Постанова № 16203552, 08.06.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2011 року Справа № 2а-4214/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Прудника С.В.,

при секретарі судового засідання Шматковій Д.О.,

за участю прокурора: Грека М.В. (посвідчення №1068 від 08.10.2010),

та представників сторін:

від позивача не прибув,

від відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Прокурора м.Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанського міського центру зайнятості Луганської області до Лисичанського управління магістральних нафтопродуктопроводів про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 3182,70 грн.,

ВСТАНОВИВ:

24 травня 2011 року прокурор м.Лисичанська Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Лисичанського міського центру зайнятості Луганської області до Лисичанського міського центру зайнятості Луганської області до Лисичанського управління магістральних нафтопродуктопроводів про стягнення заборгованості по страховим внескам в сумі 3182,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив таке.

Лисичанське управління магістральних нафтопродуктопроводів є юридичною особою, зареєстровано в якості платника страхових внесків до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття у Лисичанському міському центрі зайнятості з 06.04.1998 року. Станом на 01.01.2011 відповідно до наданої останнім розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за 2010 рік заборгованість зі сплати страхових внесків до Фонду становить 3182,70 грн., у тому числі: недоїмка 3041,23 грн. та пеня 141,47 грн. Заборгованість виникла за період з 01.10.2004 по 30.09.2010 та підтверджується актом планової перевірки роботодавця - Лисичанського управління магістральних нафтопродуктопроводів від 20.12.2010 №200. Так, 24.01.2011 відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, затвердженої наказом Мінпраці та соціальної політики України від 18.12.2000 №339, на адресу Лисичанського управління магістральних нафтопродуктопроводів було направлено рішення від 24.01.2011 про сплату протягом 10-ти днів існуючого боргу зі сплати страхових внесків від дня його отримання. Вказане рішення було отримано відповідачем 28.01.2011, однак заборгованість залишається повністю не сплаченою. Наявність заборгованості в сумі 3182,70 грн. також підтверджується актом звірки, складеним 19.04.2011 між Лисичанським управління магістральних нафтопродуктопроводів та Лисичанським міським центром зайнятості Луганської області. На підставі вищевикладеного, прокурор просив стягнути з відповідача - Лисичанського управління магістральних нафтопродуктопроводів на користь Лисичанського міського центру зайнятості Луганської області заборгованість по страховим внескам на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 3182,70 грн., у тому числі: недоїмка 3041,23 грн. та пеня 141,47 грн.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні, дав суду пояснення аналогічні викладеному у позові.

Представник позивача у судове засідання не прибув, заявою №8/08-1088 від 06.06.2011, надісланою факсом на адресу суду 07.06.2011 за вх.№20888, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив розглянути справу за відсутності представника Лисичанського міського центру зайнятості Луганської області (аркуш справи 25).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, у відзиві на позовну заяву, надісланому факсом на адресу суду 07.06.2011 за вх.№20917, позовні вимоги визнав у повному обсязі та просив розглянути справу без участі представника Лисичанського управління магістральних нафтопродуктопроводів (аркуш справи 26).

Суд, заслухавши думку прокурора, розглянувши матеріали справи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, дійшов висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно зі ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст.19 Закону України «Про зайнятість населення» Державна служба зайнятості має право стягувати з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, суми прихованих або занижених обовязкових зборів та недоїмок до державного фонду сприяння зайнятості населення.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з пунктом 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення”Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року. Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Спеціальним законом, який визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-III.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-III Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (ст. 12 Закону).

Згідно ст.34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-III Фонд має право застосовувати фінансові санкції, передбачені законом, у разі порушення порядку сплати страхувальниками страхових внесків, стягувати з посадових осіб та страхувальників передбачені законом штрафи та застосовувати інші фінансові санкції за недотримання цього Закону. Фонд зобовязаний забезпечувати збір страхових внесків, контролювати правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття.

В судовому засіданні встановлено, підтверджується матеріалами справи, що Лисичанське управління магістральних нафтопродуктопроводів 23.02.1993 зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Лугансьеої області за реєстраційним номером №1381120 0000 000623 (аркуш справи 6), перебуває на обліку в Лисичанському міському центрі зайнятості Луганської області в якості платника страхових внесків до Фонду загальнообовязкового державного страхування України на випадок безробіття з 06.04.1998 року.

