Рішення № 16247548, 30.05.2011, Кадіївський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Стахановський міський суд Луганської області)

Справа № 2-63/11/1231

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2011 р. Стахановський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Юрченко І.М.

при секретарі Рябуха С.В.

за участі:

представника позивача: Василевської О.В.

представника відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Стаханові цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз»в особі філії «Стахановське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства»до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз»в особі філії «Стахановське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства»про зобовязання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В :

Звертаючись до суду з уточненою позовною заявою, позивач зазначив, з метою задоволення комунально-побутових потреб відповідач споживав природний газ. Оплату по особовому рахунку №НОМЕР_1, відкритому за адресою АДРЕСА_1 здійснював господар будинку ОСОБА_3.

В результаті несистематичних проплат за спожитий природний газ за відповідачем утворилась заборгованість за період з 01.11.2007року до 01.01.2011рік в розмірі 24450,40грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за спожитий природний газ.

На підставі зазначеного позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.01.2011р в розмірі 24450грн.40коп.

Відповідач позов не визнав та предявив до позивача зустрічний позов, в якому зазначив, 27.04.2001року між ним та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» було укладено договір про надання послуг з газопостачання. Відповідно до вимог зазначеного договору зазначено, що даний договір укладається на термін 1 рік, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну однією із сторін не буде заявлено про відмову від цього договору або його перегляд.

У звязку з тим, що жодною із сторін не було заявлено про відмову або зміну даного договору, він є дійсним у відносинах між ним та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз».

Відповідно до п.6 зазначеного Договору оплата за надані послуги з газопостачання відповідно до показань лічильника газу здійснюється споживачем на рахунок газопостачальника 1м3 - 17,5коп. Відповідно до вимог ч.1,2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Ним регулярно та в повному обсязі, відповідно до Договору від 27.04.2001року проводилась оплата спожитих послуг по газопостачанню. Крім того, не володіючи повною інформацією про те, як треба заповнювати квитанцію про оплату та яким чином розраховувати платежі по оплаті за спожиті послуги по газопостачанню, він помилково здійснив перплату на розрахунковий рахунок ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз»в сумі 12833,08грн. На підставі зазначеного просив зобовязати ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз»зробити перерахунок відповідно до договору про надання послуг з газопостачання від 27.04.2001р. за останні три роки та зроблену переплату в сумі 12833грн.08коп. зарахувати в рахунок майбутніх платежів.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі, обґрунтувавши їх доводами, викладеними в позовній заяві, а також зазначив, що вони інших позовних вимог не мають та не підтримують і просять суд розглядати позов в межах вимог, заявлених в останній уточненій позовній заяві. Спочатку позовні вимоги ними заявлялися за період з січня 2006року, але зараз вони просять суд стягнути з відповідача заборгованість в межах строку позовної давності, тобто з листопада 2007року.

Додатково пояснила, що відповідач має заборгованість за спожитий природний газ, яку не бажає оплатити. З 01.01.2007року відповідно до постанови КМУ від 08.12.2006року №1697 застосування роздрібних цін в поточному році для споживачів здійснюється залежно від обсягу фактичного споживання природного газу у попередньому році. Газопостачальні підприємства щорічно станом на 1 січня проводять перерахунок вартості використаного природного газу конкретно по кожному споживачу в залежності від обємів фактичного використання в попередньому році і від роздрібних цін, які діють в зазначаному році. Постановою НКРЕ від 19.12.2006р. №1672 в 2007році був встановлений тариф 0,98грн. за 1 м3 , так як річне споживання у відповідача складало понад 6000м3. Але відповідач фактично оплачував за спожитий природний газ не по третій, а по другій тарифній сітці, тому у нього і виникла заборгованість.

Про наявність заборгованості відповідач повідомлявся. Так, йому було направлено для підписання договір №90300 від 21.10.2009року, в якому була зазначена й сума заборгованості за спожитий природний газ, але відповідач даний договір не підписав, направивши листа позивачу про те, що підпише його лише за умови, якщо з нього буде виключено ч.2 п.26, а саме те, що в нього мається заборгованість за спожитий природний газ на той час в сумі 15626,30грн. Але вони ніяк не можуть виключити заборгованість, що утворилась, бо даний договір є типовим і змінам не підлягає, бо він затверджений Постановою КМУ від 5 липня 2006року №938, тому змінюватися не може.

