Постанова № 16197517, 14.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" червня 2011 року Справа № 5021/638/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі Березка О.М.

за участю представників сторін:

позивача не зявився

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача Управління реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради, м. Суми (вх. № 2048С/3-10) на рішення господарського суду Сумської області від 07 квітня 2011 року по справі № 5021/638/2011

за позовом Управління реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради, м. Суми

до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Суми

про стягнення 145,79 грн.

встановила:

У березні 2011 року позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача недоотриманих грошових коштів у розмірі 145,79 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 07 квітня 2011 року (суддя Левченко П.І.) в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з Управління реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради 102 грн. витрат по сплаті державного мита.

Позивач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 07 квітня 2011 року у справі № 5021/638/2011 скасувати та залишити позов без розгляду повністю. При цьому посилається на те, що відповідачем 11.04.2011 р. було сплачено недоотримані кошти в розмірі 145,79 грн., в звязку з чим Управлінням реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради було направлено до господарського суду Сумської області відмову від позову. Вважає, що судом неправомірно покладено на позивача витрати по сплаті державного мита, оскільки відповідно до п. 11 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 р. № 7-93, позивач звільнений від його сплати.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

В судове засідання 07 червня 2011 року представники сторін не зявилися, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, докази їх належного повідомлення про час та місце розгляду справи знаходяться в матеріалах справи.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 17 березня 2008 року між сторонами по справі було укладено договір № 13 про залучення пайових коштів замовників будівництва (реконструкції) в розвиток інженерно транспортної та соціальної інфраструктури м. Суми, за умовами якого відповідач зобов`язався перерахувати на рахунок Цільового фонду розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури м. Суми грошові кошти у розмірі 585 грн.

Відповідач виконав умови договору і сплатив на рахунок Цільового фонду 585 грн.

02 лютого 2011 року позивач виготовив проект додаткової угоди № 1 про зміну договору про залучення пайових коштів замовників будівництва (реконструкції) в розвиток інженерно транспортної та соціальної інфраструктури м. Суми № 13 від 17 березня 2008 року.

У цій додатковій угоді № 1 позивач змінив умови пункту 2.1 договору в частині розміру суми грошових коштів, які зобов`язується сплатити відповідач, з 585,00 грн. на 730,79 грн. зазначивши в тексті додаткової угоди № 1, що фактична оплата за договором № 13 від 17.03.2008 р. становить 585,00 грн. і необхідна доплата у сумі 145,79 грн.

З матеріалів справи вбачається, що листом № 218-1/20.01 від 02.02.2011 року позивач 08.02.2011 року надіслав відповідачеві проект додаткової угоди № 1 для підписання його відповідачем та повернення даного примірника додаткової угоди на адресу позивача. В листі позивач просив відповідача підписати додаткову угоду № 1 до договору та перерахувати грошові кошти у розмірі 145,79 грн. на рахунок цільового фонду місцевого бюджету, зазначеного в додатковій угоді.

Як зазначив позивач у своїй позовній заяві, відповідач залишив без відповіді лист № 218-1/20.01 від 02.02.2011 року.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача недоотриманих грошових коштів у розмірі 145,79 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем зобовязання за договором № 13 від 17 березня 2008 року були виконані належним чином та сплачена позивачу обумовлена договором сума в розмірі 585,00 грн. Ніяких інших зобов`язань перед позивачем відповідач не мав. Відповідно до пункту 5.1 договору № 13 від 17.03.2008 р., зміни до цього договору вносяться в установленому законом порядку за взаємною згодою сторін шляхом укладання відповідних угод, які є невідємною частиною цього договору, або у судовому порядку.

Пунктом 5.2 договору визначено, що одностороння зміна умов договору або одностороння відмова від цього договору не припустима.

Одностороння зміна умов договору не допускається і статтею 525 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оскільки сторони за взаємною згодою ніякі зміни до договору шляхом укладання відповідної угоди не вносили, тому у відповідача відсутнє зобовязання щодо здійснення доплати в сумі 145,79 грн., в звязку з чим позовні вимоги позивача визнані господарським судом безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім того, оскільки позивач при зверненні до господарського суду з позовною заявою не сплатив державного мита в сумі 102,00 грн., яке він зобов`язаний був сплатити згідно п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито», тому суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідності зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України, державне мито в сумі 102,00 грн. підлягає стягненню з позивача в доход державного бюджету.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Посилання позивача на факт сплати відповідачем 145,79 грн. в рахунок недоотриманих коштів, а також в звязку з цим на відмову Управління реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради від позову, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки зазначені обставини мали місце вже після прийняття рішення по справі, а відповідно до частини 3 статті 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Твердження позивача про неправомірність покладення на нього витрат по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. є безпідставними, оскільки в силу статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові у позові державне мито покладається на позивача.

Відповідно до пункту 11 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від сплати державного мита звільняються органи місцевого та регіонального самоврядування-за позовами до суду або господарського суду простягненняз підприємства, об'єднання, організації, установиігромадян збитків, завданих інтересам населення, місцевому господарству, навколишньому середовищуїхнімирішеннями,діямиабо бездіяльністю, а також урезультаті невиконання рішень органів місцевого та регіонального самоврядування.

Тобто, це положення Декрету передбачає пільги по сплаті держмита за подання позову в результаті невиконання певних рішень органів місцевого та регіонального самоврядування, в той час як в даному випадку позов Управління реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради повязаний з виконанням договору № 13 від 17.04.2008р. про залучення пайових коштів замовників будівництва (реконструкції) в розвиток інженерно транспортної та соціальної інфраструктури м. Суми, укладеним з Приватним підприємцем ОСОБА_1

За таких обставин, позивач ані під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності викладених вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги позивача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 07 квітня 2011 року.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Управління реконструкції та капітального будівництва Сумської міської ради, м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 07 квітня 2011 року по справі № 5021/638/2011 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 10 червня 2011 року.