Постанова № 16203200, 09.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2011 р. справа № 2а-3232/09/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю:

представника позивачаКриворучко В.Ж.,

представників відповідача Ворона В.Г., Ганіної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом акціонерного товариства закритого типу «Донбаспромелектромонтаж» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.02.2009 № 0002232340/3 про донарахування суми податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 181260 грн. та від 18.02.2009 № 0002222340/3 про донарахування суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 89778 грн., -

В С Т А Н О В И В:

АТЗТ «Донбаспромелектромонтаж» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 21.08.2008 № 0002222340/0 (від 19.09.2008 № 0002222340/1, від 10.12.2008 № 0002222340/2) про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість (далі за текстом - ПДВ) у розмірі 8530 грн. і штрафних санкцій у розмірі 81248 грн. (всього у сумі 89778 грн.) та від 21.08.2008 № 0002232340/0 (від 19.09.2008 № 0002232340/1, від 10.12.2008 № 0002232340/2) про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 102845,00 грн. і штрафних санкцій у сумі 78415,00 грн. (всього у сумі 181260 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті за наслідками проведеної відповідачем перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2008 (акт перевірки від 11.08.2008 № 2158/23-111-2/01416990). За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

Позивач не погоджується із вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вони прийняті за наслідками перевірки, яка проводилась на підставі постанови про порушення кримінальної справи № 180-422 у відношенні Президента АТЗТ «Донбаспромелектромонтаж» та відповідно до ч. 13 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Однак, відповідачем не було враховано приписів ст. 66 УПК України, якою передбачено лише можливість проведення ревізій. Отже, у відповідача не було законних підстав для проведення даної перевірки.

Крім того, позивач не погодився із порушеннями, встановленими актом перевірки, зокрема, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у вигляді не віднесення до складу валового доходу суми кредиторської заборгованості щодо стягнення якої сплинув строк позовної давності. Відповідач на підставі даних лише бухгалтерського обліку підприємства зробив висновок, що строк позовної давності сплинув у І кварталі 2008р. Однак, вказаний строк перевіряючими було встановлено без урахуванням приписів ст.ст. 256, 261, 509, 530, 610 Цивільного кодексу України (далі за текстом ЦК України) та умов договорів та угод, у яких визначено строк виконання зобовязань. Аналогічним чином перевіряючими помилково встановлено порушення п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону у вигляді завищення валових витрат у І кварталі 2008р., оскільки виключно за даними бухгалтерського обліку підприємства було встановлено наявність дебіторської заборгованості щодо стягнення якої минув строк позовної давності.

Також є необґрунтованим висновок акту перевірки про порушення п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 та п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у частині завищення у 2007р. валових витрат на суму 267227 грн. внаслідок віднесення сум вартості будівельних матеріалів у сумі 400943 грн., списаних на поліпшення основних фондів більше встановленого нормативу 10%. Відповідач не врахував, що відповідно до абз. 2 п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 цього Закону, витрати, що перевищують вказану суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податків витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 або окремих обєктів основних фондів групи 1 і збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих обєктів основної групи 1 за станом на початок розрахункового кварталу.

Що стосується порушень Закону України «Про податок на додану вартість», то позивач формував податковий кредит з ПДВ відповідно до приписів п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону. Акт перевірки не містить інформації про відсутність податкових накладних, що підтверджують податковий кредит.

Також позивач зазначає, що акт перевірки не містить документального підтвердження висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства та не відповідає вимогам, встановленим Порядком оформлення невиїзних документальних, виїзних планових і позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205.

Просив позов задовольнити (а.с. 2а-8).

