Постанова № 1619724, 06.03.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-1669/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«06» березня 2008 року м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі : судді - Спірідонова М.О.

за участю секретаря - Свіргун 0.0.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адмінистративний позов Акціонерного товариства закритого типа «Харківський жировий комбінат» до

ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова,

третьої особи ДПА у Харківській області

про визнання незаконним рішення ДШ у Жовтневому районі м.Харкова № 0002252310 від 15 червня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова, третьої особи ДПА у Харківській області в якому просив суд визнати нечинним рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 червня 2007 року № 0002252310.

В обґрунтування позову позивач вказав, що державна податкова адміністрація у Харківській області 18 травня 2007 р. провела перевірку діяльності АТЗТ „Харківський жировий комбінат" щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, про що складений Акт перевірки № б/н.

На підставі цього акту 15 червня 2007 р. ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова прийняв Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002252310 у сумі 4851,52 грн. за порушення п.1 ст.З Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності", надалі - Закон про патентування.

Представник позивача зазначив, що вважає, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002252310 від 15.06.2007 р. винесене без наявних на те правових підстав та порушує законні права позивача, виходячи з наступного.

Порушення п.1 ст.З Закону про патентування відповідач обґрунтовує тим, що позивач здійснював торгівельну діяльність без наявності відповідного торговельного патенту з 21.03.2006 р. по 18.05.2007 р.

Висновки відповідача не відповідають нормам Закону про патентування. Згідно п.1 ст.З Закону про патентування патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів. Пунктом 2 ст. З Закону про патентування встановлено, що „під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю ... за готівкові кошти ..." Порядком здійснення торговельної діяльності та правилами торговельного обслуговування населення, затвердженими постановою. КМ України від 15.06.2006 р. № 833, також визначено, що торговельна діяльність здійснюється суб'єктами господарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі. Для визначення термінів Порядок пропонує скористатися ДСТУ 4303-2004 „Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять" (п.2 Порядку). Так, згідно ДСТУ роздрібна торгівля - це «вид экономической деятельности в сфере товарообороти, охватывающий куплю-продажу товаров конечному потребителю и предоставление ему торгових услуг»; оптова торгівля - «вид экономической деятельности в сфере товарообороти, охватывающий куплю-продажу товаров по договорам поставки партиями для дальнейшей их продажи конечному потребителю через розничную торговлю или для производственного потребления и предоставления связанньїх с зтим услуг». Таким чином, торгівельна діяльність передбачає здійснення двох невід'ємних операцій - купівлю та продаж продукції, чого не відбувається при продажі власної продукції підприємства.

Тобто, для отримання торговельного патенту необхідні бути наявними умови: здійснення торговельної діяльності (придбання та продаж товарів); предметом торгівлі повинні бути товари; торгівельна діяльність повинна здійснюватись через пункти продажу.

Як зазначив представник позивача вын є виробничим підприємством і не здійснює купівлю товарів для подальшого продажу населенню. Фактично позивач у зазначеному періоді реалізовував робітникам підприємства неліквіди, відходи плівки, дрова від списаної дерев'яної тари, мішки та цеглу, що вже були у використанні, інші, непридатні для використання у власній господарській діяльності комбінату, матеріальні цінності. Вказані ТМЦ обліковувалися у Позивача на рахунку 20 «виробничі запаси», а не на рахунку 28 «товари». Порядок застосування цих рахунків визначено Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Мінфіну України від 30.11.1999 р. № 291 (зареєстровано в Мін'юсті України 21.12.1999 р. № 893/4186).

Таким чином, законодавство відрізняє діяльність та порядок ведення обліку для промислових та інших виробничих підприємств, що здійснюють діяльність у виробничій сфері та торгових організацій, що здійснюють діяльність в сфері торгівлі.

Представники третьої особи під час перевірки мали змогу перевірити цю інформацію, але відмовилися від цього, що призвело до помилкового розуміння та застосування законодавства про патентування.

Таким чином, при здійсненні операцій з реалізації неліквідних товарів робітникам, відсутні умови від яких залежить патентування торговельної діяльності, а тому такі операції не потребують отримання торгового патенту.

Щодо розрахунку штрафних (фінансових) санкцій то представник позивача вказав, що в оскаржуваному рішенні, позивача притягнуто до відповідальності на підставі ст.8 Закону про патентування у вигляді застосування штрафу у подвійному розмірі вартості торгового патенту за повний термін діяльності підприємства із зазначеним порушенням.

