Рішення № 16247162, 02.06.2011, Довжанський міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Свердловський міський суд Луганської області)

Справа № 2-139/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2011 року

Свердловський міський суд Луганської області в складі головуючого судді Маркової Т.Г.,

При секретарі Дмитрієвій О.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Свердловська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ПКФ “Ремо”про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ

Позивач 29.11.2010 року звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначає, що з 29.05.2009 року він працював у відповідача в якості охоронця та наказом № 84-к від 03.09.2010 року був звільнений за власним бажанням на підставі ст.. 38 ЗКПП України.

Під час звільнення відповідач, всупереч вимогам ст.. 116 КЗПП України не здійснив з ним остаточного розрахунку, щодо розміру якого відповідач не надає йому відомостей, тому виходячи з розміру заробітної плати, яка перераховувалась йому на карточний розрахунок та розміру мінімальної заробітної плати, вважає, що заробітна плата його за січень 2010 року повинна була становити 869 гр., з яких нараховано 717 гр., тому заборгованість складає 152 гр., за лютий 2010 року нараховано 330 гр., тому заборгованість становить 539 гр., за березень 2010 року нараховано 693 гр., тому заборгованість буде 176 гр., за травень серпень 2010 року йому заробітна плата взагалі не виплачувалась, тому заборгованість за ці місяці, виходячи з мінімальної заробітної плати становить: за травень-червень 2010 року по 884 гр. та за липень-серпень 2010 року по 888 гр., а всього в сумі 4411 гр., які позивач і просить стягнути на його користь, а також на підставі ст. 117 КЗПП України середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку, виходячи із середньоденного заробітку - по 41 гр. 58 коп., за вересень 2010 року в сумі 790.04 гр., жовтень 873.21 гр., листопад 914.79 гр. та грудень 956.37 гр., а всього 3534.41 гр. Крім того, просить стягнути компенсацію за 30 днів невикористаної відпустки - в сумі 1247.4 гр.

В судове засідання позивач та його представник не зявилися, надали заяву, якою просить розглянути справу у його відсутності та уточнення до позовної заяви, якою збільшує розмір середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку ще на 4158 гр. за період з січня по травень 2011 року.

Представник відповідача в судове засідання не зявився. Надав заяву, якою просить розглянути справу у його відсутності та заперечення проти задоволення позову, в яких зазначає, що згідно корінців, доданих до матеріалів справи, за січень-квітень 2010 року позивачу було нараховано та сплачено заробітну плату, яка значно перевищує прожитковий мінімум, крім того йому було сплачено компенсацію за невикористану відпустку, тому заборгованості з виплати заробітної плати відповідач перед ним не має, в звязку з чим і в задоволенні середнього заробітку також слід відмовити. Крім того, позивачем пропущений передбачений законом 3-х місячний строк звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Згідно положень ст.ст. 3, 11 та 15 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичної чи юридичної осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

В судовому засіданні встановлено, що позивач з відповідачем перебував в трудових відносинах, з приводу яких виник спір, який регулюється Конституцією України, КЗПП України та іншими нормативними актами щодо цього.

Відповідно до ст.. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Як передбачають ст.. 21 Закону України « Про оплату праці» та ст.. 115 КЗПП України, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Згідно трудової книжки позивача та копії наказу його про звільнення, він з 29.05.2009 року по 03.09.2010 року працював охоронцем в службі охорони ТОВ ПКФ « Ремо», після чого був звільнений за власним бажанням ( а.с. 6-9, 47).

