Постанова № 16236048, 10.06.2011, Єнакіївський міський суд Донецької області

10.06.2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 травня 2011 року Єнакіївський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді Куція Є.М.

при секретарі Здебської Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Єнакієве адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманої суми на оздоровлення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради про визнання неправомірності дій відповідача по відмові у проведенні перерахунку отримуваних ним сум щорічної допомоги на оздоровлення як ліквідатору наслідків аварії на ЧАЕС.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС він має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, яку він з 2002 року отримував у розмірі, менше ніж це передбачено законом. У добровільному порядку відповідач відмовляється донарахувати та виплатити йому недоплачену суму з 2002 року, тому він просить визнати дії відповідача противоправними, та стягнути з відповідача недоплачену суму на оздоровлення за 2002-2010 роки у розмірі 21884 гривни 90 коп.

Також позивач просить суд поновити пропущений процесуальний строк звернення до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що він не є спеціалістом в області соціального захисту, не зобовязаний проводити перевірку розрахунків відповідача, який є одним з органів, уповноваженим на виконання функцій державного управління і він не міг проводити таку перевірку, при цьому вважає, що відповідач повинен був діяти у відповідності до вимог законодавства, а достовірно йому стало відомо про порушення його прав лише з відповіді відповідача 23 лютого 2011 року.

В судовому засідання позивач підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, та у судовому засіданні пояснив, що позивач дійсно є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії та отримує щорічну державну допомогу на оздоровлення, яка виплачувалась йому у відповідності із Постановою КМУ № 836 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За 2002 рік він отримав державну допомогу у сумі 26 гривен 70 коп., за 2003-2004 роки 53 гривни 40 коп., а з 2005 по 2010 рік включно у розмірі 100 гривен щорічно.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, встановив слідуючи фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно копії посвідчення, позивач ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильскої катастрофи, категорія 2.

Відповідно довідки відповідача, позивач знаходиться на обліку в Управління праці та соціального захисту населення.

Відповідно довідки відповідача, позивачу за 2002- 2008 роки виплачена державна допомога у розмірі за 2002-2004 рік - 26 гривен 70 коп., а з 2005 - 2008 роки включно у розмірі 100 гривен щорічно. При цьому допомогу за 2002 рік отримав 25 серпня 2003 року, за 2003 рік 12 серпня 2004 року, за 2004 рік отримав 12 серпня 2004 року, за 2005 рік 11 жовтня 2005 року, за 2006 рік 26 вересня 2006 року, за 2007 рік 28 листопада 2007 року, за 2008 рік 27 січня 2010 року, за 2009 та 2010 року компенсація нарахована, але не сплачена..

Згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» 2 категорії щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі пяти мінімальних заробітних плат і дана редакція закону діяла з 6 червня 1996 року.

Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» була зупинена дія абз. 2, 3, 4, 5, 6, 7, ч.4 ст. 48 вищезазначеного закону на 2006 рік.

Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-У «Про державний бюджет України на 2007» рік зупинена дія абз. 2, 3, 4, 5, 6, 7, ч.4 ст. 48 вищезазначеного закону на 2007 рік.

Але Конституційний суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 рік від 9 липня 2007 року визнав неконституційними зазначені зміни і, таким чином, з 9 липня 2007 року відновлена дія ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачала щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі пяти мінімальних заробітних плат, а розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік» ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали у результаті Чорнобильської катастрофи»викладена у наступній редакції «одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України», але Конституційний Суд своїм рішенням №10-рп/2008р. від 22 травня 2008 року визнав неконституційними зазначені зміни, тобто відновив дію ст.48 вищезазначеного закону у попередній редакції.

Таким чином позивачу ОСОБА_1, як громадянину, постраждалому від наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії необхідно проводити виплати щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі пяти мінімальних заробітних плат.

Посилання представника відповідача на те, що виплати проводились у розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»суд вважає необґрунтованим по наступним підставам.

Законом «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»Кабінет Міністрів України не уповноважений на свій розсуд змінювати, у тому числі зменшувати, конкретні розміри компенсацій і допомоги, зокрема допомоги на оздоровлення, встановлені цим Законом. Встановлений законом розмір допомоги (чотири або пять мінімальних заробітних плати) не повинен зменшуватись ніякими іншими нормативно-правовими актами (ні законами, ні підзаконними актами Кабінету Міністрів України та інших органів влади), оскільки ст. 22 Конституції України прямо це забороняє.

Частиною першою статті 67 зазначеного Закону було встановлено, що конкретні розміри всіх передбачених ним виплат, пенсій та компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.

