Постанова № 16180411, 31.05.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-7704/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2011 року

Одеський окружний адміністративний суд:

головуючого судді Соколенко О.М.

при секретарі Дудка С.С.

за участю: представника позивача ОСОБА_1 (за довіреністю);

представника відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства «Латій Р»до державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання рішення ДПІ у м. Іллічівську про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08 липня 2010 року № 0003162350 нечинним частково та скасування рішення в частині застосування штрафних санкцій у сумі 22278 грн. 50 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «Латій Р»до державної податкової адміністрації в Одеській області та державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання рішення ДПІ у м. Іллічівську про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08 липня 2010 року № 0003162350 нечинним частково та скасування рішення в частині застосування штрафних санкцій за порушення пункту 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у сумі 22278 грн. 50 коп.

У звязку із уточненням позовних вимог, за клопотанням позивача, ухвалою суду від 17.09.2010 року, позов ПП «Латій Р»до державної податкової адміністрації в Одеській області залишено без розгляду.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач зазначає, що фахівцями ДПА в Одеській області була проведена виїзна планова перевірка приватного підприємства "Латій Р" щодо контролю за дотриманням порядку проведення розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формі, а також наявності свідоцтв про державну реєстрацію, патентів та ліцензій, за результатами якої складено акт від 25.06.2010 року за № 002543, в якому зазначено, що перевіркою встановлено порушення: пункту 6 ст. 3, пункту 9 ст. 3, пункту 12 ст. 3, пункту 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На підставі висновків акту перевірки, державною податковою інспекцією у м. Іллічівську прийнято рішення від 08.07.2010 року № 0003162350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 24807 грн. 80 коп. Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятим оскаржуваним рішенням № 0003162350 від 08 липня 2010 року в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки, як зазначає позивач, ДПА в Одеській області, в супереч вимогам ч. 4 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу України»не надіслали на адресу ПП «Латій Р»за десять днів до дня проведення перевірки письмового повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення, у зв'язку з чим фахівці не мали права на проведення перевірки, та фактично провели не планову, а позапланову перевірку ПП "Латій Р". Також, на думку позивача, фахівцями ДПА в Одеській області при підписанні та оформленні акту перевірки були грубо порушені норми Порядку оформлення результатів перевірок. Крім того, позивач зазначає, що фахівцями ДПА в Одеській області при оформленні акту перевірки не було належним чином, достовірно підтверджено факту порушення Підприємством пункту 12 ст. 3 Закону України «Про РРО», щодо не забезпечення ведення обліку товарно-матеріальних цінностей (товарних запасів) за місцем їх реалізації. За вищевказаних обставин, позивач вважає неправомірними висновки фахівців ДПА в Одеській області про порушення ПП "Латій Р" п. 12 ст. 3 Закону України "Про РРО", та просить суд прийняте ДПІ у м. Іллічівську рішення від 08.07.2010 року № 0003162350 про застосування штрафних (фінансових) санкцій визнати частково нечинним і скасувати його в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту 12 ст. З Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського існування та послуг»у сумі 22 278 грн. 50 коп.

Відповідач - ДПІ у м. Іллічівську надав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив про відсутністьпідстав для задоволення позову, та наполягав на тому, що штрафні (фінансові) санкції до позивача застосованіправомірно за порушення позивачем пункту 6 ст. 3, пункту 9 ст. 3, пункту 12 ст. 3, пункту 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Зокрема, як зазначає відповідач, позивачем було порушено п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме позивачем не обліковувалось в регістрах бухгалтерського обліку матеріальні цінності, тобто позивач не вів облік товарних запасів у порядку, встановленому законодавством, за місцем їх реалізації.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обґрунтування, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях, та зазначив, що з оскаржуваним рішенням ДПІ у м. Іллічівську в частині нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій за порушення пункту 6 ст. 3, пункту 9 ст. 3, пункту 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»позивач згоден.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлений адміністративний позов не визнав та просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені в запереченнях на адміністративний позов.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, пояснення свідків, ознайомившись з запереченнями відповідача, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Приватне підприємство «Латій Р»знаходиться на обліку як платник податків в державній податковій інспекції у м. Іллічівську з 23.09.2003 року за № 2092, що підтверджується довідкою від 23.09.2003 року № 1130 (т.1, а.с.18).

Згідно свідоцтва № 1503002754 про право сплати єдиного податку субєктом малого підприємництва-юридичною особою від 23.12.2009 року, приватне підприємство «Латій Р»здійснює діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності з 01.01.2010 року (т.1, а.с.17).

Судом встановлено, що на підставі направлення ДПА в Одеській області за № 3196/23-7017 від 01.06.2010 року (т.1,а.с.9) та згідно плану-графіку проведення перевірок відділом контролю за субєктами господарювання, що здійснюють розрахунки у готівковій формі управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Одеській області за червень 2010 року (т.1,а.с.42-44) головним державним податковим ревізор - інспектором ДПА в Одеській області Корнієнко Владиславом Вікторовичем та старшим державним податковим ревізор-інспектором ДПА в Одеській області Таракановим Олексієм Валентиновичем з 17.06.2010 року по 25.06.2010 року проведена перевірка господарської одиниці-крамниці, яка належить ПП "Латій Р" та розташована за адресою: 68000, Одеська область, м. Іллічівськ, с. Малодолинське, вул. Леніна, буд. 35 щодо контролю за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки та наявності торгових патентів та ліцензій.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 25.06.2010 року № 2818/15/32/23/32511735 перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки та наявності торгових патентів та ліцензій. (т.1, а.с.85-88). Як встановлено судом, перевірку здійснено в присутності директора підприємства Латій Р.Ю.

Перевіркою встановлено порушення п.6, п.9, п.12, п.13 ст.3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (зі змінами та доповненнями).

Крім того, 25.06.2010 року за № 172/23-7017 перевіряючими ДПА в Одеській області складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки, в якому зазначено, що після ознайомлення з актом перевірки директор підприємства Латій Р.Ю. відмовився від підписання матеріалів перевірки (т.1, а.с.39).

На підставі вищезазначеного акту перевірки від 25.06.2010 року № 2818/15/32/23/32511735, ДПІ у м. Іллічівську прийнято рішення від 08 липня 2010 року № 0003162350 про застосування до ПП «Латій Р»суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 24807 грн. 80 коп. за порушення п.6, п.9, п.12, п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (т.1, а.с.16).

Як встановлено судом, другий примірник акту перевірки позивачу було надіслано листом ДПА в Одеській області від 05.07.2010 року № 24714/10/23-7017 (т.2, а.с.176), та отримано позивачем 07.07.2010 року, що підтверджується копією конверту зі штемпелем поштового відділення (т.1, а.с.12).

Не погоджуючись із правомірністю дій перевіряючих при складанні акту перевірки та безпосередньо, з висновками акту перевірки, ПП «Латій Р»09.07.2010 року подало до ДПА в Одеській області заперечення до акту перевірки від 25.06.2010 року (т.1, а.с.13).

За результатами розгляду вказаних заперечень, Державна податкова адміністрація в Одеській області надала позивачу відповідь від 14.07.2010 року за вих. №26068/10/23-7012 (т.1, а.с.14-15);

Суд вважає, що висновки перевіряючих у акті перевірки відносно порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»не відповідають обставинам справи та не підтверджені жодними доказами, а оскаржуване рішення ДПІ у м. Іллічівську в цій частині порушення підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(надалі Закон, Закон № 265/95-ВР).

