.05.2011р. вих. № 18-217/3188 про залучення його до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, що також була розглянута і відхилена судом, у звязку з тим, що з огляду на вказані у заяві причини для залучення НБУ третьою особою у справі, на думку колегії суддів, в даному конкретному випадку не достатньо правових підстав для задоволення такої заяви.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій та видно з матеріалів справи, 13.08.2009р. між ТОВ “ФК “Київщина-Капітал” (Новий кредитор) і ПАТ “АКБ “Київ” (Первісний кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги (далі Договір), згідно умов якого (п. 1.), даний Договір спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення в порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, Первісним кредитором Новому кредитору права вимоги, належного Первісному кредитору, в межах яких Новий кредитор стає кредитором за кредитними договорами, укладеними між Первісним кредитором та:

1) ВАТ “Промислово-Будівельна група “Антарес” (Боржник 1), та відповідно до Нового кредитора переходить право вимагати (замість Первісного кредитора) від Боржника 1 належного та реального виконання обовязків за Кредитним договором № 35/08 від 23.04.2008р. та усіх додатків і додаткових угод до нього, суми кредиту 7649950 грн., зі строком повернення 14.01.2010р., відсотків (25,0% річних) 1746392,13 грн., а загалом суми у розмірі 9396342,13 грн.;

2) ТОВ “Світ-Інвест” (Боржник 2), та відповідно до Нового кредитора переходить право вимагати (замість Первісного кредитора) від Боржника 2 належного та реального виконання обовязків:

- за Кредитним договором № 21/08 від 19.02.2008р. та усіх додатків і додаткових угод до нього, суми кредиту 5261202,78 грн., зі строком повернення не пізніше 18.02.2010р., відсотків (24,0% річних) 1092307,45 грн., а загалом суми у розмірі 6353510,23 грн.,

- за Кредитним договором № 112/06 від 16.08.2006р. та усіх додатків до нього, суми кредиту 12760090,23 грн., зі строком повернення 06.11.2009р., відсотків (24,0% річних) 3181460,01 грн., а загалом суми у розмірі 15941550,24 грн.;

3) ТОВ “Центрінвестбуд-2000” (Боржник 3), та відповідно до Нового кредитора переходить право вимагати (замість Первісного кредитора) від Боржника 3 належного та реального виконання обовязків за Кредитним договором № 53/07 від 20.07.2007р. та усіх додатків і додаткових угод до нього, суми кредиту 6937944,17 грн., зі строком повернення по 16.07.2009р., відсотків (24,0% річних) 2242860,46 грн., комісії 41579,20 грн., а загалом суми у розмірі 9222383,83 грн.;

4) ТОВ “Інвестінтер” (Боржник 4), та відповідно до Нового кредитора переходить право вимагати (замість Первісного кредитора) від Боржника 4 належного та реального виконання обовязків за Кредитним договором №123/06 від 12.09.2006р. та усіх додатків і додаткових угод до нього, суми кредиту 17595595 грн., зі строком повернення 10.09.2009р., відсотків (18,0% річних) 4621097,80 грн., а загалом суми у розмірі 22216692,80 грн.;

5) ТОВ “Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія” (Боржник 5), та відповідно до Нового кредитора переходить право вимагати (замість Первісного кредитора) від Боржника 5 належного та реального виконання обовязків:

- за Кредитним договором № 51/08 від 28.07.2008р. та усіх додатків і додаткових угод до нього, суми кредиту 19500000 грн., 3500000,00 доларів США, зі строком повернення не пізніше 09.10.2009р., відсотків (24,0% річних по гривневому залишку) 3652109,59 грн. та (17,0% річних по залишку в доларах США) 464317,35 доларів США, а загалом суми у розмірі 53833547,29 грн., яка складається з суми 23152109,59 гривень та 3964317,35 доларів США, перерахованих у гривневий еквівалент по курсу НБУ, встановленому на дату підписання даного договору,

- за Кредитним договором № 68/07 від 29.08.2007р. та усіх додатків і додаткових угод до нього, суми кредиту 15962649,14 грн., 1000000,00 доларів США, зі строком повернення не пізніше 09.10.2009р., відсотків (24,0% річних по гривневому залишку) 2988220,87 грн. та (17,0% річних по залишку в доларах США) 132662,10 доларів США, а загалом суми у розмірі 27716995,07 грн., яка складається з суми 18950870,01 грн. та 1132662,10 доларів США, перерахованих в гривневий еквівалент по курсу НБУ, встановленому на дату підписання даного договору;

