Постанова № 16203570, 16.06.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №12.2

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 червня 2011 року Справа № 2а-4783/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Смішливої Т.В.,

при секретарі Любімовій Г.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача:не зявився

від відповідача:не зявився

від третьої особи:ОСОБА_1, дов. № 14-368д від 27.12.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Свердловського міськрайцентру зайнятості до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції, третя особа Державне підприємство “Свердловантрацит”, про визнання неправомірними дій та скасування постанови про зупинення виконавчого провадження № ВП 26483940, -

В С Т А Н О В И В:

07 червня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Свердловського міськрайцентру зайнятості (далі - позивач) до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції (далі ВДВС Свердловського МУЮ), у якому позивач просив визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Матієєвої І.С. та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції від 20.05.2011 ВП 26483940 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 10.02.2011 № 2а-598 про стягнення боргу з ДП “Свердловантрацит” в розмірі 367228,15 грн. на користь Свердловського міськрайцентру зайнятості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Матієєвої І.С. від 13.05.2011 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-598/11/1270, виданого Луганським окружним адміністративним судом на підставі постанови суду від 10.02.2011 про стягнення з ДП “Свердловантрацит” на коисть Свердловського міськрайцентру зайнятості заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 367228,15 грн. Постановою від 20.05.2011 вказане виконавче провадження зупинено на підставі ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», у звязку із внесенням боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». Свердловський міськрайцентр зайнятості не погоджується з постановою ВДВС Свердловського МУЮ про зупинення виконавчого провадження, з огляду на те, що дія Закону України від 23.06.2005 № 2711 «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу та субєкти господарської діяльності, перераховані в п.1.3. ст.1 наведеного Закону щодо заборгованості, що виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.

Позивач не відноситься до учасників зазначених розрахунків, борг ДП “Свердловантрацит” не відноситься до боргу у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за несплату електроенергії або податкового боргу. Спірний борг виник внаслідок несплати обовязкових страхових внесків, на які не поширюється податкове законодавство та Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

У судове засідання представник позивача не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача участь у судовому засіданні свого представника не забезпечив, заперечення проти позову не надав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник третьої особи ДП “Свердловантрацит” проти позову заперечував, посилаючись на те, що положення п. 15.ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» лише на рішення суду про виплату заробітної плати, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів. Заборгованість, стягнута на користь позивача у даній справі не відноситься до даної категорії заборгованостей, тому позовні вимоги вважав безпідставними.

Заслухавши пояснення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» зі змінами та доповненнями.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України «Про виконавче провадження», спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено обовязковість вимог державних виконавців при примусовому виконанні рішень, встановлених цим Законом, а ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» встановлені гарантії прав громадян і юридичних осіб у виконавчому провадженні - державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що постановою старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Матієєвою І.С. від 13.05.2011 відкрито виконавче провадження з виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 10.02.2011 у справі № 2а-598/11/1270 про стягнення з ДП “Свердловантрацит” на користь Свердловського міськрайцентру зайнятості заборгованості зі сплати страхових внесків та пені у сумі 367228,15 грн. (а.с. 7)

ВДВС Свердловського МУЮ 20.05.2011 винесено постанову ВП № 26483940 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 10.02.2011 у справі № 2а-598/11/1270 на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у звязку із внесенням боржника до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу». (а.с. 8)

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до п.15 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає обовязковому зупиненню, зокрема, у випадку внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Статтею 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» визначено, що цей закон регулює відносини, повязані з проведенням комплексу заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу та поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії.

До учасників розрахунків віднесені - підприємства паливно-енергетичного комплексу, субєкти господарської діяльності, розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, державні цільові фонди, Державний комітет України з державного матеріального резерву, правонаступники ліквідованих фондів, що були передбачені законодавством, розпорядник цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України, які мають дебіторську або кредиторську заборгованість та здійснюють заходи щодо її погашення на умовах, визначених цим Законом (пункт 1.3 статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу»).