До початку розгляду справи по суті позивач змінив позовні вимоги, про що надав суду заяву, в якій просив визнати недійними податкові повідомлення-рішення від 18.02.2009 № 0002232340/3 про донарахування позивачу суми податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 181260 грн., у т.ч. за основним платежем 102845 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 78415 грн., та від 18.02.2009 № 0002222340/3 про донарахування позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 89778 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Не погоджуючись із позовними вимогами, представники відповідача у судовому засіданні надали письмові заперечення проти позову, у яких із посиланнями на норми діючого законодавства вказали, що є докумертально підтвердженими вчинення позивачем порушень п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті якого занижено податок на прибуток за півріччя 2007р. на суму 21117 грн., п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 та п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті якого занижено податок на прибуток за 2007р. на суму 66807 грн., п. 5.1 ст. 5 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2008р. у сумі 36038 грн., п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті якого за 3 квартали 2007р. несвоєчасно нараховано податок на прибуток у сумі 90575 грн., п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит у січні 2008р. на суму 8530 грн., п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого у серпні 2007р. несвоєчасно сформовано податкові зобовязання з ПДВ у розмірі 72460 грн. та п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого несвоєчасно скориговано податковий кредит на суму 81505 грн. за вересень 2007р. Акт перевірки відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки у ньому містяться усі необхідні дані та є посилання на документи, які підтверджують вчинені позивачем порушення. Вважають правомірним донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток та ПДВ та нарахування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог за їх необгрунтованістю (а.с. 78-82).

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивач акціонерне товариство закритого типу «Донбаспромелектромонтаж» зареєстровано як юридична особа 03.11.1994 виконавчим комітетом Донецької міської ради, включено до ЄДРПОУ за № 01416990, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 304782 (а.с. 9), довідкою Управління статистики у місті Донецьку № 101-3946 від 22.08.2006 (а.с. 10). Позивач є платником ПДВ відповідно до Свідоцтва № 07597416 від 07.02.2005 (а.с. 11).

З 15.07.2008 по 04.08.2008 ДПІ у Калінінському районі м. Донецька проводилася виїзна позапланова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства АТЗТ «Донбаспромелектромонтаж» за період з 01.04.2005 по 31.03.2008, за результатами якої складено акт від 11.08.2011 № 2158/23-111-2/01416990 (а.с. 12-45).

Згідно з висновком акту, встановлено порушення позивачем приписів податкового законодавства, у тому числі:

-п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті якого занижено податок на прибуток за півріччя 2007р. на суму 21117 грн.;

-п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 та п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті якого занижено податок на прибуток за 2007р. на суму 66807 грн.;

-п. 5.1 ст. 5 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2008р. у сумі 36038 грн.;

-п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті якого за 3 квартали 2007р. несвоєчасно нараховано податок на прибуток у сумі 90575 грн.;

-п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит у січні 2008р. на суму 8530 грн.;

-п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого у серпні 2007р. несвоєчасно сформовано податкові зобовязання з ПДВ у розмірі 72460 грн.;

-п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого несвоєчасно скориговано податковий кредит на суму 81505 грн. за вересень 2007р. (а.с. 43-44).

На підставі вказаних висновків акту перевірки та відповідно до підпункту «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ДПІ у Калінінському районі були прийняті податкові повідомлення-рішення від 21.08.2008 № 0002222340/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з ПДВ у розмірі 8530 грн. і штрафних санкцій у розмірі 81248 грн. (всього у сумі 89778 грн.) та від 21.08.2008 № 0002232340/0 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 102845,00 грн. і штрафних санкцій у сумі 78415,00 грн. (всього у сумі 181260 грн.) (а.с. 46, 49).

В результаті адміністративного оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, ДПА в Донецькій області та ДПА України скарги позивача були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін, що підтверджується відповідними рішеннями (а.с. 52-58, 59-65, 66-71). За наслідками адміністративного оскарження відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення (від 19.09.2008 № 0002222340/1 (а.с. 47), від 10.12.2008 № 0002222340/2 (а.с. 48) від 19.09.2008 № 0002232340/1 (а.с. 50), від 10.12.2008 № 0002232340/2 (а.с. 51), від 18.02.2009 № 0002232340/3 та від 18.02.2009 № 0002222340/3.

