Рішення № 16202613, 16.06.2011, Господарський суд Чернігівської області

16.06.11

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

___________________

14000 , м. Чернігів проспект Миру, 20 тел. 698-166, 774-462

Іменем України

РІШЕННЯ

„15" червня 2011 р. справа № 11/71

Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1,14000

Відповідач: Чернігівська міська рада,

вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: гр. ОСОБА_2, АДРЕСА_2

Предмет спору: про припинення правовідносин

Суддя Бобров Ю.М.

Представники сторін:

представник позивача: ОСОБА_3, свідоцтво № 331 від 18.10.2007р.;

представник відповідача: ОСОБА_4 - головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність № 3-15/932 від 22.10.2010р.;

третя особа: не зявилась.

Позивачем фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Чернігівської міської ради про припинення правовідносин.

Розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувались перерви.

У позовній заяві позивач посилається на те, що між ним та Чернігівською міською радою укладено договір оренди земельної ділянки № 3715 від 28.01.10р., яка передавалась в оренду для обслуговування належного позивачу обєкту нерухомості.

У звязку зі зміною власника обєкту нерухомості, позивач звернувся до відповідача з листом від 21.07.10р., в якому просив розірвати договір оренди земельної ділянки. Але з листів управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради від 25.02.11р. позивачу стало відомо, що рішенням відповідача у розірванні договору оренди земельної ділянки відмовлено.

Посилаючись, зокрема, на ст. 120 Земельного кодексу України, позивач просить суд припинити із 21.07.10р. правовідносини, які виникли між ним та відповідачем на підставі договору оренди земельної ділянки № 3715 від 28.01.10р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву (а.с.34) проти позову заперечує.

У відзиві представник, зокрема, вказує на те, що право власності на обєкт нерухомості, що знаходиться на земельній ділянці, перейшло від позивача до іншої особи за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 18.03.09р., тобто ще до того, як позивач набув права користування земельною ділянкою. Отже, на думку представника відповідача, до набувача нерухомого майна не може перейти право користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване, якщо на момент відчуження цього майна такого права не було у відчужувача.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення на позов з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, СПД ОСОБА_1 звернувся до міського голови м. Чернігова з листом (клопотанням) від 21.05.08р. вих. № 4 (а.с. 48), в якому просив надати в оренду земельну ділянку для обслуговування обєкту нерухомості, що належить позивачеві на праві власності. До листа були додані копії договору купівлі-продажу від 03.09.05р. та витягу з Державного реєстру правочинів від 03.09.05р.

Розглянувши клопотання, міська рада рішенням від 12.09.08р. (а.с. 50) вирішила погодити місце розташування обєкту та надати згоду на розроблення проекту відведення СПД ОСОБА_1 на земельну ділянку по вул. Широкій, 1а для обслуговування обєкту нерухомості власної залізничної колії.

Після розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду (а.с. 40), на підставі п. 81 рішення Чернігівської міської ради від 25.12.09р. (45 сесія 5 скликання), між Чернігівською міською радою (Орендодавцем) та СПД ОСОБА_5 (Орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки № 3715 від 28.01.10р. (далі Договір) (а.с.7), згідно п. 1 якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку в місті Чернігові для обслуговування обєкту нерухомості власної залізничної колії по вул. Широкій, 1а.

В оренду передається, згідно п. 2 Договору, земельна ділянка загальною площею 1,5593 га.

Договір укладено до 25.12.2014р. (п. 6 Договору).

У п. 29 Договору сторони дійшли згоди, що підставою припинення Договору є його припинення у випадках, зокрема, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 31 Договору у разі його припинення або розірвання Орендар має забезпечити виконання умов повернення земельної ділянки, визначені у п. 18 цього Договору (за актом приймання-передачі).

Договір набирає чинності після підписання сторонам та його реєстрації згідно чинного законодавства (п. 36 Договору).

Фактично земельна ділянка була передана 28.01.10р. за актом прийому-передачі (а.с.10).

Договір зареєстрований у Чернігівському міському відділі Чернігівської регіональної філії ДП „Центр ДЗК”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.03.10р. за № 041083000053.

Разом з тим, під час виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, як свідчать матеріали справи, право власності на належне позивачу майно перейшло до іншої особи за нотаріально посвідченим договором про задоволення вимог іпотекодержателя, укладеним 18.03.09р. між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 (а.с.13).

