Рішення № 16197317, 09.06.2011, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.06.2011 Справа № 5024/736/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" м.Херсон

до: приватного акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс" м. Херсон

про стягнення 14976грн.86коп.

за участю представників сторін:

від позивача уповноважена особа ОСОБА_1

від відповідача - уповноважена особа ОСОБА_2

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач) звернулося з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс" (відповідач) 13645грн. 43 коп. основного боргу, 100грн.66 коп. 3% річних, 442грн. 64 коп. інфляційних витрат, 3208грн.12коп. пені, з посилаючись на невиконання відповідачем своїх обовязків за договором про постачання теплової енергії від 03.11.2007року №287/дгу.

Позивач в засіданні суду позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, посилаючись на те, що він неодноразово звертався до позивача починаючи з березня 2010року з листами про відключення теплопостачання, як це передбачено умовами договору, а з 26.11.2010року виникла аварійна ситуація на внутрішніх мережах теплопостачання, у звязку з чим скликаною позивачем комісією здійснено відключення від мереж теплопостачання і з цього часу тепло на його обєкти не подавалося. Крім того, відповідач посилається на те, що позивачем нарахована пеня за межами строку позовної давності, яку він просить застосувати та відмовити в стягненні пені, яка нарахована за межами строку позовної давності.

Справа розглядалася з перервами, які відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалися в засіданнях 07.06.2011року.

В засідання суду 09.06.2011року позивач подав заяву про зменшення позовних вимог. Підтримуючи позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, втрат від інфляції на 3% річних, він зменшує позовні вимоги в частині стягнення пені, яку просить стягнути в сумі 788грн.13коп.

Зазначена заява відповідає вимогам ст.22 ГПК України, вона приймається судом, тому має місце нова ціна позову - 14976грн.86коп., в межах якої і вирішується спір.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з урахуванням наступного.

Між ВАТ "Херсонська ТЕЦ", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Херсонська теплоелектроцентраль" (позивач по справі) та приватним акціонерним товариством "Молодіжний житловий комплекс" (відповідач у справі) 03 листопада 2007року укладено договір №287/дгу про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно з цим договором позивач зобовязався надати відповідачу послуги з постачання теплової енергії на зазначені в п. 3 договору приміщення в обсягах згідно з додатком №1, а відповідач зобовязався прийняти зазначені послуги та своєчасно оплачувати їх вартість за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обовязок субєктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Статтею 901 ЦК України зазначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Строк дії договору згідно з пунктом 26 сторони узгодили з дня його підписання до 30.09.2008року та зазначили, що договір є щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку сторонами не буде письмово заявлено про розірвання договору або необхідність його перегляду. Доказів розірвання або перегляду умов договору у встановленому законом порядку суду не надано.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При зверненні з позовом позивач просив стягнути заборгованість за надані послуги теплопостачання за період з 01.11.2009року по 01.03.2011року, вартість яких за розрахунком позивача становить 13645грн.43коп., надавши докази надіслання відповідачу щомісячно рахунків на оплату.

За умовами пункту 8 договору від 03.11.2007року відповідач зобовязаний оплачувати надані послуги в строк не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Доказів перерахування зазначеного боргу відповідач в засідання суду не надав, тому вимоги позивача про стягнення 13645грн.43коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, тому вимоги позивача про стягнення 442грн.64коп. втрат від інфляції та 100грн.66коп. річних також підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення 788грн.13коп. пені за прострочку виконання грошового зобовязання суд виходить із наступного.

Пункт 6 ст.231 Господарського Кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В той же час відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Тобто, за нормами ГК України пеня не має тривалого характеру та через шість місяців після дня виникнення прострочки слід припинити її нарахування.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996року платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 Господарського Кодексу України.

Сторони в договорі від 03.11.2007року пунктом 12 передбачили сплату пені в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочки, але не визначили конкретного періоду нарахування пені, тому суд вважає необхідним застосувати норму п.6 статті 232 ГК України, у зв'язку з чим нарахування пені по кожному періоду нарахування повинно бути припинено через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд також зазначає, що в силу статті 223 Господарського Кодексу України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за порушення в сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним Кодексом України, якщо інші строки не встановлені Господарським Кодексом України.

Статтею 258 ЦК України визначені спеціальні строки позовної давності в один рік в частині стягнення неустойки (штрафу, пені). Таким чином статті 258 ЦК України та 232 ГК України підлягають застосуванню одночасно, оскільки вони не суперечать, а доповнюють одна одну.

З урахуванням вимог закону щодо застосування позовної давності, про який просить відповідач, а також вимог статей 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 329грн.91коп. за період з 26.04.2010року ( в межах 6- місячного періоду) по 01.04.2011року.

Судом відхиляються посилання відповідача на те, що позовні вимоги про сплату боргу з березня 2010 року безпідставні, так як відповідно до додатку №3 позивач повинен був припинити постачання теплової енергії, у звязку з тим, що він неодноразово надсилав відповідачу листи з проханням припинення постачання теплової енергії, оскільки відповідно до додатку №3 до договору саме позивач, як виконавець, припиняє постачання теплової енергії за зверненням відповідача. Такого припинення не відбулося. Акт відповідача від 26.11.2010року також не свідчить про припинення постачання теплової енергії у встановленому законом порядку.

Так, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005року встановлено порядок відключення споживачів від мереж централізованого опалення . Документального підтвердження дотримання цього порядку відключення відповідач суду не надав, а його посилання на те, що акт від 26.11.2010року було складено після самовільного перекриття вентеля, оскільки створилася аварійна ситуація, не є доказом дотримання вищезазначеного Порядку відключення. Позивач, як постачальник тепла, не входив до складу комісії і не приймав участі у складанні акту, а за умовами додатку №3 до договору, саме позивач припиняє постачання теплової енергії у встановленому Правилами порядку.

З урахуванням вищезазначених норм права позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс" м. Херсон пр. 200 років Херсона, 38 к.6, р/р 2600902193521 в ПАТ "Кредобанк" МФО 325365, ідентифікаційний код 14137852 на користь публічного акціонерного товариства "Херсонська теплоелектроцентраль" м.Херсон Бериславське шосе, 1 р/р 26037300012029 ВАТ "Держощадбанк України" МФО 352457 ідентифікаційний код 00131771 13645грн. 43 коп. основного боргу, 100грн.66 коп. 3% річних, 442грн. 64 коп. інфляційних витрат, 329грн.91коп. пені, 145грн.19коп. витрат по сплаті державного мита та 196грн.95коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В стягненні 458грн.22коп. пені відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя З.І. Ємленінова

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 10.06.2011р.