Рішення № 16201958, 07.06.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2011 р. Справа № 1/185/09

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

43010, АДРЕСА_1,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Агростар”, 54001, м. Миколаїв, вул. Пригородна, 64 б, адреса для листування: 54001, м. Миколаїв, вул. Пригородна, 15,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_2, АДРЕСА_2, поштова адреса: АДРЕСА_3,

про стягнення грошової суми, -

Суддя Т.М.Давченко

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 30.03.09р.

Від відповідача: не зявився.

Від третьої особи: не зявився.

Суть спору: про стягнення 179112 грн. 00 коп.

Позов поданий про стягнення 179112 грн. 00 коп. збитків.

Позовні вимоги обґрунтовуються завданням шкоди внаслідок дорожньо-транс-портної пригоди.

Позивач, свої позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

На адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача проти клопотання відповідача заперечує.

Відповідно до статті 28 ГПК України відповідач мав можливість направити в судове засідання іншого представника, надавши йому відповідні повноваження.

Статтею 77 ГПК України така підстав для відкладення розгляду справи, як участь представника сторони в іншому судовому засіданні не передбачена.

В судовому засіданні 07 червня 2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи.

18 вересня 2008 року сталася дорожньо-транспортна пригода: транспортний засіб МАЗ-5440 державний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу, на 416 км автошляху Київ Харків Довжанський зіткнувся з автомобілем Рено державний номер НОМЕР_2, власником якого є позивач. В результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачу завдані збитки, повязані з пошкодженням автомобіля, які він оцінює в сумі 71 931,81 грн.( з врахуванням страхової виплати 24990 грн.).

Транспортним засобом МАЗ-5440 державний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу, керував громадянин ОСОБА_2, який в поясненні від 18 вересня 2008 року(т.1 а.с.15), в протоколі про адміністративне правопорушення та рапорті від 18 вересня 2008 року(т.1 а.с.19-20) зазначений як працівник водій відповідача.

По даній дорожньо-транспортній пригоді працівниками ДАІ була здійснена перевірка, матеріали направлені у Вальківський районний суд Харківської області.

Постановою від 29.12.08 року по справі № 3-185782008 Валківського районного суду Харківської області було встановлено, що громадянина ОСОБА_2 винен у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди (т.1 а.с.22-24).

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 господарському суду на обґрунтування того, що внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди йому була завдана майнова шкода на суму 96931 грн. 81 коп. надав висновок № 246/N експерта про встановлення вартості пошкодження, пояснювальну записку, кошторисний розрахунок(а.с. 25-29).

Фізична особа підприємець ОСОБА_1, посилаючись на ст.1166, ст. 1187, ст. 1172, Цивільного Кодексу України просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Агростар” 96931 грн. 81 коп. майнової шкоди, 2000 грн. вартість юридичних послуг, 700 грн. вартість експертизи, 103481 грн. збитки від неотриманого доходу.

В ході розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги.

03.08.2009 р. до господарського суду також надійшла заява від позивача про уточнення позовних вимог в якій він просить стягнути 179112 грн. 00 коп. (з урахуванням погашення страховою компанією частини збитків.) (т.2 а.с. 47) .

Відповідно до статі 22 ГПК України вказана заява господарським судом задовольняється.

Таким чином, з урахуванням вказаної заяви ціною позову є стягнення 179112 грн. 00 коп..

Відповідач , проти позову заперечує у повному обсязі з наступного.

ОСОБА_2 є особою, яка незаконно заволоділа належним відповідачу транспортним засобом, так як згідно наказу ТОВ "АГРОСТАР" від 12.09.2008 №68/1 про звільнення ОСОБА_2, останній на час скоєння ДТП не знаходився у трудових відносинах з товариством.

В обґрунтування заперечень відповідач посилається на ст..ст. 1, 21 Господарського процесуального кодексу України, ст.. 1187 Цивільного кодексу України та постанови пленуму ВСУ «про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»№ 6 від 27.03.1992 року.

Третя особа пояснень по справі не надала.

Ухвалою суду від 03 серпня 2009 року призначено судову автотоварознавчу експертизу, виконання якої доручено Науково дослідному експертно криміналістичному центру управління міністерства внутрішніх справ України у Волинській області.