6) ТОВ “Інвестгруп-ХХІ” (Боржник 6), та відповідно до Нового кредитора переходить право вимагати (замість Первісного кредитора) від Боржника 6 належного та реального виконання обовязків за Кредитним договором № 38/07 від 27.04.2007р. та усіх додатків і додаткових угод до нього, суми кредиту 21663892 грн., зі строком повернення 21.01.2010р., відсотків (18,0% річних) 3123320,48 грн., комісії 476605,58 грн., а загалом суми у розмірі 25263818,06 грн.;

7) ТОВ “Офіциалл” (Боржник 7), та відповідно до Нового кредитора переходить право вимагати (замість Первісного кредитора) від Боржника 7 належного та реального виконання обов'язків за Кредитним договором №39/07 від 16.05.2007р. та усіх додатків і додаткових угод до нього, суми кредиту 10396797,38 грн., зі строком повернення 11.05.2009р., відсотків (24,2% річних) 2208188,15 грн., а загалом суми у розмірі 12604989,53 грн.;

8) Громадянкою України ОСОБА_3 (Боржник 8), та відповідно до Нового кредитора переходить право вимагати (замість Первісного кредитора) від Боржника 8 належного та реального виконання обовязків за Договором про надання кредиту № 35 від 22.07.2008р. та усіх додатків і додаткових угод до нього, суми кредиту 32000 грн., зі строком повернення 21.07.2018р., відсотків (18,0% річних) 1893,70 грн., а загалом суми у розмірі 321893,70 грн.;

Відповідно до пунктів 3. та 6. Договору сторони домовились, що відповідно до умов даного Договору Первісний кредитор відступає Новому кредитору право вимоги за зобовязаннями, визначеними у п. 1. цього Договору з одночасним відступленням прав вимоги за іпотечними договорами та іншими правочинами, які забезпечують виконання Боржниками основних зобовязань, зазначеними у п. 1. цього Договору. За відступлення права вимоги Новий кредитор сплачує Первісному кредитору винагороду в сумі 182871718,88 грн., яка дорівнює сумі зобовязань боржників за договорами, вказаними у п. 1. цього Договору.

У пунктах 7.2.1. - 7.2.3. Договору сторони погодили, що оплата за Договором здійснюється шляхом заліку взаємних однорідних вимог грошових коштів, а саме: право вимоги Первісного кредитора грошових коштів у Нового кредитора у сумі 182871718,88 грн.; право вимоги Нового кредитора грошових коштів у Первісного кредитора на підставі договору від 13.08.2009р. про відступлення ТОВ “Київщина-Інвест” права вимоги боргу у ПАТ “АКБ “Київ” за Договором міни, укладеного 13.08.2009р., посвідченого нотаріально за реєстраційним № 2303, на загальну суму 163070553,48 грн.; право вимоги Нового кредитора грошових коштів у Первісного кредитора на підставі договору від 13.08.2009р. про відступлення АТ “Київська пересувна механізована колона-2” права вимоги боргу у ПАТ “АКБ “Київ” за договором міни, укладеного 13.08.2009р., посвідченого нотаріально за реєстраційним № 2304, на загальну суму 19801165,40грн.

Згідно пунктів 5. та 8. Договору Первісний кредитор зобовязався протягом одного банківського дня з дати укладення цього Договору передати Новому кредитору всі відповідні документи, з яких випливає право вимоги, що відступається за цим Договором, з оформленням акту приймання-передачі та повідомити боржників про відступлення права вимоги.

При цьому, у пункті 9. Договору передбачалось, що Первісний кредитор відповідає перед Новим кредитором за недійсність переданого за цим Договором права вимоги, але не відповідає за невиконання боржниками своїх обовязків.

Крім того, 13.08.2009р. між сторонами було укладено договір про зарахування зустрічних однорідних вимог, предметом якого є зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 182871718,88 грн. на підставі спірного Договору, а також договору від 13.08.2009р. про відступлення ТОВ “Київщина-Інвест” права вимоги боргу у ПАТ “АКБ “Київ” за договором міни, укладеного 13.08.2009р. та посвідченого нотаріально за реєстраційним № 2303, і договором від 13.08.2009р. про відступлення АТ “Київська пересувна механізована колона-2” права вимоги боргу у ПАТ “АКБ “Київ” за договором міни, укладеного 13.08.2009р. та посвідченого нотаріально за реєстраційним № 2304.