Не погоджуючись із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями від 21.08.2008 № 0002222340/0 (від 19.09.2008 № 0002222340/1, від 10.12.2008 № 0002222340/2) та від 21.08.2008 № 0002232340/0 (від 19.09.2008 № 0002232340/1, від 10.12.2008 № 0002232340/2), 26.02.2009 АТЗТ «Донбаспромелектромонтаж» звернулось до суду з позовом до ДПІ у Калінінському районі м. Донецька про визнання їх недійсними (а.с. 2а-8).

До початку розгляду справи позивач змінив позовні вимоги та просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 18.02.2009 № 0002232340/3 та від 18.02.2009 № 0002222340/3.

Отже, предметом розгляду даної адміністративної справи є податкові повідомлення-рішення від 18.02.2009 № 0002232340/3 та від 18.02.2009 № 0002222340/3.

Для зясування документальної обґрунтованості висновків акту перевірки, на підставі яких були прийняті спірні рішення податкового органу, ухвалою суду від 23.03.2009 у справі було призначено судово-економічну експертизу (а.с. 86).

Згідно з висновком судово-економічної експертизи № 283/24 від 20.04.2011 (а.с. 126-140), за результатами дослідження є неможливим підтвердити або спростувати порушення позивачем п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а порушення п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підтверджується.

Зазначений висновок експертизи приймається судом в якості доказу в даній адміністративній справі відповідно до положень ст.ст. 69, 70, 82 КАС України.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Калінінському районі м. Донецька не доведена правомірність спірних повідомлень-рішень.

При розгляді цієї справи суд керується нормативними актами, які діяли на момент виникнення та існування спірних правовідносин, а саме: Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями), Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року N 2181-III(зі змінами та доповненнями), Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205.

1.Щодо вказаного у акті перевірки порушення п. 5.1 ст. 5 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2008р. у сумі 36038 грн.

У п.п. 1 п. 3.1.1 акту перевірки вказано, що позивачем занижено валовий дохід у І кварталі 2008р. на суму 120268,37 грн. Станом на 01.04.2005 по рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Юговостокмонтаж» у сумі 78430 грн., перед «Кременчих Совхоз» у сумі 1624 грн., перед ДСК «Сервіс» у сумі 40214,37 грн. Протягом періоду з 01.04.2005 по 31.03.2008 розрахунки між підприємствами не проводилися. Станом на 31.03.2008 по рахунку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» обліковується заборгованість перед цими ж юридичними особами у таких самих сумах. Таким чином, строк позовної давності по вищезазначеним операціям минув у І кварталі 2008р. Дане порушення виявлено під час перевірки рахунку синтетичного обліку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», № 685 «Розрахунки з іншими кредиторами», декларації з податку на прибуток та відомості обліку валових доходів за перевіряємий період (а.с. 26).

Суд вважає такий висновок акту перевірки необґрунтованим з таких підстав.

Відповідно до приписів п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), безповоротна фінансова допомога це: …сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 цього Закону, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

П.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 цього Закону передбачає, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".

За змістом ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивачем не заперечується, що дійсно по рахункам бухгалтерського обліку обліковується кредиторська заборгованість перед ТОВ «Юговостокмонтаж» у сумі 78430 грн., перед «Кременчих Совхоз» у сумі 1624 грн., перед ДСК «Сервіс» у сумі 40214,37 грн.

Разом із тим, у акті перевірки не вказано, на підставі яких первинних документів податковим органом зроблено висновок, що по цій кредиторській заборгованості сплинув строк позовної давності, і що цей строк позовної давності сплинув саме у І кварталі 2008р.