Розрахунок застосованих до позивача штрафних санкцій на суму 4851,52 грн. Позивачу ні разом з Актом перевірки, ні з винесеним Рішенням, ні окремо, Відповідачем не був наданий, але, за усними поясненнями представників Відповідача, штраф в розмірі 4851,52 грн. був розрахований як подвійний розмір максимальної вартості торгового патенту (320 грн. в місяць) за період з 01.10.2006 р. по 18.05.2007 р. Позивач не може погодитися з проведеним розрахунком штрафних санкцій з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ст. З Закону про патентування вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування від 60 до 320 грн. залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів.

В акті перевірки не наведено відповідних доказів щодо наявності підстав для застосування при розрахунку штрафних санкцій саме максимальної вартості торгового патенту в сумі 320 грн. за місяць з посиланням на Додаток №1 до рішення XIIIсесії Харківської міської ради XXIIIскликання від 24.02.2002 р. "Про внесення змін до рішення IIIсесії Харківської міської ради XXIIIскликання від 16.09.98р. "Про встановлення вартості торгового патенту на здійснення торговельної діяльності в м.Харкові та затвердження єдиного поясного поділу м.Харкова".

Представник позитвача назначив, що протягом періоду з 01.10.2006 р. по 18.05.2007 р. позивач здійснював продаж працівникам підприємства використаних мішків, цегли, дров від списаної дерев'яної тари, відходів плівки та інших неліквідів на підставі відповідних розпоряджень керівника підприємства про здіснення короткострокових заходів, пов'язаних з продажем непридатних для використання у господарській діяльності комбінату запасів. При цьому максимальна кількість днів, протягом яких здійснювався такий продаж, складала від 3 до 13 за місяць:

Період10/200611/200612/200601/200702/200703/200704/200705/2007Кількість13121136953днівпродажузаготівку

За таких обставин Закон про патентування (п.4 ст.З) надає суб'єкту підприємницької діяльності право здійснювати продаж за готівку з придбанням короткотермінового торгового патенту, термін дії якого становить від 1 до 15 днів, а вартість за один день - 10 гривень.

Також представник позивача вказав, що при проведенні перевірки було порушено порядок проведення перевірки та складання Акту.

Відповідно до п.З ст.9 Закону про патентування контроль за дотриманням вимог вказаного Закону здійснюють органи податкової служби шляхом проведення планових і позапланових перевірок у встановленому порядку згідно із законодавством України. Порядок проведення планових і позапланових перевірок встановлено ст. 11-1, 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" і є обов'язковим для дотримання податковими органами всіх рівнів, в тому числі і ДПА в областях України.

Згідно посвідчень на перевірку №№ 8325,8326 від 15.05.2007р. податковим ревізорам-інспекторам Фоменко С.В і Забайрачній С.С. доручалося провести планову перевірку АТЗТ „ХЖК" з метою здійснення контролю за додержанням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявністю торгових патентів та ліцензій.

Згідно ст.11-1, 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків, проведення планових виїзних перевірок за окремими видами зобов'язань перед бюджетами забороняється. Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення. Посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення.

Планова перевірка АТЗТ „ХЖК" проведена з порушенням вищенаведених вимог Закону, що призвело до складання безпідставного акта перевірки від 18.05.2007р. Фактично 18.05.2007р. працівниками ДПА у Харківській області проведена повторна тематична перевірка АТЗТ „ХЖК" за окремими видами зобов'язань перед бюджетом, які раніше були перевірені в ході планової документальної перевірки підприємства за період з 01.04.2005р. по 30.09.2006р., що проводилася співробітниками Спеціалізованої ДПІ у м.Харкові (з питання використання РРО -спільно із спеціалістами ДПА у Харківській області) і за результатами якої складено акт перевірки від 20.12.2006 р. № 2432/42-051/00333612. Письмове повідомлення про проведення планової перевірки з 18 по 22 травня 2007 р. позивачу взагалі не надсилалося. Позивач також не володіє інформацією щодо періоду діяльності, який підлягав плановій перевірці працівниками ДПА у Харківській області.

Що стосується самого акту перевірки, то представник позивача зазначив, що акт не містить чіткого змісту порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів, не наведені докази, які б підтверджували наявність факту порушення з переліком первинних документів, що є порушенням з боку Відповідача п.п.1.7, 2.З., 3.1.Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПАУ від 10.08.2005 р. № 327, п. 10 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПАУ від 17.03.2001 р. № 110.

