Рішення № 16202148, 08.06.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" червня 2011 р.Справа № 29/17-1641-2011 За позовом департаменту комунальної власності Одеської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю „Крона”

про виселення та стягнення 24784,21грн.

Суддя Аленін О.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 довіреність;

Від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ: Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до господарського суду Одеської області з позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Крона” про виселення товариства з обмеженою відповідальністю „Крона” з займаного орендованого нежилого приміщення підвалу, загальною площею 69,5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул.. Б. Хмельницького, 13 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 24092,36грн. та пені в розмірі 691,85грн.

Відповідач у засідання суду не зявився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання, відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто у відповідності зі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд встановив:

Відповідно до положення Про департамент комунальної власності Одеської міської ради, яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 р. № 384-VІ Департамент комунальної власності Одеської міської ради - позивач є правонаступником Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради.

22.07.2002 року між представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю „Крона” був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 13/70 (далі договір).

Згідно п.1.1 договору позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення підвалу загальною площею 65,4 кв.м, яка розташована за адресою: м.Одеса, вул.. Б. Хмельницького, 13.

06.10.2005р. між сторонами було укладено додаткове погодження №2 до договору оренди від 22.07.2002р. відповідно якого, на підставі технічного паспорту виготовленого КП „ОМБТІ та РОН” від 08.07.2005р. площа орендованого приміщення була змінена з 65,4 кв.м. на 69,5 кв.м.

Відповідно ч.1. ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлено договором найму.

Частиною 3 ст. 18 та ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності

Згідно п.п.2.2, 2.4 договору за орендоване приміщення відповідач зобовязується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 170,52грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Відповідач зобовязаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату в звязку з чим у нього утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 24092,36 грн.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин мають виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, інших правових актів, договорів.

Частиною 1, 3 ст.283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

З огляду на вищенаведені, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в сумі 24092,36 грн.

Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання ( неналежне виконання).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обовязків за договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності з чинним законодавством.

Згідно ч.1 ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно п. 5.2 договору за несвоєчасне внесення орендної плати відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Оскільки відповідач свої зобовязання за договором договір оренди нежилого приміщення №13/70 від 22.07.2002р. належним чином не виконав, позивачем нарахована пеня в розмірі 961,85 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Пунктом 5.6. договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем обовязків за договором, позивач має право розірвати договір оренди у відповідності з чинним законодавством.

Статтею 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

23.03.2011р. позивач надіслав на адресу відповідача повідомлення вих. №01-15/1413 про відмову від договору оренди №13/70 від 22.07.2002р. в порядку ст.782 Цивільного кодексу України; запропонував здійснити фактичну передачу позивачу приміщення за актом приймання-передачі та оплатити заборгованість з орендної плати та пені в строк до 14.04.2011р.

Вказане відповідач повідомлення отримав 25.03.2011р., в звязку з чим договір оренди припинив свою дію в порядку ст.. 782 ЦК України.

Втім, відповідач вимоги позивача не виконав, не здійснив передачу не житлового підвального приміщення площею 69,5 кв.м., розташованого за адресою м. Одеса, вул.. Б. Хмельницького, 13, акт приймання передачі не підписав, заборгованість по орендній платі та пеню не сплатив.

Статтею 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Відповідно до ст..785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Крім того, ст..27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передбачає необхідність повернення орендарем орендодавцю обєкту оренди у разі припинення орендних відносин.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, відповідач зобовязаний у 15-денний термін передати позивачу приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати позивачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) обєкта оренди.

Від так, приймаючи до уваги той факт, що договір оренди нежитлового підвального приміщення №13/70 від 22.07.2002р. припинено а у відповідача відсутні правові підстави для використовування приміщення, яке ним орендувалось, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо виселення відповідача з нежилого приміщення підвалу, загальною площею 69,5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул.. Б. Хмельницького, 13.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі

Витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу слід покласти на відповідача, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Крона” (65005, м. Одеса, вул. Бабеля, 35; код 19038666) на користь департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65036, м. Одеса, вул. Артелерійська, 1; код 26302595) 24092,36грн. боргу за орендну плату, 691,85грн. пені, 330 грн. державного мита та 236 грн. за ІТЗ судового процесу.

3 Виселити товариство з обмеженою відповідальністю „Крона” (65005, м. Одеса, вул. Бабеля, 35; код 19038666) з займаного нежитлового підвального приміщення, загальною площею 69,5 кв.м., що розташоване за адресою: м. Одеса, вул.. Б. Хмельницького, 13 на користь департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65036, м. Одеса, вул. Артелерійська, 1; код 26302595).

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний тектс рішення складено 10.06.2011р.

Суддя Аленін О.Ю.