Відповідно до п.п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Як вбачається з листа старшого слідчого з ОВС ВРКС СВ ПМ ДПА в Донецькій області від 20.06.2008 № 9943/7/09013 на імя заступника начальника ДПІ у Калінінському районі м. Донецька, 21.03.2008 було порушено кримінальну справу № 180422 відносно директора АТЗТ «Донбаспромелектромонтаж» ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. При провадженні досудового слідства 12.05.2008 на підставі постанови про проведення обшуку було проведено обшук за юридичною адресою вказаного підприємства, під час якого вилучені документи первинного бухгалтерського та податкового обліку. Для проведення позапланової документальної перевірки АТЗТ «Донбаспромелектромонтаж» документи первинного обліку були повернуті за юридичною адресою АТЗТ «Донбаспромелектромонтаж» під розписку. Слідством вилучено дві папки договорів на виконання ремонтно-будівельних робіт між АТЗТ «ДПЕМ», ТОВ «Новатор-СТ», ТОВ «ДБН-К», ТОВ «Мегазбут-2006», ТОВ «Панорама», ТОВ «Агрометсервіс», ТОВ «Уністройпром», ТОВ «Укрспецстрой», ТОВ «Дон-Вик-Трейд», ТОВ «Велмакс», ТОВ «Техкорпорация-Союз», ТОВ «Кронверк», ТОВ БФ «Промстрой» та ін., та акти виконаних робіт, платіжні доручення по цих договорах по виконанню ремонтно-будівельнмих робіт будівель та приміщень, які перебувають на обліку АТЗТ «Донбаспромелектромонтаж», за адресами: м. Донецьк, вул. Кабардинська, 2, м. Донецьк, вул. П. Поповича, 37а, м. Маріуполь, вул. Георгієвська, 79.

Як пояснив у судовому засіданні представник позивача, проти чого також не заперечували представники відповідача, серед цих документів було й вилучено договори, платіжні доручення, акти виконаних робіт із підприємствами, по яких рахується дебіторська та кредиторська заборгованість по вказаним у акті перевірки рахункам бухгалтерського обліку.

Зазначені обставини також підтверджуються протоколом обшуку від 12.05.2008, з якого вбачається вилучення усіх документів фінансово-господарської діяльності позивача (60 ящиків). При цьому розписка про повернення будь-яких із цих документів позивачу у судове засідання податковим органом надана не була.

Таким чином, під час проведення обшуку у позивача було вилучено первинні документи бухгалтерського обліку, у т.ч. й господарські договори з іншими юридичними особами.

Під час перевірки вказані договори та інші первинні документи по їх виконанню податковим органом не досліджувалися, про що, зокрема, зазначено у акті перевірки, у звязку із чим, на думку суду, у податкового органу не було достатніх підстав для визначення строку позовної давності по вимогам щодо стягнення кредиторської заборгованості по цим договорам.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Відповідач у акті перевірки не врахував, що договорами із ТОВ «Юговостокмонтаж», «Кременчих Совхоз» та ДСК «Сервіс» могли бути встановлені відповідно до наведеної норми строки виконання зобовязань. Тільки у випадку невиконання зобовязання у встановлені в цих договорах строки можна робити висновок про порушення права у вигляді невиконання цих зобовязань (несвоєчасної оплати за здійснені роботи тощо) та встановлювати момент початку перебігу строку позовної давності.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відповідачем не доведено порушення АТЗТ «Донбаспромелектромонтаж» приписів п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, у п.п. 1 п. 3.1.2 акту перевірки зазначено, що позивачем завищено валові витрати у І кварталі 2008р. на суму 23884,13 грн. На початок пеервіряємого періоду станом на 01.04.2005 по рахункам бухгалтерського обліку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» та № 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами» рахується дебіторська заборгованість за раніше перерахованою передплатою у сумі 28660,96 грн. (у т.ч. ПДВ 4776,83 грн.) перед ЗАТ «Нефтегазкаскад» у сумі 1170,96 грн., ЗАТ ПК «Горловськийжилбуд» у сумі 6500 грн., Корпорацією «Родін» у сумі 2000 грн., ТОВ «Момер» у сумі 17550 грн., ТОВ «Сигнал» у сумі 1440 грн. У ході перевірки документи, підтверджуючі проведення претензійно-позовної роботи по стягненню даної заборгованості не надані. Таким чином, після закінчення строку позовної давності, витрати, понесенні у звязку з перерахуванням передплати рахуються витратами, які не були повязаними із веденням господарської діяльності та підлягають сторнуванню зі складу валових витрат по рядку 04.1 декларації з податку на прибуток у 1 кварталі 2008р. Дані порушення виявлені під час перевірки рахунку синтетичного обліку № 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», № 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами», відомості обліку валових доходів за перевіряємий період (а.с. 28).