На виконання вказаного Договору про відступлення права вимоги, 17.08.2009р. Відповідачем було передано Позивачу довідки про розмір боргу боржників та кредитні справи божників за кредитними договорами, визначених у п. 1. цього Договору, після ознайомлення з якими, Позивач виявив такі факти щодо фінансово-економічного стану третіх осіб 1-5:

1) ТОВ “Світ-Інвест” на момент укладення кредитного договору №112/06 від 16.08.2006р. мало непокритий збиток у розмірі 7506000,80 грн. і не сформований резервний фонд, а на момент укладення кредитного договору № 21/08 від 19.02.2008р. не сформувало у повному обсязі статутного капіталу, не сформувало резервного фонду і мало непокритий збиток у розмірі 11681000,20 грн. Крім того, станом на дату укладення спірного Договору Третя особа 1 не сформувала у повному обсязі статутного капіталу і не сформувала резервного капіталу, тоді як розмір непокритого збитку збільшився до 18375000,80 грн.;

2) ТОВ “Центрінвестбуд-2000” на момент укладення кредитного договору № 53/07 від 20.07.2007р. мало непокритий збиток у розмірі 28446000,60 грн. і не сформований резервний фонд. Станом на дату укладення спірного Договору Третя особа 2 не надала Відповідачу фінансової звітності за 1 півріччя 2009 року, тоді як згідно кредитної справи Відповідач не вимагав надати відповідні документи, тоді як станом на 31.03.2009р. Третя особа 2 мала непокритий збиток у розмірі 26123000,60 грн. та не сформований резервний фонд;

3) ТОВ “Інвестінтер” на момент укладення кредитного договору №123/06 від 12.09.2006р. мало непокритий збиток у розмірі 3329000,80 грн. і не сформований резервний фонд. Станом на дату укладення спірного Договору Третя особа 3 мала непокритий збиток у розмірі 11243000,60 тис. грн. та не сформований резервний фонд;

4) ТОВ “Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія” на момент укладення кредитного договору № 68/07 від 29.08.2007р. мало непокритий збиток у розмірі 12730000,00 грн., не сформований у повному обсязі статутний капітал і не сформований резервний фонд, а на момент укладення кредитного договору № 51/08 від 28.07.2008р. мало непокритий збиток у розмірі 21648000,00 грн., не сформований у повному обсязі статутний фонд і не сформований резервний фонд. Станом на момент укладення спірного Договору Третя особа 4 не подала звітності за 1 півріччя 2009 року, а станом на 31.03.2009р. не сформувала у повному обсязі статутний капітал, не сформувала резервний фонд і мала непокритий збиток у розмірі 52161000,00 грн.;

5) ТОВ “Офіциалл” на момент укладення кредитного договору № 39/07 від 16.05.2007р. мало непокритий збиток у розмірі 127000,30 грн., не сформований статутний капітал і не сформований резервний фонд. Станом на момент укладення спірного Договору Третя особа 5 мала непокритий збиток у розмірі 25572000,60 грн., не сформований у повному обсязі статутний капітал і не сформований резервний капітал.

Як зазначалось вище, вимогами Позивача у даній справі, з урахуванням його заяви про збільшення позовних вимог, є визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 13.08.2009р., в частині пунктів 1.2.-1.5., 1.7., 6.2.-6.7., умов пункту 6. в частині сплати винагороди Банку в сумі 147889668,99 грн., умов пункту 7.2.1. в частині зарахування права вимоги Банку в сумі 147889668,99 грн., умов пункту 7.2.2. в частині зарахування права вимоги ТОВ “ФК “Київщина-Капітал” в сумі 147889668,99 грн., та застосування юридичних наслідків визнання недійсності цієї угоди, а саме: стягнення грошових коштів в сумі 147889668,99 грн., збитків в сумі 18874422,20 грн., а також про зобовязання ТОВ “ФК “Київщина-Капітал” повернути Банку кредитні справи ТОВ “Світ-Інвест”, ТОВ “Центрінвестбуд-2000”, ТОВ “Інвестінтер”, ТОВ “Перша Українська Індустріально-Інвестиційна Компанія” та ТОВ “Офіциалл”.

