Постанова № 16179806, 01.06.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2011 року Справа № 1170/2а-1484/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Хилько Л.І.

при секретарі судового засідання: Бабіч О.В.

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Олександрійського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих (далі позивач) до Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Олександрійське УВП УТС звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Олександрійської ОДПІ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000172330/0 від 19.10.2010 року та стягнення з Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції на користь Олександрійського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих 1650,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки Олександрійського УВП УТС з питання правових відносин по ланцюгу постачання ПП «ТЖК»(код ЄДРПОУ 30863813) з ТОВ «ЯТУС»(код ЄДРПОУ 32746080) за період з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року, що вплинуло на суму заявленого бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в декларації за вересень 2008 року зроблено, на думку позивача, помилковий висновок в акті №495/2330/03967760 від 19.10.2010 року про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2010 року №0000172330/0. Позивач вважає, що зазначеною вище перевіркою відповідачем невірно встановлено порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки в декларації з ПДВ за серпень 2008 року обґрунтовано включено до складу податкового кредиту суму 16350,0 грн. на підставі податкової накладної постачальника електричного котла МЕК-125 ПП «ТЖК». Позивач зазначає, що працівники відповідача не звернули увагу на ту обставину, що вказаний товар (електричний котел МЕК-125) фактично був отриманий позивачем на підставі договору №01/07/2008 від 04.07.2008 р. укладеного між Олександрійським УВП УТС та ПП «ТЖК». Виконання робіт оформлено необхідними бухгалтерськими та податковими документами.

Також позивач вказує, що при укладанні вищеназваного договору з ПП «ТЖК», останнім було надано свідоцтво про реєстрацію суб'єкта господарської діяльності, свідоцтво про реєстрацію платника податку, при поставці товару ПП «ТЖК»була видана податкова накладна №7/01 від 21.07.2008 року. Також позивач пояснює, що з ТОВ «ЯТУС»Олександрійське УВП УТС ніяких господарських стосунків не мало.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю та просив його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з»явився , повідомлявся належним чином(а.с.52).

В надісланому до суду письмовому запереченні посилається на ту обставину, що в ході невиїзної документальної перевірки позивача з питань правильності визначення суми ПДВ, заявленої до відшкодування з бюджету за вересень 2008 року, було встановлено, що основним постачальником позивача у серпні 2008 року було ПП «ТЖК». Було надіслано запити за №8641/7/23-50-09 від 27.11.2008 р. та №9236/7/2350-09 від 16.12.2008 р. до ДПІ у Київському районі м. Одеса стосовно взаємовідносин позивача з ПП «ТЖК»у липні 2008 р.. На вказані запити було отримано довідку невиїзної документальної перевірки №8-23-303-30863813/1 від 10.01.2009 р., згідно якої постачальником реалізованого у липні 2008 р. позивачу товару (котел) є НВК «Експро». Для дослідження ланцюга постачання до виробника Олександрійською ОДПІ було направлено запит за №473/7/2350-09 від 22.01.2009 р. до ДПІ у Ворошилівському районі м. Донецька стосовно взаємовідносин ПП «ТЖК»з НВК «Експро». На запит було отримано довідку невиїзної документальної перевірки №239/23-3/13505351 від 13.02.2009 р., згідно якої постачальником реалізованого у липні 2008 р. ПП «ТЖК»товару (котла) є ТОВ «ЯТУС». Для дослідження ланцюга постачання до виробника Олександрійською ОДПІ було направлено запити №3355/7/23-50-09 від 30.04.2009 р., №1393/7/23-50-09 від 23.02.2009 р., №»2006/7/23-50-09 від 12.03.2009 р., №2498/7/23-50-09 від 31.03.2009 р., №3112/7/23-50-09 від 22.04.2009 р., №5728/7/23-30-09 від 23.07.2010 р. до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська стосовно взаємовідносин НВК «Експро»з ТОВ «ЯТУС», на що отримали довідку невиїзної документальної перевірки №325/233/32746080 від 12.05.2009 року, згідно якої ТОВ «ЯТУС»відмовилось повідомити хто був постачальником продукції. Враховуючи вищевикладене, як зазначає відповідач, дослідити ланцюг постачання згідно «Методики рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість»не можливо. Таким чином, як зазначає відповідач, позивачем завищено податковий кредит в декларації з ПДВ за серпень 2008 року на 16350,0 грн., а відповідно, завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту в декларації з ПДВ за серпень 2008 року. В результаті, позивачем завищено суму ПДВ, заявлену до відшкодування з бюджету в поданій декларації за вересень 2008 року на 16350,0 грн.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно п. 1 ч 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Враховуючи п. 1 ч. 1 ст. З КАС України спір, який виник між сторонами є публічно-правовим і тому підлягає розгляду у адміністративному суді.