Суд також вважає зазначений висновок акту перевірки необґрунтованим з таких підстав.

У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як встановлено судом вище, у позивача під час обшуку були вилучені первинні документи стосовно договірних відносин із різними контрагентами, що також не заперечувалося сторонами у судовому засіданні. При проведенні перевірки відповідачем не були досліджені ці первинні документи, у тому числі й договори із ЗАТ «Нефтегазкаскад», ЗАТ ПК «Горловськийжилбуд», Корпорацією «Родін», ТОВ «Момер» та ТОВ «Сигнал», щодо яких по рахункам бухгалтерського обліку рахується дебіторська заборгованість. У звязку із цим, з підстав, приведених судом вище, суд вважає, що ДПІ у Калінінському районі м. Донецька необґрунтовано дійшла висновку про сплив строку позовної давності по стягненню дебіторської заборгованості по вказаним договорам, що обумовлює безпідставність висновку відповідача про порушення п. 5.1 ст. 5 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем ані у акті перевірки, ані під час судового розгляду справи не було обґрунтовано висновку, що вказана кредиторська заборгованість підлягає сторнуванню зі складу валових витрат як така, що не повязана із господарською діяльністю підприємства. Оскільки відповідачем не були досліджені господарські договори (у т.ч. їх істотні умови), акти виконаних робіт та інші первинні документи по виконанню цих договорів, то і неможливо підтвердити факт невикористання отриманих по цим договорам товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності підприємства.

З урахуванням викладеного, у судовому засіданні не знайшли свого підтвердження порушення п. 5.1 ст. 5 та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

2. Щодо вказаного у акті перевірки порушення п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 та п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті якого занижено податок на прибуток за 2007р. на суму 66807 грн.

У акті перевірки зазначено, що позивачем було завищено скориговані валові витрати у сумі 267227 внаслідок віднесення вартості будівельних матеріалів у сумі 400943 грн., списаних на поліпшення основних фондів понад встановленого нормативу 10% (133716 грн.). Балансова вартість основних фондів станом на 01.01.2007 згідно додатку К1/1 складає 1337158 грн. В бухгалтерському обліку дану операцію відображено проводкою по Д1522 та К 20,281. Порушення встановлено при перевірці декларацій з податку на прибуток з додатками К1/1 за 2007р., аналізу бухгалтерських рахунків 1522, 20,281 за 2007р.

Суд вважає такий висновок податкового органу необґрунтованим з таких підстав.

У відповідності до п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відповідно до приписів абз. 1, 2 п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

У судове засідання не було надано додаток К1/1 до декларації з податку на прибуток підприємства за 2007р., у звязку із чим з матеріалів справи не можливо встановити, чи перевищує вартість будівельних матеріалів на поліпшення основних фондів нормативу, встановленого п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови старшого слідчого по ОВС ВРУД СВ ПМ ДПА в Донецькій області від 14.05.2008 у ДПІ у Калінінському районі м. Донецька було здійснено виїмку оригіналів обліково-реєстраційних справ і податкової звітності АТЗТ «Донбаспромелектромонтаж» за період з 01.01.2005 по 14.05.2008: податкових декларацій по ПДВ і прибутку, актів зустрічних і документальних перевірок з додатками, реєстраційних документів: Статуту, Установчого договору, наказів про призначення посадових осіб та ін.

Про проведення виїмки зазначених документів було складено протокол від 14.05.2008.

Разом із тим, вказаний додаток до декларації було надано для проведення судово-економічної експертизи, згідно з висновком якої порушення позивачем п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підтверджується.

Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи, при дослідженні даних, зазначених у наданих податкових деклараціях та додатках, встановлено, що підприємством таблиця № 3 додатку К1/1 не заповнювалась протягом року, внаслідок чого по рядку 4.10 декларації не відображені витрати, повязані із поліпшенням основних фондів.

Зазначений висновок експертизи приймається судом в якості доказу в даній адміністративній справі відповідно до положень ст.ст. 69, 70, 82 КАС України.