Зустрічний позов відповідача представник позивач не визнала у повному обсязі, суду пояснила, що оплата за спожитий природний газ здійснюється відповідно до тарифів, які встановлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України, як державним органом, якому надано право встановлювати відповідні тарифи на спожитий природний газ. Ціни на природний газ встановлюються саме даним органом, а не договором, як про це зазначає відповідач. Крім того, Типовий договір про надання населенню послуг з газопостачання, затверджений Постановою КМУ від 5 липня 2006року №938 взагалі не містить фіксованої ціни, так як вона постійно змінюється. В типовому договорі зазначено, що роздрібна ціна на природний газ встановлюється НКРЕ. А отже відповідач повинен проводити оплату за спожитий природний газ відповідно до цін, встановлених державою, а не зазначених в договорі, укладеному ще в 2001році. Тому представник позивача вважав, що зустрічний позов відповідача є необґрунтованим та просив суд відмовити відповідачу у задоволенні його зустрічного позову.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не зявився, надав суду заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутністю за участю його представника ОСОБА_2.

Треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не зявились, надали суду заяви, в яких просили розглянути дану справу за їх відсутністю за участю їх представника ОСОБА_2.

У судовому засіданні представник відповідача та третіх осіб, а також сама третя особа ОСОБА_2 позовні вимоги позивача не визнала у повному обсязі, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 підтримала повністю. Суду пояснила, що відповідач є власником будинку за адресою АДРЕСА_1. Крім нього в даному будинку ще зареєстровані вона сама ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, але ОСОБА_4 та ОСОБА_5, хоча і зареєстровані, але фактично в даному будинку не мешкають. Зазначила, що позовні вимоги позивача про те, що в результаті несистематичних проплат за спожитий природний газ у відповідача виникла заборгованість станом на 01.01.2011р. в сумі 24450,40грн. не відповідають дійсності, так як відповідач систематично та в повному обсязі здійснював оплату за спожитий природний газ. Фактично ними не заперечуються обсяги спожитого газу, зазначені в розрахунку позивача, але позивач нараховує їм ціну за газ не за тими тарифами, які зазначені в укладеному між ними договорі.

Так, 27.04.2001року між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем було укладено договір про надання послуг з газопостачання. Відповідно до вимог зазначеного договору зазначено, що даний договір укладається на термін 1 рік, набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну однією із сторін не буде заявлено про відмову від цього договору або його перегляд.

У звязку з тим, що жодною із сторін не було заявлено про відмову або зміну даного договору, він є дійсним у відносинах між ним та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз».

Відповідно до п.6 зазначеного Договору оплата за надані послуги з газопостачання відповідно до показань лічильника газу здійснюється споживачем на рахунок газопостачальника за 1м3 - 17,5коп. Відповідно до вимог ч.1,2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. Відповідачем регулярно та в повному обсязі, відповідно до Договору від 27.04.2001року проводилась оплата спожитих послуг по газопостачанню.

Зазначила, що дійсно 22.10.2009року на адресу ОСОБА_3 позивачем було направлено листа з типовим договором для підпису, але керуючись нормами ст.626, 627 , 628 ЦК України ОСОБА_3 даний договір було повернуто для виключення з нього ч.2 п.26, з яким він не був згодний, після чого ОСОБА_3 попросив направити на його адресу даний договір для підписання.

На підставі зазначеного вважала, що відповідач повинен сплачувати за спожитий природний газ з розрахунку 17,5коп. за 1м3, як це вказано в договорі від 27.04.2001року, оскільки даний договір сторонами ніяк не змінювався, додаткові угоди не підписувались. Тому просила у задоволенні позовних вимог ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз»відмовити у повному обсязі, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Судом досліджені всі докази, надані сторонами. Клопотання про витребування та дослідження інших доказів до суду не надходили.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази та оцінивши усі докази по справі в їх сукупності, суд вважає позов ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз»таким, що підлягає задоволенню, а зустрічний позов ОСОБА_3 таким, що задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Ніким не заперечується та відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України судом вважається доведеним наступне:

- відповідач ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_1, що також підтверджується відповіддю КП «Стахановське бюро технічної інвентаризації»на ар.с.41.

- 27.04.2001року між відповідачем та ПАТ по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз» було укладено договір про надання послуг з газопостачання.

