Рішення № 16210439, 06.06.2011, Єнакіївський міський суд Донецької області

Справа № 2-724/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.06.2011 року Єнакіївський міський суд Донецької області в складі:

головуючого суддіО. В. Березкіна

при секретарі О.Ю.Тимохіної

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Єнакієве цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом, та зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" про визнання частково недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 14 373 грв. 80 коп. В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір на суму 15 000 грв. із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 28% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.07.2009 року, та за умовами погашення заборгованості за графіком погашення кредиту та процентів, але відповідач, у порушення умов договору зобов"язання, передбачені укладеним договором не виконує, у зв”язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14 373 грв. 80 коп.. з яких 6895 грв. 38 коп.- заборгованість за кредитом, 6555 грв. 86 коп.- заборгованість по процентам за користування кредитом, а також 250 грв. штрафу фіксованої ціни, та 672 грв. 56 коп. штрафу процентної ставки. У зв"язку із тим, що виконання означеного кредитного договору було забезпечено договором поруки, укладеним з ОСОБА_2, позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором у солідарному порядку з позичальника та поручителя.

Відповідачка ОСОБА_1 звернулась із зустрічним позовом до позивача, в якому просила суд визнати недійсним п. 4.3. кредитного договору, укладеному між нею та позивачем з тих підстав, що означений пункт договору суперечить вимогам ст. 549 ЦК України, оскільки відсоткова ставка є платою за кредит та не може виступати в якості неустойки, що дає підстави вважати, що в момент вчинення правочину сторонами були недодержані вимоги, встановлені ч.1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України, що свідчить про недійсність правочину.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, а представник відповідачки ОСОБА_1 позовні вимоги визнав частково, не погодившись із розрахунком відсотків. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутністю, та у письмових запереченнях позовні вимоги не визнав, пояснивши, що у договорі не вказаний строк поручительства, тому після закінчення строку виконання основного зобов"язання- 20.07.2009 року, пройшов шестимісячний строк для стягнення заборгованості з поручителя, і для задоволення позову про стягнення з нього, як поручителя, солідарно з боржником суми боргу за кредитом, немає законнних підстав.

Представник відповідачки за зустрічним позовом підтримав зустрічну заяву, а представник позивача за перчинним позовом, заявлені до нього зустрічні вимоги не визнав, пояснивши, що позивач невірно визначив, що підвищення відсоткової ставки відбулося згідно зі змінами облікової ставки НБУ та у інших випадках. Мова йде за прострочене зобов"язання, у порушення якого, банком передбачено сплачувати подвійну відсоткову ставку за Кредитом. Позивач належним чином не виконав умови Договору, тому банк діючи згідно з умовами Договору нараховує подвійну відсоткову ставку саме за прострочені платежі.

Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив слідуючи фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно договору № 203047-СRЕД від 23.01.2008 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 15000 грв. шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 28 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20.07.2009р., п. 6 якого передбачена відповідальність за порушення позичальником будь-якого із зобов"язань.

У порушення умов договору відповідач має заборгованість за кредитним договором, що підтверджується наданим розрахунком.

Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним п. 4.3 кредитного договору від 23.01.2008 року, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.3 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов"язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечененея, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як вбачається з п. 4.1 договору кредиту за користування кредитом позичальник сплачує відсотки у розмірі 28% річних, а п. 4.3 означеного договору передбачає. що у випадку порушення позичальником зобов"язань з погашення кредита, передбачених п.п.1.4., 2.2.3, 2.2.16., 2.3.3., 2.4.1, 4.11 , він сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 60% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Оскільки сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст.638 ЦК України та уклали кредитний договір, у якому передбачили умови дії договору, зобов"язання сторін та інше, то немає підстав для визнання його та окремого пункту договору недійсним.

Більше того, посилання представника відповідачки за первинним позовом на зміну відсоткової ставки є необгрунтованим, тому що п.4.3 договору не має відношення до простроченої ставки за кредитом.

Крім того, суд також вважає безпідставним посилання представника відповідачки на Закон України " Про захист прав споживачів", оскільки правовідносини, які виникли між сторонами. регулюються законодавством в системі кредитування, і не є предметом регулювання означеного закону, який може бути застосований з приводу надання інформації споживачеві про умови отримання кредиту, типу відсоткової ставки, валютних ризиків, тобто, питанням, що передують кредитним правовідносинам.

Відповідно договору поруки від 23.01.2008 року, виконання кредитного договору, укладеного між Банком та позичальником ОСОБА_1 забезпечено означеним договором, укладеним між " Приватбанком" та ОСОБА_2

Відповідно до ст. 554 ЦК України у випадку порушення боржником зобов»язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед боржником солідарно, якщо договором поруки не встановлено додаткову ( субсидіарну) відповідальність поручителя.

Посилання поручителя ОСОБА_2, викладеного ним у письмових запереченнях на те, що з нього не може бути стягнута заборгованість за кредитом, оскільки позивач мав право на пред"явлення позову до нього протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов"язання, а саме з 20 липня 2009 року, суд вважає необгрунтованим з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяціва від дня настання строку виконання основного зобов"язання не пред"явить вимоги до поручителя.

Як вбачається із договору поруки, він вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання зобов"язань. П.11 означеного договору передбачає, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу, встановлюється протягом 5 років.

Таким чином, в договорі поруки визначений строк поручительства, пов"язаний з настанням певної подіїї, тобто, повним виконанням зобов"язання за кредитним договором.

За таких обставин позові вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом підлягають задоволенню, а для задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 6, 10, 209, 224 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 1054 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитом - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” р/р № 29098829000000, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299 заборгованість за кредитним договором у сумі 14 373 ( чотирнадцять тисяч триста сімдесят три) грв. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку „Приватбанк” судовий збір у сумі 143 грв. 74 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грв., які перерахувати на р/р № 6499391940001, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк " Приватбанк" про визнання частково недійсним кредитного договору- відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Донецької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Єнакіївський міський суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. В. Березкіна