Ухвалою господарського суду від 27 жовтня 2009 року по справі № 1/185/09 було призначено повторну судову автотоварознавчу експертизу, виконання якої доручено Науково дослідному експертно криміналістичному центру управління міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову виходячи нижченаведеного.

Відповідно до статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шко-да, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайно-вим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

ОСОБА_2 на час скоєння ДТП 18.09.08 року, знаходився під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків з ТОВ “Агростар”. Оскільки, згідно з ч.5 ст.35 ГПК України факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Постановою Валківського районного суду Харківської області від 29.12.2008 по справі №3-1857/2008р. про притягнення до адміністративної відповідальності (а.с.22-24 том 1) встановлено той факт, що ОСОБА_2 є працівником відповідача. Вказана постанова набрала законної сили, не оскаржена та не скасована у встановленому порядку, а тому факт перебування ОСОБА_2 на час скоєння ДТП (18.09.2008р.) у трудових відносинах з ТОВ "АГРОСТАР".

З огляду на це, не заслуговують на увагу посилання відповідача на внутрішній наказ ТОВ "АГРОСТАР" від 12.09.2008 № 68/1 про звільнення ОСОБА_2 в обґрунтування на незнаходження останнього у трудових відносинах з товариством на момент вчинення ДТП, оскільки протягом часу оформлення ДТП та розгляду справи № 3-1857/2008р. про аміністра-тивне правопорушення Валківським районним судом Харківської області жодна із сторін в рамках вказаної справи з невідомих причин не надала доказів про звільнення ОСОБА_2 за 6 днів до виникнення ДТП.

Доводи відповідача стосовно того, що ОСОБА_2 нібито є особою, яка ще до скоєння ДТП незаконно заволоділа належним відповідачу транспортним засобом, судом відхиляється з наступного.

По-перше, з матеріалів справи не вбачається, сторонами не доведено звернення ТОВ "АГРОСТАР" до компетентних правоохоронних органів за фактом неправомірного заволодіння третьою особи чужим транспортним засобом (його угону, викрадення тощо). Адже, факт неправомірного заволодіння має бути встановлений за результатами розслідування правоохоронними органами та розгляду судом кримінальної справи.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст. 124 Конституції України та ст. 15 КПК України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, а отже, лише суд встановлює доведеність наявності чи відсутності обставин, в тому числі і в кримінальній справі. Такі обставини як наявність неправомірних (злочинних) дії, якщо вони дійсно мали місце, наявність вини, умислу фізичної особи мають доводитись у встановленому порядку тільки певними засобами доказування. Доказом щодо доведення вини та протиправності (злочинності) дій фізичної особи відповідно до статті 15 Кримінального процесуального Кодексу України є вирок суду.

Відповідно до ст. 35 ГПК України лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обовязковим для господарського суду при вирішення спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

По-друге, з наявного у справі протоколу № 421134 про адміністративне правопорушення від 18.09.2008 (а.с.19 том 1) не вбачається фіксації обставин керування ОСОБА_2 належним відповідачу вантажним автомобілем без подорожнього листа, в зв'язку з чим презюмується факт правомірного володіння та користування ОСОБА_2 транспортним засобом товариства (з відома останнього та з усіма супроводжуючими документами).

Отже, із матеріалів справи вбачається, що відповідачем за даним позовом повинний бути ТОВ “Агростар”.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обста-вини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні да-ні, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює на-явність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та ін-ших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Із матеріалів справи вбачається, що шкідливий результат, який зазнав позивач, виник не із договірних взаємостосунків між сторонами по справі, а є поза договірною шкодою. Тобто, у даному випадку мають місце правовідносини, котрі виникли із делікту.

Позов про стягнення шкоди покладає на позивача обов'язок доведення у розумінні ст.1166 Цивільного Кодексу України наявності складу правопорушення, яке міс-тить певні елементи, зокрема:

- наявність шкоди, її розмір;

- противоправну поведінку заподіювача шкоди;

-причинний зв'язок між шкодою та противоправною поведінкою заподіювача;

-вина.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не нас-тає.

Щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто, коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 ЦК України).

Проте, склад цивільного правопорушення має бути доведений.

