Постанова № 16273670, 31.03.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 березня 2011 р. (12:57) Справа №2а-1932/10/5/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., при секретарі Мородецькій Ю.В., за участю представника позивача ОСОБА_1, довіреність № 1053/Д/10 від 02.08.2010 року, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості в сумі 6192865,04 грн.,

Обставини справи: Державна податкова інспекція в Бахчисарайському районі АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості в сумі 944775,04 грн., у тому числі:

- 878424,29 грн. з податку на додану вартість на підставі податкового повідомлення-рішення № 0001571701/0 від 24.10.2008 року,

- 20120,45 грн. з податку з доходів фізичних осіб на підставі податкового повідомлення-рішення № 0001561701/0 від 24.10.2008 року,

- 3145,00 грн. з податку з доходів найманих працівників на підставі податкового повідомлення-рішення № 0001551701/0 від 24.10.2008 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.02.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.06.2010 року провадження по справі зупинено до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду АР Крим у адміністративній справі № 2а-7236/10/8/0170.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.12.2010 року провадження по справі поновлено.

Позивачем 03.03.2011 року до суду було надано клопотання про збільшення позовних вимог, в якому він просив суд стягнути з відповідача, окрім заявленої раніше суми заборгованості, також заборгованість у сумі 5248090,00 грн. за штрафними санкціями, нарахованими за порушення законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, на підставі рішення № 000161701 від 24.10.2008 року.

Представник позивач, присутній у судовому засіданні 31.03.2011 року, наполягав на задоволенні уточнених позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу (98400, АДРЕСА_2), зазначену у свідоцтві про держану реєстрацію серії В00 № НОМЕР_2 від 18.06.2003 року, судової повістки. Однак, документи повернулись до суду з відміткою УДППЗ «Укрпошта»: «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи зазначене вище, суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про дату, час та місце судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності на час виникнення спірних правовідносин було визначено Законом України «Про державну податкову службу в України», відповідно до ст.4 якого Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади, якому підпорядковуються зокрема Державна податкова інспекція в АРК .

Відповідно до ст.8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» Державна податкова адміністрація України здійснює функції, зокрема щодо здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів; обліком платників податків, інших платежів; виявленням і веденням обліку надходжень податків, інших платежів.

Враховуючи обсяг повноважень, наданих державній податковій службі законодавством, суд дійшов висновку, що Державна податкова інспекція в Бахчисарайському районі АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами є субєктом владних повноважень та даний спір належить до розгляду у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Виконавчим комітетом Новокаховської міської ради Херсонської області 18.06.2003 року проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії И00 № НОМЕР_2 від 18.06.2003 року (а.с.40).

У звязку зі зміною місця проживання 23.01.2007 року відповідача знято з обліку у Виконавчому комітеті Новокаховської міської ради Херсонської області та взято на облік у Бахчисарайській районній державній адміністрації в АР Крим в якості фізичної особи-підприємця, про що свідчить довідка з ЄДРПОУ станом на 18.09.2009 року (а.с.41-42).

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про систему оподаткування», чинному на момент виникнення спірних правовідносин, платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є фізичні особи-підприємці, на яких відповідно до Законів України покладений обовязок сплачувати податки і збори.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є платником податків, у тому числі податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб та податку з доходів найманих працівників.

Посадовими особами ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим на підставі направлення № 937/17 від 10.10.2008 року (а.с.9) було проведено виїзну планову перевірку відповідача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.07.2005 року по 30.06.2008 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 260/27/17/НОМЕР_1 від 17.10.2008 року (а.с.10-27), в якому зафіксовано порушення відповідачем, зокрема:

- розділу ІV ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок із громадян» щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся на загальну суму 20120,45 грн. Так, підприємцем до перевірки надані виписки банку, згідно яких фактично підтверджується перерахування грошових коштів на адресу постачальника продукції АТЗТ «Миронівський хлібопродукт». Інших документів, крім виписок банку щодо фактично понесених витрат у звязку з веденням підприємницької діяльності відповідачем надано не було. На підставі цього, керуючись ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок із громадян» податковим органом було визначено суму оподаткованого доходу з урахуванням суми валового доходу та валових витрат.

- п.п.9.4, п.п.4.1 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 582216,19 грн. Так, перевіркою встановлено, що у 2005 році відповідачем було отримано виручку у розмірі більшому, ніж визначено ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності». Проте, в порушення ст. 5 цього Указу відповідач продовжував застосовувати спрощену систему оподаткування. Зазначене призвело до порушення п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки відповідачем не було надано заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість, у звязку з чим він несе відповідальність на рівні зареєстрованого платника податків.