Статтею 15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»передбачено, що контроль за додержанням суб`єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Згідно ч.4 ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Отже, суд не приймає, до уваги посилання позивача, на ті обставини, що відповідачем порушено норми ст.ст. 11-1, 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(яка діяла на момент проведення перевірки), оскільки зазначені норми регулюють проведення планових та позапланових виїзних перевірок фінансово-господарської діяльності субєктів підприємницької діяльності, повязаних з питанням сплати податків і зборів до бюджетів та державних цільових фондів і не поширюється на перевірки, які проводяться щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу субєктів підприємницької діяльності.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що проведена ДПА Одеській області перевірка позивача була здійснена відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», та проведена в межах повноважень органів державної податкової служби України, у визначений законодавством спосіб та у відповідності до порядку, передбаченого законодавством України.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем: - пункту 6 ст. 3 Закону України № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме не забезпечено зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій протягом встановленого терміну (зокрема КОРО № 1503001718р17 та 1503001697р18); а також встановлено не зберігання розрахункових книжок № 1503001718р17 та 1503001697р18 протягом встановленого терміну після їх закінчення; - пункту 9 ст. 3 Закону, а саме не забезпечено щоденний друк на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків (зокрема, за 24.05.2010 та 22.05.2010, а також нероздрукування Z-звітів за 18.04.2010, 10.04.2010, 11.04.2010) і зберігання їх в книгах обліку розрахункових операцій; - пункту 13 ст.3 Закону, а саме, не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (а саме: невідповідність суми коштів зазначеній у денному звіті (Х-звіті) реєстратора сумі коштів на місці проведення розрахунків у розмірі 29,86 грн.); - пункту 12 ст. 3 Закону, а саме, не забезпечено ведення обліку товарно-матеріальних цінностей (товарних запасів) за місцем їх реалізації.

Під час розгляду справи представники позивача пояснили, що стосовно визначених порушень, передбачених п. 6, п. 9, п. 13 ст.3 Закону України № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»вони не заперечують, що такі порушення дійсно мали місце.

Як вже встановлено судом, вказаною перевіркою, зокрема, встановлено порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»з яким не погоджується позивач, а саме: не забезпечено ведення обліку товарно-матеріальних цінностей (товарних запасів) за місцем їх реалізації. При цьому, в акті перевірки не зазначено, на яку саме суму встановлено залишок товарно-матеріальних цінностей (товарних запасів).

Вказана норма передбачає, що субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосування платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязанні вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та /або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів.

За порушення п.12 ст.3 Закону, ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачена відповідальність, що до субєктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»облік товарних запасів фізичною особою суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, встановленому чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) у порядку, встановленому відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. При цьому, обов'язок з ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Судом встановлено, що позивач здійснював підприємницьку діяльність у перевіряємий період на спрощеній системі оподаткування.

Указом Президента України N 727/98 від 3 липня 1998 року "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва - юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Статтею 4 зазначеного Указу визначено, що форма Книги обліку доходів і витрат, які підлягають оподаткуванню відповідно до цього Указу, а також порядок її ведення суб'єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюється ДПА України.

Порядок ведення Книги обліку доходів та витрат субєктів підприємницької діяльності (з особливостями її ведення для сфери торгівлі) (форма № 10) затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1269.

Для платника єдиного податку юридичної особи форма та порядок ведення Книги обліку доходів і витрат визначено Наказом Державної податкової адміністрації України від 13.10.1998 року № 477, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 1998 р. за N 689/3129 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи та Порядку її ведення»(із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної податкової адміністрації України N 554 від 12.10.99).

Згідно п. 1 вказаного Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затвердженого Наказом ДПА України від 13.10.1998 року № 477 (в редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 12.10.99 № 554), суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (надалі - суб'єкти малого підприємництва), зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, в якій у хронологічній послідовності на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді. Відповідно до п. 11 вказаного Порядку, книга обліку доходів і витрат повинна бути прошнурована та мати пронумеровані сторінки. На останній сторінці вказується кількість сторінок, що є в Книзі, запис про це завіряється підписом керівника, печаткою суб'єкта малого підприємництва та печаткою органу державної податкової служби, де зареєстрований суб'єкт малого підприємництва.

З наданої до суду позивачем книги обліку доходів та витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (т.1,а.с.104-112) вбачається, що вказана книга пронумерована та прошнурована на 50-ти аркушах, та зареєстрована в ДПІ у м. Іллічівську 05.11.2009 року.

Також, відповідно до занесених записів до Книги, судом встановлено, що позивачем заносилися записи до графи 1 «номер з/п», графи 2 «дата та номер банківського або касового документа», графи 3 «сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), грн.», графи 6 «загальна сума виручки та позареалізаційних доходів, грн. (гр.3+4+5)».

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України від 16.07.99 р. N 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996), фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим видом обліку підприємства.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону N 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

До документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей та на підставі яких оприбутковується товар, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

Так, в підтвердження ведення відповідного обліку, позивачем було надано до суду відповідні товарно-транспортні накладні на товари за період травень-червень 2010 року, видаткові накладні за період травень-червень 2010 року, а також товарний звіт за період з 01.05 по 31.05.2010 року (т.1, а.с.128-250; т.2, а.с.1-167).

