Рішення № 16202292, 16.06.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.06.2011 Справа № 5024/673/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Литовській Ю. В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Діаніт", м. Херсон,

до закритого акціонерного товариства "Дельта-Сервіс", м. Херсон,

про стягнення 366208 грн. 98 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача: в судове засідання не прибули;

від відповідача: в судове засідання не прибули.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Діаніт" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до закритого акціонерного товариства "Дельта-Сервіс" (відповідач) про стягнення 310245 грн. 62 коп. основного боргу, 49564 грн. 25 коп. пені та 6399 грн. 11 коп. 3 % річних, відповідно до умов договору купівлі-продажу № 250210К від 25.02.2010 р. та додаткових угод до нього.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, в судове засідання не прибув, надіславши клопотання про розгляд справи без його участі, яке судом задоволене. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, обгрунтовуючи їх порушенням відповідачем 625, 629 ЦК України, договірних зобов’язань.

Відповідач в судове засідання не з’явився, свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи.

Ухвали суду направлялись на адресу відповідача, зазначену в матеріалах справи з рекомендованими повідомленнями. Поштові повідомлення з відміткою про вручення судових актів відповідачу за юридичною адресою повернулись на адресу господарського суду та знаходяться в матеріалах справи.

Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

З огляду на приписи статті 77 ГПК України, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, за умови неможливості вирішення спору в даному засіданні.

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов’язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи).

В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Ухвалами суду від 17.05.2011 р. та 02.06.2011 р. розгляд справи відкладався в зв’язку із неявкою представника відповідача та ненаданням ним витребуваних судом документів. Судом залишене без задоволення клопотання позивача про застосування заходів забезпечення позову. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд:

в с т а н о в и в:

Між закритим акціонерним товариством "Дельта-Сервіс" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова фірма "Діаніт" (продавець) 25.02.2010 р. укладено договір купівлі-продажу №250210К, відповідно до умов якого продавець зобов'язується накопити та продати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити зерно злакових, бобових та масляних культур врожаю 2009 року (п. 1.1).

Приймання товару проводиться на основі наступних документів: по кількості - згідно даних накладних на переданий товар; по якості - на основі якісного посвідчення (п. 3.3) Датою передачі товару вважається дата, зазначена в накладній на передачу товарно-матеріальних цінностей, підписаній представниками сторін (п. 3.5).

Відповідно до п. 5.1. Договору оплата за товар здійснюється протягом 3-х банківський днів після приймання його на комплексі покупцем.

Розділом 7 Договору встановлена відповідальність сторін, зокрема, у випадку несвоєчасної оплати за товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1 % (але не більше потрійної облікової ставки НБУ) від суми не оплаченого товару за кожен день прострочки (п. 7.2).

25 лютого 2010 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору № 250210К від 25.02.2010 р., відповідно якої продавець зобов'язаний передати у власність покупця кукурудзу в кількості 400 тон +/- 5% за ціною 1475 грн. за 1 тону, в т.ч. 20 % ПДВ, а покупець приймає та оплачує товар (п. 1). За вказаний товар покупець здійснює оплату по факту поставки на протязі 3-х банківських днів (п. 4).

25 лютого 2010 р. між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору № 250210К від 25.02.2010 р., відповідно якої продавець зобов'язаний передати у власність покупця соняшник в кількості 400 тон +/- 5% за ціною 3160 грн. за 1 тону, в т.ч. 20 % ПДВ, а покупець приймає та оплачує товар (п. 1). За вказаний товар покупець здійснює оплату по факту поставки на протязі 3-х банківських днів (п. 4).

Позивач свої зобов'язання відповідно до п. 1.1 Договору та п. 1 Додаткових угод до договору виконав належним чином, здійснивши поставку кукурудзи на загальну суму 357982 грн. 50 коп. та соняшнику на загальну суму 128081 грн. 12 коп., що підтверджено видатковими накладними № РН-0000055 від 02.03.2010 р. та № РН-0000054 від 02.03.2010 р. (а.с. 14-15). Відповідач поставлений товар отримав, що підтверджується підписом представника покупця на видаткових накладних та, відповідно, зобов’язаний був протягом 3-х банківських днів (п. 5.1. Договору, п. 4 Додаткових угод) розрахуватись в повному обсязі. В порушення умов договору відповідачем товар оплачено не в повному обсязі, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків сторін (а.с. 16) та виписками по особовому рахунку позивача (а.с. 40-58).

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 310245 грн. 62 коп. основного боргу, 49564 грн. 25 коп. пені відповідно до умов договору купівлі-продажу № 250210К від 25.02.2010 р. та додаткових угод до нього, 6399 грн. 11 коп. 3 % річних - стали предметом судового розгляду у даній справі.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .

Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

За визначенням ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 662 ЦК України передбачений обов’язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. А статтею 663 ЦК України встановлено, що передача товару покупцеві здійснюється у строк, передбачений в договорі. Моментом виконання обов’язку продавця по передачі товару відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України є вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов’язок продавця доставити товар. Статтею 691 ЦК України покупця зобов’язано оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Проте, відповідачем зобов’язання щодо оплати придбаного товару виконані не в повному обсязі. Станом на момент подання позову, сума простроченої заборгованості за договором купівлі-продажу № 250210К від 25.02.2010 р. та додаткових угод до нього складає 310245 грн. 62 коп.

Аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 310245 грн. 62 коп. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 49564 грн. 25 коп. пені за несвоєчасну оплату за поставлений товар та 6399 грн. 11 коп. 3 % річних.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 232 (ч. 6) Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. При цьому статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За несвоєчасну олати за придбані кукурудзу та соняшник, на підставі п.п. 7.2 Договору позивачем відповідачеві нарахована пеня в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення.

Враховуючи наведені норми права та встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань, суд, перевіривши розрахунки пені, наведений позивачем, відповідно до періодів виникнення боргу та оплати товару, передбачених договором, визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасну оплату товару та, обмежуючи її розмір подвійною обліковою ставкою НБУ, задовольняє ці вимоги в сумі - 37066 грн. 16 коп. Пеня в сумі 12498 грн. 09 коп. заявлена позивачем до стягнення безпідставно.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов’язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов’язання.

Невиконання відповідачем зобов’язання по оплаті придбаного товару в сумі 310245 грн. 62 коп. на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних за неналежне виконання грошового зобов’язання є правомірними та обґрунтованими і задовольняються судом в сумі, заявленій позивачем, - 6399 грн. 11 коп.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо стягнення з відповідача 310245 грн. 62 коп. основного боргу, 37066грн. 16 коп. пені, 6399 грн. 11 коп. 3 % річних.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з закритого акціонерного товариства "Дельта-Сервіс", ідентифікаційний код - 32125866, адреса: буд. 2Б, Острівське шосе, м. Херсон, п/рахунок - № 26009007586601 в ВАТ "Сведбанк" м. Київ, МФО - 300164 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна фірма "Діаніт", ідентифікаційний код - 36235885, адреса: кв. 10, к. 5, буд. 18, вул. 49 Гвардійської Дивізії, м. Херсон, п/рахунок - № 2600301012801 в ХФ ВАТ "КредоБанк", МФО - 352413, 310245 грн. 62 коп. основного боргу, 37066 грн. 16 коп. пені, 6399 грн. 11 коп. 3% річних, 3533 грн. 92 коп. витрат по сплаті державного мита та 227 грн. 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 12498 грн. 09 коп. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).

Суддя Т.А. Остапенко

Повне рішення складено 20.06.2011 р.