Рішення № 16238947, 16.03.2011, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 2-515/11

          Р І Ш Е Н Н Я

          І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2011 року Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Філь О.Є.

при секретарі Челядник Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Красноармійську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Добропіллявугілля», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську, про відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Добропіллявугілля», третя особа Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з травмою на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з відповідачем з 05.04.2004 року по 09.03.2005 року знаходився у трудових відносинах.

04.09.2004 року під час виконання трудових обов’язків з ним стався нещасний випадок на виробництві, внаслідок якого його було травмовано.

За даним фактом було проведено розслідування нещасного випадку та складено акти за формою Н-1, Н-5, згідно яким встановлено факт отримання позивачем виробничої травми, а саме травматичної ампутації 2, 3, 4 пальців лівої кісті.

На стаціонарному лікуванні позивач знаходився з 04.09.2004 року по 03.12.2004 року у травматологічному відділенні Білозерської міської лікарні.

Після закінчення лікування в умовах стаціонару продовжував лікуватись амбулаторно, був оглянутий нейрохірургом ДОКТМО.

МСЕК йому було встановлено третю групу інвалідності та 50 % втрати працездатності безстроково.

Заподіяна позивачу моральна шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до вимог частин 2, 3, 5 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 23 Цивільного Кодексу України моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, які потерпілий отримав у зв'язку із ушкодженням здоров'я. Моральна шкода, яка заподіяна позивачу полягає у фізичному болю та стражданнях, які він зазнав безпосередньо під час травмування так і ті, котрі він переносить і по теперішній час.

Моральна шкода, заподіяна позивачу, викликана погіршенням стану його здоров'я, що позначається на порушенні душевної рівноваги, неспокої, відчутті розпачу від розуміння того, що здоров'я його назавжди втрачено, оскільки наслідки від погіршення здоров'я він продовжуватиме відчувати ще досить тривалий час. Відповідно до норм чинного законодавства України моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі.

          Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача - ДП «Добропіллявугілля»позовні вимоги не визнав у повному обсязі, просив відмовити в їх задоволенні, надав суду заперечення проти позову.

Представник третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійськ Донецької області позовні вимоги вважає обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню, не заперечував проти їх задоволення.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 з відповідачем ДП «Добропіллявугілля»з 05.04.2004 року по 09.03.2005 року знаходився у трудових відносинах, його було звільнено за ст. 40 ч.2 КЗпП України, у зв'язку зі станом здоров'я (а.с. 8-10).

На підставі матеріалів розслідування та вивчення обставин нещасного випадку, що трапився з позивачем 06.09.2004 року комісією на підприємстві були складені акти за формою Н-1 та за формою Н-5, згідно яким встановлено факт отримання позивачем травми пов'язаної з виробництвом, а саме: травматична ампутація 2, 3, 4 пальців лівої кісті (а.с. 11-16).

На стаціонарному лікуванні позивач знаходився з 24.09.2004 року по 03.12.2004 року у травматологічному відділенні Білозерської міської лікарні, після чого лікувався амбулаторно (а.с. 20). Після закінчення лікування був оглянутий нейрохірургом ДОКТМО (а.с. 21).

Обласна травматологічна МСЕК встановила 11.01.2005 року позивачу ОСОБА_1 50% втрати професійної працездатності та третю інвалідності безстроково (а.с. 18).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв”язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров”я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов”язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23.02.2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України.

Відповідно до роз”яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіянної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв”язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 50% працездатності в зв»язку з травмою, визнаний інвалідом третьої групи безстроково. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Позивач ОСОБА_1 отримав травму внаслідок нещасного випадку на виробництві і при цьому мала місце протиправність дій відповідача ДП «Добропіллявугілля», пов”язаних з порушенням Закону України „Про охорону праці”, «Правил безпеки у вугільних шахтах”, що стало причиною нещасного випадку. Згідно ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган

Вищезазначене законодавство, а також роз”яснення Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року із змінами від 25.05.2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов”язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв”язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз”ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров”я позивача, те, що професійна працездатність в зв»язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 50%, позивач визнаний інвалідом третьої групи безстроково.

Виходячи із викладеного, суд вважає можливим стягнути з відповідача ДП «Добропіллявугілля»на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 19000 грн.

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ДП «Добропіллявугілля»на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору –в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –в розмірі 15,00 грн.

          На підставі викладеного, керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

          Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

          Стягнути з ДП «Добропіллявугілля», код ЄДРПОУ 32186934, на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі 19000 (дев’ятнадцять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

          Стягнути з ДП «Добропіллявугілля», код ЄДРПОУ 32186934, на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15,00 грн.

          В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: