Рішення № 16201878, 24.02.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          24.02.11                                                                                           Справа № 2/40

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) Винницького Ю.В., представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) Кусьнеж В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Львівського будинку органної та камерної музики, м.Львів до Релігійної громади Святої Марії Магдалени Римсько-католицької церкви, м.Львів про стягнення 10003,20 грн. та за зустрічним позовом Релігійної громади Святої Марії Магдалени Римсько-католицької церкви, м.Львів до Львівського будинку органної та камерної музики, м.Львів, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради про визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И В:

Львівський будинок органної та камерної музики, м.Львів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Релігійної громади Святої Марії Магдалени Римсько-католицької церкви, м.Львів про стягнення 10003,20 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 09.03.2010р. порушив провадження у справі.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем укладено договір про використання приміщення Львівського будинку органної та камерної музики для проведення богослужінь в костелі св.Марії Магдалени на 2004 рік. В силу приписів п.3.2.8 даного договору відповідач зобов'язується відшкодовувати позивачу щомісячно господарські витрати: спожиту електроенергію, теплоенергію та водопостачання пропорційно до розмірів спожитих. Однак, як стверджує позивач, відповідач безпідставно ухиляється від виконання взятого на себе обов'язку по оплаті спожитих комунальних послуг, у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем за липень-грудень 2008 року та 2009 рік становить 10003,20 грн.

Представники відповідача проти позову заперечили з мотивів, викладених у відзиві на позов. Зокрема, відповідач зазначив, що в договорі про використання приміщення Львівського будинку органної та камерної музики для проведення богослужінь в костелі св.Марії Магдалени на 2004 рік жодним чином не визначено площі костелу, що надається в користування відповідачеві, не відбулася фактична передача конкретних площ за актом приймання-передачі. За таких обставин визначення позивачем площі костелу, якою користується відповідач, в розмірі 89,44% від загальної площі костелу відповівдач вважає безпідставним. На думку відповідача, доданий до позовної заяви розрахунок не відповідає дійсності, оскільки в нього включені приміщення, якими позивач під час користування релігійною громадою певними приміщеннями костелу також користується (фойє, коридор, туалети тощо). Крім цього, згаданим вище договором не передбачено відшкодування відповідачем витрат на сигналізацію.

25.05.2010р. Релігійна громада Святої Марії Магдалени Римсько-католицької церкви, м.Львів подала зустрічний позов до Львівського будинку органної та камерної музики, м.Львів про визнання недійсним договору користування приміщенням від 21.01.2004р. на 2006-2009 роки.

Ухвалою від 28.05.2010р. суд прийняв зустрічну позовну заяву для спільного розгляду з первісним позовом.

Зустрічний позов мотивований тим, що позивач за первісним позовом не є власником майна, а тому не може передавати релігійній громаді приміщення костелу в найм (піднайм). Так сам позивач користується приміщенням костелу на підставі договору оренди від 11.01.2006р., укладеного між позивачем та Управлінням охорони історичного середовища. Згідно п.4.1 даного договору термін дії договору становить 5 років. Однак дана норма договору суперечить вимогам ст.793 ЦК України, що діяла на момент укладення даного договору, відповідно до якої договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до вимог ст.794 ЦК України такий договір підлягав державній реєстрації. В силу вимог ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Таким чином, на думку позивача за зустрічним позовом, недійсний правочин, що не породжує жодних наслідків, не може бути підставою для укладення (продовження) іншого правочину –договору користування приміщенням від 21.01.2004р. Також позивач за зустрічним позовом зазначає, що відповідно до ст.18 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передача пам’ятки національного значення у вторинне користування заборонена.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом) проти зустрічного позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву. Зокрема позивач (відповідач за зустрічним позовом) зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України №1005 від 09.08.2001 року підтримано пропозицію щодо використання для проведення богослужінь костелу св.Марії Магдалени (охоронний № 345 ) митрополією Римо-католицької церкви на Великодні свята (два тижні), в дні дванадесятих і храмових свят, а також визначних державних подій.

Ухвалою суду від 15.06.2010р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за зустрічним позовом Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради.

Третя особа у своїх письмових поясненнях, наданих суду, первісний позов підтримала, проти зустрічного позову заперечила.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах суду.

За письмовим клопотанням представників сторін ухвалою суду строк вирішення спору було продовжено.

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст.22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 24.02.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2011р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.01.2002р. між Управлінням охорони історичного середовища та позивачем було укладено охоронно-орендний договір на використання пам’ятника архітектури, відповідно до умов якого позивач прийняв в орендне користування колишній костел Магдалини по вул.Бандери, 8 у м.Львові під концертний зал і службові приміщення. Відповідно до п.3 договору строк оренди встановлено з 01.01.2002р. по 01.01.2007р.

