Постанова № 16203194, 09.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/6999/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15-10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретарі          Закутько О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 квітня 2011 року № 0026951500/0/9639

за участю представників:

від позивача:           ОСОБА_1 – за дов. від 27.04.2011р.           

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 – за дов. від 20.05.2011р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Русь» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 квітня 2011 року № 0026951500/0/9639 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 191087 грн. 50 коп.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, та зазначає, що у підприємства були всі правові підстави для формування податкового кредиту у відповідності до вимог діючого законодавства за господарськими операціями із ТОВ «Спецстрой», ТОВ «ІК «Ремист», ТОВ «УБК-Інвест», та посилається на неправомірність висновку відповідача щодо нікчемності правочинів із даними контрагентами.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на нікчемність правочинів, вчинених між позивачем та ТОВ «Спецстрой», ТОВ «ІК «Ремист», ТОВ «УБК-Інвест», ґрунтуючи свої висновки на розбіжностях між податковим кредитом, сформованим позивачем, та податковими зобов’язаннями контрагентів позивача, встановлених відповідачем із Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а також на податковій звітності контрагентів позивача.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Русь» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 31184758, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 08036037.

З 30 по 31 березня 2011 року відповідачем була здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за квітень, травень, липень 2010 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 1 квітня 2010 року № 543/15-16-23/2-31184758 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки відповідачем відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абзацу 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України прийняте податкове повідомлення-рішення від 13 квітня 2011 року № 0026951500/0/9639, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 191087 грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем 152870 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38217 грн. 50 коп.

Правовою підставою визначення податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі – Закон № 168), чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Як вбачається з висновків акту перевірки, в порушення вищенаведених норм позивачем було завищено суму податкового кредиту в загальній сумі 152870 грн. 03 коп., у тому числі по періодам: квітень 2010 року – 46493 грн. 36 коп., травень 2010 року – 55160 грн., липень 2010 року – 51216 грн. 67 коп., внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на 152870 грн. 03 коп. за наведеними періодами. У якості підстави для висновку щодо наявності порушення актом перевірки визначено, що правочини, які укладені позивачем із контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецстрой», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжинірінгова компанія «Ремист», Товариством з обмеженою відповідальністю «Убк-інвест», не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства. З акту перевірки та пояснень представників відповідача судом встановлено, що ознаками нікчемності правочинів відповідач вважає наявність розбіжності між податковим кредитом, сформованим позивачем, та податковими зобов’язаннями контрагентів позивача, встановлених відповідачем із Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, а також на даних податкової звітності контрагентів позивача щодо відсутності у даних підприємств основних фондів, технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тобто необхідних умов для досягнення результатів господарської діяльності.

Як встановлено судом, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецстрой» 1 лютого 2010 року був укладений підрядний контракт щодо проведення ремонтно-будівельних робіт за адресою: м. Макіївка, вул. Щербакова,8-в. Строк виконання робіт з 1 лютого по 30 квітня 2010 року. На виконання даного договору між сторонами підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2010 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт. 30 квітня 2010 року позивачу даним контрагентом була видана податкова накладна № 51 за виконання будівельно-монтажних робіт на загальну суму 278960 грн. 18 коп., в тому числі податок на додану вартість 46493 грн. 36 коп. Судом встановлено, що ТОВ «Спецстрой» включений до ЄДРПОУ, має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 08900020, має ліцензію на здійснення будівельної діяльності, виданої Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, серії АВ № 194050, зі строком дії з 3 листопада 2006 року по 3 листопада 2011 року, має дозвіл на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки, який діє з 21 листопада 2005 року по 21 листопада 2010 року, виданий Територіальним управлінням Держнаглядохоронпраці України по Донецькій області. Відповідачем в акті перевірки визначено, що ТОВ «Спецстрой» 18 травня 2010 року була подана декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року, яку податковим органом не було визнано як податкову звітність. Розбіжність з контрагентом відповідно до Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів складає 46493 грн. 36 коп. Відповідач також в акті зазначає, що згідно з довідкою будівельних робіт було виконано на загальну суму 232466 грн. 82 коп. з використанням 4253 чоловіко/годин; відповідно до розрахунку комунального податку ТОВ «Спецстрой» за відповідний податковий період кількість працюючих на підприємстві складає 2 особи; відповідно до декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року балансова вартість основних фондів підприємства дорівнює нулю. У зв'язку із зазначеним відповідач здійснює висновок в акті, що дані податкової звітності ТОВ «Спецстрой» свідчать про відсутність на підприємстві технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), тобто необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності. Під час судового розгляду справи судом встановлено, що після прийняття спірного податкового повідомлення-рішення контрагентом позивача – ТОВ «Спецстрой» дані розбіжності були усунуті, що підтверджується витягом із Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, та не заперечується відповідачем.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інжинірінгова компанія «Ремист» 25 квітня 2010 року був укладений підрядний контракт щодо проведення ремонтно-будівельних робіт за адресою: м. Макіївка, вул. Щербакова,8-в. Строк виконання робіт з 1 травня по 30 червня 2010 року. На виконання даного договору між сторонами підписаний акт приймання виконаних будівельних робіт за червень 2010 року та довідка про вартість виконаних будівельних робіт. 27 травня 2010 року позивачу даним контрагентом була видана податкова накладна № 1361 за виконання будівельно-монтажних робіт на загальну суму 330960 грн., в тому числі податок на додану вартість 55160 грн. Судом встановлено, що ТОВ «ІК «Ремист» включений до ЄДРПОУ, має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 80466333, має ліцензію на здійснення будівельної діяльності, виданої Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, серії АБ № 206162, зі строком дії з 18 жовтня 2005 року по 18 жовтня 2010 року. Відповідач в акті перевірки зазначає, що ТОВ «ІК «Ремист» надана податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року, однак підприємством не сформовано податкових зобов’язань за правовідносинами із позивачем; розбіжність складає 55160 грн. Згідно розрахунку комунального податку за відповідних період кількість працюючих людей на підприємстві складає 2 особи. Згідно з актом прийняття виконаних будівельних робіт було виконано робіт на загальну суму 275800 грн. з використанням 7451 чоловіко/годин. Згідно з декларацією з податку на прибуток за 1 півріччя 2010 року у підприємства відсутні виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тобто необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Убк-Інвест» 27 червня 2010 року був укладений підрядний контракт щодо проведення демонтажу промислового обладнання за адресою: м. Макіївка, вул. Щербакова,8-в. Строк виконання робіт з 1 липня по 30 липня 2010 року. На виконання даного договору між сторонами підписаний акт приймання виконаних робіт (послуг) від 30 липня 2010 року, загальна вартість наданих робіт (послуг) складає 307300 грн. 30 липня 2010 року позивачу даним контрагентом була видана податкова накладна № 979 за демонтаж промислового обладнання на загальну суму 307300 грн., в тому числі податок на додану вартість 51216 грн. 67 коп. Судом встановлено, що ТОВ «Убк-Інвест» включений до ЄДРПОУ, має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100268056, має ліцензію на господарську діяльність, пов’язану із створенням об’єктів архітектури, виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, серії АВ № 488329, зі строком дії з 24 листопада 2009 року по 20 січня 2014 року. Відповідач в акті перевірки зазначає, що ТОВ «Убк-Інвест» надана податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2010 року, однак підприємством не сформовано податкових зобов’язань за правовідносинами із позивачем; розбіжність складає 51216 грн. 67 коп. Згідно розрахунку комунального податку за відповідних період кількість працюючих людей на підприємстві складає 1 особа. Згідно з декларацією з податку на прибуток підприємства за 3 квартал 2010 року основні фонди відсутні. Відповідач в акті посилається на те, що податкова звітність ТОВ «Убк-Інвест» свідчаиь про відсутність на підприємстві технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), тобто необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