При цьому, приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, з посиланням на положення ст.ст. 509, 512, 513, 516, 517, 203, 215, 229 ЦК України, ст.ст. 49, 60, 62 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, ст. 24 Закону України “Про іпотеку”, ст.ст. 1, 13 Закону України “Про заставу”, умов укладених договорів, та встановлені обставини справи, дійшов висновку про те, що Відповідач, на якого чинним законодавством покладено обовязок перевірки фінансового стану (кредитоспроможності) позичальників, допустив порушення цього обовязку, через що, пропонуючи укласти Договір в частині права вимоги до Третіх осіб виконати зобовязання за кредитними договорами, не надав Позивачу достовірну та повну інформацію щодо фінансового стану Третіх осіб та загальної кількості і вартості предметів іпотеки, якими забезпечувалися зобовязання цих осіб, що, у свою чергу, призвело до помилки Позивача щодо дійсних прав і обовязків сторін за Договором, властивостей і якостей прав вимоги до Третіх осіб виконати зобовязання за кредитними договорами, а також забезпечення цих зобовязань, які значно знижують їх цінність та можливість використання за цільовим призначенням можливість задоволення прав вимоги. Водночас, суди дійшли висновку про недоведеність причинно-наслідкового звязку між діями Відповідача та неотриманням Позивачем прибутку у вигляді процентів за користування кредитом, 3% річних та інфляційних втрат.

Разом з тим, на думку колегії суддів, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають у повній мірі обставинам справи та були зроблені з порушенням норм матеріального права, з огляду на таке.

Судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Разом з тим, оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам у повній мірі не відповідають.

Так, згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. При цьому, згідно ст. 204 цього ж Кодексу, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, згідно ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обовязків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобовязана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Тобто, заявляючи позовні вимоги про визнання недійсним правочину, з підстав, передбачених ст. 229 ЦК України, особа, яка подала такий позов, згідно приписів ст. 33 ГПК України, повинна довести, що помилка щодо природи правочину, прав та обовязків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням, тобто які мають істотне значення при його укладенні, дійсно мала місце. Не вважається помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобовязань, які виникли з правочину, і не повязане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

У звязку з цим, під час розгляду даного спору, необхідно було довести в суді, що при укладенні Договору про відступлення права вимоги Позивач неправильно сприймав сам предмет цього Договору чи інші його умови, за відсутності яких, ця угода не була б укладеною.

Проте, в контексті даного спору та приписів ст. 229 ЦК України, саме на обставини щодо власне помилки особи, яка вчинила спірний правочин, у розумінні положень зазначеної статті Закону, що має важливе значення для правильного вирішення даної справи, місцевим господарським судом належної уваги звернуто не було, яке, у свою чергу, призвело до неправильних висновків та порушення цим судом норм матеріального права.

Крім того, відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ж частини 2 пункту 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 ЦК України). Так, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобовязанні може бути змінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статей 513, 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобовязанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобовязання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобовязанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статей 517, 519 ЦК України, первісний кредитор у зобовязанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобовязанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обовязку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Також, статтею 60 Закону України “Про банки та банківську діяльність” передбачено, що інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею.

Відповідно до ст. 62 згаданого Закону, інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації.

У даному випадку, Позивач, з посиланням на положення ст.ст. 203, 215, 229 ЦК України, ст.ст. 60, 62 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, вказував на те, що при укладенні Договору про відступлення права вимоги від 13.08.2009р. (далі Договір) з його сторони мала місце помилка, яка сталася через недобросовісність Відповідача при перевірці платоспроможності Третіх осіб під час укладення та виконання кредитних договорів і додаткових угод до них, права за якими є предметом відступлення за спірним Договором; оскільки на права, передані за Договором, розповсюджується порядок дотримання банківської таємниці, то і під час його укладення Позивач не мав дійсного уявлення про права та обовязки сторін за цим Договором, а також властивості та якості прав вимоги (речей), набутих за ним, у тому числі і щодо збиткового фінансово-економічного стану Третіх осіб, кількості предметів іпотеки і застави, їх вартості, що забезпечують зобовязання цих осіб за кредитними договорами, внаслідок чого значно знижується цінність та можливість використання за цільовим призначенням прав вимоги і, зокрема, задоволення вимог виконати грошове зобовязання за кредитними договорами грошовими коштами та/або за рахунок заставленого майна. Також, Відповідач, пропонуючи укласти Договір у частині передачі права вимоги до Третіх осіб за кредитними договорами, не надав Позивачу достовірну та повну інформацію щодо фінансового стану цих осіб, загальної кількості та вартості предметів іпотеки і застави, якими забезпечувалися їх зобовязання. У звязку з цим, згідно доводів Позивача, була допущена помилка щодо прав і обовязків сторін за спірним Договором, властивостей і якостей прав вимоги до Третіх осіб виконати зобовязання за кредитними договорами, а також забезпечення цих зобовязань, які значно знижують їх цінність та можливість використання за цільовим призначенням можливість задоволення прав вимоги, через недбале ставлення Відповідача до виконання своїх обовязків, що на думку Позивача, є підставами для визнання такого Договору недійсним та відшкодування завданих збитків у вигляді процентів за користування кредитом, 3% річних та інфляційних втрат.