- п.п.6.3.2 п.6.3 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у звязку з чим донараховано податку у сумі 1048,50 грн. Так, перевіркою встановлено, що відповідачем у Новокаховському міському центрі зайнятості були зареєстровані наймані працівники. Проте, в період з 01.07.2005 року по 31.12.2007 року звіти за формою 1ДФ до податкового органу не надавались.

- п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Так, перевіркою встановлено, порушення ст. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування обліку та звітності» у звязку з чим відповідач у наступному звітному періоді (ІІ квартал 2005 року) мав перейти на загальну систему оподаткування та відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» здійснювати розрахункові операції з застосуванням РРО. Однак, в порушення норм цього Закону розрахункові операції на загальну суму 564326,00 грн. не були проведені з застосуванням РРО.

На підставі висновків акту перевірки № 260/27/17/НОМЕР_1 від 17.10.2008 року позивачем 24.10.2008 року прийняті:

податкове повідомлення-рішення № 0001551701/0, в якому визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів найманих працівників у загальній сумі 3145,50 грн., у тому числі 1048,50 грн. за основним платежем та 2097,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (отримане відповідачем 24.10.2008 року, про що свідчить відмітка на корінці цього рішення);

податкове повідомлення-рішення № 0001571701/0, в якому визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальній сумі 878424,29 грн., у тому числі 582216,19 грн. за основним платежем та 296208,10 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (отримане відповідачем 24.10.2008 року, про що свідчить відмітка на корінці цього рішення);

податкове повідомлення-рішення № 0001561701/0, в якому визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 20120,45 грн., у тому числі 20120,45 грн. за основним платежем (отримане відповідачем 24.10.2008 року, про що свідчить відмітка на корінці цього рішення);

рішення № 0001601701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 14210087,60 грн. за порушення законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинному на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту Закон № 2181) було передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку вказує у податковій декларації.

Згідно з пунктом 5.3.1 статті 5 Закону № 2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.

Статтею 9 Закону України «Про систему оподаткування» було встановлено, що платники податків зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин було врегульовано Законом України «Про податок на додану вартість», який втратив чинність 01.01.2011 року з дня набрання чинності Податковим кодексом України.

Згідно з п.п. 2.3.1 п.2.3 ст. 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі, коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до п. 9.4 Закону України «Про податок на додану вартість» 9.4. Якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою.

Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Відповідальність платників податків за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету було встановлено пунктом 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість».

Статтею 13 розділу ІV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок із громадян» визначено, що згідно з цим розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту Закон № 889) були передбачені порядок, підстави, строки сплати податку з доходів фізичних осіб.

Статтею 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» надане визначення загального оподаткованого доходу, а саме: загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

В п. 4.2.1. ст. 4 Закону зазначено, що до загального місячного доходу належить, доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

У п. 1.15 ст. 1 Закону наведено визначення податкового агенту, яким є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

При цьому, найманою особою є фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем (п. 1.8 ст. 1 Закону).

Відповідно до п.п. 6.3.2 п. 6.3 ст. 6 Закону платник податку подає працедавцю заяву про самостійне обрання місця застосування податкової соціальної пільги (далі - заява про застосування пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом.

Податкова соціальна пільга починає застосовуватися до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання працедавцем заяви платника податку про застосування пільги. Пільга не застосовується до доходу, нарахованого до моменту отримання такої заяви, крім випадків, зазначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Платник податку, який змінює за самостійним рішенням місце отримання податкової соціальної пільги, зобов'язаний надати працедавцю за попереднім місцем її застосування заяву про відмову від такої пільги (далі - заява про відмову від пільги) за формою, визначеною центральним податковим органом. Така заява не подається, якщо платник податку припиняє трудові відносини з таким працедавцем з будь-яких підстав, а також у випадках, визначених у підпункті 6.3.3 цього пункту.

Працедавець відображає у складі річної податкової звітності всі випадки отримання заяв платників податку про застосування пільги та заяв про відмову від такої пільги.

Податкова соціальна пільга застосовується за місцем отримання платником податку основного доходу (визначеним у трудовій книжці) на дату набрання чинності цим пунктом, без подання заяви про застосування пільги.

Порядок надання таких документів та їх склад визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 19.2 ст. 19 Закону 19.2. особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок; б) надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. У разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не припускається.

Заповнення і подання органам державної податкової служби України податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, та сум утриманого з них податку (далі - податковий розрахунок) відповідно до вимог підпункту «б» пункту 19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» регулює Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за ф. № 1ДФ, затверджений Наказом Державної податкової адміністрації України № 451 від 29.09.2003 року (далі - Порядок).