Крім того, відповідачем при проведенні перевірки не було досліджено обставин щодо дотримання підприємством абз. 2 п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у частині розподілу витрат, що перевищують на 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду, пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшення балансової вартості основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу. Вказана обставина, на думку суду, свідчить про неповноту дослідження відповідачем усіх обставин, що мали значення для встановлення даного порушення.

Таким чином, у даному випадку не підтверджено документально висновку відповідача щодо віднесення до складу валових витрат вартості будівельних матеріалів, списаних на поліпшення основних фондів понад встановленого нормативу 10%.

3.Щодо вказаного у акті перевірки порушення п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті якого за 3 квартали 2007р. несвоєчасно нараховано податок на прибуток у сумі 90575 грн. та, відповідно, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого у серпні 2007р. несвоєчасно сформовано податкові зобовязання з ПДВ у розмірі 72460 грн.

Як зазначено у п.п. 3 п. 3.1.1 акта перевірки позивачем було несвоєчасно сформовано валові доходи у розмірі 362299,58 грн. від надання послуг у серпні 2007р. у сумі 434759,49, у т.ч. ПДВ 72459,92 грн. В ході перевірки встановлено: на виконання умов договору № МА-27/3д/309/21 від 04.01.2007 з ВАТ МК «Азовсталь», позивач у серпні 2007р. виконував монтажні роботи за допомогою орендованого крану LTM 1400 на площадках заводської території ВАТ МК «Азовсталь». Факти виконаних монтажних робіт підтверджено актами за серпень 2007р. на загальну суму 434759,49 грн., у т.ч. ПДВ 72459,92 грн. Але до складу валового доходу суму наданих вищезазначених послуг у розмірі 362299,59 грн. підприємство віднесло у жовтні 2007р. Таким чином, внаслідок даного порушення, підприємством несвоєчасно сформовано скориговані валові доходи за 9 місяців 2007р. у розмірі 362299,58 грн.

Суд не погоджується із таким висновком податкового органу з таких підстав.

Відповідно до приписів п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Вказаний вище договір № МА-27/3д/309/21 від 04.01.2007, укладений між позивачем та ВАТ МК «Азовсталь», у судове засідання наданий не був. Як пояснив представник позивача, зазначений договір з іншими первинними документами до нього також було вилучено при проведенні обшуку.

Дійсно, як свідчать надані суду акти виконаних робіт по договору оренди крана LTM 1400, монтажні роботи проводилися у серпні 2007р. Однак, ці акти не стосуються договору № МА-27/3д/309/21 від 04.01.2007, укладеного між позивачем та ВАТ МК «Азовсталь», оскільки були підписані між ВЕО «Ветроенергопром» та позивачем по договору від 17.07.2007 № 02/003/07-а.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на тому, що у акті перевірки відсутні посилання на дату, номер та суми актів виконаних робіт за серпень 2007р., які були досліджені податковим органом, що дає підставу для висновку про порушення відповідачем п.п. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205.

Як вбачається з матеріалів справи, акт № 0000000013 здавання-прийомки робіт (надання послуг) був підписаний між сторонами договору № МА-27/3д/309/21 від 04.01.2007 (позивачем та ВАТ МК «Азовсталь»), лише 25 жовтня 2007 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Таким чином, оскільки акт здавання-прийомки робіт було підписано обома сторонами 25 жовтня 2007 року, суд приходить до висновку про те, що фактично виконані роботи були прийняті позивачем у жовтні 2007р.

До того ж, за наслідками вказаної господарської операції позивачем була отримана податкова накладна у жовтні 2007р., а не у серпні 2007р. як вказано у п.п. 2 п. 3.1.5 акту перевірки.

Зазначений висновок суду також обумовлює безпідставність визначення відповідачем порушення АТЗТ «Донбаспромелектромонтаж» п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого у серпні 2007р. несвоєчасно сформовано податкові зобовязання з ПДВ у розмірі 72460 грн.

4.Щодо вказаного у акті перевірки порушення п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит у січні 2008р. на суму 8530 грн.

Зазначене порушення відповідно до п.п. 1 п. 3.1.5 акту перевірки виразилося у тому, що субєктом господарювання у січні 2008р. до складу податкового кредиту віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 8530 грн., як сплачена при придбанні у ТОВ «АВТО-СОЮЗ» легкового автомобіля ВАЗ 21214, що включений до складу основних фондів.

Вказане порушення приписів Закону України «Про податок на додану вартість» також не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Так, відповідно до абз. 2 п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів.

Разом із тим, у акті перевірки податковим органом не наведено посилання на документ, який би свідчив про те, що придбаний позивачем легковий автомобіль було включено до складу основних фондів. Також у акті перевірки та під час судового розгляду справи відповідач не вказав, до якої групи основних фондів було віднесено даний автомобіль.

Визначення основних фондів наведено у п.п. 8.2.1 п. 8.2. ст. 8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким основні фонди - матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Основні фонди розподіляються за групами відповідно до п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8. ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, щоб придбаний автомобіль міг вважатися основним фондом, він має відповідати приписам п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто має бути матеріальною цінністю, що призначається платником податку для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення його в експлуатацію, та вартість якого перевищує 1000 гривень іпоступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

У акті перевірки відсутні посилання на будь-які документи, які б свідчили, що автомобіль використовувався протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення його в експлуатацію.

Як вбачається з письмових пояснень представника позивача, наданих під час судового розгляду справи, автомобіль був відображений у бухгалтерському обліку підприємства по рахунку № 281 як товар, який у подальшому був реалізований, і не обліковувався як основний фонд. У акті перевірки також зазначена обставина не досліджувалась.

Суд також зауважує, що документи по зазначеному автомобілю також були вилучені під час обшуку і тому не могли бути досліджені під час перевірки.

Отже, висновок відповідача про порушення позивачем п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» документально не обґрунтований.

5.Щодо вказаного у акті перевірки порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті якого занижено податок на прибуток за півріччя 2007р. на суму 21117 грн.

Вказане порушення згідно п.п. 2 п. 3.1.2 акту перевірки виразилося у тому, що позивачем завищено валові витрати у півріччі 2007р. на суму 61349 грн. внаслідок невірного відображення залишків ТМЦ на кінець звітного періоду. За даними бухгалтерського обліку станом на 01.07.2007 фактичні залишки ТМЦ складають 214221 грн. За даними декларації з податку на прибуток (додаток К1/1) за півріччя 2007р. балансова вартість запасів уського складає 129755 грн. Таким чином, внаслідок вищезазначених порушень, підприємством у півріччі 2007р. завищено валові витрати на 61349 грн. та занижено доходи на 23117 грн. (стр. 01.2 декларації). Дане порушення підприємством самостійно відкориговано у декларації за 3 квартали 2007р.

Під час судового розгляду справи представником позивача не заперечувалося вказане порушення, а також те, що воно було самостійно відкориговане у декларації за 3 квартали. Оскільки дана обставина не заперечувалася позивачем, а також враховуючи, що декларація за 3 квартали 2007р. не була надана у судове засідання у звязку з її виїмкою, суд вважає цю обставину такою, що не підлягає доказуванню.

Разом із тим, згідно розрахунку фінансових санкцій до акту перевірки, відповідач по вказаному порушенню донарахував позивачу податкове зобовязання у сумі 21117 грн. та застосував фінансову санкцію у розмірі 10% за 5 податкових періодів у сумі 10559 грн., що, на думку суду, є неправомірним.

У відповідності до 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 цього Закону, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

Відповідно до п. 17.2 ст. 17 цього Закону, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку,

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Таким чином, оскільки позивачем були відкориговані порушення у вигляді завищення валових витрат та заниження доходу у декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2007р., внаслідок чого було занижено податок на прибуток у сумі 21117 грн., то він повинен був відповідно до вказаних вище приписів п.п. б п. 17.2 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відобразити суму недоплати податку, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Оскільки у акті перевірки було зазначено про самостійне виправлення помилки позивачем по цьому порушенню, то це обумовлює безпідставність донарахування йому податкового зобовязання у розмірі 21117 грн. та, відповідно, фінансової санкції у розмірі 10% за 5 податкових періодів у сумі 10559 грн.