У свою чергу, Відповідач, заперечуючи проти предявленого позову вказував на те, що при укладенні спірного Договору було дотримано усі вимоги, встановлені первісними договорами, вимогами ЦК України та Законом України “Про іпотеку”. Крім того, Відповідач заперечував проти доводів Позивача щодо неможливості перевірки інформації про фінансовий стан третіх осіб, які є боржниками за кредитними договорами, наявності забезпечення за виданими кредитами, право вимоги за якими набувалося Позивачем, оскільки останній не скористався своїм правом направити Відповідачу письмові запити при укладенні Договору стосовно отримання зазначеної інформації згідно ст. 62 Закону України “Про банки та банківську діяльність”, відповідно до якої Банк вправі розкривати інформацію, що містить банківську таємницю, особі (у тому числі яка уповноважена діяти від імені держави), на користь якої відчужуються активи та зобовязання банку при виконанні заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку. Крім того, як стверджує Відповідач, вимоги, визначені у ст. 60 вказаного Закону України не розповсюджуються на Позивача, на користь якого відчужувались активи, а тому, він мав можливість отримати всю необхідну інформацію стосовно предмета Договору, його властивостей і якостей. Крім того, відповідно до статті 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється, зокрема, на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику, що не виключає можливості і отримання збитків від здійснення господарської діяльності.

З огляду на вказані доводи сторін та положення, закріплені у згаданій вище ст. 229 ЦК України, згідно ч. 1 якої, помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом, у тому числі і внаслідок ненадання інформації Відповідачем, тоді як ні Закон України “Про банки та банківську діяльність”, ні Закони України “Про іпотеку” і “Про заставу”, не повязують ненадання інформації новому кредитору про фінансовий стан третіх осіб, які є боржниками за кредитними договорами, з визнанням недійсним договору про відступлення права вимоги, а укладений між сторонами 13.08.2009р. відповідно до положень ст. 627 ЦК України Договір про відступлення права вимоги відповідає вимогам ст. 638 цього ж Кодексу, колегія суддів дійшла висновку і про неправильне застосування місцевим господарським судом відповідних положень згаданого законодавства, що призвело до прийняття судом неправильного рішення про часткове задоволення даного позову, а саме про визнання недійсним Договору, в частині пунктів, визначених Позивачем у його позовній заяві, та про відмову в позові в частині стягнення суми збитків, саме з підстав, зазначених у судовому рішенні через недоведеність причинно-наслідкового звязку між протиправними діями Відповідача та не отриманим Позивачем прибутку, оскільки протиправність дій з боку Відповідача, у даному випадку встановлена не була.

Разом з тим, переглядаючи рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, апеляційний господарський суд не звернув належної уваги на зазначені порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, та не надав належну правову оцінку всім обставинам справи у їх сукупності, що призвело до порушень частин 1, 2 ст. 101 ГПК України, за якими, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу та не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи, що судами попередніх інстанцій було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для даної справи, проте таким була дана неправильна правова оцінка, суд касаційної інстанції вважає за можливе, скасовуючи попередні судові рішення у справі, у тому числі і в частині відмови в задоволенні позову про стягнення суми збитків, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ “ФК “Київщина-Капітал”, відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний банк “Київ” та Заступника прокурора міста Києва задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2011р. та рішення господарського суду міста Києва від 09.06.2010р. у справі №34/128 скасувати.

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Київщина-Капітал” відмовити повністю.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Кролевець О.А.

Прокопанич Г.К.