Таким чином, представник позивача зазначив, що акт перевірки складений з порушенням порядку проведення перевірки, не вміщує фактичних даних про наявність порушення, в зв'язку з чим він не має юридичної сили, не є доказом виявленого порушення та не може бути підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Виходячи з вище викладеного позивач просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання зявився та з позовом не погодився, вказавши, що дії відповідача в частині проведення перевірки відповідають вимогам Закону України «Про державну податкову службу».

Що стосується встановлених перевіркою порушення, а саме:

-п.1 ст. З Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. №98/96-ВР (далі за текстом - Закон №98/96) дане порушення полягає у здійсненні торгівельної діяльності без наявності відповідного торгового патенту за період з 27.03.2006 по 18.05.2007р.

Представник відповідача зазначив, що згідно ч.1 ст. З Закону №98/96 патентуванню підлягає торговельна діяльність, яка здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності у пунктах продажу товарів.

Пунктом 6 статті 3 Закону №98/96 визначено перелік видів товарів вітчизняного виробництва що мають право здійснювати торговельну діяльність без придбання торгового патенту.

Згідно пункту 10 статті 3 Закону №98/96 не потребує патентуванню реалізація суб'єктом підприємницької діяльності продукції власного виробництва фізичним особам, які прибувають з ним у трудовик відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення цього суб'єкта.

Оскільки норми даних статей на позивача не поширюються, то він при здійсненні господарської діяльності повинен був придбати торговий патент.

Відповідальність за порушення вимог передбачена ст.8 Закону №98/96, застосовуються штрафна (фінансові) санкція.

Виходячи з вище викладеного представник відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Представник третьої сторони підтримав позицію відповідача та також просив суд відмовити позивачу у задоволені його позовних вимог.

Судом встановлено, що повноваження працівників ДПА на проведення перевірки були оформлені направленнями на перевірку від 15.05.07 №№ 8326, 8325.

Державна податкова адміністрація у Харківській області 18 травня 2007 р. провела перевірку діяльності АТЗТ „Харківський жировий комбінат" щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, про що складений Акт перевірки № б/н.

Актом перевірки встановлено порушення, а саме:

-п.1 ст. З Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.1996 р. №98/96-ВР (далі за текстом - Закон №98/96) дане порушення полягає у здійсненні торгівельної діяльності без наявності відповідного торгового патенту за період з 27.03.2006 по 18.05.2007р.

На підставі цього Акту 15 червня 2007 р. ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова прийняв Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0002252310 у сумі 4851,52 грн.

Рішення ДПІ оскаржувалось позивачем за процедурою адміністративного оскарження, рішенням ДПА України від 21.11.2007 р. № 11575/6/25-0415 залишене без змін.

Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції Україні передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень тау спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Що стосується порядку проведення перевірки, то суд зазначає, що порядок здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків товари (послуги) передбачено ст. 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95 №265/95-ВР (далі - Закон №265), якою встановлено, що такий контроль здійснюється податковими органами шляхом проведення планових або позапланових перевірок.

При цьому, згідно з ч.1 ст.9 Закону України „Про державну податкову службу" від 1.12.1990р. №509-ХІІ зі змінами та доповненнями (далі - Закон №509) визначено, що державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) виконують функції, передбачені статтею 8 цього Закону, крім функцій, зазначених у пунктах 2, З, 11, 12, 13, 16, а також пункті 15 цієї статті у частині забезпечення виготовлення марок акцизного збору.

Пунктом 1 ст.8 Закону №509 передбачено здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що ДПА у Харківській області як податковий орган має повноваження на здійснення контролю за додержанням особами, що здійснюють свою діяльність на території, на яку поширюється юрисдикція ДПА, встановленого законом порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги).

Крім цього у відповідності до положень п.2 ст. 11 Закону №509, де вказано, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Статтею 111 Закону №509 передбачено, що перевірки в межах повноважень податкових (органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", вважаються позаплановими перевірками.

При цьому, Закон №509 не ототожнює вказані перевірки за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) з плановими і позаплановими виїзними перевірками своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) ні в частині визначення підстав їх проведення, ні в частині встановлення процедури їх здійснення.

