Постанова № 16273672, 24.02.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 лютого 2011 р. (14:17) Справа №2а-15911/10/5/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Сидоренка Д.В.,

при секретарі Мородецькій Ю.В., за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність № 4243/04-04 від 13.12.2010 року,

відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 1408/9/10 від 20.11.2009 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти»

до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Обставини справи: Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.11.2010 року № 0012311503/0 про застосування штрафних санкцій (50%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання зі збору за спеціальне водокористування від підприємств житлово-комунального господарства в сумі 84714,96 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем у визначені законодавством строки сплачені податкові зобов’язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Проте, відповідачем в порушення норм закону було змінено призначення платежу, вказане у платіжних дорученнях, та сплачена відповідно до них сума була перерахована в рахунок погашення попередньої календарної заборгованості зі збору за спеціальне водокористування.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.12.2010 року відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

Представником позивача, присутнім у судовому засіданні 24.02.2011 року, було надано клопотання про уточнення позовних вимог, в якому він просив суд, окрім заявлених раніше позовних вимог, також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.12.2010 року № 0012311503/1 про застосування штрафних санкцій (50%) за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов’язання зі збору за спеціальне водокористування від підприємств житлово-комунального господарства в сумі 84714,96 грн. На уточнених позовних вимогах представник позивача наполягав у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

          Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачем сума заборгованості зі збору за забруднення навколишнього природного середовища за І квартал та І півріччя 2009 року сплачена з порушенням граничних строків, встановлених законом. У зв’язку з чим, на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», до позивача були застосовані штрафні санкції. На підставі зазначеного вище, відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частинами 1,3 статті 4 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (що, діяв на момент виникнення спірних правовідносин) Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Відповідно до Положення про Державну податкову адміністрацію України, затвердженого Указом Президента України від 13.07.2000 № 886/2000 Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Згідно статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» одним із завдань органів податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, повною і своєчасною сплатою до бюджетів податків і зборів.

Пунктом 1 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин передбачалось, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Виходячи з системного аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про те, що Державна податкова інспекція в м. Алушті АР Крим є територіальним органом виконавчої влади, який у правовідносинах з юридичними особами, в тому числі пов'язаними із контролем за повнотою нарахування та сплати податків, обов’язкових платежів, реалізують владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні п.п.7 п.1 ст.3 КАС України.

Отже, даний спір є публічно-правовим та, керуючись правилами територіальної підсудності адміністративних справ про оскарження ненормативних актів індивідуальної дії за місцем знаходження позивача, що встановлені ч.2 ст.19 КАС України, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АР Крим.

Виконавчим комітетом Алуштинської міської ради АР Крим 13.05.1994 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 655521 від 13.05.1994 року.

Посадовими особами ДПІ в м. Алушті АР Крим 08.11.2010 року було проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового зобов’язання за період з 20.05.2009 року по 12.10.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 1609/15-3/03348028 від 08.11.2010 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 7.6 ст. 7 Інструкції про порядок нарахування та уплати збору за спеціальне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999 року № 231/539/118/219, зареєстрованого Міністерством юстиції України 19.10.1999 року за № 711/4004, в частині несвоєчасної сплати податкового зобов’язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за період з 20.05.2009 року по 12.10.2010 року, а саме:

за терміном сплати 20.05.2009 року узгоджена сума податкового зобов’язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за І квартал 2009 року у розмірі 86076,67 грн. погашена:

·          27.08.2010 року платіжним дорученням № 151/608 в сумі 41453,95 грн. (затримка сплати становить 464 календарні дні),

·          30.08.2010 року платіжним дорученням № 969 в сумі 50000,00 грн. (затримка сплати становить 467 календарних днів);

          за терміном сплати 19.08.2009 року узгоджена сума податкового зобов’язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за І півріччя 2009 року у розмірі 83353,23грн. погашена:

·          30.08.2010 року платіжним дорученням № 969 в сумі 50000,00 грн. (затримка сплати становить 376 календарних днів);

·          24.09.2010 року платіжним дорученням № 1090 в сумі 50000,00 грн. (затримка сплати становить 401 календарних днів),

·          12.10.2010 року платіжним дорученням № 1159 в сумі 50000,00 грн. (затримка сплати становить 419 календарних днів).

          На підставі даних акту перевірки відповідачем 22.11.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012311503/0 про застосування до позивача штрафних санкцій зі збору за спеціальне водокористування від підприємств житлово-комунального господарства в сумі 84714,96 грн.          

          Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем було подано скаргу до ДПІ в Алушті АР Крим.

          За результатами розгляду скарги відповідачем 16.12.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012311503/1 про застосування до позивача штрафних санкцій зі збору за спеціальне водокористування від підприємств житлово-комунального господарства в сумі 84714,96 грн.          

Судом було перевірено правомірність та правове обґрунтування застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій та встановлено наступне.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

          Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення на час виникнення спірних правовідносин було встановлено Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі по тексту – Закон № 2181).

Згідно з п. 4.1 ст. 4 зазначеного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов’язання, яку вказує у податковій декларації.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Єдині правила обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту на момент виникнення спірних правовідносин були визначені Порядком справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору для користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого Постановою кабінету Міністрів України від 16.08.1999 року № 1494 (далі – Порядок № 1494).

Згідно з п. 3 Порядку № 1449 платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.

Відповідно до п. 6.1. Інструкції про порядок обчислення і сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої спільним наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства економічної безпеки від 01.10.1999 року № 231/539/118/219, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики щоквартально наростаючим підсумком з початку року, а за користування водами для потреб водного транспорту - починаючи з I півріччя.

Розрахунки збору, базовий податковий (звітний) період для якого дорівнює календарному кварталу, подаються платниками органам державної податкової служби протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу, за місцем податкової реєстрації.

Збір сплачується водокористувачами протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору за місцем податкової реєстрації (п.141 Порядку № 1449).

Аналогічні норми встановлені п. 7.6 Інструкції, відповідно до якого збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту сплачуються платниками протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання розрахунку збору за своїм місцем податкової реєстрації (місцем перебування на податковому обліку в органах державної податкової служби), тобто протягом 50 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

          Відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків і сплати збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту несуть платники відповідно до законодавства.

Згідно з п. 22 Порядку № 1449 контроль за повнотою обчислення і своєчасністю сплати до бюджетів збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту здійснюється органами державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

          У судовому засіданні позивач наполягав на тому, що відповідачем необґрунтовано було змінено призначення платежів по сплаті узгодженої суми податкових зобов’язань зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за І квартал та І півріччя 2009 року, що й стало підставою для нарахування фінансових санкцій.

На підтвердження вказаних доводів позивачем були представлені платіжні доручення:

№ 969 від 30.08.2010 року на суму 50000,00 грн. за призначенням платежу: «податок на воду за ІІ квартал 2010 року»;

№ 1090 від 24.09.2010 року на суму 50000,00 грн. за призначенням платежу: «податок на воду за ІІ квартал 2010 року»;

№ 1159 від 12.10.2010 року на суму 50000,00 грн. за призначенням платежу: «податок на воду за ІІ квартал 2010 року»;

На перелічених вище платіжних дорученнях проставлена відмітка відділення № 5 філії Акціонерного банку «Південний» в м. Ялта (ЄДРПОУ 24409917, МФО 384522) про проведення операцій за призначенням платежу.

У своєму запереченні відповідач зазначив про те, що кошти, сплачені позивачем відповідно до вказаних платіжних доручень, були перераховані в рахунок погашення в порядку календарної черговості попередньої заборгованості позивача, що є правомірним відповідно до Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача з наступних підстав.

Згідно з п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) і у рівних пропорціях.

Проте порядок такого стягнення в Законі не визначений, та не зазначено про те, що вказана заборгованість може погашатися за рахунок інших платежів платника податків.

Разом з тим, аналіз норм Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, затвердженої наказом ДПА України від 18.07.2005 № 276, свідчить, що контроль за справлянням податкових зобов’язань, що здійснюється органами державної податкової служби України, не передбачає прав податкового органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податку у платіжних документах та направляти ці суми на погашення податкового боргу попередніх податкових періодів при веденні оперативного обліку платежів до бюджету.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк виконує доручення клієнта у точній відповідності з інформацією, що міститься в розрахунковому документі.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном, що встановлено ст. 391 ЦК України. Відповідно до ст. ст. 22, 41 Конституції України захист права власності гарантується державою. Кожен має право володіти, користуватись та розпоряджуватися своєю власністю. Відповідно до ч. 3 ст. 47 Господарського кодексу України держава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист майнових прав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що жодна норма податкового законодавства не наділяла органи державної податкової служби правом розпоряджатися коштами платника податків всупереч його волі, вираженій у призначеннях платежів на платіжних дорученнях, на свій власний розсуд.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача повноважень змінювати призначення платежу, визначене платником податків в платіжних документах.

