Ухвала суду № 16206724, 07.06.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11945/10/2/0170

07.06.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІлюхіної Г.П.,

суддів Цикуренка А.С. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняКондратова О.В.

за участю сторін:

позивача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1, виданий Керченським МУ ГУ МВС України в Криму 27.02.2001, довіреність №4 від 07.04.2011,

відповідачів: ОСОБА_3, посвідчення НОМЕР_2, довіреність №б/н від 04.01.11 (Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим),

не з'явився (Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим),

учасника процесу: ОСОБА_4, посвідчення НОМЕР_3 від 19.05.2011,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 25.01.11 у справі №2а-11945/10/2/0170

за позовом Публічного акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат" (вул. В.Бєлік, 12, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98306)

доДержавної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко, 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)

Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим (вул. Севастопольська 19, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015)

за участю:

Прокурора Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 21. м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95015)

про спонукання до виконання певних дій та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 404355,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.01.2011 позов задоволено повністю: стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства " Керченський металургійний комбінат" заборгованість з податку на додану вартість в сумі 404355,00 грн.; стягнуто з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат" 1700,00 судового збору (арк.с.193-195).

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивачем надано належні та допустимі докази наявності права на бюджетне відшкодування за березень 2010 року, яке відповідачем не заперечувалось.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція в м.Керчі Автономної Республіки Крим, звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить постанову суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Керченський металургійний завод" відмовити (арк.с.205-206).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, так як відносно позивача відсутній підтверджений та узгоджений у встановленому порядку реєстр з посилання на Порядок взаємодії між органами Державної податкової служби України, Міністерства фінансів України і Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої податкової заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України і Державного казначейства України №451/501/132 від 03.08.2004 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.08.2008 за №971/9570.

В судовому засіданні 07.06.2011 представник позивача Відкритого акціонерного товариства «Керченський металургійний комбінат», заявив клопотання про заміну позивача в порядку статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України на його правонаступника Публічне акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат", у звязку зі змінами в законодавстві (арк.с.225-253).

Усною ухвалою вказане клопотання задоволено, здійснено заміну позивача з Відкритого акціонерного товариства "Керченський металургійний комбінат" на Публічне акціонерне товариство "Керченський металургійний комбінат".

В судовому засіданні 07.06.2011 представник позивача наполягав на відмові в задоволенні апеляційної скарги, просив постанову суду першої інстанції залишити без змін; представник відповідача - Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим, та учасник процесу наполягали на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в ній.

В судове засідання, призначене на 07.06.2011 відповідач - Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, явку уповноважених представників не забезпечив, про дату та час апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (арк.с.214), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не зявився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, за наявними матеріалами.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

20.04.2010 Відкрите акціонерне товариство «Керченський металургійний комбінат»надав Державній податковій інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року, в якій заявив до бюджетного відшкодування 404355,00 грн. (арк.с.6-21).

На підставі направлення від 26.04.2010 №116/23-4/13 працівниками Державної податкової інспекції в м.Керч Автономної Республіки Крим проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в лютому 2010 року, за результатами якої складена Довідка про результати перевірки від 19.05.2010 №701/23-4/00191493 (арк.с.22-57) та довідка про загальну інформацію щодо позивача та результат його діяльності за період з 01.02.2010 по 31.03.2010 (арк.с.58-74).

Перевіркою підтверджено заявлену Відкритим акціонерним товариством «Керченський металургійний комбінат»суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року у сумі 404355,00 грн. (арк.с.56).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Правовідносини сторін регулюються Господарським кодексом України від 16.01.2003 №436-IV, Законом України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 № 1251-ХІІ (далі Закон України №1251-ХІІ), Законом «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон України №168/97-ВР), Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі Закон України №334/94-ВР).

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про систему оподаткування»ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Податок як обовязковий внесок сплачується до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду платником у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування (стаття 2 Закону № 1251-ХІІ).

Відповідно до статті 11 Закону України № 1251-ХІІ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Згідно з пунктом 1.8 статті 1 Закону «Про податок на додану вартість»бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України №168/97-ВР вважається дата здійснення першої із подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека),

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно підпункту 7.7.3. пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України №168/97-ВР протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналіз зазначених норм Закону України №168/97-ВР дозволяє зробити висновок про те, що в підпункті 7.7.1 йдеться про суму податкового кредиту, розраховану за правилами підпунктів 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, - тобто як про сплачений, так і про нарахований податок на додану вартість.

З аналізу норм підпунктів 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, 7.7.1 статті 7 Закону України №168/97-ВР бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку із зайвою сплатою (нарахуванням) податку і не залежить від сплати даного податку до бюджету постачальником.

Отже, виходячи зі змісту розглядуваних норм Закону, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому Закон не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування. Крім того, під час тлумачення норм Закону, що регулюють порядок визначення сум бюджетного відшкодування, пріоритетне застосування мають спеціальні норми пункту 7.7 статті 7 Закону, а не сама по собі термінологія поняття бюджетного відшкодування, наведена в пункті 1.8 статті 1 Закону.

За таких обставин, приписи пункту 1.8 статті 1 Закону щодо надмірної сплати податку як ознаки суми бюджетного відшкодування слід розуміти таким чином, що надмірна сплата податку в контексті розглядуваної норми означає як безпосередньо сплату податку до бюджету понад суми, визначені відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону, так і сплату сум податку на додану вартість постачальникам в ціні придбаних платником податків товарів (послуг), передбачену підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону.

Отже, під час встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість, що є підставою для здійснення бюджетного відшкодування, необхідно враховувати суми податку на додану вартість, сплачені покупцем-платником податку постачальникам у складі ціни придбаних товарів та послуг.

Так, з матеріалів справи вбачається, що право позивача на бюджетне відшкодування відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року підтверджено перевіркою, проведеною Державною податковою інспекцією м.Керч Автономної Республіки Крим та відповідачем не заперечується.

Таким чином, сума податкового кредиту та відповідно сума бюджетного відшкодування сформовані позивачем правомірно, та підлягає поверненню.

Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача, що у звязку з тим, що відсутній узгоджений реєстр відносно позивача, то сума бюджетного відшкодування не підлягає виплаті з посиланням на Порядок взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України і Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої податкової заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України і Державного казначейства України №451/501/132 від 03.08.2004 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.08.2008 за №971/9570, оскільки вказаний Порядок є підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає діючому закону.

Право позивача на бюджетне відшкодування встановлено та підтверджено, отже, у відповідача виник обовязок його сплатити.

Відповідно до статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів правомірно відмови в повернення позивачу бюджетного відшкодування.

На підставі викладеного, висновок суду першої інстанції про задоволення позову є правомірним.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.01.11 у справі №2а-11945/10/2/0170 залишити без задоволення.

2.Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.01.11 у справі №2а-11945/10/2/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 14 червня 2011 р.

Головуючий суддяпідписГ.П.Ілюхіна

Судді підпис А.С. Цикуренко підпис В.А.Омельченко З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна