Постанова № 16181256, 09.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 червня 2011 р. № 2-а- 4201/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Волошина Д.А.

за участю секретаря судового засідання Боклаг А.С.

представників : позивача Загребельного Г.С., відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Фірми "Дельта-С" ЛТД до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Фірма "Дельта-С" ЛТД , з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області, в якому просить суд, скасувати податкові повідомлення-рішення за №0000121801 від 15.04.2011 року та №0000111801 від 15.04.2011 року винесені Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області.

В обґрунтування позову зазначає, що ДПІ у Зміївському районі Харківської області не було додержано вимог діючого законодавства України при проведенні перевірки, не було дотримано вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються обєктивними даними.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Зміївському районі Харківської області проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі, посилаючись на те, що під час проведення перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Закону України «Про податок на прибуток підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки, правочини укладені від імені ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача». На підставі викладеного всі правочини між позивачем та ТОВ «Електроспецтех» і ТОВ «Техенергоресурс» ДПІ вважає нікчемними, в звязку з чим позивачу були визначені відповідні податкові зобовязання та застосовано штрафні (фінансові) санкції.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник відповідача до судового засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи наявна відповідна розписка. 08.06.2011 року відповідачем, через канцелярію суду було надано клопотання про відкладення розгляду справи у звязку із зайнятістю представника в іншому судовому засіданні. Доказів в обґрунтування наданого клопотання та поважності причин неявки до суду не надано.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд зазначає, що доказів на підтвердження поважності причин неявки відповідача до суду не подано, в судовому засіданні 02.06.2011 року представником відповідача надані пояснення по справі, відсутність представника не перешкоджає продовженню розгляду справи, а отже слід розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

Позивач, Фірма "Дельта-С" ЛТД зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 03.06.2011р., набув правового статусу субєкта господарювання юридичної особи, як платник податків, зборів ( обовязкових платежів), знаходиться на обліку в ДПІ у Зміївському районі Харківської області та є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом ПДВ від 16.07.1997 року.

Судом встановлено, що ДПІ у Зміївському районі Харківської області було проведено позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Електроспецтех» та ТОВ «Техенергоресурс» за період 01.09.08 по 30.09.10р., про що складено акт перевірки від 05.04.2011 за №277/18-022/23757852.

Згідно висновку акту перевірки ДПІ зазначає, що перевіркою встановлено порушення: п.п.5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 60028,00 грн. та пп. 7.2.1, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, в результаті чого завищено податковий кредит по ПДВ на загальну суму 21627, 00 грн. Підставою таких висновків став той факт, що позивач в ході власної фінансово господарської діяльності мав взаємовідносини з ТОВ «Електроспецтех» та ТОВ «Техенергоресурс». В ході проведення перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова ТОВ«Електроспецтех» та ТОВ «Техенергоресурс», було встановлено, що необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності. Таким чином, правочини укладені від імені ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача». На підставі викладеного всі правочині між позивачем та ТОВ «Електроспецтех» і ТОВ «Техенергоресурс» ДПІ вважає нікчемними.

За результатами акту перевірки були винесені податкові повідомлення рішення за №0000121801 від 15.04.11 та податкове повідомлення рішення за №0000111801 від 15.04.11.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами справи позивачем, Фірмою «Дельта-С» ЛТД було укладено з ТОВ «Техенергоресурс» договір на виконання підрядних робіт за №55 від 02.06.10р. Згідно умов договору ТОВ «Техенергоресурс» - „виконавець", здійснює створення проекту виробництва робіт на роботи та окремі операції, зроблені на об'єкті: Підстанція 35/6 кВ насосної „Сіверський Донець", капітальний ремонт силових трансформаторів 35/6 1800 ква, а Фірма „Дельта-С" ЛТД - „замовник" зобов'язується прийняти та сплатити за виконану роботу. Вартість робіт згідно договору складає 14800,00 грн., в тому числі ПДВ 2 960,00 грн., всього до сплати 17760,00 грн. На виконання умов договору №55 від 02.06.10 ТОВ «Техенергоресурс» виконав роботи на що була виписана податкова накладна та складений акт виконаних робіт, а саме: акт виконаних робіт №1 за червень 2010 на загальну суму 17760,00 грн., в т.ч. ПДВ- 2 960,00 грн., податкова накладна №606 від 30.06.10 на загальну суму 17760,00 грн., в т.ч. ПДВ - 2960,00 грн. Сплата по договору підтверджується платіжним дорученням за №9 від 17.11.10 року на суму 24960,00 грн.

Також, між Фірмою «ДЕЛЬТА - С» ЛТД та ТОВ «Електроспецтех» були укладені договори на виконання робіт № 1/9 від 01.09.08р., договір підряду №020309 від 02.03.09р., договір підряду №0108 від 03.08.09р., договір підряду №0109 від 01.09.09р. На виконання умов вищевказаних договорів ТОВ «Електроспецтех» виписано та надано на адресу фірми „Дельта-С"-ЛТД акти виконаних робіт та податкові накладні: акт виконаних робіт за вересень 2008 №1 на виконання робіт, на загальну суму 112002,29 грн.; акт виконаних робіт за березень 2009 №1 на виконання робіт, на загальну суму 60481,93грн.; акт виконаних робіт за серпень 2009 №1 на виконання робіт, на загальну суму 46883,63 грн.; акт виконаних робіт за вересень 2009 №1 на виконання робіт, на загальну суму 51 006,80 грн.; податкова накладна № 2630, від 30.09.08 на виконання робіт на загальну суму 112002,29 грн., згідно договору №1/9 від 01.09.2008; податкова накладна №248 від 27.03.2009 згідно з договором №020309 від 02.03.2009 на виконання робіт на загальну суму 60 481,93 грн.; податкова накладна №1384 від 31.08.2009 згідно з договором № 0108 від 03.08.2009 на виконання робіт на загальну суму 46883,63 грн.; податкова накладна №1687 від 30.09.2009 згідно з договором № 0109 від 01.09.2009 на виконання робіт на загальну суму 51006,80 грн. Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі, що підтверджується пл. дорученнями №63 від 21.01.2009р., № 78 від 13.02.2009р., № 119 від 21.04.2009, №0000323 від 26.02.2009, № 142 від 26.05.2009, №143 від 27.05.2009, № 228 від 21.09.2009, № 238 від 16.10.2009, № 239 від 16.10.2009, № 243 від 22.10.2009, № 261 від 01.12.2009, № 359 від 12.07.2010.

Оглянувши в судовому засіданні вищезазначені договори, суд не вбачає порушень закону в його укладенні, позаяк цей правочин був укладений право і дієздатними юридичними особами, його предмет, зміст прав і обовязків сторін не суперечать закону. Текст договорів засвідчений печатками субєктів господарювання, які є його сторонами.

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Ч. 1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Враховуючи відсутність у суб'єктів господарювання законодавчо наданих повноважень перевіряти обсяг діє та правоздатності представників своїх контрагентів за господарсько-правовими чи цивільно - правовими взаємовідносинами, суд доходить висновку про те, що наявність в розпорядженні фізичної особи, яка представляє інтереси суб'єкта господарювання, печатки цього суб'єкта є розумно достатньою підставою для висновку про те, що така фізична особа на законних підставах діє від імені суб'єкта господарювання.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача при укладанні з ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех» вищезазначених договорів від ДПІ до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Актами виконаних робіт, кошторисами, податковими накладними, платіжними дорученнями, підтверджується виконання зобов'язань за договором №55 від 02.06.10р., № 1/9 від 01.09.08р, №020309 від 02.03.09р., №0108 від 03.08.09р., №0109 від 01.09.09р. Перелічені первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 і п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Заперечуючи проти позову, відповідач не посилався ні на фальшивість перелічених документів, ні на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам дійсності, ні на відсутність у ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех» статусу платника ПДВ, ні на завищення вартості робіт, ні на несумісність зазначених в перелічених документах робіт з власною господарською діяльністю позивача Фірми «Дельта-С» ЛТД. В ході перевірки ДПІ не встановлено проведення Фірмою «Дельта-С» ЛТД збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності результатів отриманих від ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех» робіт, виконання цих робіт власними силами позивача чи виконання цих робіт іншою особою, не встановлено фактів взаємопов'язаності ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех» та позивача, наявності у перелічених суб'єктів права спільної мети, не встановлено у позивача наміру отримати за договорами №55 від 02.06.10р., № 1/9 від 01.09.08р, №020309 від 02.03.09р., №0108 від 03.08.09р., №0109 від 01.09.09р. інший результат, ніж виконання робіт визначених в умовах вищезазначених договорів, обізнаності Фірми «Дельта-С» ЛТД та ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех» щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договорами №55 від 02.06.10р., № 1/9 від 01.09.08р, №020309 від 02.03.09р., №0108 від 03.08.09р., №0109 від 01.09.09р. відповідач суду за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено. На противагу запереченням відповідача суд наголошує, що укладеними між Фірма «Дельта-С» ЛТД. (як виконавцем) та ВАТ «Центренерго Зміївська ТЕС», ВАТ «Балцем», ДП «ТЄЦ-2» (як замовниками) договорами підряду, актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних робіт підтверджено використання позивачем отриманих за договорами №55 від 02.06.10р., № 1/9 від 01.09.08р, №020309 від 02.03.09р., №0108 від 03.08.09р., №0109 від 01.09.09р. робіт у власній господарській діяльності Фірма «Дельта-С» ЛТД.

Окрім того, при вирішенні спору суд бере до уваги положення ч.2 ст..228 Цивільного кодексу України, де вказано, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а також положення ст.228 Цивільного кодексу України, де зазначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свободи людини і громадян знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

З аналізу приписів даної норми кодексу слідує, що будь-який суб'єкт права, в тому числі і орган державної податкової служби України, наділений законодавцем правом на твердження про те, що конкретний правочин є нікчемним, бо в силу ст.216 Цивільного кодексу України визнання судом недійсним нікчемного правочину не вимагається.

Разом з тим, суд відзначає, що з огляду на закріплений ст..8 Конституції України принцип верховенства права і неприпустимість зловживання наданим правом такий висновок суб'єкта права повинен бути мотивований належними правовими доводами та підтверджений відповідними фактичними даними, а не мати характер припущення.

Судовим розглядом з'ясовано, що висновок відповідача про нікчемність договору №55 від 02.06.10р., № 1/9 від 01.09.08р, №020309 від 02.03.09р., №0108 від 03.08.09р., №0109 від 01.09.09р. ґрунтується виключно на висновках актів перевірок складених ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова від 23.11.2010р. № 3057/23-03-05/34566972 та від 23.11.2010р. № 3058/23-03-05/34689962. Проте в даному випадку висновок одного суб'єкта права -ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова щодо нікчемності певного правочину не можуть бути визнаний достатньою підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки нормами Закону України «Про державну податкову службу України» податкові органи не наділені виключною компетенцією на визнання правочинів нікчемним. Жодних доказів про самостійне дослідження відповідачем обставин укладання договору №55 від 02.06.10р., № 1/9 від 01.09.08р, №020309 від 02.03.09р., №0108 від 03.08.09р., №0109 від 01.09.09р., предмету даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених Фірма «Дельта-С» ЛТД грошових коштів, ДПІ у Зміївському районі Харківської області до суду не надано.

В ході розгляду справи з пояснень представників сторін, які повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що зауважень до право і дієздатності Фірма «Дельта-С» ЛТД та ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех», реєстрації ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех» як платників податку на додану вартість, правильного складання первинних документів за договором №55 від 02.06.10р., № 1/9 від 01.09.08р, №020309 від 02.03.09р., №0108 від 03.08.09р., №0109 від 01.09.09р., реальності понесення Фірма «Дельта-С» ЛТД витрат за цими договорами шляхом перерахування коштів у спосіб безготівкових розрахунків, відповідач, під час проведення перевірки діяльності позивача та складання акту перевірки від 21.02.2011 за №745/23-212/21232683 не висував.

З огляду на викладене, суд не вбачає за можливе досліджувати ці обставини при розгляді справи, так як вони не слугували фактичними підставами для спірних податкових повідомлень-рішень, а відтак, в силу ч. 3 ст.2 КАС України не можуть бути предметом перевірки суду в адміністративній справі.

Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору Фірма «Дельта-С» ЛТД взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Довід відповідача про безпідставне отримання Фірма «Дельта-С» ЛТД за переліченими договорами податкової вигоди суд відхиляє, як безпідставний, оскільки матеріалами справи підтверджено виконання позивачем, Фірма «Дельта-С» ЛТД зобов'язань по оплаті вартості отриманих робіт за договором №55 від 02.06.10р., № 1/9 від 01.09.08р, №020309 від 02.03.09р., №0108 від 03.08.09р., №0109 від 01.09.09р. шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех», спільного інтересу щодо їх отримання останнім (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), наявності у Фірми «Дельта-С» ЛТД при укладанні договору №55 від 02.06.10р., № 1/9 від 01.09.08р, №020309 від 02.03.09р., №0108 від 03.08.09р., №0109 від 01.09.09р. іншого наміру, ніж виконання визначених робіт, ДПІ у Зміївському районі Харківської області до суду не надано.

Вивчивши матеріали справи, суд відзначає, що відповідач не подав суду доказів прийняття компетентною особою за актом позапланової виїзної перевірки діяльності Фірма «Дельта-С» ЛТД від 05.04.2011 №277/18-022/23757852 рішення про порушення кримінальної справи, наявність якого згідно з ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України є обов'язковою в разі вчинення посадовими особами позивача кримінального діяння у сфері оподаткування.

Суд зазначає, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.10 по справі №2а-12792/10/2070, яка була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.11 було визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Техенергоресурс» (код ЄДРПОУ 34566972) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.07 по 30.09.10 на підставі якої був складений акт перевірки від 23.11.10 за №3057/23-03-05/34566971 та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.11 по справі №2а-11736/10/2070, яка була в даній частині залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.11 було визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Електроспецтех» (код ЄДРПОУ 34689962) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.07 по 30.09.10 на підставі якої був складений акт перевірки від 23.11.10 за №3058/23-03-05/34689962.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання на всій території України.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що посилання ДПІ на акти перевірок контрагентів позивача є неправомірними.

Крім цього, суд зазначає, що висновок відповідача про те, що у контрагентів позивача ТОВ «Техенергоресрс» та ТОВ «Електроспецтех» не існує необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності не відповідає матеріалам справи. Так, позивачем до матеріалів справи були надані належним чином завірені копії ліцензії на проведення будівельних робіт виданих ТОВ «Техенергоресрус» та ТОВ «Електроспецтех».

Відповідно до Закону України №1775 від 01.06.2000р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Постанови №1396 від 05.12.2007р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві», а також Наказу №47 від 27.01.2009р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності» ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех» діяло на підставі ліцензій для провадження діяльності повязану з будівництвом будівель видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Суд зазначає, що доказів анулювання вказаних ліцензій відповідач до суду не надав. Виходячи з цього у відповідача не має законних підстав вважати, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності.

Інших мотивів, окрім нікчемності правочину і наміру отримати податкову вигоду, неправомірності збільшення позивачем валових витрат обігу та виробництва, а також податкового кредиту за договором №55 від 02.06.10р., № 1/9 від 01.09.08р, №020309 від 02.03.09р., №0108 від 03.08.09р., №0109 від 01.09.09р. не наведено.

Суд зазначає, що правовідносини стосовно формування валових витрат обігу та виробництва передбачені ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а стосовно формування податкового кредиту - п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З акту перевірки від 05.04.2011 №277/18-022/23757852 слідує, що доводи відповідача про порушення Фірма «Дельта-С» ЛТД означених норм з мотивів нікчемності укладених договорів ґрунтуються виключно на актах перевірок складених ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова від 23.11.2010р. № 3057/23-03-05/34566972 та від 23.11.2010р. № 3058/23-03-05/34689962, що законом не передбачено, крім того дії щодо складання таких актів визнані судом неправомірними.

Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 цього ж Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3.-5.7. цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” до витрат, не пов'язаним з веденням господарської діяльності віднесений вичерпний перелік витрат, а саме витрат на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання лотерей, участь в азартних іграх, фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону встановлено певні обмеження або пряму заборону щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до складу валових витрат, пов'язаних з придбанням товару, законодавцем не встановлено.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 наведеного Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідач в акті перевірки не посилається на порушення позивачем пунктів 5.3 - 5.7 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», що встановлює обмеження щодо віднесення таких витрат до складу валових.

Як свідчать матеріали справи факт надання послуг, проведення розрахунків, підтверджується договорами, актами, податковими накладними, платіжними дорученнями, зауважень щодо оформлення первинних документів в акті перевірки не зазначено та в судовому засіданні не встановлено. Таким чином позивач мав право збільшити валові витрати, на суму наданих послуг, за правилами першої події.

Відповідно до п.п. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включати до податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від N 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, сума податку на додану вартість, яка була включена до складу податкового кредиту підтверджена відповідними податковими накладними. Податкові накладні, надані позивачем, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В ході судового засідання судом було зясовано, що відповідачем фактів включення Фірма «Дельта-С» ЛТД до податкового кредиту з ПДВ неналежно складених податкових накладних, податкових накладних, які були складені особами, що не мають статусу платників ПДВ, не виявлено.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5 ЗУ "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що Закон України "Про податок додану вартість" передбачає єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для визнання правомірним висновку відповідача, ДПІ про порушення позивачем, Фірма «Дельта-С» ЛТД вимог п.п.5.2.1., п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.2.1, пп. 7.2.4, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», бо цей висновок спростовується зібраними судом доказами, які долучені до матеріалів справи.

У звязку з тим, що відсутній обєкт донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки відповідачем, який в силу Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та за ознаками ст. 3 КАС України є суб'єктом владних повноважень, при розгляді і вирішенні судом справи в порядку ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності спірних податкових повідомлень-рішень по донарахуванню податкових зобов'язань, суд доходить висновку, що податкові повідомлення - рішення порушують права і інтереси позивача, а тому підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фірми "Дельта-С" ЛТД до Державної податкової інспекції у Зміївському районі Харківської області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000121801 від 15.04.2011 року та №0000111801 від 15.04.2011 року винесені Державною податковою інспекцією у Зміївському районі Харківської області.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фірми "Дельта-С" ЛТД (63460, Харківська область, Зміївський район смт. Комсомольске Балаклійське шосе, б. 9 код ЄДРПОУ 23757852) державне мито у розмірі 3.40 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 14 червня 2011р.

Суддя Волошин Д.А.