Постанова № 16179787, 24.05.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2011 р. Справа № 2a-1086/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.

за участю секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.

представників позивача: Рибалова В.О., Хоптія М.В.,

представника відповідача: Гринчака В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус»

до Державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.12.2010 року № 0015621503/0, № 0015631503/0, № 0015641503/0, податкової вимоги від 09.02.2011 року № 339/3131/10/24-150/1102 та зобовязання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бонус»(надалі ТОВ «Бонус», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську (надалі ДПІ в м.Івано-Франківську, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.12.2010 року № 0015621503/0, № 0015631503/0, № 0015641503/0 та податкової вимоги від 09.02.2011 року № 339/3131/10/24-150/1102.

Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали повністю з мотивів, викладених у позовній заяві та, крім того, пояснили суду, що в грудні 2010 року податковим органом проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку ТОВ «Бонус»за період з 30.04.2009 року по 24.06.2010 року та неправомірно застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов'язань з орендної плати за користування земельною ділянкою, оскільки договір оренди землі закінчився в 2007 році, земельна ділянка з того часу позивачем не використовується, повернута власнику Івано-Франківській міській громаді. Крім того, відповідачем порушено процедуру проведення перевірки та пропущено строки застосування штрафних санкцій. Враховуючи те, що позивачем у червні 2010 року направлено до ДПІ міста Івано-Франківська уточнюючі податкові декларації щодо орендної плати за земельні ділянки, які прийняті відповідачем, штрафні санкції нараховані безпідставно. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов. Крім того, пояснив суду, що перевірку позивача проведено з дотримання норм чинного законодавства, яке регулює механізм проведення таких перевірок, зокрема, відповідно до вимог статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-XII, із змінами та доповненнями. Штрафні (фінансові) санкції нараховані податковим органом правомірно, відповідно до вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181. Податкові зобовязання з орендної плати самостійно визначалися платником податків, тому підлягають сплаті до бюджету в повному обсязі. У разі несвоєчасної сплати узгоджених сум зобовязань, відповідно до вимог статті 17 вказаного Закону податковий орган правомірно застосував штрафні санкції на загальну суму 22071,38 грн. за податковими повідомленнями-рішеннями від 30.12.2010 року № 0015621503/0, № 0015631503/0, № 0015641503/0. Враховуючи переплату позивачем орендної плати за користування земельними ділянками, також правомірно винесено податкову вимогу від 09.02.2011 року № 339/3131/10/24-150/1102 на суму недоплати 11514,47 грн. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши докази, установив наступне.

18.08.1993 року державним реєстратором Тисменицької районної державної адміністрації проведено державну реєстрацію юридичної особи товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус», що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 604414 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 42-44). Позивач являється платником орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно договору оренди землі від 09.03.2006 року за № 040629400075 позивач орендував у комунальної громади в особі виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради земельну ділянку і місті Івано-Франківську на Південному бульварі, площею 0,1968 га. терміном на один рік до 08.03.2007 року (а.с. 18-22).

28.12.2010 року ДПІ в м. Івано-Франківську проведена невиїзна документальна (камеральна) перевірка позивача з питань своєчасності та повноти сплати до бюджету податків, зборів та інших обовязкових платежів за період з 30.04.2009 року по 24.06.2010 року. За результатами даної перевірки податковим органом складений акт за № 22365/15-03 (а.с. 13-14, 60-72).

Зокрема, як вбачається із зазначеного акту, в ході перевірки ДПІ в м. Івано-Франківську виявлені порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181, а саме, несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання з орендної плати за користування земельною ділянкою.

У звязку із виявленими порушеннями податковим органом винесено спірні податкові повідомлення-рішення від 30.12.2010 року:

- № 0015621503/0, відповідно до якого за затримку на 275 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 39688,92 грн. застосовані штрафні санкції в сумі 19844,50 грн.;

- № 0015631503/0, відповідно до якого за затримку на 86 календарних днів граничного строку сплати узгодженої податкового зобов'язання в розмірі 8024,12 грн. застосовані штрафні санкції в сумі 1604,82 грн.;

- № 0015641503/0, відповідно до якого за затримку на 29 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 6220,56грн. застосовані штрафні санкції у сумі 622,06 грн.

У звязку з тим, що позивачем у минулих звітних податкових періодах переплачено суми орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності ДПІ в м. Івано-Франківську винесла податкову вимогу від 09.02.2011 року № 339/3131/10/24-150/1102, якою позивачу визначено суму податкового зобовязання з орендної плати за землю в розмірі 11514,47 грн. (а.с. 11).

Крім того, судом установлено, що у червні 2010 року позивачем самостійно виявлено помилки в декларуванні орендної плати за земельні ділянки держаної та комунальної власності, зокрема, зайве декларування податкових зобовязань з орендної плати за земельну ділянку на Південному бульварі в місті Івано-Франківську загальною площею 0,1968 га., строк дії договору оренди по якій закінчився у 2007 році та він повернув її орендодавцю Івано-Франківській міській раді. У звязку з цим він подав до ДПІ в місті Івано-Франківську уточнюючі податкові декларації за 2008 20010 р.р. (а.с. 84-93). В уточнюючих деклараціях він зменшив свої податкові зобовязання з орендної плати за користування земельними ділянками, порівняно із звітними податковими деклараціями (а.с. 94-98).

