Рішення № 16201484, 17.06.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.06.11р.

Справа № 5005/4982/2011

За позовом Приватного акціонерного товариства "ХІМЕКСІ", м. Київ

до Акціонерного товариства закритого типу "Новомосковський завод мінводи", с. Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області

про стягнення 258 159,71 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Суть спору:

Приватне акціонерне товариство "ХІМЕКСІ" (далі –позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Акціонерного товариства закритого типу "Новомосковський завод мінводи" (далі –відповідач) суму 232 172,80 грн. основного боргу, 12 065,04 грн. інфляційних, 3 886,38 грн. 3% річних, 10 035,49 грн. пені, а всього 258 159,71 грн. заборгованості за порушення виконання грошових зобов’язань по договору поставки № 04-04/10 від 22.04.10р.

Представники сторін у призначене судове засідання не з’явилися. Про час та дату розгляду спору повідомлені належним чином, доказом чого є факт надіслання господарським судом кореспонденції поштовим зв’язком на адреси вказані в позовній заяві.

Відповідач позовні вимоги визнає частково. У відзиві на позов заперечення щодо заявленого розміру пені вмотивовує тим, що на його думку фактично спірний договір між сторонами у справі укладено не було, тому спірні поставки товару відбувалися не в силу цієї угоди, а здійснювались як позадоговірні, отже і нарахування пені передбаченої умовами п. 7.1 договору поставки є безпідставним. В той же час вказує на належність та правомірність решти заявленого розміру заборгованості, так як відповідає фактичним обставинам справи, а також яку просить розстрочити на три місяці, у зв’язку із скрутним фінансовим становищем та досить великою сумою для одночасної сплати.

Позивачем подано клопотання (вих. № 22-05/11 від 17.05.11р.), за змістом якого останній позовні вимоги підтримує повністю та просить здійснити розгляд спору по суті за відсутності повноважного представника позивача у призначеному судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду від 05.05.11р. строк розгляду спору за клопотанням представника позивача продовжено до 26.06.11р.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін, оскільки в матеріалах справи достатньо необхідних суду документів для прийняття правомірного та обґрунтованого рішення.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

22.04.2010 року між ЗАТ "ХІМЕКСІ" (постачальником), правонаступником якого згідно п. 1.4 Статуту є позивач у справі, та відповідачем (покупцем) було укладено договір поставки № 04-04/10 (далі - Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов’язується поставляти в строк та на замовлення покупця товар, а останній, в свою чергу, приймати та оплачувати замовлений товар на протязі 21-го банківського дня від дати поставки відповідної партії товару.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі названого договору поставки, є господарськими зобов’язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

За умовами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Вивчивши документи долучені до матеріалів справи господарський суд зазначає, що позивачем на виконання взятих на себе Договірних зобов’язань у період з 22.07.10р. по 09.09.10р. поставлено, а покупцем прийнято товар у загальній вартості на суму 307 027,20 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи двохсторонніми товарно-транспортними накладними, довіреностями на отримання матеріальних цінностей та рахунками-фактурами (а.с. 40-51).

Щодо посилань відповідача в обґрунтування обставин на заперечення фактичного укладення спірного договору поставки, а також безпідставності зазначення позивачем здійснення поставок спірного товару саме на виконання умов цієї угоди господарський суд вважає їх недоцільними, а отже судом не приймаються оскільки, згідно умов. п. 2.1 Договору ціна та асортимент продукції визначаються сторонами, зокрема, у видатковій товарній накладній, які в свою чергу були підписані повноважним та належним представником відповідача за довіреністю насамперед виданою керівником підприємства відповідача.

Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

На час звернення позивача з позовом до господарського суду відповідач взяті на себе зобов’язання в частині своєчасної та повної сплати вартості отриманого на його замовлення товару здійснив частково (реєстр платіжних документів (а.с. 52)), у зв’язку із чим станом на 07.04.11р. у останнього утворилась перед позивачем основна заборгованість в загальному розмірі 232 172,80 грн., яка визнається судом обґрунтованою та належною до примусового стягнення.

В силу положень статті 11 і 509 Цивільного кодексу України, а також ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України, із зазначених дій сторін у відповідача виникло зобов’язання по оплаті позивачу поставленого товару.

Відповідно до приписів ст. 526 ЦК України та тотожних умов ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Також, статтею 610 цього ж кодексу передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання.

На час розгляду справи відповідачем не надано господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми основної заборгованості, а обставини на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не спростовані.

Між тим, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 ЦК України). Виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

За умовами п. 7.1 Договору у випадку порушення строків оплати вартості поставленого товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а згідно доданого до позову розрахунку позивач провів нарахування відповідачу розміру пені, яка за період з 20.08.10р. по 07.04.11р. складає загальну суму 10 035,49 грн. (а.с. 8).

Однак, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені господарський суд вважає його обґрунтованим частково за період з 21.08.10р. по 07.04.11р. на загальну суму 8 980,43 грн., оскільки позивачем при проведенні розрахунку не враховано встановленого чинним законодавством обмеження для нарахування пені в шість місяців з дня коли зобов’язання повинно було бути виконано та невірно вирахувано граничну дату виконання грошового зобов’язання, так як для обчислення 21 (двадцяти однієї) доби з дати поставки товару повинні бути враховані лише робочі банківські дні, а також невірно взято для розрахунку визначену у спірному періоді Національним Банком України одну облікову ставку, тому враховуючи вищенаведені недоліки суд врешті нарахувань відмовляє за їх безпідставністю.

В той же час, господарський суд вважає за доцільне зазначити про те, що заперечення відповідача в частині безпідставного нарахування позивачем на суму основної заборгованості розміру пені мають безумовно похідний характер, так як залежать від наявності договірних відносин та узгоджених сторонами відповідних договірних умов, а оскільки в ході судового розгляду даного спору покупцем так і не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин зазначених у відзиві на позовну заяву в частині фактичного (на думку відповідача) не укладення між сторонами у справі спірного договору поставки, посилання останнього на безпідставність проведеного позивачем нарахування пені не заслуговують на увагу та відхиляються судом.

Окрім того, в силу положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, за порушення виконання відповідачем грошових зобов’язань позивач нарахував покупцю за період з вересня 2010 року по лютий 2011 року суму 12 065,04 грн. інфляційних, а також за період з 20.08.10р. по 07.04.11р. суму 3 886,38 грн. 3% річних, розмір яких відображається у розрахунках позивача доданих до справи.

Проведений господарським судом перерахунок заявлених до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та розміру 3% річних відображає, що розмір інфляційних заявлений до стягнення є правомірно розрахованим, тоді як розмір 3% річних, в зв’язку із вищенаведеним хибно визначеним граничним строком виконання покупцем грошового зобов’язання, підлягає задоволенню за період з 21.08.11р. по 07.04.11р. у сумі 3 867,11 грн., таким чином в решті нарахувань суд відмовляє за безпідставністю.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Наведене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Окрім того, відповідач долучив до матеріалів справи належним чином засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію серія А01 №289417 відповідно до якого вбачається, що останній провів зміни у найменуванні юридичної особи на Приватне акціонерне товариство "Новомосковський завод мінводи" (ЄДРПОУ 00382728).

Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення суду терміном на три місяці, у зв’язку із скрутним фінансовим становищем та досить великою сумою для одночасної сплати задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12 вересня 1996 року N 02-5/333 “Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України”, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Скрутний фінансовий стан відповідача не є підставою для розстрочення або відстрочення рішення, а обставини на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього в даний час та на можливість настання для нього негативних наслідків у зв’язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Новомосковський завод мінводи" (51281, с. Знаменівка Новомосковського району Дніпропетровської області, вул. Жукова, 1 А; ЄДРПОУ 00382728) на користь Приватного акціонерного товариства "ХІМЕКСІ" (01042, м. Київ, вул. Чеська, 1/22; ЄДРПОУ 23737832) суму 232 172,80 грн. (двісті тридцять дві тисячі сто сімдесят дві грн. 80 коп.) основного боргу, 8 980,43 грн. (вісім тисяч дев’ятсот вісімдесят грн. 43 коп.) пені, 3 867,11 грн. (три тисячі вісімсот шістдесят сім грн. 11 коп.) 3% річних, 12 065,04 грн. (дванадцять тисяч шістдесят п’ять грн. 04 коп.) інфляційних, 2 570,85 грн. (дві тисячі п’ятсот сімдесят грн. 85 коп.) державного мита, 235,02 грн. (двісті тридцять п’ять грн. 02 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров