Рішення № 16201934, 09.06.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.11 Справа№ 5015/2110/11

За позовом : Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Стрий

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю “Форт-Агро-Буд”, смт. Дашава Стрийського району Львівської області

про : стягнення 71312 грн. 26 коп.

Суддя Гоменюк З.П.

Секретар судового засідання Старостенко О.В.

Представники:

від позивача : ОСОБА_2

від відповідача : не зявився

Представнику позивача, розяснено зміст ст.22 ГПК України, а саме його процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Форт-Агро-Буд” про стягнення 35600грн. 00коп. основного боргу, 34682грн. 00коп. пені, 745грн. 20коп. інфляційних втрат та 285грн. 06коп. 3% річних.

Ухвалою суду від 19.04.2011р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.05.2011р. В зв”язку з неявкою представника відповідача в судове засідання 25.05.2011р., розгляд справи відкладено на 09.06.2011р.

В судовому засіданні 06.09.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 09.06.2011р. не з”явився, письмового пояснення по суті позовних вимог та документів, що підтверджують заперечення проти позовних вимог суду не подав, однак направив суду клопотання про відкладення розгляду справи в зв”язку із зайнятістю його представника в іншому судовому засіданні. Оскільки, передбачений ст. 69 ГПК України двохмісячний строк закінчився, а клопотань про продовження строку вирішення спору від сторін до суду не надходило, суд прийшов до висновку відмовити в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Господарському суду представлено достатньо матеріалів, що дає можливість розглянути справу відповідно до ст.75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

Відповідно до укладеного 20.10.2010р. між сторонами договору про надання транспортних послуг, позивачем (підприємцем) надано відповідачу (замовнику) автокран КС-6571 А ( в/п 40 тонн) по ціні 200грн. 00коп. за одну годину роботи (без врахування паливно-мастильних матеріалів) для виконання робіт по переміщенню вантажів на об”єктах будівництва.

Згідно акту прийому виконаних робіт від 30.11.2010р. в листопаді 2010 року позивачем надано відповідачу транспортні послуги на суму 33600грн. 00коп., за які відповідач розрахувався частково в розмірі 30000грн. 00коп.: 23.11.2010р. на суму 10000грн. 00коп., 01.12.2010р. 5000грн. 00коп., 15.12.2010р. 10000грн. 00коп. та 13.01.2011р. 5000грн. 00коп. Таким чином, станом на час звернення з позовом до суду неоплаченою залишилась заборгованість за надані в листопаді послуги в розмірі 3600грн. 00коп.

Як вбачається із представленого суду акту прийому виконаних робіт від 30.12.2010р. в грудні 2010р. позивачем надано відповідачу транспортні послуги на суму 32000грн. 00коп. Однак, відповідач своїх зобов”язань по оплаті вказаних послуг не виконав, заборгованість за надані в грудні послуги в розмірі 32000грн. 00коп. не оплатив.

Відповідно до п.3.1 договору термін розрахунків між замовником та підприємцем встановлюється до 5-го числа кожного місяця.

ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ст.638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог закону (ст. 627 ЦК України).

Статтею 229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3.3 договору від 20.10.2010р. за несвоєчасне проведення розрахунків замовник (відповідач) сплачує пеню в розмірі 1,0% від суми заборгованості за кожний день прострочки. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з відповідача 34682грн. 00коп. пені за період з 05.12.2010р. по 01.04.2011р. Розглянувши дану вимогу, суд прийшов до висновку відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України зменшити її розмір до 11560грн. 66коп. (1/3 заявленого розміру), оскільки співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідки порушення зобов'язання не є співрозмірними.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно представленого суду розрахунку розмір інфляційних втрат становить за період з грудня 2010р. по лютий 2011р. становить 745грн. 20коп., а 3 % річних за період з 05.12.2010р. по 01.04.2011р. 285грн. 06коп., є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в частині стягнення 35600грн. 00коп. основного боргу, 11560грн. 66коп. пені, 745грн. 20коп. інфляційних втрат та 285грн. 06коп. 3% річних. В частині стягнення решти суми пені в розмірі 23121грн. 34коп. відмовити.

Судові витрати покласти на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст.525,526,530,625,638 ЦК України, ст.ст. 193, 229-231, 233 ГК України, ст.ст.33,34,44,49,75,82,83,84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Форт-Агро-Буд”, вул.Стрийська, 8, смт.Дашава Стрийського району Львівської області ( ідентифікаційний код 35424132) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 ( ідентифікаційний код НОМЕР_1) 35600грн. 00коп. основного боргу, 11560грн. 66коп. пені, 745грн. 20коп. інфляційних втрат, 285грн. 06коп. 3% річних, 713грн. 12коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00коп. вартості інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Наказ видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

3.В частині стягнення решти суми пені в розмірі 23121грн. 34коп. відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.06.2011р.

Суддя