Спірними, як витікає з позову, є отримання заробітної плати за період з січня по серпень включно 2010 року. Згідно корінців нарахування заробітної плати за січень йому було нараховано 1097.69 гр., в лютому - 912 гр. 45 коп., березні 1585 гр., з яких були утримані обовязкові стягнення ( а.с. 29). Заробітна плата відповідачем перераховувалась на картковий рахунок, з якого убачається, що в січні позивачеві було перераховано 717 гр., в лютому 330 гр., в березні 693 гр., та квітні 919 гр. ( а.с. 10-11). Таким чином, суд приходить до висновку щодо безпідставності заявлених вимог про стягнення заробітної плати з січня до квітня 2010 року до розміру мінімальної заробітної плати, оскільки нарахування йому були здійснені в розмірі, що перевищує законодавчо встановлену мінімальну заробітну плату. Більш детальніші пояснення по нарахуванню та виплати заробітної плати відповідач суду не надав, оскільки документи щодо цього були вилучені слідчим органом в звязку з розслідуванням кримінальної справи ( а.с. 30-31).

Разом з тим, як убачається з банківського витягу з карткового розрахунку, починаючи з травня 2010 року перерахувань відповідача в якості заробітної плати не було, але останній, на підставі заяв позивача та за його заявою сплачував так звану «возвратную ссуду» з погашенням її з заробітної плати: за травень 1000 гр., червень 500 гр., липень 500 гр., серпень 1000 гр., а всього в сумі 3000 гр. ( а.с.18-28), які суд враховує в якості заробітної плати, оскільки отримана вона була за умови погашення її з заробітної плати. В той час, як згідно позовних вимог, з якими погоджується суд, зобовязаний був сплатити, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за травень та червень по 884 гр., та за липень- серпень по 888 гр,. а всього 3544 гр. В звязку з чим, суд приходить до висновку щодо наявності заборгованості за ці місяці в сумі 544 гр.

Доводи позивача щодо стягнення на його користь компенсації за невикористану відпустку за 30 днів спростовуються довідкою відповідача, що станом на момент звільнення невикористана відпустка становила за 6 днів, за що йому до виплати було нараховано 188.04 гр. ( а.с. 42), щодо виплати яких відповідачем не надано відповідних доказів. При цьому встановлено, що позивач з 10.08.2010 року по 03.09.2010 року знаходився у відпустці терміном на 24 дні ( а.с. 44-47), тому стягненню на користь позивача підлягає 188.04 гр.

Відповідно до ст.ст. 116, 117 КЗПП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства провадиться в день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у визначені строки, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору. Аналогічні розяснення давав також Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, звертаючи увагу суддів на те, що при частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Позивач, з урахуванням збільшених позовних вимог, наполягає на стягненні середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку в розмірі 7692. 41 гр., в той час, як суд визнав наявну заборгованість відповідача перед ним в розмірі 732.04 гр., в звязку з чим, враховуючи розмір заборгованості по заробітній платі на час звільнення, термін, потягом якого не проводився відповідачем остаточний розрахунок, пропорційності розміру заборгованості з середнім заробітком за час затримки остаточного розрахунку, яку просить стягнути позивач, суд приходить до висновку про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку в розмірі 3000 гр.

При цьому суд вважає такими, що не заслуговують уваги наполягання представника відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з вказаними вимогами, який, відповідно до ст..233 КЗПП становить 3 місяці, оскільки позивача було звільнено 03.09.2010 року, а 29.11.2010 року він звернувся до суду з даним позовом.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли та якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

У звязку з чим суд також вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі - 51 грн. 00 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді у сумі - 120 грн. 00 коп..

На підставі ст. 116, 117 КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року № 13, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРИШИВ

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ ПКФ “Ремо”, код ЗКПО 19076980р\р 26006017120412 в ЛФ АТ “Брокбізнесбанк”, м. Луганськ, МФО 304632 на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 544 гр., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 188 гр. 04 коп. та середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку в розмірі 3000 гр., а всього 3732 гр. 04 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з ТОВ ПКФ “Ремо”, код ЗКПО 19076980р\р 26006017120412 в ЛФ АТ “Брокбізнесбанк”, м. Луганськ, МФО 304632 на користь держави судовий збір в розмірі 51 гр. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гр.

Мотивована частина рішення буде виготовлена 7 червня 2011 року.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд протягом 10 днів з дня його оголошення.

Рішення набуває чинності, якщо протягом зазначеного часу від сторін не надійде апеляційна скарга на нього.

Суддя Т.Г.Маркова.