Рішення № 162190, 04.10.2006, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" жовтня 2006 р.

Справа № 3/130.

За позовом Відкритого акціонерного товариства “Денисівка”

до відповідача – Департаменту житлово-комунального господарства Черні-вецької міської ради

про стягнення заборгованості за перевезення окремих категорій громадян- 215800грн.

Суддя Бабак Л.М.

Представники:

Від позивача – Драбчук В.С., Ковалюк О.Л. – представники, довіреності від 3.10.2006 року, Харабара В.М. – генеральний директор

Від відповідача – Кожуленко І.В., Марчук Д.П. – представники, довіреності №№ 1048/18, 1049/18 від 3.10.2006 року

СУТЬ СПОРУ: Відкрите акціонерне товариство “Денисівка” м.Чернівці звернулося з позовом до Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради про стягнення заборгованості за переве-зення окремих категорій громадян у сумі 215800грн.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що відповідно до умов договору № 23 від 26.01.2005 року товариство здійсню-вало у 2005 році перевезення пільгових категорій громадян, за що відповідач повинен був розрахуватися з ним. Загальна сума компенсування витрат по перевезенню даної категорії громадян складала 866829грн. ї сплачується вона за рахунок субвенції з державного бюджету.

Далі позивач пояснив, що станом на 16 червня 2006 року, у зв’язку з ухиленням відповідача від виконання договірних зобов’язань, у нього перед ним виникла заборгованість по компенсаційних витратах за перевезення, здійснені у 2005 році в сумі 215800грн., що, як стверджує позивач, підтверджується актом звірки.

Відповідач з позовом не погоджується з таких мотивів.

Не заперечуючи той факт, що актом звірки від 16.06.2006 року він визнав борг перед позивачем у сумі 215800грн., у той же час пояснив, що при проведенні перевірки контрольно-ревізійним управлінням встановлено, що ВАТ “Денисівка” при перевезенні пільговиків у 2004 році зайво зняла 215800грн.

Оскільки, продовжує відповідач, виникла необхідність повернення до державного бюджету зайво отриманих позивачем коштів, у 2005 році було проведено зменшення оплати за надані послуги на суму заборгованості у розмірі 215800грн.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх повноважних представників, з’ясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив.

26 січня 2005 року між сторонами було укладено договір № 23 про компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян на міських автобусах м.Чернівці, відповідно до умов якого позивач взяв на себе обов’язок забезпечувати перевезення окремих категорій громадян на автобусних маршрутах №№ 1,3,4,6,19,21,23,27,28, а замовник (відповідач у справі) взяв на себе грошове зобов’язання по виплаті компенсаційних коштів щомісячно до 10-го числа. Загальна сума компенсаційних витрат за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету у 2005 році склала 866829грн. (а.с. 13).

З 25 січня по 16 лютого 2005 року контрольно ревізійним відділом м.Чернівці була проведена перевірка правильності розрахунків витрат на пільгове перевезення окремих категорій громадян у міських маршрутах ВАТ “Денисівка”, в ході якої перевіряючі прийшли до висновку, що позивач у 2004році зайво отримав з державного бюджету субвенцій на суму 215800грн., про що було складено відповідний акт ( а.с.37-41).

На підставі цього акту відповідач у березні 2005 року зняв у позивача із споживання 215800грн., про що зазначив в акті звірки взаємних розрахунків від 16 вересня 2005 року (а.с.27). Цей же факт відповідач підтвердив і в акті звірки взаємних розрахунків від 16 червня 2006 року (а.с.10).

Дії відповідача, направлені на невиплату позивачу 215800грн., які він мав отримати за пільгове перевезення окремих категорій громадян у 2005 році, є незаконними з таких мотивів.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України оприділено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язок.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що, звичайно, ставляться.

Частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України оприділено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з пору-шенням умов, визначених змістом зобов’язання ( неналежне виконання).

У судовому засіданні, при розгляді даного спору, з достовірністю встановлено, що відповідач, у порушення зазначених норм Цивільного кодексу України та договору № 23 від 26.01.2005року, припустився невиконання умов названого договору в частині оплати наданих позивачем послуг по перевезенню окремих категорій громадян у 2005 році, що привело до виникнення заборгованості в сумі 215800грн., яка і підлягає стягненню з боржника.

Що стосується пояснень відповідача, то суд зазначає, що чинне законодавство не передбачає погашення заборгованості минулих років, за рахунок коштів, які підлягають виплаті кредитору за поточний рік. А тому якщо має місце переплата позивачу вартості послуг по перевезенню пільговиків у 2004 році, то відповідач не позбавлений права звернутися до суду за захистом своїх інтересів в установленому законом порядку. Стягувати ж ці гроші в примусовому порядку самостійно, без згоди позивача та рішення суду, відповідач не має права.

Судові витрати віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до господарського суду.

Керуючись частиною другою Конституції України, частиною першою статті 509, частиною першою статті 526, частиною першою статті 610 Цивільного кодексу України, статтями 43, 471, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2.Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради ( вул. Вірменська, 17-а м.Чернівці) на користь відкритого акціонерного товариства “Денисівка” (вул. Моріса Тореза, 64-б, ідентифікаційний код 05482417, р/р-26006487 у ЧОВ АППБ “Аваль”, МФО 356464) – 215800грн. боргу, 2158грн. державного мита, 118грн. інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу.

3.Рішення набирає законної сили через десять днів, наданих для його оскарження до Львівського апеляційного господарського суду, після чого видати наказ.

Суддя Л.М. Бабак.