Рішення № 16202152, 06.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" червня 2011 р.Справа № 11/17-1423-2011 За позовом: Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго";

До відповідача: Військової частини А 3438;

про стягнення 69675,71грн.

Суддя Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю;

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю;

Суть спору: 11.04.2011 р. за вх. № 1932/2011 Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (далі Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Військової частини А 3438 про стягнення пені в сумі 17 488,80 грн., 3% річних у розмірі 2595,09 грн. та заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 49 591,82 грн.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 16.05.2011 р. надав обґрунтування позовних вимог, 02.06.2011 р. за вх. № 17880/2011 уточнення позовних вимог в яких просить суд стягнути з Відповідача пеню за період з травня 2010 р. по жовтень 2010 р. в сумі 11416,36 грн., 3 % річних за період з 13.03.2010 р. по 17.10.2010 р. в сумі 2568,23 грн. та заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 49591,82 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві за вх. № 15187/2011 від 16.05.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

03.08.2009 р. між сторонами було укладено Договір про постачання електричної енергії за № К- 116, відповідно до умов якого Позивач в особі Комінтернівського РЕМ зобов'язується постачати електроенергію Споживачу (Відповідачу) у відповідності до умов Договору, а останній, зобов'язується оплачувати Постачальнику електричної енергії її вартість відповідно до його умов та додатків до Договору, що є його невід'ємними частинами.

У відповідності до п. 9.4. Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2009 р., і вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну не буде заявлено жодною із сторін про припинення його дії або перегляду його умов.

Позивач вказує, що умовами Договору передбачено, що при виконанні умов Договору, а також вирішенні всіх питань, не обумовлених Договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, діючим на момент виникнення боргу, а саме: Законом України "Про електроенергетику", "Порядком постачання електричної енергії споживачам", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.1999 р. № 441 та "Правилами користування електричною енергією", затвердженими постановою Національної комісії з регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28.

Позивач стверджує, що Відповідач неналежним чином виконує умови Договору щодо сплати за фактично спожиту ним електроенергію. Так, в період з лютого 2010 р. по вересень 2010 р. Відповідачем було спожито активну та реактивну електричну енергію, яку останній згідно виписаних рахунків зобов'язаний був оплатити у строк, зазначений в рахунках у відповідності до договору та п.6.11 ПКЕЕ, відповідно до якого тривалість періоду здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів. Рахунки за спожиту активну та реактивну електричну енергію, які виписувались відповідачеві в період з 26.02.2010 р. по 30.09.2010 р., останнім сплачувались несвоєчасно.

У зв'язку із несвоєчасною оплатою Відповідачем спожитої електроенергії, Позивачем на підставі ст. 625 ЦК України було нараховано останньому за період з 13.03.2010 р. по 17.10.2010р. 3% в сумі 2 568,23 грн. за несвоєчасну оплату за спожиту активну електричну енергію складає та 26,86 грн. за несвоєчасну оплату за спожиту реактивну електричну енергію в сумі, а всього на загальну суму 2 595,09 грн. Також на підставі п.4.2.1., ст. 231 ГК України, ст. 549 ЦК України Відповідачу за період з 01.04.2010 р. по 17.10.2010 р. було нараховано пеня за несвоєчасну оплату за спожиту активну електричну енергію в сумі 17 358,40 грн., та за несвоєчасну оплату за спожиту реактивну електричну енергію в сумі 130,40 грн., а всього на загальну суму 17 488,80 грн.

Окрім викладеного Позивач вказує, що у відповідності до п.п.4.1,4.2. ПКЕЕ, постачання електроенергії всім споживачам здійснюється відповідно до режимів, передбачених договором; узгоджені сторонами обсяги очікуваного споживання електроенергії оформлюються до договору як договірні величини.

Згідно з п. 4.4. Правил користування електричною енергією, Споживач має право протягом поточного розрахункового періоду, зазначеного у додатку "порядок розрахунків" до Договору, звернутись письмово до Постачальника електричної енергії за коригуванням, (збільшенням) договірної величини споживання електричної енергії та потужності. П. 5.6. Договору містить умови при виконанні яких проводиться коригування договірної величини споживання електричної енергії, а саме: надання Споживачем письмового звернення постачальнику про коригування договірної величини на протязі поточного розрахункового періоду; повна оплата Споживачем обсягів споживання електричної енергії з урахуванням обсягів коригування.