Судом також встановлено, що об’єкт, на якому проводилися будівельно-монтажні роботи за адресою: м. Макіївка, вул. Щербакова,8-в, є нежитлове приміщення, яке належить позивачу на праві власності, що підтверджується договорами купівлі-продажу від 31 грудня 2004 року та від 14 жовтня 2005 року, витягами бюро технічної інвентаризації м. Макіївка із реєстру прав власності на нерухоме майно.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV (надалі – Закон № 996).

Відповідно до статті 1 Закону № 996 господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі статтею 3 Закону № 996 метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову – вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Стаття 4 Закону № 996 передбачає, що бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах як, зокрема, превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником за податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку

Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Про порушення позивачем норм підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168 відповідач у спірному рішенні не зазначає. Долучені до матеріалів справи податкові накладні підтверджують право позивача та правильність формування ним податкового кредиту за спірні періоди відповідно до норм Закону України «Про податок на додану вартість». Суд зазначає, що норми даного Закону не передбачають такої підстави для виключення сум податку на додану вартість з податкового кредиту за висновком податкового органу про нікчемність правочину.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. Доказів чи доводів того, що позивачем укладені угоди, які суперечать діючому законодавству, відповідачем не наведено, так само як і наявність у відповідача умислу на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Стосовно посилання відповідача на наявність розбіжностей між податковим кредитом, сформованим позивачем, та податковими зобов’язаннями контрагентів позивача, встановлених відповідачем із Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, суд зазначає, що Закон № 168 не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент якимось чином порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини самі по собі не призводять до нікчемності всіх правочинів та не позбавляють правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні; сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, що має місце у спірних правовідносинах і не спростовано відповідачем, не впливає на формування податкового кредиту покупцем. Суд також зазначає, що висновки відповідача щодо відсутності у контрагентів позивача основних фондів, технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, тобто необхідних умов для досягнення результатів господарської діяльності, ґрунтуються тільки на даних податкової звітності даних підприємств, фактично перевірка господарської діяльності підприємств по взаємовідносинам з позивачем, не проводилася, первинні документи підприємств податковим органом не досліджувались, в тому числі й можливе залучення контрагентами позивача до виконання робіт третіх осіб, та як наслідок, висновки відповідача ґрунтуються на сумнівах та суб’єктивних припущеннях, що є недопустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 квітня 2011 року № 0026951500/0/9639 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 191087 грн. 50 коп. задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька від 13 квітня 2011 року № 0026951500/0/9639, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у загальній сумі 191087 грн. 50 коп., у тому числі за основним платежем 152870 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 38217 грн. 50 коп.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Русь» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 9 червня 2011 року. Постанова у повному обсязі складена 14 червня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                       Смагар С.В.