Рішення № 16271501, 31.05.2011, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2011 Справа № 18/1092/11

за позовом Приватної багатопрофільної фірми "Корнет", м. Полтава, вул. Куйбишева, 2-б, кв. 5

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро Полтава", м. Полтава, вул. Хлібозаводська, 7

про стягнення 10 220,26 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1. довіреність № б/н від 01.03.2011 р.;

від відповідача: не з'явилися.

31.05.2011 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна зава Приватної багатопрофільної фірми "Корнет", м. Полтава про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро Полтава", м. Полтава 10 220,26 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар (питної бутильованої води) на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 49 від 17.07.2010 р., в тому числі : 9 063,20 грн. сума основного боргу, 321,53 грн. інфляційні нарахування, 134,83 грн. три проценти річних та 700,70 грн. пеня.

Відповідач представництво в судове засідання вдруге не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього суду не повідомив. Останній відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судових засідань та про обов'язки покладені на нього судом, про що свідчать наявні у матеріалах справи поштові повідомлення № 3600108461541 та № 3600108619013 про вручення відповідачу поштового відправлення (ухвали суду про порушення провадження у даній справі від 13.04.2011 р. та ухвали суду про відкладення розгляду даної справи від 12.05.2011 р.).

Крім того, відповідно до п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення строку вирішення спору, встановленого ч. 1 ст. 69 ГПК України, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши надані документальні докази, суд,

встановив:

17.07.2010 р. між Приватною багатопрофільною фірмою "Корнет" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Добро Полтава" (замовник) було укладено договір № 49 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставити замовнику питну воду у 18,9 літрових бутлях (товар) та здійснювати продаж супутніх товарів, а замовник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити такий товар (п. 1.1 Договору).

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне :

- вартість товару, поставленого замовнику, складає сума, вказана у рахунку-фактурі та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 3.1 Договору);

- замовник зобов'язаний сплатити постачальнику за поставлений товар згідно рахунку-фактури протягом 12 банківських днів, з моменту отримання рахунку-фактури або за готівку (п. 3.2 Договору);

- у випадку несвоєчасної оплати, замовник сплачує постачальнику пеню, нараховану за весь час прострочення виконання зобов'язань, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 5.1 Договору).

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару замовнику та факт отримання останнім товару на загальну суму 10 663,20 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією видаткової накладної, яка підписана сторонами та скріплена їх печатками, а саме : № РН 0000535 від 05.08.2010 р. (а.с. 9).

В порушення умов Договору відповідач здійснив лише часткову оплату за отриманий товар в сумі 1 600,00 грн.. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку позивача від 24.09.2010 та від 27.09.2010 р..

Між сторонами була проведена звірка розрахунків та складено відповідний акт, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, згідно якого за відповідачем станом на 19.10.2010 р. рахується заборгованість в розмірі 9 063,20 грн. (а.с. 10).

За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач зобов'язання по Договору, щодо оплати отриманого ним товару не виконав, заборгованість останнього складає 9 063,20 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 10 220,26 грн. заборгованості за поставлений позивачем товар (питної бутильованої води) на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки № 49 від 17.07.2010 р., в тому числі : 9 063,20 грн. сума основного боргу, 321,53 грн. інфляційні нарахування, 134,83 грн. три проценти річних та 700,70 грн. пеня.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки на суму 9 063,20 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.1 Договору визначено, що у разі прострочення в оплаті замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 700,70 грн. пені за період з 24.08.2010 р. по 24.02.2011 р., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 134,83 грн. за період з жовтня 2010 р. по березень 2011 р. та інфляційних нарахувань у розмірі 321,53 грн. за період з жовтня 2010 р. по лютий 2011 р. суд визнає його вірним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем при поданні позову судові витрати з оплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Добро Полтава" (м. Полтава, вул. Хлібозаводська, 7), ідентифікаційний код 35724096 на користь Приватної багатопрофільної фірми "Корнет" (м. Полтава, вул. Куйбишева, 2-б, кв. 5) ідентифікаційний код 21053176 - 9 063,20 грн. основного боргу, 321,53 грн. інфляційних нарахувань, 134,83 грн. три проценти річних, 700,70 грн. пені, 102,20 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. Рішення надіслати сторонам за адресами, зазначеними у його вступній частині.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене 06.06.2011р.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.