Матеріалами справи доведено, що внаслідок дорожньо транспортної пригоди, з вини водія ОСОБА_2 позивачеві заподіяна шкода.

Як вже вище вказано, ухвалами неодноразово призначались судові авто товарознавчі експертизи, виконання яких доручалось, як Науково дослідному експертно криміналістичному центру управління міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (43021, м. Луцьк, вул. Вінниченко, 43) так і Науково дослідному експертно криміналістичному центру управління міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 27).

На вирішення експертиз було поставлено таке питання:

- Яка вартість матеріального збитку, заподіяна власнику /Фізичній особі підприємцю - ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_4/ в наслідок пошкодження транспортного засобу /RENAULT MAGOR 385 TI, 1996 року випуску, державний номер № НОМЕР_2/, яке сталося внаслідок ДТП -18.09.2008р. ?

Із висновку судового експерта № 32 (Науково дослідний експертно криміналістичний центр управління міністерства внутрішніх справ України у Волинській області), складеного 31.08.2009 року (а.с.149-150), вбачається наступне.

На підставі проведеного дослідження судовий експерт дійшов до висновку, розмір збитків (сума не отриманого доходу), вартість матеріального збитку, заподіяна власнику /Фізичній особі підприємцю - ОСОБА_1, становить 96931 грн. 81 коп.

Із висновку судового експерта № 3/61 (Науково дослідному експертно криміналістичному центру управління міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області), складеного 15.03.2010 року ( т. 2 а.с.2-8), вбачається наступне.

На підставі проведеного дослідження судовий експерт дійшов до висновку, розмір збитків (сума не отриманого доходу), вартість матеріального збитку, заподіяна власнику /Фізичній особі підприємцю - ОСОБА_1, становить 88760 грн. 53 коп.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вище наведене, судом береться до уваги висновку судового експерта № 3/61 від 15.03.2010 р.

Таким чином, наявність обставин, якими Позивач обґрунтовує свою позовну заяву, підтверджується висновком судового експерта № 3/61 від 15.03.2010 р.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, в цій частині позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає 88760 грн. 53 коп. (з урахуванням ) вартість матеріального збитку.

Щодо стягнення 103481 грн. неодержаного прибутку від звичайної господарської діяльності .

Позивач просить стягнути 103481 грн. неодержаного прибутку.

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частина 2 цієї статті передбачає, що збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 Господарського кодексу України встановлює, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого або пошкодженого майна, визначені відповідно до вимог законодавства, додаткові витрати (вартість додаткових робіт, додаткових матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Господарський суд вважає, що позивачем обставина стосовно неодержання прибутку внаслідок того, що Рено державний номер НОМЕР_2 не використовується з 19 вересня 2008 року по 28 лютого 2009 року. Відповідно до договору перевезення № 195 від 19.05.2008 р., договору перевезення № 27-11/08 від 27.11.2008р., договору перевезення № 16 від 01.08.208р. та з розрахунку позивача погоджується, згідно якого розмір збитків (сума не отриманого доходу), які позивач зазнав, становить 103481 грн.

Отже, стягненню з відповідача підлягає 103481 грн. збитків у вигляді неодержаного прибутку.

Стосовно стягнення 2000 юридичних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представником.

За таких обставин, суд вважає, що сплачені ТОВ «Юридичне агентство «Дерн, Лошкарьов та партнери»2000 грн. за надані останньому юридичні послуги не відноситься до складу судових витрат і не підлягає стягненню з ТОВ "Агростар".

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 22,44,49, 77,79 82-85ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Агростар”, 54001, м. Миколаїв, вул. Пригородна, 64 б, адреса для листування: 54001, м. Миколаїв, вул. Пригородна, 15, код ЄДРПОУ 31192376) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1, 43010, АДРЕСА_1. код НОМЕР_3) 63770 грн. 53 коп. збитки заподіяні власнику, 700 грн. 00 коп. сплати за експертизу, 103481 грн. 00 коп. - неодержаного прибутку, 1930 грн. 12 коп. держмита та 224 грн.18 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення су-дового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Оформлене відповідно до статті 84 цього Кодексу рішення підписано 10.06.2011 року.

Суддя Т.М.Давченко