Уточнюючі податкові декларації були прийняті податковим органом. Вказаний факт підтвердив в судовому засіданні також представник відповідача.

У звязку з уточненням позивачем своїх податкових зобовязань з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.06.2010 року в справі № 2а-1756/10/0970 залишено без розгляду адміністративний позов прокурора міста Івано-Франківська в інтересах держави в особі ДПІ в місті Івано-Франківську до ТОВ «Бонус»на суму 34978,85 грн. Ухвала суду набрала законної сили 08.07.2010 року (а.с. 51-54).

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що станом на грудень 2010 року, тобто, на момент перевірки податковим органом позивача з питань своєчасності та повноти сплати до бюджету податків, зборів та інших обовязкових платежів за період з 30.04.2009 року по 24.06.2010 року, складання акту від 28.12.2010 року за № 22365/15-03, винесенні податкових повідомлень-рішень від 30.12.2010 року за №№ 0015621503/0, 0015631503/0, 0015641503/0 та податкової вимоги від 09.02.2011 року № 339/3131/10/24-150/1102 у позивача не було боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Викладені в акті перевірки фактичні обставини не відповідають дійсності та суперечать дослідженим в судовому засіданні доказам.

Відповідно до вимог частини 1 стаття 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори впорядку і розмірах, встановлених законом.

Діючим на момент спірних правовідносин Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III (надалі Закон № 2181) встановлювався порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до вимог підпунктів «а», «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Закон України «Про систему оподаткування» визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Стаття 4 Закону України «Про систему оподаткування»визначає, що платниками податків і зборів (обовязкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обовязок сплачувати податки і збори (обовязкові платежі).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 вказаного Закону України платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно частини 1 статті 14 цього ж Закону до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) належать плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Згідно частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Закон України «Про плату за землю»визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про плату за землю»використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Стаття 5 Закону України «Про плату за землю»визначає, що субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно статті 14 вказаного Закону платники орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно статті 15 цього Закону землекористувачі сплачують орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно частини 1 статті 17 Закону України «Про плату за землю»податкове зобов'язання по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно частини 1 статті 25 Закону України «Про плату за землю»за прострочення встановлених строків сплати податку (стаття 17 цього Закону) справляється пеня у розмірах, визначених законом.

Абзацом 3 підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181 встановлено, що у разі визначення податкового зобовязання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах «а»- «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобовязаний погасити нараховану суму податкового зобовязання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Відповідно до вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону № 2181 платник податків самостійно обчислює суму податкового зобовязання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків за підставами, визначеними у підпункті «в»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі пяти відсотків суми донарахованого податкового зобовязання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобовязання минулих податкових періодів, зобовязаний: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі пяти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі пяти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобовязання з цього податку (пункт 17.2 статті 17 Закону № 2181).

Таким чином, Законом № 2181 не передбачено штрафних санкцій у разі подання уточнюючої декларації через безпідставне завищення платником своїх податкових зобовязань.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони відповідно до пункту 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що станом на грудень 2010 року, тобто, на момент перевірки податковим органом позивача з питань своєчасності та повноти сплати до бюджету податків, зборів та інших обовязкових платежів за період з 30.04.2009 року по 24.06.2010 року, складання акту від 28.12.2010 року за № 22365/15-03, винесенні податкових повідомлень-рішень від 30.12.2010 року за №№ 0015621503/0, 0015631503/0, 0015641503/0 та податкової вимоги від 09.02.2011 року № 339/3131/10/24-150/1102 у позивача не було боргу з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Викладені в акті перевірки фактичні обставини не відповідають дійсності та суперечать дослідженим в судовому засіданні доказам.

Щодо позовної вимоги про зобовязання ДПІ в місті Івано-Франківську припинити в подальшому нарахування орендної плати за землю ТОВ «Бонус»відповідно договору від 09.03.2006 року, суд зазначає наступне.

Згідно статті 14 Закону України «Про плату за землю»платники орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Тому, на відповідача не покладений обовязок визначати податкові зобовязання позивача з орендної плати за договором від 09.03.2006 року. Відтак, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську від 30 грудня 2010 року № 0015621503/0, № 0015631503/0, № 0015641503/0 та податкова вимога від 09 лютого 2011 року № 339/3131/10/24-150/1102 прийняті податковим органом протиправно та підлягають скасуванню. Тому, позовні вимоги ТОВ «Бонус»слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Таким чином, позивачу слід присудити судові витрати в розмірі 10,20 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в місті Івано-Франківську від 30 грудня 2010 року № 0015621503/0, № 0015631503/0, № 0015641503/0 та податкову вимогу від 09 лютого 2011 року № 339/3131/10/24-150/1102.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бонус»(ідентифікаційний код 24684204, вул. 550-річчя Угриніва, село Угринів Тисменицького району Івано-Франківської області, 77423) судові витрати в сумі 10 (десять) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Бобров Ю.О.

Постанова складена в повному обсязі 30.05.2011 року.