- обсяги спожитого газу, зазначені в розрахунку позивача.

- 22.10.2009року на адресу ОСОБА_3 позивачем було направлено листа з типовим договором для підпису, але керуючись нормами ст.626, 627 , 628 ЦК України ОСОБА_3 даний договір було повернуто для виключення з нього ч.2 п.26, з яким він не був згодний, після чого ОСОБА_3 попросив направити на його адресу даний договір для підписання.

Таким чином головна суть даного спору є правові підстави визначення розміру тарифу, за яким повинно обчислюватися нарахування сплати за спожитий природний газ, тобто за цінами, встановленими постановами НКРЕ або відповідно до умов укладеного між сторонами 27.04.2001року договору.

Вирішуючи даний спір суд виходив з наступного.

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами регулюються Законом України від 24 червня 2004 року N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон N 1875-IV).

Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень або будинків та балансоутримувачі, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачами, виконавцем або виробником послуг (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону N 1875-IV).

Відповідно до ст. 14 цього Закону залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлового-комунальні послуги вони поділяються на три групи: перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади; друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Згідно з чч. 1 - 3 ст. 31 Закону N 1875-IV порядок формування цін/тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг першої і другої груп (пп. 1 та 2 ч. 1 ст. 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України. Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Цим Законом передбачені права виробника/виконавця розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пп. 1 та 2 ч. 1 ст. 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством; пропонувати при укладенні договору ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги третьої групи (п. 3 ч. 1 ст. 14 цього Закону). (пп. 1, 2 ч. 1 ст. 21, пп. 1, 2 ч. 1 ст. 22 Закону N 1875-IV).

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 Закону N 1875-IV).

Відповідно до ч.3 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Центральний орган виконавчої влади з питань регулювання електроенергетики формує в межах своєї компетенції державну політику щодо встановлення цін на електроенергію і природний газ, тарифів на їх транспортування та постачання підприємствам і організаціям, які виробляють та надають житлово-комунальні послуги населенню.

Згідно зі ст. 7 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Відповідно до п.8 Постанови КМУ «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)»від 25 грудня 1996 р. N 1548 із змінами та доповненнями, Національна комісія регулювання електроенергетики встановлює роздрібні ціни на природний газ для потреб населення.

Частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 6 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.162 Житлового кодексу України плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, а як зазначалося раніше дані тарифи формуються Центральним органом виконавчої влади з питань регулювання електроенергетики.

Таким чином, на підставі зазначених нормативних документів суд доходить висновку, що питання формування цін на природний газ є суто компетенцією органів виконавчої влади, в даному випадку такою компетенцією наділена Національна комісія регулювання електроенергетики України. А отже саме за цінами, встановленими Національною комісією регулювання електроенергетики України, споживач повинен оплачувати за спожитий природний газ.

Так, відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.12.2006р. №1672, позивач нараховував відповідачу заборгованість з листопада 2007року (в межах строку позовної давності) з розрахунку встановленого тарифу 0,980грн. за 1м3, з вересня 2008року відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 07.08.2008року №934 з розрахунку 1,110грн. за 1м3; з грудня 2008року відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.10.2008року №1239 з розрахунку 1,4988грн. за 1м3; з серпня 2010року відповідно до постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.07.2010року №812 з розрахунку 2,2482 грн. за 1м3. Дані тарифи застосовувались з 01.01.2007року відповідно до постанови КМУ від 08.12.2006року №1697. Відповідно до якої застосування роздрібних цін в поточному році для споживачів здійснюється залежно від обсягу фактичного споживання природного газу у попередньому році, тобто як для споживача, у якого обсяг споживання природного газу перевищує 6000 куб.м на рік і не перевищує 12000куб.м на рік.

