Рішення № 16247349, 26.05.2011, Слов'яносербський районний суд Луганської області

Справа № 2-31/2011

РІШЕННЯ

Іменем України

26 травня 2011 року Слов`яносербський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Скворцової В.Г.

при секретарі Скориковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слов`яносербськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1, представника позивача на підставі довіреності ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства комерційний Банк «Приватбанк»в особі Луганської філії «Приватбанку»про стягнення недоплаченої частини заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, посилаючись на ту обставину, що в період часу з 02.09.2005 року по 21.08.2010 року працював у відповідача на посаді спочатку економіста індивідуального бізнесу, а потім спеціалістом з продажу розничних послуг банку. За умовами договору та встановленими правилами внутрішнього трудового розпорядку позивач мав працювати як інші працівники відділення банку 8 годин на день в умовах п`ятиденного робочого тижня, але дуже часто роботодавець порушував цю норму та змушував працювати ще й по суботах, а також понаднормово. Інші дні відпочинку відповідач не надавав. При цьому відповідач не сплачував позивачу заробітну плату за цей додатковий час праці в повному обсязі. Недоплачена сума згідно розрахунку становить 8229,73 грн., при цьому згідно ст.. 107 КЗпП України оскільки праця була у вихідні дні ( субота) позивач має право на отримання за ці дні подвійної оплати, тому цей розрахунок зроблений у подвійному розмірі з вирахуванням раніше сплачених сум.

Крім того, відповідач належним чином не сплатив позивачу бонусні виплати ( премію) які завжди сплачувалися позивачу як спеціалісту, зокрема не сплачені бонусні виплати ( премію) вже нараховані в сумі 2637, 43 грн., згідно Наказу «Про виплату виробничої премії за липень 2010 року»нібито з причини, що позивач вирішив звільнитися в серпні 2008 року.

Крім цього порушення відповідачем законних прав позивача призвели до моральних страждань, оскільки було порушено його право власності на справедливі виплати заробітної плати у належному розмірі, втрати довіри до людей, які займають керівні посади. Вважає, що сума компенсації моральної шкоди має бути не менше 5000 грн.

Просить суд стягнути з відповідача на його користь недоплачену заробітну плату за працю у вихідні дні та понаднормову працю в розмірі 8229,73 грн. , недоплачену частину заробітної плати у вигляді бонусів ( премії) за липень 2010 року у сумі 2637, 43 грн., та моральну шкоду у сумі 5000 грн.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача з позовом не згоден. Надав суду заперечення, згідно яких позивач не надав суду жодного письмового підтвердження. Відповідач надав суду роздруківку графіків роботи, позивач за договором в період січня 2008 року по вересень 2010 року, згідно яких позивачу встановлено 8-годинний робочий день, 5-ти денна робоча неділя. Банк стверджує, що не примушував позивача жодного разу працювати понаднормово та виходити в вихідні дні, також вважає, що позивач виплати премії за продаж продуктів банку прийняв за виплати за понаднормово відпрацьований час. Відповідно до внутрішнього банківського Керівництва про оплату праці та пільги співробітників Банку, премія розділена на основну та додаткову. Вважають, що в позовній заяві мова йде про додаткову премію за умов, вказаних в Керівництві. Згідно з цим премія не виплачується у випадку звільнення. Наказ про виплату бонусів ( додаткової премії) був затверджений 27.08.2010 року як раз на стадії звільнення позивача. На підставі цього Банком було заблоковано виплату всіх додаткових премій позивачу. Вважають що банк не причинив ніякої моральної шкоди, тому просить в позові відмовити за необґрунтованістю.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що позивач згідно трудового договору № 175 між Приватбанк в особі директора Луганської філії з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони склали цей трудовий договір, ОСОБА_1 приймався на посаду економіста. Строк дії договору 1 рік з 2.09.2005 року по 2.09.2006 року. 26.04.2010 року позивач був переведений на посаду спеціаліста по продажу рознічних послуг клієнтам, звільнений з займаної посади з 3.09.2010 року, згідно ст.38 КЗпП України, наказ № 32Є 26-48-2010185 від 21.08.2010 року.

На підставі ст.. 10 ЦПК України «Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень». А згідно ст.. 11 ЦПК України «Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ст.. 60 ЦПК України „Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків , встановлених ст.. 61 ЦПК України”. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.. 94 КЗпПУ - Заробітна плата –це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконаної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці»та іншими нормативно-правовими актами.

На підставі ст.. 97 КЗпПУ- Оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може проводитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Позивач не надав суду доказів того, що він працював у вихідні дні та понаднормову працю. Суд бере до уваги трудовий договір № 175 від 02.09.2005 року, згідно якого позивачу встановлено 8-годинний робочий день 5-ти денної робочої неділі. Наказів про працю в вихідні дні та понаднормово позивач суду не надав, тому суд вважає в цій частині позову, тобто про стягнення 8229 грн. 73 коп. за недоплачену заробітну плату за працю у вихідні дні та понаднормову працю відмовити за необґрунтованістю.

В частині стягнення з відповідача недоплаченої частини заробітної плати у вигляді бонусів ( премії) за липень 2010 року в сумі 2637,43 грн. суд вважає, що вони підлягають задоволенню. Наказом від 27.08.2010 року № PR/2-2010-3188 за результатами роботи за липень 2010 року було нараховане бунусну винагороду, середній бонус за липень 2010 року становив –2766 грн. п.9.1 цього наказу зазначено забезпечити виплату премії в строк до 01.09.2010 року. На цей час позивач, ще був у трудових відносинах з відповідачем, тому посилання відповідача, що позивач знаходився у стадії звільнення не може братися до уваги. Суд вважає, що бунусні доплати це не є заробітна плата, а це винагорода за продаж.

Згідно ст.. 237-1 КЗпПУ - відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Позивач не надав суду доказів втрати нормальних життєвих зв`язків і які додаткові зусилля потрібні для його організації життя, тому в цій частині, тобто стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн. суд вважає відмовити за необґрунтованістю.

На підставі викладеного суд вважає позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.94, 97, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 10,60,212,214 України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, представника позивача на підставі довіреності ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства комерційний Банк «Приватбанк»в особі Луганської філії «Приватбанку»про стягнення недоплаченої частини заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, –задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»в особі Луганської філії «Приватбанку» адреса філіалу 91011, м. Луганськ, вул. Челюскінців, 14, юридична адреса: 49000 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги 50 код ЄДРПУ 14360570, р/р29092829003111, МФО 305299 на користь ОСОБА_1 бонусні виплати за липень у сумі 2637 грн.43 коп. ( дві тисячі шістсот тридцять сім грн..43 коп.), в іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»в особі Луганської філії «Приватбанку» адреса філіалу 91011, м. Луганськ, вул. Челюскінців, 14, юридична адреса: 49000 м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги 50 код ЄДРПУ 14360570, р/р29092829003111, МФО 305299 на користь держави держмито у сумі 51 грн. ІТЗ –120 грн.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.Г.Скворцова