Тому визначені вказаним законом підстави та порядок проведення перевірок поширюються виключно на правовідносини з проведення планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), і жодним чином не стосуються правових відносин, що складаються з приводу перевірки щодо здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги).

Оскільки Закон №265 є спеціальним законодавчим актом у питаннях проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), то інші нормативні акти, у тому числі Закон № 509, на дані правовідносини поширюються тільки в частині, не врегульованій Законом №265.

Таким чином, суд приходить до висновку, що при проведенні перевірки працівники ДПА діяли в и межах прав, наданих направленнями на перевірку, та в межах компетенції органів державної податкової служби, передбаченої ст. 11 Закону №509 і ст.15 Закону №265.

Згідно з ст. З Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23.03.96р. № 98\96-ВР патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

У відповідності до положень п.1,2 ст. 3 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів; під торговельною діяльністю у цьому Законі слід розуміти роздрібну та оптову торгівлю, діяльність у торговельно-виробничій (громадське харчування) сфері за готівкові кошти, інші готівкові платіжні засоби та з використанням кредитних карток.

Відповідно до ч. 10 ст. З Закону України № 98\96-ВР не потребує патентуванню реалізація суб'єктом підприємницької діяльності продукції власного виробництва фізичним особам, які перебувають з ним у трудових відносинах, через пункти продажу товарів, вбудовані у виробничі або адміністративні приміщення цього суб'єкта.

Судом встановлено, що позивач є виробничим підприємством і не здійснює купівлю товарів для подальшого продажу населенню. Позивач у зазначеному періоді реалізовував робітникам підприємства неліквіди, відходи плівки, дрова від списаної дерев'яної тари, мішки та цеглу, що вже були у використанні, інші, непридатні для використання у власній господарській діяльності комбінату, матеріальні цінності. Також позивач не здійснює діяльність у сфері торгівлі, в нього також відсутні пункти продажу товарів.

Виходячи з вище викладеного та аналізуючи положення Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" суд приходить до висновку, що оскільки відходи плівки тощо , які непридатні для використання у власній господарській діяльності комбінату, матеріальні цінності не є продукцією власного виробництва, що також підтвердив представник позивача в судовому засіданні, її реалізація фізичним особам, які перебувають з підприємством у трудових відносинах підлягає патентуванню.

Також суд зазначає, що Законом України № 98\96-ВР передбачено три види патентування: звичайний, пільговий або короткостроковий . Усе залежить від умов торгівлі та від того, чим торгує підприємець.

Позивач в позовній заяві зазначив, що штрафну санкцію відповідачу слід було розраховувати виходячи з одноденної вартості короткострокового патенту та кількості днів, протягом яких здійснювався продаж товарів працівникам підприємства: 2x10x62 = 1240 грн.

У відповідності п. 16 Положення про виготовлення, зберігання та реалізацію торгових патентів, затвердженого постановою КМУ від 13.07.98р. № 1077, передбачено, що короткостроковий торговий патент придбавається при проведенні ярмарків, виставок-продажів та інших короткострокових заходів, пов'язаних із демонстрацією та продажем товарів.

Як було встановлено судом та підтверджується поясненнями представника позивача АТЗТ "Харківський жировий комбінат" протягом періоду з 01.10.06р. по 18.05.07р. здійснював продаж використаних мішків, цегли, дров, плівки. Як вбачається з даного переліку, суд приходить до висновку, що ці товари ніяк не можуть бути представлені для проведення ярмарків, виставок-продажів та інших заходів, пов'язаних з демонстрацією та продажем товарів.

Таким чином, якщо підприємство здійснює реалізацію товарів не власного виробництва зі складу чи інших приміщень за готівкові кошти юридичним або фізичним особам, торговий патент придбавається на загальних підставах.

У відповідності до вимог п.4 ст. 3 Законом України № 98\96-ВР вартість торгового патенту на здійснення торговельної діяльності встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів.

Згідно рішення Харківської Міської ради від 24.02.2000р. вартість патенту на оптові бази, склади-магазини та другі приміщення складають - 320 грн.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова № 0002252310 від 15 червня 2007 року було винесене у відповідності до вимог чинного законодавства України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч.1 ст.158, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Акціонерному товариству закритого типа «Харківський жировий комбінат» до ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова, третьої особи ДПА у Харківській області про визнання незаконним рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова № 0002252310 від 15 червня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій -відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова у повному обсязі виготовлена 11.03.2008 року.

Суддя М.О.Спірідонов