Згідно з п.1.4 ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» до заборгованості відноситься сума коштів, підтверджена учасниками розрахунків на розрахункову дату, яка:

1) підлягає сплаті за товари, роботи (послуги), спожиті у процесі виробництва (видобутку), передачі (транспортування) та/або постачання енергоносіїв, відповідно до укладених договорів або з інших підстав, передбачених законом, у тому числі суми пені, штрафних та фінансових санкцій, але не сплачена;

2) є податковим боргом та підлягає сплаті, але не сплачена, до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів, у тому числі ліквідованих;

3) підлягає сплаті, але не сплачена, до цільового галузевого фонду створення ядерно-паливного циклу Міністерства палива та енергетики України;

4) передбачена видатками бюджетів усіх рівнів, але не отримана субєктами господарської діяльності, у тому числі за пільгами та субсидіями, для сплати за спожиті енергоносії;

5) підлягає сплаті і виникла внаслідок відсутності у Державному бюджеті України минулих років видаткових статей або передбачення видатковими статтями часткового фінансування видатків для розрахунків за енергоносії, у тому числі за пільгами та субсидіями (трансфертами), спожиті підприємствами, організаціями, закладами та установами, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.

Вищенаведеною нормою встановлено вичерпний перелік сум коштів, що підпадають під визначення заборгованості при застосуванні цього Закону, на які поширюється положення п.15 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» щодо обовязкового зупинення виконавчого провадження.

Відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу та субєктів господарської діяльності, зазначених в п.1.3 ст.1, щодо заборгованості, яка виникла внаслідок несплати або неповних розрахунків за енергоносії.

З урахуванням вищевикладеного, судом встановлено, що Свердловський міськрайцентр зайнятості не відноситься до учасників розрахунків відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а борг ДП “Свердловантрацит” не є боргом у сфері енергопостачання (енергоспоживання) чи за не сплату електроенергії або податковим боргом, оскільки борг виник через несплату ДП “Свердловантрацит” обовязкових страхових внесків, на які не поширюються норми Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», а тому віднесення ДП “Свердловантрацит” до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», не є підставою для зупинення спірного виконавчого провадження.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що приписи п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» визначають дві обовязкові умови, які зумовлюють обовязкове зупинення виконавчого провадження. Це внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, субєктивна ознака, що має місце у межах спірних відносин, та участь зазначеного підприємства у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу», обєктивна умова, яка в свою чергу включає характер та термін виникнення заборгованості.

Недоведеність віднесення заборгованості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, перед позивачем до такої, що погашається за процедурою Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» унеможливлює застосування приписів п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» до спірних правовідносин.

Врахувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо скасування постанови від 20.05.2011 ВП № 26483940 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа у справі № 2а-598/11/1270 від 10.02.2011 про стягнення заборгованості зі страхових внесків з ДП “Свердловантрацит” у розмірі 367228,15 грн. на користь Свердловського міськрайцентру зайнятості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Зважаючи на обставини справи, враховуючи положення статті 124 Конституції України щодо обовязковості до виконання на всій території України судових рішень, ухвалених судами іменем України, суд вважає за необхідне скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції від 20.05.2011 ВП 26483940 про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 10.02.2011 у справі № 2а-598/11/1270 про стягнення заборгованості зі страхових внесків з ДП “Свердловантрацит” у розмірі 367228,15 грн. на користь Свердловського міськрайцентру зайнятості, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає обєкту порушеного права і, на думку суду, у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Скасування у судовому порядку постанови про зупинення виконавчого провадження автоматично обумовлює обовязок відповідача за Законом України «Про виконавче провадження» поновити виконавче провадження з виконання в примусовому порядку виконавчого листа від 10.02.2011 у справі № 2а-598/11/1270 та провести дії, спрямовані на виконання рішення суду.

Позовні вимоги про визнання незаконними дій відповідача залишаються судом без задоволення з таких підстав.

Вчинення дій субєктом владних повноважень є способом реалізації наданої субєкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій субєкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несе акт індивідуальної дії постанова про зупинення виконавчого провадження. Саме вона має вплив на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав (чи інтересів). З огляду на зазначене, суд зазначає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає обєкту порушеного права.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач згідно з п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року №7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 94, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Свердловського міськрайцентру зайнятості задовольнити частково.

Скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції від 20.05.2011 про зупинення виконавчого провадження № 21658595 з примусового виконання виконавчого листа від 10.02.2011 у справі № 2а-598/11/1270 про стягнення з ДП “Свердловантрацит” на користь Свердловського міськрайцентру зайнятості страхових внесків у розмірі 367228,15 грн.

В іншій частині позовних вимог Свердловського міськрайцентру зайнятості відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяТ.В. Смішлива