Постановою Кабінету Міністрів України №1005 від 09.08.2001 року підтримано пропозицію Львівської обласної державної адміністрації щодо використання для проведення богослужінь костелу св.Марії Магдалени (охоронний №345) митрополією Римо-католицької церкви на Великодні свята (два тижні), в дні дванадесятих і храмових свят, а також визначних державних подій.

До 2007 року Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради було балансоутримувачем будівлі костелу св.Марії Магдалени, і відповідно до рішення Львівської міської ради №426 від 28.05.2003 року йому належало право передачі в оренду майна, що є об’єктами культурної спадщини, і яке перебуває на його балансі.

На виконання вищезгаданої постанови КМ України №1005 22.01.2004 року з Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради був погоджений договір про використання приміщення Львівського будинку органної та камерної музики для проведення богослужінь в костелі св.Марії Магдалени на 2004 рік, укладений між сторонами 15.01.2004р., строком з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року.

Акту приймання-передачі приміщення костелу в користування між сторонами складено не було, проте ані позивач, ані відповідач як в усних, так і в письмових поясненнях, наданих суду, не заперечують факту фактичної передачі вказаного приміщення в користування.

Згідно умов цього договору релігійній громаді було встановлено графік богослужінь (щонеділі з 9 до 13 год., у святкові та інші дні –за окремим графіком). Однак, як встановлено судом, за погодженням з позивачем відповідач здійснював у костелі щоденні богослужіння, таким чином використовуючи частину приміщень костелу протягом 60 годин на місяць.

Згідно п.3.2.8 договору релігійна громада зобов’язалася відшкодувати наймодавцеві щомісячно витрати за спожиту електро, теплоенергію та за водопостачання пропорційно до розміру спожитих, відповідно до додатку №2, проте, як встановлено судом, сторони договору таких додатків не погодили.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами вищезгаданого договору виконувались його умови: позивач не заперечував проти використання відповідачем приміщень Львівського будинку органної та камерної музики для проведення богослужінь. Факт користування відповідачем згаданими приміщеннями в спірний період 2008-2009 років, як вбачається з відзивів відповідача на позовну заяву, наявних в матеріалах справи письмових пояснень, не заперечується й самим відповідачем.

Судом встановлено, що 11.01.2006р. між Управлінням охорони історичного середовища, як орендодавцем, та Львівським будинком органної та камерної музики, як орендарем, було укладено договір оренди нерухомого майна –костелу М.Магдалени у м.Львові. Згідно п.4.1 даного договору термін дії договору оренди визначений з 01.01.2006р. по 01.01.2011р.

11.01.2006р. між управлінням охорони історичного середовища та позивачем укладено охоронний договір на пам’ятку культурної спадщини №14, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання щодо охорони пам’ятки архітектури XVII-XVIII ст. костелу Магдалени на вл.Бандери, 8, охоронний №345.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду Львівської області від 24.12.2008р. у справі №22/197 (суддя Желік М.Б.) відмовлено в позові Львівському будинку органної та камерної музики до Релігійної громади святої Марії Магдалени Римсько-католицької церкви Львівської архідієцезії про зобов’язання відповідача укласти договір суборенди з позивачем на безоплатне користування для проведення богослужінь та про відшкодування відповідачем витрат по оплаті за комунальні послуги в розмірі 9481 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.11.2009р. у справі №22/197 частково скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні 7973,20 грн. та прийнято в цій частині нове рішення, яким позов задоволено; стягнено з Релігійної громади святої Марії Магдалени Римсько-католицької церкви Львівської архідієцезії на користь Львівського будинку органної та камерної музики 7973,20 грн. боргу. В решті позовних вимог рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.07.10р. у справі №22/197 постанову суду апеляційної інстанції скасовано в частині, яка стосується: часткового задоволення апеляційної скарги позивача, скасування рішення суду першої інстанції в певній частині, стягнення з відповідача на користь позивача 7973,20 грн. боргу та сум судових витрат. Справу у відповідній частині передано на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду. В іншій частині постанову суду залишено без змін.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.10.2010р. у справі №22/197 рішення господарського суду Львівської області від 24.12.2008р скасовано в частині відмови в стягненні 9481 грн. і в цій частині прийнято нове рішення про задоволення позову. Стягнено з Релігійної громади святої Марії Магдалени Римсько-католицької церкви Львівської архідієцезії на користь Львівського будинку органної та камерної музики 9481 грн. понесених витрат на оплату комунальних послуг.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Як попередньо встановлено судом, 22.01.2004 року з Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради був погоджений договір про використання приміщення Львівського будинку органної та камерної музики для проведення богослужінь в костелі св.Марії Магдалини на 2004 рік, укладений між позивачем та відповідачем 15.01.2004р., строком з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року.