Однак, у зв'язку з відсутністю звернення Споживача про коригування договірних величин та не забезпеченням своєчасної оплати, договірні обсяги споживання у лютому 2010 р. залишились на рівні 220 000 кВт/г., у березні 2010 р. залишились на рівні 180 000 кВт/г., у серпні 2010 р. залишились на рівні 85 000 кВт/г.

Позивач вказує, що Відповідачем було перевищено договірні величини споживання електроенергії у лютому 2010 р., березні 2010 р. та серпні 2010 р.

Посилаючись на ст.26 Закону України "Про електроенергетику" Позивач вказує, що у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Позивачем було розраховано суму боргу за спожиту Відповідачем електроенергію понад договірну величину, а саме:

- у лютому 2010 р.: 245 416 кВт/г. (фактичне споживання) - 220 000 кВт/г. (обсяг за договором) = 25 416 кВт/г. х 0,643900 (тариф лютого 2010р.) = 16 365,36 грн.

- у березні 2010 р.: 229 717кВт/г. (фактичне споживання) - 180 000 кВт/г. (обсяг за договором) = 49 717 кВт/г. х 0,642800 (тариф березня 2010р.) = 31 958,09грн.

- у серпні 2010 р.: 86 868кВт/г. (фактичне споживання) - 85 000 кВт/г. (обсяг за договором) = 1 868кВт/г х0,679000 (тариф серпня 2010р.) = 1 268,37грн.

Позивач вказує, що Відповідач за перевищення договірної величини споживання електричної у зазначені періоди не розрахувався внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 49 591,82 грн.

З урахуванням вищевикладеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача 69 675,71 грн., з яких: 17 488, 80 грн. - пеня, 2595,09 грн. - 3% річних, 49 591,82грн. - перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, у відзиві за вх. № 15187/2011 від 16.05.2011 р. зазначає, що Позивачем при нарахуванні пені не було враховано строк позовної давності, встановлений законом для пені, а саме один рік.

Відповідач також зазначає, що згідно ст.ст. 8, 13 Закону України "Про оборону України", ст.ст. 1, 3, 12, 15 Закону України "Про Збройні Сили України" Військова частина А3438 є державною установою, призначеною для виконання завдань пов'язаних з забезпеченням оборони України.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про правовий режим майна в Збройних Силах України" майно, матеріальні та грошові засоби ЗС України є державною власністю, а відповідно ст. 19 Закону України "Про Збройні Сили України" фінансування ЗС України здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. З урахуванням зазначеного Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси та в/ч А3438 фінансуються виключно з державного бюджету України.

Посилаючись на ст.22 Бюджетного Кодексу України, Відповідач вказує, що головним розпорядником бюджетних коштів можуть бути виключно міністерства, які отримують бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України та доводять у встановленому порядку до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечують управління бюджетними асигнуваннями. Згідно сумісної директиви від 09.12.2005 р. Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/4/1837 та Головного КЕУ №303/18/2050 та листа начальника Південного територіального КЕУ від 27.12.2005р. (про прийом Квартирно-експлуатаційними відділами міст від військових частин основних фондів (споруд та будівель) на бухгалтерський облік та забезпечення військових частин з 01.01.2006р. комунальними послугами) на КЕВ м. Одеси було покладено обов'язок здійснювати оплату комунальних послуг військових частин Одеського гарнізону, в межах бюджетних асигнувань, на підставі кошторису.

Відповідач зазначає, що у зв'язку з недостатнім фінансуванням у 2010 році КЕВ м. Одеси не мав можливості своєчасно здійснювати оплату за спожиту активну та реактивну електроенергію. Також Відповідач відмітив, що в затвердженому кошторисі в/ч А3438 взагалі не передбачено призначень за КЕКВ (1163) оплата військовими частинами послуг за спожиту активну та реактивну електроенергію.