6. Щодо порушення п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого несвоєчасно скориговано податковий кредит на суму 81505 грн. за вересень 2007р.

Зазначені порушення згідно акту перевірки виразилися у наступному.

Позивачем було несвоєчасно відкориговано податковий кредит на суму 81505,18 грн. При перевірці податкового кредиту за вересень 2007р. встановлено: АТЗТ «Донбаспромелектромонтаж» - покупець 28.09.2007 отримав від Макіївського БУ «Електромонтаж» № 477 АТЗТ «Донбаспромелектромонтаж» - продавця розрахунок коригування № 13 до податкової накладної від 31.07.2007 № 88 за договором від 11.04.2007 № 11/04-07 ПД на суму 81505,18 грн. Але коригування податкового кредиту у сумі 81505,18 грн. фактично проведено підприємством лише 29.12.2007, про що свідчить запис № 258 у реєстрі отриманих податкових накладних за грудень 2007р. Таким чином, підприємством несвоєчасно сформовано податкове зобовязання з ПДВ за вересень 2007р. у розмірі 81505,18 грн. Дане порушення не вплинуло на податок на прибуток, тому що валові витрати відкориговано своєчасно, у вересні 2007р.

Відповідно до п.п. 4.5.1 п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

П.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 цього Закону визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Дійсно, як свідчать матеріали справи позивачем несвоєчасно було сформовано податкове зобовязання з ПДВ за вересень 2007р. у розмірі 81505,18 грн., що підтверджується розрахунком від 28.09.2007 № 13 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 31.07.2007 № 88 та реєстром виданих та отриманих податкових накладних, з якого вбачається, що податкова накладна була отримана позивачем 29.12.2007. Тобто позивач сформував податкове зобовязання після отримання податкової накладної, а не після події, що сталася раніше відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та самостійно виправив це порушення у податковій декларації за грудень 2007р. З податкової декларації з ПДВ за грудень 2007р. вбачається, що позивач відкоригував податковий кредит за попередні періоди у бік зменшення на 240010 грн. (рядок 16 декларації, додаток 1 до декларації).

Разом із тим, суд вважає необґрунтованим застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за 11 податкових періодів у розмірі 50% від суми податкового зобовязання 81505,18 грн., тобто на суму 40753 грн.

Як передбачено п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки у даному випадку порушення було усунено платником податку самостійно у грудні 2007р. шляхом коригування даних декларації з ПДВ, і по цьому порушенню податковий орган не донараховував суму податкового зобовязання позивачу, то є необґрунтованим застосування штрафних (фінансових) санкцій у даному випадку у розмірі 50% від суми податкового зобовязання 81505,18 грн., тобто на суму 40753 грн.

У цьому випадку підприємство повинно було самостійно відповідно до приписів п. 17.2 ст. 17 вказаного Закону відобразити суму недоплати податку, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку, що зроблено позивачем не було (див. рядок 28 податкової декларації з ПДВ за грудень 2007р.). Зазначена обставина свідчить про порушення позивачем порядку заповнення податкової звітності, що, в свою чергу, не може слугувати підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п.п. 17.1.3. п. 17.1 ст. 17 вказаного Закону.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, встановлений законодавством, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у звязку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 94 КАС України, суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у розмірі 3,40 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов акціонерного товариства закритого типу «Донбаспромелектромонтаж» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 18.02.2009 № 0002232340/3 про донарахування суми податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 181260 грн. та від 18.02.2009 № 0002222340/3 про донарахування суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 89778 грн. задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька від 18.02.2009 № 0002232340/3 про донарахування суми податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 181260 грн., у т.ч. за основним платежем 102845 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 78415 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька від 18.02.2009 № 0002222340/3 про донарахування суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 89778 грн., у т.ч. за основним платежем 8530 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 81248 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь акціонерного товариства закритого типу «Донбаспромелектромонтаж» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 09 червня 2011 року в присутності представників сторін. Постанова виготовлена в повному обсязі 14 червня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.