20 грудня 2010 року спеціалістами Лисичанського міського центру зайнятості Луганської області було проведено планову перевірку Лисичанського управління магістральних нафтопродуктопроводів за період з 01.10.2004 по 30.09.2010, якою встановлено наявність у відповідача простроченої заборгованості в сумі 3182,70 грн., вказане було зафіксовано актом перевірки №200 від 20.12.2010 (аркуші справи 8-9).

Так, 24.01.2011 адресу Лисичанського управління магістральних нафтопродуктопроводів Лисичанським міським центром зайнятості було направлено рішення від 24.01.2011 про сплату протягом 10-ти днів від дня отримання рішення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків (аркуш справи 13), вказане рішення було отримано відповідачем 28.01.2011 (аркуш справи 14), однак заборгованість залишається не сплаченою.

Наявність заборгованості у відповідача також підтверджується актом звірки, складеним 19.04.2011 між Лисичанським управління магістральних нафтопродуктопроводів та Лисичанським міським центром зайнятості Луганської області (аркуш справи 16).

Згідно із п.2 ст.35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000р. №1533-111, роботодавець зобовязаний своєчасно та в повному розмірі сплачувати страхові внески до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

Розмір страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, що підлягають сплаті до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України, встановлений ч.2 ст.1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообовязкового державного соціального страхування» №2213 -111 від 11.01.2001 року.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі-Закон) від 02.03.2000 р. №1533-111, роботодавець несе відповідальність за несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №339 від 18.12.2000 року «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття», зареєстрованого в міністерстві юстиції 16.01.2001 р. за №30/5221, затверджено порядок обліку платників страхових внесків, обчислення і сплати роботодавцями та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, обліку їх надходження до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття та контролю за сплатою страхових внесків. При цьому Розділом 9 продубльовано вказані положення Закону стосовно відповідальності платників страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.

Пунктом 1 ч.1 ст.38 Закону визначено, що у разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальниками або неповної їх сплати страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків (недоїмки), штрафу та пені.

Згідно з п. 2 ч.1. ст.38 Закону штраф накладається у розмірі прихованої суми виплат, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, а в разі повторного порушення - у трикратному розмірі зазначеної суми.

Пунктом 3 ч.1 ст.38 Закону передбачено, що пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Згідно із ч.2 ст.38 Закону не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду зі страхувальника у безспірному порядку.

Частиною 1, 3 статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Судове рішення у звязку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 3 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач- визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи.

У разі часткового визнання адміністративного позову відповідачем і прийняття його судом може бути прийнята постанова суду про задоволення визнаних відповідачем позовних вимог відповідно до статті 164 цього Кодексу. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Згідно частини 4 статті 112 Кодексу адміністративного судочинства України суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Підстав для неприйняття визнання вимог подання відповідачем суд не вбачає.

На час розгляду справи даних про добровільну сплату відповідачем простроченої заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 3182,70 грн.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи та з урахуванням визнання у повному обсязі адміністративного позову відповідачем (аркуш справи 26), суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Прокурора м.Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанського міського центру зайнятості Луганської області до Лисичанського управління магістральних нафтопродуктопроводів про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 3182,70 грн.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки прокурор звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 08 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено на 14 червня 2011 року, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.35, ст.38 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 р. №1533-111, Розділом 9 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України №339 від 18.12.2000 року «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття», зареєстрованого в міністерстві юстиції 16.01.2001 р. за №30/5221, ст. ст. 2, 17, 87, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Прокурора м.Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанського міського центру зайнятості Луганської області до Лисичанського управління магістральних нафтопродуктопроводів про стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 3182,70 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Лисичанського управління магістральних нафтопродуктопроводів (код ЄДРПОУ 05509369, місцезнаходження: 93117 Луганська область, м.Лисичанськ; р/р 2600830140007 у Лисичанському відділенні Промінвестбанку, МФО 304416) на користь Лисичанського міського центру зайнятості Луганської області (код ЄДРПОУ 13391634, місцезнаходження: 93113 Луганська область, м.Лисичанськ, пр.Леніна,177; р/р 37177971900051 в ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013) заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 3182 грн. 70 коп. (три тисячі сто вісімдесят дві гривні 70 копійок) (у тому числі: недоїмка - 3041,23 грн., пеня - 141,47 грн.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 14 червня 2011 року.

СуддяС.В. Прудник