Ухвалою суду від 09.06.11р. було залучено з ініціативи суду гр. ОСОБА_2 до участі у справі на стороні позивача як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Але, як зясувалося під час розгляду справи, гр. ОСОБА_2 померла (а.с. 105).

Як вбачається із матеріалів справи, у подальшому право власності на нерухоме майно перейшло від гр. ОСОБА_2 до гр. ОСОБА_6 за нотаріально посвідченим договором дарування нерухомого майна від 12.05.09р. (а.с. 119).

Від гр. ОСОБА_6 право власності на нерухоме майно перейшло до гр. ОСОБА_7 за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 30.09.09р. (а.с. 120).

Позивач 21.07.10р. звернувся до відповідача з письмовою заявою (а.с.15), в якій просив розторгнути договір оренди земельної ділянки № 3715 від 28.01.10р. у звязку зі зміною власника обєкта нерухомості.

На цю заяву позивача начальником управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради, листом від 26.07.10р. № 3809 (а.с.16), було повідомлено позивача, що питання про вилучення (?) земельної ділянки по вул. Широкій, 1а, буде включено до проекту рішення чергової сесії міської ради. При цьому, у листі застережено, що це питання буде включено при умові подання новим користувачем земельної ділянки технічної документації із землеустрою щодо оформлення права оренди на вищевказану земельну ділянку (?).

Із листа начальника управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради від 25.02.11р. № 1063 (а.с.18) позивачу стало відомо, що п. 46 рішення міської ради від 28.12.10р. (4 сесія 6 скликання) „Про надання, вилучення в передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою” (а.с. 20)СПД ОСОБА_1 відмовлено у розірванні договору оренди земельної ділянки від 28.10.10р. № 3715 площею 1,5593 га по вул. Широкій 1а для обслуговування обєкту нерухомості власної залізничної колії.

Відповідно до п „є” ч. 1 ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно абз. 8 ч. 1 ст. 31 Закону України „Про оренду землі” від 06.10.1998 р. № 161-XIV договір оренди землі припиняється в разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці.

При застосуванні положень ст. 120 ЗК України, на яку посилається позивач, та ст. 377 ЦК України слід враховувати, що положення цих обох статей кодексів мають один і той же предмет регулювання, а тому підлягають застосуванню в сукупності.

Частиною 2 ст. 120 ЗК України визначено якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщено на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці обєкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ч.1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, вищенаведеними нормами законодавства визначено, що підставою припинення права користування позивачем земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на будівлю або споруду, розташовану на земельній ділянці, яка знаходиться у користуванні позивача на підставі договору оренди земельної ділянки № 3715 від 28.01.2010 р.

Нові власники нерухомого майна фактично користуються земельною ділянкою (як до дії надання, так і після її надання в оренду позивачеві) з моменту набуття ними права власності на це нерухоме майно.

Новий власник нерухомого майна може вимагати оформлення (переоформлення) права користування земельною ділянкою на своє імя шляхом укладення договору оренди у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення правовідношення.

Оскільки право власності на обєкт нерухомості перейшло від позивача до інших осіб, але між сторонами спору тривають правовідносини, які виникли на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки № 3715 від 28.01.2010 р., обраний позивачем спосіб захисту права не суперечить чинному законодавству.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Згідно п. 3 ч. 1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993р. № 7-93 державне мито в сумі 17,00 грн., зайво перераховане позивачем, підлягає поверненню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Припинити з 21 липня 2010 року правовідносини, які виникли між субєктом підприємницької діяльності (фізичною особою-підприємцем) ОСОБА_1 та Чернігівською міською радою на підставі договору оренди земельної ділянки № 3715 від 28 січня 2010 року.

3. Стягнути з Чернігівської міської ради (14000, м. Чернігів, вул. Магістратська, 7, р/р 33217812700002 в ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 у ВАТ „Укрексімбанк” м. Чернігів, МФО 353649, код НОМЕР_1) 85,00 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. на відшкодування оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду у судах.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 у ВАТ „Укрексімбанк” м. Чернігів, МФО 353649, код НОМЕР_1) з державного бюджету (одержувач державний бюджет м. Чернігова, р/р 31111095700002 в ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965, код платежу 22090200) 17,00 грн. зайво сплаченого держмита зі 102,00 грн. держмита, сплаченого квитанцією № 126/130 22 квітня 2011 року, оригінал якої знаходиться у справі № 11/71 господарського суду Чернігівської області.

В судовому засіданні 15.06.2011 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Ю.М. Бобров

Повне рішення складено 16 червня 2011 року.