Постанова № 16203151, 06.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2011 р.                                                                       справа № 2а/0570/6655/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: о 10 год.30 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді

при секретарі                                                  Могілевському А.А.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Савченко С.В.

при секретарі                               Могілевському А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку

про визнання податкової консультації від 08.04.2011 року недійсною,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку про визнання податкової консультації недійсною.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.04.2011 року відповідачем було надано податкову консультацію на запит позивача від 08.04.2011 р., яка, на думку позивача, не відповідає питанням, які зазначені у запиті.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив визнати податкову консультацію спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку від 08.04.2011 року недійсною та зобов’язати надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. В податковій консультації від 08.04.2011 року підприємству було роз’яснено правила формування податкового кредиту з ПДВ відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», а також пропонувалось переглянути формування податкового кредиту по таких контрагентам в подальшому. Таким чином, вважає відповідь вірною, а податкову консультацію дійсною.

Вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка» є юридичною особою, включене до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців за номером 24812777.

Представником товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка» 10 березня 2011 року за номером 47/106 було направлено запит до відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку про надання податкової консультації з наступних питань:

1. Чи існують передбачені законом перешкоди стосовно віднесення податкового кредиту ТОВ «ДІС» сум податку на додану вартість сплачених у складі ціни, у зв’язку з придбанням товарів у підприємства ТОВ «Лугтрейд» (ЄДРПОУ 36828219) та ПП «Інвест Пром» ( ЄДРПОУ 37156752);

2. Якщо такі перешкоди існують просимо надати офіційне письмове підтвердження та обґрунтування існування цього факту;

3. Які саме дії має вчинити ТОВ «ДІС» у податковому та бухгалтерському обліку у випадку наявності перешкод щодо віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту;

4. Відповідно до яких норм діючого законодавства платник податку зобов’язаний внести зміни до раніше поданої звітності при відсутності помилки допущеної з боку платника податків.

          Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Донецьку 8 квітня 2011 року було розглянуто вказаний запит та надано відповідь за номером 14869/10/31-013, відповідно до якої відповідачем було роз’яснено позивачу правила формування податкового кредиту з податку на додану вартість та документи, які підтверджують право на нарахування податкового кредиту відповідно до приписів пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.2.6 п. 7.6 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв в момент формування податкового кредиту позивачем з підприємствами ТОВ «Лугтрейд» та ПП «Інвест Пром», а саме у листопаді та грудні 2010 року. Також позивачу було запропоноване переглянути формування податкового кредиту по таких контрагентам у подальшому.

Питання стосовно регулювання податкових консультацій регулюється главою № 3 Податкового кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають консультації з питань практичного використання конкретних норм податкового законодавства.

За приписами частини 4 статті 52 Податкового кодексу України, консультації надаються органом державної податкової служби або митним органом, в якому платник податків перебуває на обліку, або вищим органом державної податкової служби або митного органу, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом державної податкової служби або спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

          Суд зазначає, що таке поняття як «перешкоди» відсутнє у законодавстві, яке регулює податкові правовідносини, у тому числі формування податкового кредиту з ПДВ платниками податків.

          Як було зазначено позивачем під час розгляду справи, під поняттям «перешкоди» позивач мав на увазі питання чи є ТОВ «Лугтрейд» та ПП «Інвест Пром» платниками податку на додану вартість, чи анульовано видано їм свідоцтво платника ПДВ.

          Відповідно до словника Ожегова, термін «перешкоди» – це затримка яких-небудь дій або розвиток чого-небудь, що стоїть на путі здійснення.

З цього приводу суд зазначає, що ці питання є різними по суті та у тексті самих питань, за якими позивач просив надати відповідь, неможливо дійти до висновку про необхідність надання консультації з питання реєстрації та анулювання свідоцтва платника ПДВ підприємств – контрагентів.

Окрім цього, позивач у запиті ставить конкретне запитання щодо формування їм податкового кредиту з ПДВ з підприємствами – контрагентами ТОВ «Лугтрейд» та ПП «Інвест Пром» з посиланням на вимоги статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині обов’язкової наявності належним чином оформленої податкової накладної. При цьому, будь-яких документів на наявність такого права з ТОВ «Лугтрейд» та ПП «Інвест Пром» позивач до запиту не надає. Таким чином, податковим органом правомірно надано відповідь позивачу в частині роз’яснення загального права на формування податкового кредиту платниками податків відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Також суд зазначає, що відносини платників податків з податковим органом є тривалими, передумови, які, на думку позивача, зумовили його звернутись до податкового органу за наданням податкової консультації, не містять у собі визначення обов’язку позивача внести зміни до раніше поданої податкової звітності, у листі відповідача від 23.02.11 № 7211/10/15-16-23/5 зазначено про проведення співбесіди з позивачем, будь-яких обов’язків щодо здійснення певних дій з податковою звітністю цей лист не містить.

Відповідно до ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. В межах Кодексу адміністративного судочинства України, захисту підлягає порушене право позивача.

Відповідно до п. 6 ст. 3 КАС України адміністративний позов – це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Отже, адміністративним процесуальним засобом, яким забезпечується реалізація права на звернення до суду, з метою здійснення правосуддя у справах, що виникають у спорах з публічно-правових відносин, є адміністративний позов.

Позов в адміністративному судочинстві – це вимога зацікавленої особи до суду про здійснення правосуддя в адміністративних справах на захист, прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин. Під підставою (підставами) адміністративного позову розуміють обставини справи (юридичні факти) і норми права, які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з вимогами до іншої особи.

Суд вважає, що позивачем не доведено порушення його право, як і те, що воно оспорюється відповідачем.

Право на судовий захист пов’язане із самою протиправністю дій. Підставою для захисту є порушення, невизнання або оспорювання права. Вирішуючи переданий на розгляд суду спір по суті, суд з’ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав особи, яка звернулася до суду з позовом.

Суд зазначає, що право позивача на формування податкового кредиту з ПДВ відповідачем не порушено, відповідно до декларацій з ПДВ за листопад та грудень 2010 року, вони є прийнятими як податкова звітність, будь-яких негативних наслідків для позивача відповідачем не створено.

Окрім цього, податкова консультація, яка надана відповідачем, не суперечить податковому законодавству України, не містить нових норм, які б зобов’язували позивача діяти не у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України.

Як передбачено ст. 17 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю порушені або порушуються його права чи свободи, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод

Із наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень повинні бути саме такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки особи у сфері публічно-правових відносин.

Так, нормативно-правовий акт –це виданий суб'єктом владних повноважень документ, який встановлює, змінює чи припиняє дію обов'язкових правил поведінки, обмежених в часі, просторі та за колом осіб та призначений для неодноразового застосування. Правовий акт індивідуальної дії –це виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового ату (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов'язкових правил поведінки та стосується прав і обов'язків чітко визначеного суб'єкта (суб'єктів), якому він адресований.

Обов'язковою ознакою як нормативно-правового, так і правового акту індивідуальної дії є юридичний характер, тобто обов'язковість його приписів для відповідного суб'єкта (суб'єктів), дотримання якої забезпечується правовими механізмами.

Позивач посилається на те, що оспорювальна податкова консультація може призвести у подальшому до негативних наслідків для підприємства у вигляді неприйняття податкової звітності позивача у подальшому.

Суд з таким твердженням позивача не погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Виходячи з цього, розгляд справи здійснюється судом у випадку, коли має місце порушення прав, свобод та інтересів конкретної особи. На час розгляду справи суду не неможливо визначити, які дії будуть вчинені позивачем у зв’язку з отриманою ним консультацією, а які - відповідачем, чи будуть допущені порушення вимог законодавства у майбутньому. Суд зазначає, що рішення суду не може прийматись як застереження від будь-яких порушень, і так само не може бути прийнятим на майбутнє.

Окрім того, суд зазначає, що жоден нормативно-правовий акт не позбавляє позивача права звернутися ще раз із запитом у якому викласти більш звужені та конкретні питання у сфері податкового законодавства, яка залишилася незрозумілою.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецька індустріальна спілка» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Донецьку про визнання податкової консультації від 08.04.2011 року недійсною та зобов’язання надати нову консультацію - відмовити.

Повний текст постанови прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено у повному обсязі 6 червня 2011 року в присутності представників сторін.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                 Савченко С. В.