Постанова № 16203740, 09.06.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2011 р. № 2а-8004/08/1370

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-суддіЛанкевича А.З.

за участі секретаряГіщинської С.Я.

та представників

позивачаГорпинюка І.Є.

відповідачаЧабана О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова за участі третьої особи Львівської міської ради про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,-

встановив :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача №1923/10/23-219 від 28 січня 2008 року.

Від позивача надійшла заява про зміну позовних вимог, згідно якої такий просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача №1923/10/23-219 від 19 листопада 2008 року.

В позовній заяві та додаткових поясненнях посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем планової перевірка позивача з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період його господарської діяльності з 01 квітня 2005 року по 30 вересня 2007 року, складено Акт №4638/23-2/03328422 від 21 грудня 2007 року. Так, перевіркою встановлено, що позивачем допущено порушення вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення відємного значення обєкту оподаткування. Зокрема встановлено, що оскільки майно, яке перебуває на балансі Трамвайного депо №1 ЛКП «Львівелектротранс», належить Львівській міській раді, то позивач не міг понести жодних витрат на його придбання, а відтак відсутні підстави для відображення цих амортизаційних відрахувань у податковому обліку. На підставі вищевказаного Акту перевірки та за результатами аміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №1923/10/23-219 від 28 січня 2008 року відповідачем 19 листопада 2008 року винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №1923/10/23-219, яким позивачу визначено суму зобовязання з податку на прибуток в сумі 16 875 грн., з яких 11250 грн. за основним платежем та 5 625 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач з такими висновками відповідача не погоджується, вказує на те, що він правомірно здійснював нарахування амортизаційних відрахувань на основні засоби, отримані від засновника Львівської міської ради.

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких такий просить в позові відмовити, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно з урахуванням норм пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вказує на те, що перевіркою встановлено завищення позивачем заявлених амортизаційних відрахувань за період з 01 квітня по 31 грудня 2005 року у сумі 117 000 грн. Зазначає, що майно, яке перебуває на балансі Трамвайного депо №1 ЛКП «Львівелектротранс», належить Львівській міській раді, а відтак Трамвайне депо №1 ЛКП «Львівелектротранс» не могло понести жодних витрат на його придбання, тому відсутні підстави для відображення цих амортизаційних відрахувань у податковому обліку. Зазначає, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Акті перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача змінені позовні вимоги підтримав повністю, просить їх задоволити, посилається на підстави викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

В період з 28 листопада по 18 грудня 2007 року працівниками Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова на підставі направлень №23-3/1215 від 28 листопада 2007 року та №23-2/1265 від 12 грудня 2007 року проведена планова перевірка позивача з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період його господарської діяльності з 01 квітня 2005 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено Акт №4638/23-2/03328422 від 21 грудня 2007 року.

Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача вимог: пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення відємного значення обєкту оподаткування за 2005 рік на суму 71987 грн. та заниження податку на прибуток за 2005 рік на суму 21825 грн.; п.6.1 ст.6, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення відємного значення обєкту оподаткування за 2006 рік на суму 211 451 грн. та за 9 місяців 2007 року - 237346 грн.

На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем 28 січня 2008 року винесено податкове повідомлення-рішення №1923/10/23-219, яким позивачу визначено суму зобовязання з податку на прибуток в сумі 32737, 50 грн., з яких 21825 грн. за основним платежем та 10912, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження вищенаведеного податкового повідомлення-рішення до Державної податкової адміністрації України винесено оскаржуване повідомлення-рішення №1923/10/23-219 від 19 листопада 2008 року, яким позивачу визначено суму зобовязання з податку на прибуток в сумі 16 875 грн., з яких 11250 грн. за основним платежем та 5 625 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідач на підтвердження своєї позиції щодо правомірності винесення оскаржуваного повідомлення-рішення та обґрунтованості висновків перевірки, вказує на те, що позивачем завищено заявлену суму амортизаційних відрахувань за період з 01 квітня по 31 грудня 2005 року у розмірі 117 000 грн. Зазначає, що майно, яке перебуває на балансі Трамвайного депо №1 ЛКП «Львівелектротранс», належить Львівській міській раді, а відтак Трамвайне депо №1 ЛКП «Львівелектротранс»не могло понести жодних витрат на його придбання, тому відсутні підстави для відображення цих амортизаційних відрахувань у податковому обліку.

Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів, у відповідності до пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно пп.8.1.2 цього ж пункту, мортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Відповідно до пп.8.4.11 п. 8.4 ст. 8 цього ж Закону для цілей цього пункту до продажу основних фондів та нематеріальних активів прирівнюються операції з внесення таких основних фондів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи. Вказаний термін вживається для цілей п. 8.4, проте, на думку суду, один термін в межах одного і того ж нормативно-правового акту та одної і тої ж статті 8 Закону не може мати різні значення, оскільки це призвело б до різного тлумачення одних і тих же понять.

Правовий режим майна державних та комунальних підприємств визначено цивільним законодавством України. Згідно ст.37 Закону України «Про власність»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин) майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством, належить йому на праві повного господарського відання, крім випадків, передбачених законодавством України. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать закону та цілям діяльності підприємства. До права повного господарського відання застосовуються правила про право власності.

Таким чином, вказана норма прирівняла право власності до права повного господарського відання.

Як вбачається з п.4.2 нової редакції Статуту ЛКП «Львівелектротранс», затвердженого наказом начальника управління транспорту і звязку від 30 червня 2005 року, майно підприємства є комунальною власністю громади м.Львова і закріплюється за підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство).

Факти передачі Львівською міською радою позивачу основних засобів, оплачених за кошти міського бюджету, та перебування даних основних засобів на балансі позивача не оспорюються сторонами.

Вказане майно було передане на баланс ЛКП «Львівелектротранс»на праві повного господарського відання, тому сама Львівська міська рада не може нараховувати амортизацію на ці майнові об'єкти. Проте, в процесі використання майна у господарській діяльності підприємства, вартість цього майна поступово переноситься на виготовлення готової продукції - послуг по перевезенню. Тому фізичний знос і амортизація цього майна є безспірним фактом.

ЛКП «Львівелектротранс» було створене до 01 січня 2004 року, коли набув чинності Господарський кодекс України, ст.74 якого передбачено визначення розміру статутного фонду в установчих документах державних та комунальних підприємств. До того часу діяли норми Закону України "Про підприємства в Україні", які не передбачали такої вимоги.

Згідно з п.37 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»у статті статутний капітал наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском учасників (власників) до капіталу підприємства. Підприємства, для яких не передбачена фіксована сума статутного капіталу, відображають у цій статті суму фактичного внеску власників до статутного капіталу підприємства.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Вказаний Закон не розрізняє сутність і значення корпоративних прав залежно від форми власності суб'єкта господарювання. Таким чином, Львівська міська рада будучи єдиним засновником ЛКП «Львівелектротранс», є повним власником корпоративних прав цього підприємства і, передаючи до його цілісного майнового комплексу основні фонди, вона несе витрати на придбання корпоративних прав. Оскільки, передача майна до складу цілісного майнового комплексу на праві прирівняного до права власності повного господарського відання здійснюється в обмін на корпоративні права, то таке отримання по суті є придбанням з понесенням витрат у розмірі вартості таких корпоративних прав і нарахування амортизації на майно, отримане від засновника, є правомірним.

З огляду на викладене, суд вважає висновки органу державної податкової служби про завищення позивачем амортизаційних витрат, що призвело до заниження податку на прибуток, необгрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, а тому адміністративний позов про донарахування суми податкового зобовязання з податку на прибуток слід задовольнити в повному обсязі.

На підставі ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, усі понесені таким документально підтверджені судові витрати підлягають до відшкодування.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задоволити в повному обсязі.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова №1923/10/23-219 від 19 листопада 2008 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс»3 (три) грн. 40 коп. витрат понесених останнім на сплату судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений вищенаведеним Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 14 червня 2011 року.

Головуючий Ланкевич А.З.