Але, відповідач, керуючись постановами Кабінету Міністрів України, якою фактично зменшено розмір допомоги, порушив ст. 113 ч.3 Конституції України. Таким чином, відбулося значне звуження обсягу прав, які існували на той час щодо відповідної категорії громадян, а саме звуження обсягу права позивача на спірну допомогу.

Отже, відповідно до положень частини 4 статті 48 Закону № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірі пяти мінімальних заробітних плат, а позивач ОСОБА_1 має право на отримання такої допомоги саме у цьому розмірі. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

У відповідності зі ст.9 КАС України в разі невідповідності будь-якого нормативно-правового акту Конституції України або Закону України, суд повинен застосувати правовий акт, що має вищу юридичну силу.

Таким чином, право ОСОБА_1 на щорічну грошову виплату на оздоровлення прямо встановлено Конституцією України і Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що також гарантовано ст.17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». До цього ж, в ст.17 ч.1 Закону зазначено, що соціальні гарантії встановлюються тільки законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, тобто, позивач повинен був отримати щорічну допомогу на оздоровлення.

Таким чином, позивачу ОСОБА_1 необхідно сплатити:

2002 рік - виплачено 25 серпня 2003 року, розмір мінімальної заробітної плати - 185 гривен (Закон України № 372-1У від 26 грудня 2002 року) х 5 - 26 гривен 70 коп. = 898 гривен 30 коп.

2003 рік - виплачено 12 серпня 2004 року, тому розмір мінімальної заробітної плати - 205 гривен (Закон України № 1801-1У від 17 червня 2004 року) х 5 26 гривен 70 коп. = 998 гривен 30 коп.

2004 рік - виплачено 12 серпня 2004 року, розмір мінімальної заробітної плати - 205 гривен (Закон України № 1801-1У від 17 червня 2004 року) х 5 - 26 гривен 70 коп. = 998 гривен 30 коп.

2005 рік - виплачено 11 жовтня 2005 року, тому розмір мінімальної заробітної плати - 332 гривни (Закон України № 25051-1У від 25 березня 2005 року) х 5 - 100 гривен = 1560 гривен.

2007 рік - виплачено 28 листопада 2007 року, тому розмір мінімальної заробітної плати 460 гривен (Закон України № 749-5 від 15 березня 2007 року) х 5 - 100 гривен = 2200 гривен.

2008 рік виплачено 27 січня 2010 року, тому розмір мінімальної заробітної плати 869 гривен (Закон України № 380-1У від 29 жовтня 2009 року) х 5 - 100 гривен = 4245 гривен.

2009 рік - нарахована сума 100 гривен невиплачена, розмір мінімальної заробітної плати 774 гривен (Закон України «Про державний бюджет України на 2009 рік») х 5 = 2200 гривен.

2010 рік нарахована сума 100 гривен невиплачена, розмір мінімальної заробітної плати 922 гривен (Закон України «Про державний бюджет України на 2010 рік») х 5 = 4610 гривен.

Таким чином, загальний розмір недоплаченої допомоги на оздоровлення складає: 19229 гривен 90 коп. і саме ця сума підлягає стягненню.

При таких обставинах суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання по спосіб захисту порушеного права, суд вважає, що найбільш ефективним та адекватним способом захисту прав позивача, буде визнання дій неправомірними та покладення на Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської Ради зобовязання вчинити певні дії, а саме: здійснити виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 19229 гривен 30 коп. за рахунок коштів Державного Бюджету України з реєстраційного рахунку 35213043001479 в ГУ ДКУ у Донецькій області МФО 834016 код 25953965.

При цьому суд бере до уваги, що про порушення своїх прав та інтересів, про захист яких позивач просить, ОСОБА_1 стало відомо з того часу, коли він отримав письмове повідомлення від 23 лютого 2011 року про відмову в перерахунку суми на оздоровлення і 11 березня 2011 року звернувся до суду за захистом своїх прав. Отже позивач з поважних причин пропустив строк звернення до адміністративного суду, тому строк необхідно поновити відповідно до ст..99 КАС України.

Керуючись ст.4, 6,7, 8, 9,10, 11, 12, 15, 158-163 КАС України, Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Конституцією України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради Донецької області про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманої суми на оздоровлення задовольнити.

Поновити пропущений строк звернення до суду.

Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2002, 2003, 2004, 2005, 2007, 2008, 2009, 2010 роки.

Зобовязати Управління праці та соціального захисту населення Єнакіївської міської ради здійснити виплату ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення за 2002, 2003, 2004, 2005, 2007, 2008, 2009, 2010 роки у сумі 19229 ( девятнадцять тисяч двісті двадцять девять) гривен 90 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України з реєстраційного рахунку 35213043001479 в ГУ ДКУ у Донецькій області МФО 834016 код 25953965.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного Адміністративного суду Донецької області через Єнакіївський міський суд протягом десяти днів з часу її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України.

Суддя