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії пояснень директора підприємства Латій Р.Ю. від 17.06.2010 року, вказаною особою зазначено, що накладні на товари та дані обліку будуть надані перевіряючим при перевірці.

Водночас, як зазначили представники позивача, зазначені первинні документи було надано до суду за вказані періоди з огляду на дату проведення перевірки, оскільки під час перевірки перевіряючи не перевіряли первинну бухгалтерську документацію, яка достовірно підтверджує оприбуткування та облік товарних запасів підприємства. Крім того, представники позивача та допитаний свідок зазначили, що перевіряючи не перевіряли книгу обліку доходів та витрат ПП "Латій Р". Вказані обставини щодо того, що перевіряючими не перевірялися книга обліку доходів та витрат, та первинна бухгалтерська документація, у судовому засіданні не спростовувалися представником відповідача Таракановим О.В., який безпосередньо проводив перевірку позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безсторонньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

При цьому, суд не приймає до уваги надану представником відповідача, та наявну в матеріалах справи копію відомості фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей (товарних запасів), складену перевіряючими (т.1, а.с.124-127), як доказ, оскільки вказана відомість надана у копії, з якої неможливо встановити дані, занесені до цієї відомості щодо найменування субєкта господарювання, який перевірявся, найменування товарних запасів, тощо. Крім того, на вимогу суду надати відповідачу належним чином зроблену та завірену копію цієї відомості та оригінал для огляду суду, представник відповідача Тараканов О.В., який безпосередньо проводив перевірку позивача, пояснив у судовому засіданні, що вказана відомість відсутня і надати належну копію не уявляється можливим. Водночас, у судовому засіданні представники позивача та допитаний свідок - директор підприємства Латій Р.Ю. пояснили, що при проведенні перевірки відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) взагалі перевіряючими не складалась.

Крім того, згідно наявної в матеріалах справи копії постанови Іллічівського міського суду Одеської області від 09.08.2010 року у справі № 3-2150/10, яка набрала законної сили (а.с.100-103), зазначено, що враховуючи те, що в наданих до суду матеріалах не має доказів, які б свідчили про наявність порушень з боку ПП «Латій Р»п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а в акті перевірки від 25.06.2010 року відсутні будь-які посилання на докладне і обєктивне вивчення питань, повязаних із зазначеним порушенням, в звязку з чим неможливо встановити, який саме товар не був облікований ПП «Латій Р»за місцем реалізації, суд встановив, що в діях директора підприємства «Латій Р»в цій частині відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ст.155-1 Кодексу про адміністративні правопорушення.

Таким чином, обставини, встановлені зазначеним судовим рішенням від 09.08.2010 року у справі № 3-2150/10, на підставі положень ч.1 ст.72 КАС України не потребують додаткового доказування при розгляді вказаної адміністративної справи

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконувався покладений на нього обовязок щодо ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведено факт правомірності прийняття ним оскаржуваного позивачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08 липня 2010 року № 0003162350 в частині застосування штрафних санкцій за порушення пункту 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у сумі 22278 грн. 50 коп., у зв'язку з чим суд дійшов висновку про безпідставність прийняття відповідачем вказаного рішення. Натомість, в ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги приватного підприємства «Латій Р»підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення ДПІ у м. Іллічівську про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08 липня 2010 року № 0003162350 в частині застосування штрафних санкцій за порушення пункту 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»у сумі 22278 грн. 50 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 14, 69, 71, 72, 79, 86, 94, 158 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Латій Р» до державної податкової інспекції у м. Іллічівську про визнання частково нечинним і скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08 липня 2010 року № 0003162350, прийнятого державною податковою інспекцією у м. Іллічівську на підставі акту перевірки від 25.06.2010 року, в частині застосування штрафних санкцій за порушення пункту 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» у сумі 22278 грн. 50 коп. задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у м. Іллічівську про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 08 липня 2010 року № 0003162350, в частині нарахування штрафних санкцій за порушення пункту 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» у сумі 22278 грн. 50 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 31.05.2011 року.

Суддя О.М. Соколенко

31 травня 2011 року