Відповідно до п.3.1 договору позивач зобов’язувався згідно узгодженого графіку надавати приміщення Львівського будинку органної та камерної музики для богослужінь.

Згідно ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Таким чином можна зробити висновок, що вищезгаданий договір підпадає під ознаки договору найму в розумінні ст.759 ЦК України, відтак на нього поширюються загальні положення про найм (оренду), передбачені параграфом 1 глави 58 ЦК України.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В даному випадку істотними умовами договору найму є умови про предмет і строк найму.

Абзацом 2 п.1 ст.762 ЦК України передбачено, що у випадку якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. За таких обставин можна дійти висновку, що умова про оплату не є істотною умовою договору найму, тому договір, у якому сторони не визначили розмір орендної плати, не може бути визнано неукладеним на підставі ст.638 ЦК України.

Враховуючи, що договір про використання приміщення Львівського будинку органної та камерної музики для проведення богослужінь в костелі св.Марії Магдалени на 2004 рік, укладений між позивачем та відповідачем, містить необхідні для данного виду договорів істотні умови, можна дійти висновку про його укладеність.

Відповідно до ч.2 ст.793 ЦК України (в редакції, що діяла на момент укладення вищезгаданого договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно ст.794 ЦК України (в редакції, що діяла на момент укладення вищезгаданого договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.

При цьому суд вважає за необхідне звернути увагу, що договір про використання приміщення Львівського будинку органної та камерної музики для проведення богослужінь в костелі св.Марії Магдалени на 2004 рік підписаний сторонами 15.01.2004р. зі строком дії до 31.12.2004р. Враховуючи, що правовідносини за договором не можуть виникнути раніше укладення самого договору, суд приходить до висновку, що даний договір укладений на строк менше одного року, відтак такий не підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, на думку суду, враховуючи відсутність в договорі про використання приміщення Львівського будинку органної та камерної музики для проведення богослужінь в костелі св.Марії Магдалени на 2004 рік прямої заборони щодо його пролонгації на новий термін, не заперечення ні сторонами даної угоди, ні Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради, як органом власника, уповноваженого управляти належним йому на праві власності майном, проти продовження його дії на новий термін, та не заперечення факту користування відповідачем даним майном для проведення богослужінь, даний договір, починаючи з 01.01.2005р. продовжував свою дію кожного року на новий термін, і станом на день звернення позивача до суду був чинним.

Згідно п.3.1.2 вищезгаданого договору наймодавець (позивач) взяв на себе обов’язок передати в користування відповідачу зал, фойє, вівтар, орган, сантехнічні кімнати, майно залу, лави та допоміжну кімнату.

В свою чергу відповідно до п.3.2.8 договору відповідач (наймач) зобов’язався відшкодовувати наймодавцю щомісячно господарські витрати: спожиті електроенергію, теплоенергію, водопостачання пропорційно до розмірів спожитих.

В розумінні ст.ст.1, 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, електропостачання та централізоване опалення віднесні до комунальних послуг. Споживачем таких послуг є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно ст.19 вищезгаданого Закону учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно п.п.5 п.3 ст.20 цього Закону споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги.

Однак суд не може погодитись із розрахунком вартості спожитих відповідачем комунальних послуг з огляду на наступне.

При здійсненні розрахунку вартості спожитих відповідачем комунальних послуг позивачем використовується площа, якою фактично користується відповідач (у відсотковому співвідношенні із загальною площею костелу), а також кількість днів, у які відбуваються богослужіння та тривалість останніх. Як вже було встановлено судом, відповідач користувався приміщенням костелу 30 днів на місяць по 2 години на добу. Дана обставина не заперечується і самим відповідачем. Однак суд не може погодитись із розрахунком співвідношення площі приміщень, якими користується відповідач, із загальною площею костелу.

Так згідно п.3.1.2 договору найму з усіх приміщень костелу відповідач використовує лише зал, фойє, сантехнічні кімнати та допоміжну кімнату. Як вбачається із наявного у матеріалах справи технічного паспорта та поверхових планів приміщення костелу, сумарна площа всіх приміщень, які використовуються відповідачем, складає 903,6 кв.м. Загальна площа всього костелу св.Марії Магдалени становить 1236,92 кв.м. Відповідно загальна площа приміщень, які використовує відповідач, становить 73,05% пропорційно до загальної площі костелу.

Не заслуговують на увагу і доводи відповідача щодо того, приміщення фойє і туалетів перебувають у спільному користуванні як позивача, та і відповідача, оскільки договором про використання приміщення Львівського будинку органної та камерної музики для проведення богослужінь в костелі св.Марії Магдалени на 2004 рік, укладеного між сторонами 15.01.2004р., не педбачено умови спільного використання даних приміщень. Також суд не бере до уваги посилання відповідача на Указ Президента України «Про надання пільг релігійним організаціям»від 22.06.1994р., оскільки в данному випадку договір з електропостачальною організацією укладено позивачем, а не відповідачем. Право на пільговий тариф на електроенергію виникло б у відповідача лише у разі самостійного укладення договору на електропостачання.

Також не грунтуються на умовах вищезгаданого договору й вимоги позивача щодо стягнення з відповідача плати за користування пожежною сигналізацією, оскільки відповідно до п.3.2.8 договору відповідач (наймач) зобов’язувався відшкодовувати наймодавцю щомісячно лише господарські витрати: спожиті електроенергію, теплоенергію, водопостачання пропорційно до розмірів спожитих. Плата за користування пожежною сигналізацією в цьому переліку відсутня, не відноситься вона до комунальних послуг і в розумінні Закону України „Про житлово-комунальні послуги”.

Відтак після проведеного судом перерахунку вартості спожитих відповідачем комунальних послуг, із врахуванням вищевикладеного та враховуючи коефіцієнт використовуваної відповідачем площі пропорційно до загальної площі костелу, який становить 73,05%, вартість спожитих відповідачем послуг за період з липня 2008 року по грудень 2009 року включно становить 8003,40 грн.

Відповідачем не надано суду доказів оплати спожитих комунальних послуг за спірний період ні позивачу, ні безпосередньо організаціям, які такі послуги надавали.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані поданими доказами частково, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 8003,40 грн. заборгованості за спожиті комунальні послуги.

Розглянувши матеріали зустрічного позову суд вважає за необхідне відмітити наступне.

Як попередньо було встановлено судом 01.01.2002р. між Управлінням охорони історичного середовища та позивачем було укладено охоронно-орендний договір на використання пам’ятника архітектури, відповідно до умов якого позивач прийняв в орендне користування колишній костел Магдалини по вул.Бандери, 8 у м.Львові під концертний зал і службові приміщення. Відповідно до п.3 цього договору строк оренди встановлено з 01.01.2002р. по 01.01.2007р.

Постановою Кабінету Міністрів України №1005 від 09.08.2001 року підтримано пропозицію Львівської обласної державної адміністрації щодо використання для проведення богослужінь костелу св.Марії Магдалени (охоронний №345) митрополією Римо-католицької церкви на Великодні свята (два тижні), в дні дванадесятих і храмових свят, а також визначних державних подій.

На виконання вищезгаданої постанови КМ України №1005 22.01.2004 року з Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради був погоджений договір про використання приміщення Львівського будинку органної та камерної музики для проведення богослужінь в костелі св.Марії Магдалени на 2004 рік, укладений між сторонами 15.01.2004р., строком з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року.

Відтак твердження позивача за зустрічним позовом про те, що сам позивач (відповідач за зустрічним позовом) користується приміщеннями костелу на підставі договору оренди від 11.01.2006р., не відповідає фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст.761 ЦК України право передання майна у найм належить власникові речі або особі, якій належать майнові права.

Таким чином, на момент укладення договору про використання приміщення Львівського будинку органної та камерної музики для проведення богослужінь в костелі св.Марії Магдалени на 2004 рік від 15.01.2004р. позивач (відповідач за зустрічним позовом) володів правом передачі речі в найм на підставі охоронно-орендного договору на використання пам’ятника архітектури від 01.01.2002р.

Суд погоджується з аргументами позивача за зустрічним позовом щодо того, що договір оренди від 11.01.2006р., укладений між Управлінням охорони історичного середовища та Львівським будинком органної та камерної музики, строк дії якого визначений з 01.01.2006р. по 01.01.2011р., в силу приписів ст.ст.215, 220, 236, 793 ЦК України є нікчемним з моменту його вчинення та не породжує жодних наслідків. Проте нікчемність даного договору жодним чином не може впливати на дійсність чи недійсність в період з 2004 по 2007 рік договору про використання приміщення Львівського будинку органної та камерної музики для проведення богослужінь в костелі св.Марії Магдалени на 2004 рік від 15.01.2004р., в тому числі на правомірність продовження його дії на наступні роки, оскільки, як зазначено вище, правовою підставою для володіння позивачем костелом св.Марії Магдалени з 2002 по 2007 рік є охоронно-орендний договір на використання пам’ятника архітектури від 01.01.2002р.