Тобто, до юрисдикції адміністративних судів віднесено розгляд і вирішення спорів фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, у яких вони вважають, що суб'єкт владних повноважень своїм рішенням, діями чи бездіяльністю порушив їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення.

У матеріалах позовної заяви міститься клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом(а.с.34).

Статтею 99 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Стаття 100 КАС України визначає, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Обставини, які обумовили пропуск строку звернення позивача до адміністративного суду суддя вважає обґрунтованими, поважними та такими, що виникли незалежно від волі Олександрійського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих.

За таких обставин клопотання про поновлення строку звернення до суду підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що Олександрійське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих з 17.02.1992 р. зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Олександрійської міської ради, про що видано Свідоцтво серії А00 №237542 (а.с.13), перебуває на податковому обліку в Олександрійській ОДПІ та є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №15507978 від 28.06.1997 р. (а.с.14).

Встановлено, що на підставі службового посвідчення УКВ №003045 виданого 12.10.2007 року начальником відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб Олександрійської ОДПІ Доненко І.М. було проведено невиїзну документальну перевірку Олександрійського УВП УТОС з питань правових відносин по ланцюгу постачання ПП «ТЖК»(код ЄДРПОУ 30863813) з ТОВ «ЯТУС»(код ЄДРПОУ 32746080) за період з 01.07.2007 року по 31.08.2008 року, що вплинуло на суму заявленого бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в декларації за вересень 2008 року, за результатами якої складено акт №495/2330/03967760 від 19.10.2010 року (а.с.18-21). В ході перевірки встановлено, що позивач мав господарські відносини з приватним підприємством «ТЖК», а саме, позивач придбавав у вказаного підприємства електричний котел МЕК-125 на загальну суму 98100,0 грн. в тому числі ПДВ 16350,0 грн., згідно податкової накладної №01/07 від 01.07.2008 року (а.с.26) на загальну суму 98100,0 грн. в тому числі ПДВ 16350,0 грн.. Вартість придбаного товару позивачем віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. У звязку з неможливістю дослідити ланцюг постачання згідно «Методики рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість»з підстав ненадання відомостей в ході проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «ЯТУС»було встановлені, зокрема, порушення позивачем п.1.8 ст.1, п.п.7.7.10, п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищено податковий кредит в декларації з ПДВ за серпень 2008 року на 16350,0 грн., а відповідно, завищено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту в декларації з ПДВ за серпень 2008 року. В результаті, позивачем завищено суму ПДВ, заявлену до відшкодування з бюджету в поданій декларації за вересень 2008 року на 16350,0 грн.

На підставі акту перевірки №495/2330/03967760 від 19.10.2010р. Олександрійською ОДПІ згідно з пп. "б" пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172330/0 від 19.10.2010 року (а.с.17).

Пунктом 1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено поняття «поставка товарів». Поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено, що 04.07.2008 року позивач уклав договір купівлі-продажу №01/07/2008 (а.с.24-25) згідно якого ПП «ТЖК»зобовязувалось передати, а Олександрійське УВП УТС прийняти та оплатити продукцію, а саме електричний котел МЕК-125 (в кількості 1 шт.). Даний договір було підписано сторонами та скріплено печаткою. При доставці вказаного товару (електричний котел МЕК-125) ПП «ТЖК»було надано Олександрійському УВП УТС належним чином оформлену податкову накладну №7/01 від 21.07.2008 року (а.с.26). При оплаті за поставлену продукцію позивачем в складі ціни за цю продукцію було сплачено постачальнику податок на додану вартість в сумі 16350,00 грн., що підтверджують платіжні доручення №98 від 15.07.2008 р., №12 від 24.07.2008 р., №13 від 24.07.2008 р. (а.с.27-29).

Таким чином, суд вважає, що з моменту укладення вказаного вище договору №01/07/2008 від 04.07.2008 року у сторін виникли цивільні права та обовязки цивільні правовідносини.