Відповідно до ст. 71 КАС України обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб’єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів визначеної законом компетенції самостійно визначати цільове призначення платежу, здійсненого платником податків, та зарахування коштів платника на свій розсуд. Щодо джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення необхідно зазначити, що обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку (ч. 3 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування»). Податок, збір (обов'язковий платіж) вважається зарахованим в дохід державного бюджету лише з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету (ч. 5 ст. 50 Бюджетного кодексу України). Відповідно зазначена норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу якимось чином змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків самостійно спрямував власні кошти.

За наявності податкового боргу у позивача відповідач мав право та можливість на підставі п. 10 ст. 10 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» звернутися до суду з позовом про стягнення даного боргу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано змінено призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних дорученнях № 969 від 30.08.2010 року в сумі 44622,72 грн. за І квартал 2009 року та в сумі 4674,40 грн. за І півріччя 2009 року, № 1090 від 24.09.2010 року в сумі 48425,75 грн. та № 1159 від 12.10.2010 року в сумі 30253,08 грн. на сплату узгодженої суми податкових зобов’язань зі збору за спеціальне використання водних ресурсів.

У зв’язку з чим, суд вважає необґрунтованим застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 63987,98 грн., що становить 50% від погашеної суми податкового боргу зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за І квартал 2009 року та І півріччя 2009 року (127975,96 грн.х50%).

За таких умов, податкове повідомлення-рішення від 22.11.2010 року № 0012311503/0 (від 16.12.2010 року № 0012311503/1) в частині застосування штрафних санкцій зі збору за спеціальне водокористування в розмірі 63987,98 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 20726,98 грн. за порушення граничного терміну сплати узгодженого податкового зобов’язання зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за І квартал 2009 року в сумі 41453,95 грн., то суд зазначає наступне.

Позивачем 21.08.2010 року до ДПІ в м. Алушті АР Крим було подано заяву з проханням переплату зі збору за спеціальне водокористування в частині використання води в сумі 41453,95 грн. за карткою 13020200 зарахувати в рахунок платежів за карткою 13020400.

За результатами розгляду заяви позивача відповідачем 26.08.2010 року було надано висновок № 547 щодо можливості зарахування переплати з особового рахунку 13020200 на особовий рахунок 13020400.

У зв’язку з чим, 27.08.2010 року переплату з картки особового рахунку 13020200 в розмірі 41453,95 грн. було зараховано в рахунок погашення податкового боргу за І квартал 2009 року по рахунку 13020400.

Враховуючи те, що позивачем в заяві від 21.08.2010 року не було зазначено за який саме податковий період сума переплати в розмірі 41453,95 грн. має бути перерахована з особового рахунку 13020200 на особовий рахунок 13020400, суд вважає правомірними дії відповідача щодо зарахування коштів у розмірі 41453,95 грн. на підставі п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в рахунок погашення податкового боргу зі збору за спеціальне водокористування за І квартал 2009 року.

З урахуванням зазначеного, правомірним є також застосування до позивача штрафних фінансових санкцій у розмірі 20726,98 грн., що становить 50% від погашеної з порушенням граничного терміну сплати суми податкового боргу зі збору за спеціальне використання водних ресурсів за І квартал 2009 року (41453,95 грн.х50%).

За таких умов, податкове повідомлення-рішення від 22.11.2010 року № 0012311503/0 (від 16.12.2010 року № 0012311503/1) в частині застосування штрафних санкцій зі збору за спеціальне водокористування в розмірі 20726,98 грн. є правомірним, у зв’язку з чим позовні вимоги в зазначеній частині не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Приймаючи до уваги, що рішення у справі ухвалене на користь позивача, який не є суб’єктом владних повноважень, суд вважає за необхідне присудити всі здійснені ним судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 3,40 грн., з державного бюджету.

У судовому засіданні, яке відбулось 24.02.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанова оформлена та підписана 01.03.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статями 160-16,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

           2.Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим від 22.11.2010 року № 0012311503/0, від 16.12.2010 року № 0012311503/1 в частині застосування до Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти» штрафних санкцій зі збору за спеціальне водокористування в розмірі 63987,98 грн.

           3. В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

4.Стягнути з державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Алушти» (98500, АР Крим, м.Алушта, вул. Партизанська,41; ЄДРПОУ 03348028) 3,40 грн. судового збору.

          Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                   Сидоренко Д.В.