В матеріалах справи відсутні докази дострокового припинення дії охоронно-орендного договору на використання пам’ятника архітектури від 01.01.2002р., його зміни чи розірвання.

Водночас судом беруться до уваги доводи позивача за зустрічним позовом стосовно того, що відповідно до ст.287 ГК України та ст.5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендодавцями щодо комунального майна виступають органи, уповноважені місцевими радами. Згідно із змінами, внесеними 26.01.2007р. до Положення про управління охорони історичного середовища Львівської міської ради та його структури, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1223 від 27.10.2006р., до повноважень управління не входить підписання орендних договорів. Таким чином дія охоронно-орендного договору на використання пам’ятника архітектури від 01.01.2002р. не могла бути продовжена, оскільки управління охорони історичного середовища з 26.01.2007р. не вправі виступати уповноваженою особою Львівської міської ради щодло укладення договорів оренди нерухомого майна.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.18 Закону України „Про охорону культурної спадщини” особі, яка набула право володіння, користування чи управління пам’яткою, за винятком наймача державної або комунальної квартири (будинку), забороняється передавати цю пам’ятку у володіння, користування чи управління іншій особі.

Згідно ст.761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найму. Передача майна у найм є проявом повноваження з розпорядження ним, відтак, необхідною передумовою укладення договору найму майнових прав є наявність у наймодавця права розпорядження ним.

Однак, всупереч приписам вищезазначених норм, відповідач за зустрічним позовом починаючи з 27.01.2007р. такими правами наділений не був.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч.1 ст.215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України є підставою недійсності такого правочину.

Відповідно до ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частина 3 ст.215 ЦК України встановлює, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Однак слід зазначити, що згідно ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов’язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Виняток з цього правила становлять угоди, зі змісту яких випливає, що вони можуть бути припинені лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ними, наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму.

Позивачем за зустрічним позовом заявлено позовну вимогу про визнання недійсним договору про використання приміщення Львівського будинку органної та камерної музики для проведення богослужінь в костелі св.Марії Магдалени на 2004 рік від 15.01.2004р. на 2006-2009 роки.

Враховуючи межі заявлених позивачем за зустрічним позовом позовних вимог суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог зустрічного позову.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що позивач за зустрічим позовом не позбавлений права звернутися з окремим позовом про визнання недійсним спірного договору на майбутнє.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані поданими доказами частково, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 8003,40 грн. заборгованості за спожиті комунальні послуги.

Позовні вимоги за зустрічним позовом суд вважає необґрунтованими та безпідставними, а тому в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом слід відмовити.

Згідно ст.44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати ослуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір за первісним позовом виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст.49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження оплати послуг адвоката позивачем за первісним позовом долучено лише копію угоди №003551 від 02.03.2010р. між позивачем та юридичною консультацією Галицького району м.Львова (адвокат Арутюнова Н.Ф.). Однак із вказаної угоди не вбачається, що юридична допомога надається позивачу саме по даній справі. Крім цього, незважаючи на вимогу суду, позивачем так і не було надано суду доказів оплати послу адвоката по дані справі, акту виконаних робіт (наданих послуг), свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю особи, яка надає правову допомогу. Таким чином вимога про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 500 грн. до задоволення не підлягає.

Оскільки спір за зустрічним позовом виник з вини позивача за зустрічним позовом, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст.49 ГПК України необхідно покласти на позивача за зустрічним позовом.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 203, 215, 220, 236, 509, 526, 599, 612, 625, 626, 638, 759, 761, 762, 793, 794, 764 ЦК України, ст.ст. 193, 207, 287 ГК України, ст.1, 13, 19, 20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 60, 75, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Первісний позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Релігійної громади Святої Марії Магдалени Римсько-католицької церкви, м. Львів, вул. С.Бандери, 8 (ідентифікаційний код 26094889) на користь Львівського будинку органної та камерної музики, м.Львів, вул.С.Бандери, 8 (ідентифікаційний код 01287452) 8 003 грн. 40 коп. заборгованості, 81 грн. 60 коп. державного мита та 188 грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом відмовити.

4.          В задоволенні зустрічного позову відмовити.

5.          Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя                                                                                           Мазовіта А.Б.