Рішення № 16197164, 09.06.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2011 р. Справа № 5016/1064/2011(3/76)

Позивач: Івано-Франківське обласне державне обєднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості

76000, м. Івано-Франківськ, вул. Княгинин, 44

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Южцентр торг”

54055, м. Миколаїв, вул. Севастопольська, 66-Б, офіс, 101

про: визнання недійсним договір поставки №01/08 від 14.10.2008р.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

Від відповідача: ОСОБА_2, за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом визнати недійсним договір поставки №01/08 від 14.10.2008р. укладений між Івано-Франківським обласним державним обєднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості та Товариством з обмеженою відповідальністю “Южцентр торг” в частині поставки в жовтні 2009р. 3690 т. пшениці, визначеної додатками №11 від 20.10.2009р. та №12 від 28.10.2009р. до цього договору.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору поставки №01/08 від 14.10.09р., додатку № 11 від 20.10.09 р., додатку № 12 від 28.10.09 р., видаткової накладної №РН -0000119 від 20.10.2009р., видаткової накладної №РН-0000120 від 28.10.2009р., видаткової накладної №ВА- 0000014 від 30.11.2009р., накладної на повернення № ВА-0000014 від 30.11.09 р., норм ч.1,2 ст.16, ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.234 Цивільного кодексу України та мотивовані по-перше, тим, що державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську в акті про результати виїзної планової перевірки Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості з питань дотримання вимог податкового (валютного та іншого законодавства) за період з 01.10.2009р. по 30.06.2010р. №57/23-2-00375409 від 11.01.2011р. визнано нікчемним договір поставки №01/08 від 14.10.2008р., укладений об'єднанням з ТОВ «Южцентр торг», в частині поставки об'єднанню в жовтні 2009р. пшениці 2,3.4 класів, груп А, Б, загальною вартістю 5018400грн. Договір визнано нікчемним ДПІ в м. Івано-Франківську на підставі частин 1,2 ст.215, частин 1,5 ст.203, ст.228 ЦК України; по-друге, позивач вважає, що застосування податковим органом вказаних правових норм при кваліфікації правочину як нікчемною не є вірним, тому звертає увагу суду на те, що відповідно до ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідач у відзиві просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на норми ст.ст. 215, 203 Цивільного кодексу України та мотивуючи тим, що позивачем надано письмові докази, які підтверджують реальність оспорюваного правочину. Відповідачем здійснено поставку продукції, що підтверджується наданими копіями видаткових накладних, позивачем здійснено оплату за отриманий товар. Вказані операції проведені в бухгалтерському обліку як позивача так і відповідача, що підтверджується актом перевірки податковим органом. Оспорюваний правочин цілком відповідає встановленим вимогам, позивачем не надано жодного доказу, який спростовує це твердження, а обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги відповідно до чинного законодавства не можуть бути підставами для визнання даного правочину недійсним.

17.05.2011р. в судовому засіданні було оголошено перерву до 09.06.11р.

09.06.2011 року суд, за результатами розгляду справи, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представників сторін, суд -

В С Т А Н О В И В:

14 жовтня 2008 року між сторонами був укладений договір №01/08 «поставки»згідно з умов якого відповідач, як продавець, зобовязався передати у власність покупця на умовах СРТ товар в асортименті згідно додатку, а позивач, як покупець, взяв на себе зобовязання повністю сплатити вартість цього товару.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов зазначеного договору, відповідач поставив позивачу згідно видаткової накладної №РН-0000119 від 20.10.09року товар загальною вартістю 1781600 грн. та згідно видаткової накладної №НР-0000120 від 28.10.09р. товар на загальну суму 3236800 грн.

За видатковою накладною №ВП-0000014 від 30.11.2009р. від позивача було повернуто відповідачу товар вартістю 5922,78 грн., в звязку з неможливістю його реалізації.

25.01.11р. позивач звернувся до відповідача з письмовою вимогою (№01/1/22/1) про повернення коштів, посилаючись на той факт, що Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську в акті про результати виїзної планової перевірки Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості з питань дотримання вимог податкового (валютного та іншого законодавства) за період з 01.10.2009р. по 30.06.2010р. №57/23-2-00375409 від 11.01.2011р. визнано нікчемним договір поставки №01/08 від 14.10.2008р., укладений об'єднанням з ТОВ «Южцентр торг», в частині поставки об'єднанню в жовтні 2009р. пшениці 2,3.4 класів, груп А, Б, загальною вартістю 5018400грн. (стор.28. акту). Договір визнано нікчемним ДПІ в м.Івано-Франківську на підставі частин 1,2 ст.215, частин 1,5 ст.203, ст.228 ЦК України.

У відповіді відповідач (вих. №02/11-01 від 02.02.11р.) вимогу вважає неправомірною зазначивши при цьому, що ТОВ «Южцентр Торг» подало адміністративний позов до Миколаївського окружного адміністративного суду з вимогою визнати протиправними дії ДПІ в Центральному районі м.Миколаєва, які полягають у визнанні та визначенні в акті перевірки від 02.07.2010р. №1060/23-600/35988986 правочинів нікчемними.

Дослідивши матеріали даної справи, оцінивши надані сторонами докази відповідно з вимогами ст. 43 ГПК України та проаналізувавши норми чинного законодавства, які регулють спірні відносини, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позову, виходячи з наступного:

Позивач в якості підстави недійсності договору поставки №01/08 від 14.10.08р. зазначає те, що оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків. Такий правочин є фіктивним.

Відповідно до змісту ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Фіктивним є правочин, що вчиняється без наміру створити юридичні наслідки, які складають зміст цього правочину. Ознака укладення правочину без наміру створити юридичні наслідки може бути притаманна діям однієї або обох сторін правочину. Однак фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру створити цивільно-правові наслідки. Якщо ж одна сторона діяла без наміру створити юридичні наслідки, а інша сторона такий намір мала, правочин не може бути визнаний недійсним.

Відповідно до змісту ст. 34, ч. 1 ст. 36, ст. 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, суд дійшов висновків, що в оспорюваному правочині внутрішня воля сторін відповідає зовнішньому її прояву; правочин було виконано обома сторонами; на виконання правочину була передана продукція та гроші, тому правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Друга сторона правочину підтвердила в суді, що як продавець уклала правочин з метою створити юридичні наслідки. Відсутність в учасників правочину наміру створювати юридичні наслідки на момент вчинення правочину є підставою для відмови позивачу в позові про визнання цього правочину недійсним.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивач не довів суду, що оспорюваний правочин вчинено без наміру створення правових наслідків.

Таким чином, суд не встановив факт вчинення сторонами по даній господарській справі дій для здійснення фіктивного правочину.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя О.Г. Смородінова

Рішення підписано 14.06.2011 року.