Також в п.10 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою КМУ №2246 від 09.12.1999р. із змінами та доповненнями вказано, що розрахунок населення за надані послуги з газопостачання здійснюється починаючи з 1 січня 2007 р. за роздрібними цінами, диференційованими залежно від обсягів споживання, що встановлені НКРЕ, за показаннями лічильників газу, а у разі їх відсутності - за нормами споживання природного газу. Застосування роздрібних цін, диференційованих залежно від річних обсягів споживання, у поточному році для споживачів здійснюється залежно від річного обсягу використання природного газу (зафіксованого на особових рахунках споживача) у попередньому році.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до наданих відповідачем квитанцій про сплату за спожитий природний газ, він сам сплачував не за ціною зазначеною в договорі від 27.04.2001року, а за цінами, встановленими Національною комісією регулювання електроенергетики України. Так, згідно наданих квитанцій відповідач у період дії цін, встановлених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.10.2008року №1239, сплачував за тарифом 0, 73грн. (ар.с.105-110) тобто відповідно до тарифів цієї ж постанови, тільки за ціною встановленою для споживачів, обсяг споживання природного газу у яких не перевищує 6000куб.м на рік. У період дії цін встановлених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.07.2010року №812 сплачував за тарифом 1,098грн. (ар.с.110-111) тобто відповідно до тарифів цієї ж постанови, тільки за ціною встановленою для споживачів, обсяг споживання природного газу у яких не перевищує 6000куб.м на рік. Дана обставина ще раз доводить той факт, що відповідач знав про розмір тарифів, встановлених Національною комісією регулювання електроенергетики України та сплачував ціну за спожитий природний газ відповідно до зазначених постанов, тільки по другій сітці, а не по третій.

Відповідно до пункту 32 Правил надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою КМУ №2246 від 09.12.1999р. із змінами та доповненнями вказано, що Газопостачальне підприємство зобов'язане: публікувати в засобах масової інформації детальну інформацію про зміну роздрібних цін на газ за п'ять днів до введення їх у дію та перелік послуг, що надаються споживачеві і вартість яких включена до тарифу на постачання природного газу.

Вищезазначені постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України, якими були встановлені відповідні роздрібні ціни на природний газ, були опубліковані:

-постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.12.2006р. №1672 в Урядовому курєрі від 26.12.2006р. №244 та в Офіційному віснику від 02.01.2007р. №51 стр.294 ст.3449;

-постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 07.08.2008року №934 в Урядовому курєрі від 28.08.2008р. №158 та в Офіційному віснику від 01.09.2008р. №63 стр.87, ст.2157.

-постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 25.10.2008року №1239 в Урядовому курєрі від 19.11.2008р. №217 та в Офіційному віснику від 21.11.2008р. №86 стр.197, ст.2910.

-постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.07.2010року №812 в Офіційному віснику від 14.07.2010р. №50/1 ст.1680.

Пунктом 4 договору від 27.04.2001року (ар.с.123) передбачено, що газопостачальник зобовязується повідомляти споживача через засоби масової інформації та в місцях оплати за газ про зміни роздрібних цін на газ не пізніш ніж за 5 днів до введення їх у дію. Таким чином, навіть у зазначеному договорі передбачено, що тариф, зазначений у договорі буде змінюватися шляхом повідомлення споживача через засоби масової інформації, а не шляхом укладання нового договору або додаткових угод до нього.

Як було зазначено, ціни на природний газ, були опубліковані в зазначених вище офіційних виданнях. Крім того, позивачем у судовому засіданні також було надані копії з газет, в яких публікувалися тарифи на газ і в місцевих газетах.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз»в особі філії «Стахановське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства»до ОСОБА_3 підлягає задоволенню повністю в межах вимог, заявлених в останній уточненій позовній заяві, тобто в межах строку позовної давності, а зустрічний позов ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214, 215, 218, 292, 294, 296 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз»в особі філії «Стахановське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства»до ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз»в особі філії «Стахановське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства»заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.01.2011р в розмірі 24450грн.40коп. (двадцять чотири тисячі чотириста пятдесят гривен 40коп.) та перерахувати на розрахунковий рахунок №2603230110260 філія ЛОУ «Державний ощадбанк України»м.Луганськ, МФО 304665, код 20188394.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз»в особі філії «Стахановське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства»30 грн. в рахунок відшкодування витрат на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи, які перерахувати на розрахунковий рахунок №26008031680001 в Луганськом РУ ВАТ КБ «Надра», МФО 304193, код 20188394.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 244,50грн.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз»в особі філії «Стахановське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства»про зобовязання зробити перерахунок відповідно до договору про надання послуг з газопостачання від 27.04.2001р. за останні три роки та зроблену переплату в сумі 12833грн.08коп. зарахувати в рахунок майбутніх платежів відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги особами, які брали участь у справі у десятиденний строк з дня проголошення рішення, особами, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: