Рішення № 16201231, 16.06.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.06.11р.Справа № 8/5005/6366/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протон Агро" (м.Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива" (с. Покровське, Нікопольського району, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором № 220310-111 на поставку товару від 22.03.2010р. у загальному розмірі 6 089,38 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1. - представник (дов. б/№ від 25.01.11р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протон Агро" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 220310-111 на поставку товару від 22.03.2010р. у загальному розмірі 6 089,38 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 3 140,88 грн. - пеня, 2 340,59 грн. - інфляційні втрати, 607,91 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2010 року по справі № 20/314-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Реаком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива" про стягнення 49 521,78 грн., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2011р., позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача 46 811,83 грн. основного боргу, 1 133,10 грн. пені, 1 357,54 грн. інфляційних втрат, 216,31 грн. 3% річних, а також судові витрати.

10.11.2010р. за рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Реаком" було змінено найменування і місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Реаком" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протон-Агро".

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2010 року по справі № 20/314-10 було виконане відповідачем 04.04.2011р.

У зв'язку з тим, що вищевказані грошові кошти були сплачені відповідачем лише 04.04.2011р., позивач просить суд на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути інфляційні втрати за період з жовтня 2010 року по березень 2011 року - 2 340,59 грн., 3% річних за період з 28.10.2010р. по 03.04.2011р. - 607,91 грн., а також пеню за період з 28.10.2010р. по 03.04.2011р. в сумі 3 140,88 грн. на підставі п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України та п. 8.3. договору № 220310-111 на поставку товару від 22.03.2010р.

Відповідач позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не направив, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, в той час, як відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується направленням ухвал суду на юридичну адресу відповідача, яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.06.2011р.

Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином з огляду також на наступне.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2010 року по справі № 20/314-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Реаком" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива" про стягнення 49 521,78 грн., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2011р., позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача 46 811,83 грн. основного боргу, 1 133,10 грн. пені, 1 357,54 грн. інфляційних втрат, 216,31 грн. 3% річних, а також судові витрати.

10.11.2010р. за рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Реаком" було змінено найменування і місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Реаком" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протон-Агро".

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2010 року по справі № 20/314-10 було виконане відповідачем 04.04.2011р.

У зв'язку з тим, що вищевказані грошові кошти були сплачені відповідачем лише 04.04.2011р., позивач просить суд на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути інфляційні втрати за період з жовтня 2010 року по березень 2011 року - 2 340,59 грн., 3% річних за період з 28.10.2010р. по 03.04.2011р. - 607,91 грн., а також пеню за період з 28.10.2010р. по 03.04.2011р. в сумі 3 140,88 грн. на підставі п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України та п. 8.3. договору № 220310-111 на поставку товару від 22.03.2010 р.

Судом прийняті до уваги приписи ст. 35 Господарського процесуального кодексу України відносно фактів та обставин, які встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2010 року по справі № 20/314-10, оскільки вони є загальновідомими, не потребують доказуванню, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У відповідності до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Так, відповідно до статей 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобовязання.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) визначено у ст. 217 ГК України як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 року у справі №10/557-26/155).

Нормами чинного законодавства не встановлено жодних обмежень щодо реалізації кредитором свого права на стягнення з боржника інфляційних втрат та 3% річних в іншому провадженні, окремому від провадження, в якому з боржника стягувалася сума основного боргу. Діюче законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення.

Грошова сума в порядку обліку індексу інфляції може нараховуватися по день фактичного стягнення з боржника суми заборгованості, оскільки між сторонами існують матеріальні відносини (зобовязання), на котрі розповсюджується дія ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних господарським судом перевірений та відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат за період з жовтня 2010 р. по березень 2011 р. в сумі 2 340,59 грн. та 3% річних за період з 28.10.2010р. по 03.04.2011р. у розмірі 607,91 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, оскільки обставини у справі та докази на їх підтвердження свідчать про прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання. Тому, посилання позивача на приписи частини другої статті 625 ЦК України ґрунтуються на законі. Винесення судом рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошове зобовязання. Грошова сума в порядку обліку індексу інфляції може нараховуватися позивачем по день фактичного стягнення з боржника заборгованості, оскільки до цього дня існує матеріально правовідношення (зобовязання), на яке поширюється вимога статті 625 ЦК України.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

На підставі вищевикладених норм, а також п. 8.4. договору, позивачем була нарахована пеня за період з 28.10.2010 року по 03.04.2011 року у розмірі 3 140,88 грн., розрахунок якої також перевірений господарським судом.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 3 140,88 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 549, 551, 599, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. 217 Господарського кодексу України, ст.ст. 35, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перспектива" (53273, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Покровське, вул. Радянська, 18-Б; код ЄДРПОУ 32616819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Протон Агро" (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Театральна, 2; код ЄДРПОУ 34230843) - 2 340 грн. 59 коп. - інфляційних втрат, 607 грн. 91 коп. - 3% річних, 3 140 грн. 88 коп. пені, 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.Ю. Дубінін