Постанова № 16197690, 31.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2011 р. справа № 2а/0570/3803/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Загацької Т.В.

при секретаріТелешов В.О.

представника позивача Скроботова Є.А.

представника відповідача Хандогіна О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою : м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БетаАгроінвест» до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2009 року у розмірі 148558,00 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю “Бета-Агро-Інвест”, звернувся до суду з позовом до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції та Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2009 року в сумі 148558,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України “Про податок на додану вартість”, факт наявності заборгованості з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у зв'язку із надмірною сплатою цього податку, а також визнання судом недійсним податкового повідомлення-рішення, яким податковий орган зменшив бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за січень 2009 року у заявленій до стягнення суми.

Перший відповідач проти позовних вимог заперечує, посилається на те, що податковим органом оскаржені до Вищого адміністративного суду України судові рішення, якими задоволені позовні вимоги позивача та визнано недійсним податкові повідомлення рішення про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ. Таким чином, після перегляду цих рішень судом касаційної інстанції можливо ставити питання про відшкодування ПДВ з бюджету.

Представник відповідача ГУ ДКУ в Донецькій області в судове засідання не зявився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи без його участі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Бета-Агро-Інвест” є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 30844997, є платником податку на додану вартість, свідоцтво № 07151364, знаходиться на податковому обліку в Ясинуватській обєднаній державній податковій інспекції.

Як платник податку на додану вартість позивач подав до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року, якою визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку у банку в розмірі 148558,00 грн. Виходячи із аналізу статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (чинних на час виникнення спірних правовідносин), (надалі Закон № 168) органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету. Отже, органи державної податкової служби є субєктом владних повноважень, який у правовідносинах, повязаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізує надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до статті 11 Закону України “Про систему оподаткування” від 18 лютого 1997 року № 77/97-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин) платники податків несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.

Згідно до преамбули Закону України “Про податок на додану вартість” ним, серед іншого, визначається порядок обліку звітності та внесення податку до бюджету.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені пунктом 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховуються до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Таке правило зазначено абзацом третім наведеного підпункту.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168 передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту.

Аналіз вищезазначених норм доводить сукупність підстав для отримання бюджетного відшкодування, до них належать:

-наявність відємного значення звітного податкового періоду;

-зарахування відємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду;

-фактична сплата податку отримувачем товарів (послуг);

-здійснення зазначеної оплати постачальникам товарів (послуг) у попередньому податковому періоді;

-включення залишку відємного значення (після бюджетного відшкодування) до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Суд зазначає, що Законом України “Про податок на додану вартість” введено непрямий податок на додану вартість, запровадження якого не повинно впливати на фінансово-господарську діяльність субєктів господарювання.

Згідно із Законом України “Про податок на додану вартість” обовязок щодо визначення обєкта оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильність обчислення та декларування податку, видачу податкових накладних покладено на платника податку продавця товару. Обовязок сплатити нарахований продавцем податок на додану вартість у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну в підтвердження сплати податку Законом покладений на платника податку покупця.

Пункт 1.8 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податків з бюджету у звязку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Нормами Закону не передбачений обовязок покупця товару платника податку сплачувати нарахований йому продавцем у складі ціни товару податок на додану вартість безпосередньо до державного бюджету. За приписами підпункту “а” підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 наведеного Закону умовою бюджетного відшкодування покупцю є сплати ним податку у складі ціни товарів (послуг) продавцю, а не сплата останнім податку до бюджету. Саме нормами зазначеного Закону, з урахуванням його преамбули, регулюються всі питання, повязані із визначенням та сплатою податку на додану вартість.

Порядок перевірки першим відповідачем задекларованого позивачем бюджетного відшкодування передбачений підпунктами 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Підпунктом “в” підпункту 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 передбачені дії податкового органу, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної (документальної) перевірки податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, у разі зясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Першим відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість шляхом перерахування на рахунок платника у банку за січень 2009 року.

За наслідками перевірки першим відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.03.2009 року № 0000172320/0 та № 0000182320/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2009 року у розмірі 148558,00 грн., тобто в повній сумі, яка заявлена в декларації до відшкодування.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2009 року в адміністративній справі № 2а-6575/09/0570 (яка набрала законної сили 02.08.2009р.) зазначені податкові повідомлення-рішення 13.03.2009 року № 0000172320/0 та №0000182320/0 в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2009 року у розмірі 148558,00 грн. були визнані недійсними та скасовані.

З огляду на принцип допустимості доказів, що визначений частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не вникає спору.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2009 року встановлено, що позивачем обґрунтовано в розрахунку бюджетного відшкодування (додаток № 3 до декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року) визначена сума 148558,00 грн. як сума бюджетного відшкодування.

Суд не приймає до уваги посилання податкового органу щодо неможливості відшкодування ПДВ у звязку з оскарженням судових рішень до Вищого адміністративного суду України, оскільки відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Тому доводи податкового органу щодо неможливості виконання рішення суду, яке набрало законної сили, не узгоджуються з приписами вищезазначеної статті.

У судовому засіданні встановлено, що перший відповідач утримався від виконання дій, передбачених Законом України “Про податок на додану вартість”, тобто надання висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету до органу державного казначейства, або відмови у наданні бюджетного відшкодування, що, як наслідок спричинило звернення позивача за судовим захистом.

З введенням в дію норм Податкового кодексу України обовязок податкових органів щодо надання висновку у передбачених законодавством випадках не скасований. Так, пунктами 200.12, 200.13 Податкового кодексу України визначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Порядок відшкодування податку на додану вартість затверджений спільним наказом Державної податкової адміністрації України та Державного казначейства України від 20.12.2010р. № 960/495, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12. 2010 р. за N 1387/18682. Пунктом 2 зазначеного Порядку передбачено, що податкові органи надають органам Державного казначейства України висновки про суми відшкодування податку на додану вартість та Реєстр висновків про суми відшкодування податку на додану.

Положення вищенаведеного Порядку встановлюють взаємодію податкових органів та органів державного казначейства, які діють як органи державної влади, представники одного відповідача держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обовязки.

Як встановлено судом, висновок першим відповідачем до органу державного казначейства про відшкодування податку на додану вартість належним чином оформлений не надавався.

Суд дійшов висновку, що у разі, коли податковий орган в установлений законом строк не надає відповідний висновок органу державного казначейства, платник податків вправі скористатись свої правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення суми коштів з Державного бюджету України.

З урахуванням зазначеного суд задовольняє позов у повному обсязі.

В порядку статті 94 КАС України судові витрати присуджуються позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Бета-Агро-Інвест” до Ясинуватської обєднаної державної податкової інспекції та Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2008 року в сумі 148558,00 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Бета-Агро-Інвест”(ЄДРПОУ 30844997, рахунок 26004010112800, банк ВАТ “ВТБ Банк” в м. Києві, МФО 321767) заборгованість з бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2009 року у розмірі 148558 (сто сорок вісім тисяч пятсот пятдесят вісім) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Бета-Агро-Інвест” витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 31 травня 2011року. Постанова виготовлена в повному обсязі 06 червня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя Загацька Т. В.