Окрім того, суд вважає, що посилання відповідача на ту обставину, що у звязку з неможливістю дослідити ланцюг постачання згідно «Методики рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість» з підстав ненадання в ході проведеної невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ЯТУС»відомостей щодо взаємовідносин ТОВ «ЯТУС»з НВК «Експро»є не обґрунтованою з тих підстав, що відповідачем не надано доказів того, що Олександрійське УВП УТС взагалі мало якесь відношення до НВК «Експро»та ТОВ «ЯТУС». В наданих до суду документах чітко зазначено, що позивач у 2008 році мав договірні відносини тільки з ПП «ТЖК»щодо придбання електричного котла МЕК-125, а з цього виходить, що позивач не знав і не міг знати про господарську діяльність та господарські операції ПП «ТЖК»з НВК «Експро», НВК «Еспро»з ТОВ «ЯТУС».

Отже, наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт отримання позивачем у приватного підприємства «ТЖК»електричний котел МЕК-125 по договору купівлі-продажу. Натомість, відповідачем не приведено будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність та правомірність виконання вказаної операції щодо купівлі даного товару позивачем, добросовісність позивача, як платника податків, а також доказів, які б свідчили про фіктивність господарських операцій зі сторони позивача, його взаємовідносин з іншими контрагентами.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000172330/0 від 19.10.2010 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми бюджетного відшкодування ПДВ, заявленої в декларації за 2008 рік в розмірі 16350,00 грн., суд вважає наступне.

П.п.7.7.4 п.7.7 ст. 7 Закону N 168/97-ВР зазначає, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Згідно до п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону N 168/97-ВР, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних.

Відповідно до п.п.7.7.7 п.7.7ст.7 Закону N 168/97-ВР, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

П.п.7.7.8 п.7.7 ст.7 Закону N 168/97-ВР вказує, що у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи, зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином суд вважає, що з дня отримання від ПП «ТЖК» податкової накладної №7/01 від 21.07.2008 року у позивача виникло право на відшкодування з бюджету суми ПДВ, заявленої до відшкодування в податковій декларації за вересень 2008 року на 16350,00 грн.. Але позивачем не пройдено всієї процедури, передбаченої вищезазначеними нормами Закону України «Про податок на додану вартість 168/97-ВР (чинного на день виникнення спірних правовідносин) та процедури, встановленої центральним податковим органом, щодо повернення заявленої суми ПДВ в розмірі 16350,00 грн.. В ході дослідження доказів, наданих позивачем при подачі позовної заяви та в процесі судового розгляду, видно, що вони більше стосуються щодо скасування податкового-повідомлення рішення №0000172330/0 від 19.10.2010 р., прийнятого на підставі акта невиїзної (камеральної) документальної перевірки №495/2330/03967760 від 19.10.2010 р. щодо дотримання податкового законодавства позивачем. Всі докази, які знаходяться в матеріалах справи та надані позивачем в процесі розгляду справи не підтверджують того, що позивач пройшов процедуру, передбачену законодавством, щодо повернення заявленої в декларації суми ПДВ в розмірі 16350,00 грн.

Окрім того суд вважає, що правовідносини щодо повернення з бюджету податків, зборів (обовязкових платежів) з підстав, передбачених законом, виникає між платником податків, зборів (обовязкових платежів) та державою в особі відповідного органу державної податкової служби, на який згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні»покладені повноваження по здійсненню контролю за своєчасною та правильною сплатою до бюджету податків, зборів (обовязкових платежів), та відповідного територіального органу Державного казначейства України з огляду на запроваджену Бюджетним кодексом України казначейську форму обслуговування Державного бюджету.

У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

З огляду на вказане, суд вважає, що позовна вимога позивача про стягнення з Олександрійської ОДПІ на його користь заявлену в декларації за 2008 р. до відшкодування з бюджету суми ПДВ на 16350,00 грн. задоволенню не підлягає, але, у разі визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, не позбавляє позивача права щодо її відшкодування в порядку, передбаченому законодавством.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 06.03.2008 року № 2. З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Встановлення невідповідності діяльності субєкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності може бути підставою для задоволення позову за умови встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Відповідач не надав суду безспірних доказів про наявність в діях позивача порушень Закону України «Про податок на додану вартість». Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем при формуванні валових витрат та податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях з приватним підприємством «ТЖК», не порушувалися вимоги п.1.8 ст.1, п.п.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 86, 94, 159 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати незаконними та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської обєднаної податкової інспекції від 19 жовтня 2010 року №.0000172330/0.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її оголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Л.І.Хилько