Дія цього Порядку поширюється на юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), фізичних осіб, нерезидентів або їх представництв, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, та є податковими агентами відповідно до норм Закону.

Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається.

Якщо до закінчення терміну подання податкового розрахунку податковий агент виявляє помилки в раніше поданому за поточний звітний період податковому розрахунку, він зобов'язаний подати новий податковий розрахунок. При цьому штрафні санкції та адміністративні штрафи не застосовуються, а раніше поданий податковий розрахунок скасовується (п.1.2 Порядку).

Відповідно до п.п. 8.1.2. п.8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Враховуючи зазначене вище, приймаючи до уваги факти, встановлені актом перевірки № 260/27/17/НОМЕР_1 від 17.10.2008 року, суд вважає правомірними висновки позивача в частині порушення відповідачем Закону України «Про податок на додану вартість», Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно з п.п. б) п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до п.п. 17.1. 3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд дійшов висновку про правомірність донарахування позивачем сум податкових зобовязань відповідачу та нарахування штрафних (фінансових) санкцій на підставі податкових повідомлень-рішень від 24.10.2008 року № № 0001551701/0, 0001561701/0 та 0001571701/0.

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені податкові повідомлення-рішення скасовані не були, однак, визначена у них сума податкових зобовязань не сплачена.

Підпунктом 6.2.1. пункту 6.2. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинному на момент виникнення спірних правовідносин , було передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

На підставі зазначеного вище, позивачем на адресу позивача були направлені перша податкова вимога № 1/670 від 07.04.2009 року на суму 20120,45 грн. (розміщена на дошці податкових обяв) та друга податкова вимога № 2/992 від 17.06.2009 року на суму 944775,39 грн. (розміщена на дошці податкових обяв).

Податкові вимоги у встановленому законом порядку оскаржені відповідачем не були, таким чином визначена у них сума податкового зобовязання є узгодженою.

У звязку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 944775,04 грн. заборгованості, у тому числі 878424,29 грн. з податку на додану вартість, 20120,45 грн. з податку з доходів фізичних осіб на підставі податкового повідомлення-рішення № 0001561701 від 24.10.2008 року та 3145,00 грн. з податку з доходів найманих працівників є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується стягнення з відповідача заборгованість у сумі 5248090,00 грн. за штрафними санкціями, нарахованими за порушення законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, на підставі рішення № 000161701 від 24.10.2008 року, то суд зазначає наступне.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.04.2009 року по справі № 2а-6228/08/5/0170 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим № 0001601701 від 24.10.2008 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8961997,60 грн. Вказаним рішенням суду встановлений факт правомірності застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 5248090,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим від 22.02.2010 року по справі № 2а-6228/08/5/0170 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим залишено без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.04.2009 року по справі № 2а-6228/08/5/0170 без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Аналогічне правило встановлено ч. 1 ст. 72 КАС України, а саме: обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи зазначене вище, суд розглядає обставини щодо правомірності застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 5248090,00 грн. згідно з рішенням ДПІ в Бахчисарайському районі АР Крим № 0001601701 від 24.10.2008 року, як такі, що не потребують додаткового доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість з фінансових санкцій у розмірі 5248090,00 грн. відповідачем не сплачена.

Таким чином, суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 5248090,00 грн. заборгованості по штрафним (фінансовим) санкціям за порушення законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Права органів державної податкової служби на час розгляду справи передбачені ст. 20 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 20.1.18 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податного боргу або його частини.

У судовому засіданні, яке відбулось 31.03.2011 року, оголошено вступну та резолютивну части постанови.

Відповідно до вимог ст. 163 КАС України постанову оформлено та підписано 05.04.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (98400, АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 6192865,04 грн., у тому числі:

921509,09 грн. з податку на додану вартість на користь державного бюджету України (код платежу 14010100; р/р № 31115029600048 в ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, ЄДРПОУ 34741000, МФО 824026),

20120,45 грн. з податку з доходів фізичних осіб на користь місцевого бюджету м. Бахчисарая (код платежу 11010200; р/р № 33218801700049 в ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, ЄДРПОУ 34741000, МФО 824026),

3145,00 грн. з податку з доходів найманих працівників на користь місцевого бюджету м. Бахчисарая (код платежу 11010100; р/р № 33219800700049 в ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, ЄДРПОУ 34741000, МФО 824026),

5248090,00 грн. з штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства у сфері застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на користь державного бюджету України (р/р № 31112104700048 в ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополь, ЄДРПОУ 34741000, МФО 824026).

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Сидоренко Д.В.