Постанова № 16204727, 15.06.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2011 року Справа № 2а/2370/4138/2011

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Трофімової Л.В.,

при секретарі Левчуку А.С.,

за участю: прокурора Зубенка В.С., представника позивача не зявився; відповідача не зявився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом прокурора Городищенського району в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Городищенського району звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі УПФУ в Городищенському районі Черкаської області про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованості зі сплати страхових внесків.

Позивач стверджував, що за 2010р. відповідач мала сплатити страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 3 024 грн.

Оскільки сума страхових внесків у строки, встановлені п. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 р., відповідачем не сплачена, позивач просив стягнути її у судовому порядку.

Позивач свого представника у судове засідання не направив, звернувся до суду із клопотанням про розгляд справи без участі представника позивача. Із наданої заяви вбачається, що УПФУ в Городищенському районі Черкаської області позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень проти адміністративного позову не подала, у судове засідання не зявилася.

Заслухавши думку прокурора, який вважав, що позов підлягає задоволенню, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Частиною першою статті 67 Конституції України (№ 254к/96-ВР) закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до статті третьої Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400/97-ВР (надалі за текстом «Закон № 400/97-ВР»), збір на обов'язкове державне пенсійне страхування платники збору сплачують до Пенсійного фонду України в порядку визначеному законодавством України.

Пунктом третім частини першої статті першої Закону № 400/97-ВР, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси, інші особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу.

Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом «Закон № 1058-IV»).

Статтею першою Закону № 1058-IV визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом пятим статті 14 Закону № 1058-IV встановлено, що страхувальниками, відповідно до цього Закону, є застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 цього Закону.

Відповідно до статті 15 Закону № 1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

ОСОБА_1 зареєстрована як субєкт підприємницької діяльності Городищенською районною державною адміністрацією Черкаської області 03.12.2001р.

З огляду на викладені вище норми Закону № 1058-IV відповідач є страхувальником в розумінні цього Закону та платником страхових внесків.

Пунктом шостим статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески. Для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, базовим звітним періодом є квартал. Згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до статті четвертої Закону № 400/97-ВР, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин ставка збору на обовязкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, встановлена в розмірі 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.

Згідно пункту другому статті другої Закону № 400/97-ВР, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин обєктом оподаткування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності є сума оподатковуваного доходу (прибутку), що обчислена в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

Судом встановлено, відповідачем подано до УПФУ Городищенському районі Черкаської області розрахунок суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010р. із зазначенням суми оподатковуваного доходу 13 792 грн. 94 коп.

З урахуванням викладених вище норм Закону № 1058-IV та Закону № 400/97-ВР відповідач зобовязаний був сплатити до Пенсійного фонду України внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 33,2 % від суми оподатковуваного доходу, що складає 4 578 грн. 94 коп.

За цей період відповідач страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування сплатила частково у сумі 1554 грн. 94 коп. (згідно платіжних доручень від 29.04.2011р. та 05.05.2011р.). Таким чином, у відповідача утворилася недоїмка у сумі 3 024 грн. (4578 грн. 94 коп. 1554 грн. 94 коп.).

У звязку із порушенням відповідачем платіжної дисципліни позивачем, на підставі частини 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 8 липня 2010 року N 2464-VI направлялась вимога про сплату боргу N Ф 28 від 08.04.2011р.

Зазначена вимога отримана відповідачем 15.04.2011р., проте на час розгляду справи в суді не оплачена, у передбаченому законодавством порядку оскаржена не була.

Частиною 4 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»визначено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.

За цих обставин, суд знаходить вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 94 КАС України судові витрати, здійснені позивачем субєктом владних повноважень, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в Городищенському районі Черкаської області (19500, Черкаська область, м. Городище, вул. Миру, 117, ідентифікаційний код 21366596) заборгованість зі сплати страхових внесків за 2010р. у сумі 3024 (три тисячі двадцять чотири) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання копії постанови.

Постанова складена в повному обсязі 20 червня 2011р.

Суддя Л.В.Трофімова