Окрім того Відповідач вказує, що В/Ч А3438, є бюджетною установою, яка фінансуються виключно з державного бюджету України, і тому несвоєчасне виконання зобов'язання відбулося з причини несвоєчасного фінансування, також на даний час у В/Ч А3438 існує заборгованість по виплаті грошового забезпечення та інших соціальних виплат військовослужбовцям та працівникам ЗСУ в сумі 133407,28 грн., і тому просить суд врахувати скрутне фінансове становище військової частини А3438 та на підставі ст. 233 ГК України зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій.

02.06.2011 р. за вх. № 17880/2011 Позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з Відповідача пеню за період з травня 2010 р. по жовтень 2010 р. в сумі 11 416,36 грн., 3 % річних за період з 13.03.2010 р. по 17.10.2010 р. в сумі 2568,23 грн. та заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 49591,82 грн.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

03.08.2009 р. між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" в особі Комінтернівського району електричних мереж та Військовою частиною А 3438 було укладено Договір про постачання електричної енергії № К- 116, відповідно до п.1. якого Постачальник (Позивач) електричної енергії продає електричну енергію Споживачу (Відповідачу) для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії", а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 9.4. Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2009 р., і вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну не буде заявлено жодною із сторін про припинення його дії або перегляду його умов.

Пунктом 2.3.3. Договору встановлено, що Споживач зобов'язаний оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показників засобів обліку електричної енергії".

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193).

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

З наявних матеріалів справи вбачається, що Відповідач в період з лютого 2010 р. по вересень 2010 р. споживав активну та реактивну електричну енергію, що підтверджується копіями відомостей показників електролічильників споживача, та, згідно виписаних енергопостачальною компанією рахунків. Відповідач був зобовязаний оплатити повну вартість спожитої активної та реактивної електроенергії у строк, зазначений у відповідності до договору та п. 6.11 "Правил користування електроенергією". Відповідно до п. 6.11 "Правил користування електроенергією" тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів.

Але зобов'язання по оплаті за фактично спожиту активну та реактивну електроенергію (рахунки за період з 26.02.2010 р. по 30.09.2010 р.) Відповідачем здійснювались несвоєчасно.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором, Позивачем правомірно на підставі ст. 625 ЦК України було нараховано останньому за період з 13.03.2010 р. по 17.10.2010 р. 3 % річних в сумі 2568,23 грн., а наданий розрахунок (додаток до уточнень від 02.06.2011 р. за вх. № 17880/2011) на думку суду є вірним та обґрунтованим.

Відповідно до п 4.2.1. Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком "Порядок розрахунків", Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Позивачем за період з травня 2010 р. по жовтень 2010 р. була нарахована пеня на загальну суму 11416,36 грн. та надано її розрахунок (додаток до уточнень від 02.06.2011 р. за вх. № 17880/2011).

Також, відповідно до ст.26 Закону України "Про електроенергетику" у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем було перевищено договірні величини споживання електроенергії у лютому 2010 р., березні 2010 р. та серпні 2010 р., внаслідок чого Позивачем було нараховано останньому 49 591,82 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступень виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Приймаючи до уваги виконання Відповідачем основного зобовязання, та те, що Відповідач є бюджетною установою і фінансується виключно із державного бюджету, а фінансування з бюджету надійшло несвоєчасно ,а також враховуючи те ,що Позивачем не надано доказів завдання йому збитків порушенням зобовязання Відповідачем , суд вважає за необхідне зменшити загальну суму пені до 5000 грн. та розмір заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, а саме:

-за лютий 2010 р. до 8000,00 грн.;

-за березень 2010 р. до 15 000,00 грн.;

-за серпень 2010 р. 1268,73 грн.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 2568,23 грн. 3 % річних, 5000 грн. пені та 24 268,73 грн. заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача, пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Військової частини А 3438 (65069, Одеська область, Комінтернівський район, с. Красносілка, код 07947228, п/р 35218001000069 у УДК у Одеській області, МФО 828011) на користь Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул. Промислова, 28 б, код 00131713, п/р 2603730103777 в облуправлінні ВАТ "Ощадбанк", м. Одеси, МФО 328135) заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії в сумі 24 268,73 грн., 2568,23 грн. 3% річних та 5000,00 грн. пені, 696,76 грн. державного мита, 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

3.В решті відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано в порядку ст. 85 ГПК України 10.06.2011 р.

Суддя Власова С.Г.